Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Міждисциплінарний статус та основні напрямки теорії глобалістики




 

За своєю природою глобалістика – міждисциплінарна наука. Відтак, між­дисциплі­нарний підхід – важливий методологічний принцип глобалістики. Сьогод­ні вже можна говорити не тільки про формування загальних основ теорії глобаліс­тики і про такі її основні напрями як економічна глобалістика (наприклад, інвести­ційний глобалізм), політична глобалістика, соціальна глобалістика, екологічна глобалістика, глобальна прогностика та інші. Намітилась тенденція посилення вза­ємозв'язку, єдності цих напрямів, що говорить про становлення інтегрованої науки.

На початку XXI століття ця наука набула великого значення, оскільки її пред­мет – вивчення процесів, наслідків і загроз глобалізації розвитку та пошук шляхів і механізмів управління процесами глобалізації. Так, глобалізація світу і його розвит­ку реально стала головною проблемою в порядку денному розвитку людської цивілізації. Небачені раніше можливості, які відкриває глобалізація і водночас загрози, які вона в собі несе, – це органічно пов'язаний об'єкт досліджень науки гло­балістики. Остання цілком обґрунтовано концентрує свої зусилля на проблемах глобального розвитку, а головне його якості і безпеці.

Перша група концепцій щодо вирішення цієї ключової проблеми світу – «якості і безпеки» – базується на песимістичних моделях, які були започатковані глобалістами-алярмістами Римського клубу (1968р.) Д.Медоузом («Межі зростан­ня», 1972) та («Нові межі зростання», 1992). Це песимістичні моделі, в яких можли­вості соціально-економічного розвитку визначаються лише економічним зростан­ням і демографічними факторами. Ці моделі вже застаріли, оскільки за останні 30 років були розроблені десятки нових моделей. Тому їх значення скоріше має методологічне, ніж практичне значення.

Друга група концепцій сучасної глобалістики – «максималістські підходи» до вирішення глобальних проблем людства. Це концепції «глобальної рівності» і ви­рівнювання рівнів розвитку «центру» та «периферії» для збереження навколишньо­го середовища. Недолік цього підходу – відхід від реальності і однобічний максима­лізм країн, що розвиваються.

Третя група концепцій глобалістики базується на ідеях тісного взаємозв'язку соціально-економічних і екологічних процесів розвитку. Це відповідає сучасному рівню осмислення глобальних проблем, але все ще є недостатнім, бо не досягає комплексного системного рівня бачення і все ще трактує глобальні проблеми кожну зокрема, визначаючи лише зв'язок між ними, а не єдину їх систему.

Четверта група концепцій глобалістики, яка з'являється в кінці другого тися­чоліття, базується на системному комплексному підході до досліджень і прогнозу­вання процесів глобалізації. Вчені НАН України є прибічниками цього універсаль­ного міждисциплінарного підходу.



Колективно організовані дослідження з глобалістики з 1995 року прово­дяться в Україні на конкурентоспроможному професійному рівні. Так, в 1989 році започатковано Міжнародний інститут менеджменту в Києві, де вели дос­лідження з міжнародного та глобального менеджменту. В 1999 році створено перший в Східній і Центральній Європі Міжнародний інститут глобалістики, який є неформальною установою і діє в системі Національної Академії наук України. Проводяться відповідні дослідження по напрямах політичної, еконо­мічної, соціальної та екологічної глобалістики в системі НАН України. Водно­час найбільш універсальними і пріоритетними проблемами глобалістики зали­шаються проблема сталого розвитку світу і проблема організації управління глобальним розвитком. Але основними постулатами сучасної глобалістики є такі:

– світ і світове людство є єдиним глобальним організмом;

– глобалізація світу – це об'єктивне історичне явище і процес, на який можна впливати і керувати об'єднаними, солідарними зусиллями людства;

– глобалізація несе в собі нові небачені можливості для розвитку люд­ства і нові небачені загрози його існуванню;

– людство повинно солідаризуватись і об'єднатись перед явищем глоба­льних загроз і для вирішення глобальних проблем;

– глобальну кризу людства можна перебороти;

– глобальну катастрофу людства ще можна відвернути;

– глобальні проблеми – це не лише невирішені завдання, а й великі загро­зи всьому людству;

– глобальні інтереси треба ставити вище національних;



– глобальна інтеграція – це закономірність розвитку людства;

– сучасна людина, як найвища соціальна цінність, набула глобального ха­рактеру і стала в центрі процесів глобалізації;

– в майбутньому людство навчиться попереджувати виникнення глобаль­них проблем.

Отже, після виникнення на початку 70-х років ХХ століття глобалістики як науки, пройшло порівняно мало часу. До числа її перших досягнень варто віднести систематизацію глобальних проблем, хоч проведена вона в основному на емпіричній, а не на теоретичній основі. При цьому глобальність будь-якої проблеми визначається не стільки її роллю в житті тієї частини населення, яка реально від неї постраждала, скільки значенням цієї проблеми для долі всіх країн. Сьогодні наукова класифікації глобальних проблем така:

1) універсальні проблеми політичного і соціально-економічного характеру;

2) проблеми переважно природно-економічного характеру;

3) проблеми переважно соціального характеру;

4) проблеми екологічного характеру;

5) проблеми інформаційного характеру;

6) проблеми технологічного характеру;

7) проблеми науково-інтелектуального характеру;

8) проблеми змішаного характеру.

До розряду найбільш пріоритетних глобальних проблем людства, які мають особливо великий перспективний або, навіть, вічний характер, ми відносимо глобальну проблему сталого розвитку світу, який визначається сьогодні і в майбутньому не стільки економічним зростанням держав і країн та забезпеченням розширеного відтворення в його традиційних вартісній і натурально-фізичній формах, скільки з соціально-економічним прогресом людства, забезпеченням розширеного відтворення інтелектуальних ресурсів та інтелектуального потенціалу, а також зростання якості і конкурентоспроможності розвитку, якості людського життя, розвитку людини як найвищої соціальної цінності. При цьому розуміється і покращення глобального навколишнього середовища.

Ще одна пріоритетна універсальна глобальна проблема, що заслуговує особ­ливої уваги – це проблема підвищення рівня суспільної організованості і керова­ності світовим співтовариством і його розвитком. У сучасній глобалістиці цю проб­лему називають глобальним управлінням (Global Governance). Людство повинно знайти ефективну форму глобального управління, що має забезпечити синхронізо­ваний, справедливий розвиток для всіх націй і країн, а не лише для країн «золотого мільярда».

До наступної групи глобальних проблем сучасна глобалістика відносить такі проблеми природно-економічного характеру як енергетична, продовольча, еколо­гічна, сировинна, Світового океану, ресурсна, інформаційна, технологічна. Багато дослідників глобалістів схильні ставити на перше місце в цій групі проблем саме глобальну екологічну проблему, виходячи з безперспективності продовження «технократичного» розвитку суспільства і його загроз.

На перших етапах проблеми глобального управління мали наївний характер, тому що ідея «світового уряду» виставлялась як альтернатива національним уря­дам. Дослідники цього напряму шукали «центральну направляючу систему» зверху – через глобальні та міжнародні організації, такі як ООН, ОЕСР, МВФ, СБ та інші. Проте сьогодні глобальна корпоратизація є важливою і органічною складо­вою глобалізації світу. Сучасні глобальні корпоративні комунікації стали настільки інтенсивними, що вони є реальною основою майбутнього глобального корпоратив­ного менеджменту, а через нього і глобального світового менеджменту (Global Governance).

Сучасні проблеми глобального управління нерозривно пов'язані з інформа­ційною глобалізацією, в тому числі з глобальними масовими комунікаціями. Цей зв'язок є настільки тісним, що багато дослідників пропонують інтегрований комуні­кативно-управлінський підхід у глобалістиці (З. Бжезінський, К. Боулдинг, Т. Дракер, Б. де Жувенель, М. Месарович, Е. Пестель та інші). Після всього позитивного і негативного досвіду сьогодні знову дуже актуальними проблемами глобалістики стали проблеми глобального моделювання і прогнозування.

 

 


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2019 год. (0.005 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал