Стандартизація та сертифікація продукції

У процесі виробництва матеріалізуються елементи конкурентоспроможності виробів: якість і витрати. Але визначальними елементами, які впливають на процес постійного забезпечення виробництва й постачання на ринок конкурентоспроможної продукції є стандартизація та сертифікація виробів. Отже, розвиток виробництва, торгівлі, суспільства в цілому неможливий без запровадження технічних законодавчих та нормативних документів, які забезпечують підвищення технічного рівня та якості продукції на всіх стадіях її існування.

Стандартизація – діяльність, що полягає у встановленні положень для загального й багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усунення бар’єрів у торгівлі й сприяння науково-технічному співробітництву.

Ця діяльність спрямована на розв’язання реально існуючих або потенційних завдань.

Існують різні рівні стандартизації:

1) міжнародний – участь у стандартизації є відкритою для відповідних органів усіх країн. Результатом роботи декількох суверенних держав є міжнародний стандарт ISO, прийнятий Міжнародною організацією зі стандартизації;

2) регіональний – участь у стандартизації є відкритою для відповідних органів країн лише одного географічного або економічного регіону;

3) національний – стандартизація здійснюється на рівні однієї конкретної країни;

4) державна система стандартизації – визначає основні цілі й принципи управління, форми і загальні організаційно-технічні правила виконання усіх вимог роботи із стандартизації;

5) адміністративно-територіальний – стандартизація здійснюється в адміністративно-територіальній одиниці;

6) галузевий – стандартизація спрямована на сукупність взаємопов’язаних об’єктів стандартизації окремої галузі виробництва;

7) стандартизація на підприємстві, науково-технічних та інженерних товариств і спілок.

Об’єкт стандартизації – предмет (продукція, товар, процес, послуга та ін.), що підлягає стандартизації. Стандартизація може стосуватися як об’єкта в цілому, так і його складових.

Об’єктом стандартизації, або предметом, який підлягає стандартизації, є:

а) об’єкти організаційно-методичного і загально-технічного характеру й призначення:

- організація робіт із стандартизації;

- термінологічні системи у різноманітних сферах знань і діяльності;

- класифікація і кодування техніко#економічної й соціальної інформації;

- системи й методи забезпечення й контролю якості (вимірювання, аналіз);

- методи випробування;

- метрологічне забезпечення;

- вимоги до техніки безпеки;

- системи технічної та іншої документації загального застосування;

- єдина технічна мова;

- система величин і одиниць;

- типорозмірні ряди і типові конструкції виробів;

- інформаційні технології;

- достовірні довідкові дані про властивості речовин і матеріалів;

б) продукція міжгалузевого (виробничо-технічного) призначення та широкого вжитку;

в) складові елементи народногосподарських об’єктів державного значення;

г) об’єкти, елементи державних соціально#економічних і державних науково-технічних програм.

Відносно продукції стандартизація охоплює:

- встановлення одиниць вимірів, термінів і позначень;

- встановлення вимог до якості готової продукції, а також сировини, матеріалів, напівфабрикатів й комплектуючих виробів, а також виробничих процесів;

- формування вимог, що забезпечують безпеку праці та життя людей, а також збереження матеріальних цінностей;

- розвиток уніфікації та агрегатування продукції як важливої умови спеціалізації й автоматизації виробництва;

- формування єдиної системи показників якості продукції, методів її випробування та контролю;

- створення єдиних систем класифікації та кодування продукції, носіїв інформації, форм і методів організації виробництва.

Стандартизація як наука пов’язана з розробленням нормативної документації та контролем її дотримання у практичному застосуванні. Основні нормативні документи зі стандартизації:

- стандарт (СТ) – нормативний документ, розроблений, як правило, за відсутності протиріч із суттєвих питань у більшості заінтересованих сторін і затверджений відповідним органом, в якому викладено для загального і багаторазового використання правила, вимоги, загальні принципи, характеристики щодо різних видів діяльності або їх результатів для досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній галузі;

- технічні умови (ТУ) – нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги;

- тимчасові технічні умови (ТТУ) – документ на випадок відсутності ТУ, що надає дозвіл для тимчасового використання у системі.

Найбільш жорсткі вимоги щодо якості містять міжнародні стандарти, розроблені Міжнародною організацією стандартизації – ІSО, що їх використовують для сертифікації виробів, призначених для експорту в інші країни і реалізації на світовому ринку.

Коли підприємство веде активну зовнішньоекономічну діяльність, найважливішим елементом виробничого менеджменту взагалі та системи управління якістю зокрема стає сертифікація продукції. Кожний вид товарів, який підприємство хоче вигідно продати на світовому ринку, має бути сертифікованим, тобто мати документ, що засвідчує високий рівень його якості, відповідність вимогам міжнародних стандартів ІSО серії 9000, 14000 або 2100.

Найважливішим фактором для підприємства поліпшення продукції та діючого механізму управління її якістю, що дає можливість об'єктивної оцінки її конкурентоспроможності, придатності, відповідності вимогам екологічної чистоти є сертифікація. Відповідно, у конкурентному середовищі міжнародного ринку сертифікація товарів і послуг набуває дедалі більшого значення.

Сертифікація – комплекс процедурних заходів, здійснюваних послідовно й систематично з метою підтвердження незалежними органами відповідності виробів вимогам стандартів та технічним умовам.

Сертифікація продукції в Україні поділяється на обов’язкову та добровільну. Вона здійснюється уповноваженими органами із сертифікації – підприємствами, установами, організаціями з метою:

- запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров’я та майна громадян і навколишнього природного середовища;

- сприяння споживачам у компетентному виборі продукції;

- створення умов суб’єктам підприємницької діяльності для міжнародного економічного, науково-технічного співробітництва та міжнародної торгівлі.

Обов'язкова сертифікація здійснюється виключно в межах державної системи управління суб'єктами господарювання, охоплює перевірку й випробування продукції з метою визначення її характеристик (показників) та дальший державний технічний нагляд за сертифікованими виробами.

Добровільна сертифікація може здійснюватися на відповідність продукції вимогам, не віднесеним актами законодавства та нормативними документами до обов’язкових, з ініціативи виробників, продавців, споживача та інших замовників.

Державну систему сертифікації створює Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, який організує та координує такі роботи:

- визначає основні принципи, структуру та правила системи сертифікації України;

- затверджує перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації, та визначає її запровадження;

- призначає органи із сертифікації;

- акредитує органи із сертифікації та випробувальні лабораторії (центри), атестує експертів-аудиторів;

- установлює правила визначення сертифікатів інших країн;

- розглядає спірні питання з випробувань і дотримання правил сертифікації продукції;

- веде Реєстр державної системи сертифікації.

До системи Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики належать такі організації та підприємства: Державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ», м. Київ); Державне підприємство «Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів»; Національний науковий центр «Інститут метрології» (ННЦ «Інститут метрології», м. Харків); Державне підприємство «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем» (ДП «НДІ «Система», м. Львів); 28 державних центрів стандартизації, метрології та сертифікації; 27 територіальних управлінь у справах захисту прав споживачів; інші.

Внутрівиробничий технічний контроль на підприємстві здійснює відділ технічного контролю (ВТК), головною задачею якого є забезпечення необхідного рівня якості, зафіксованого в нормативно-технічних документах, шляхом безпосередньої перевірки кожного виробу і цілеспрямованого впливу на умови і фактори, що його формують.

Особлива роль міжнародної стандартизації у забезпеченні якості продукції (послуг)полягає у тому, що вона створює єдину, зрозумілу у всіх країнах мову, за допомогою якої відображають нормативно-технічні засади та рівень якості на всіх етапах життєвого циклу продукції – від її створення до використання та утилізації.

Нині діють такі міжнародні організації зі стандартизації якості та сертифікації: Міжнародна організація зі стандартизації (ISO), Міжнародна електротехнічна комісія (МЕК), Міжнародний союз телекомунікації, Європейська організація з якості, Європейська організація з випробувань і сертифікації, Міжнародна рада зі стандартизації, метрології та сертифікації, Міжнародна асоціація якості, Український міжнародний фонд якості та ін.

Тести

1. Визначте тривалість технологічного циклу, який складається з шести операцій, при послідовному типі їх здійснення, якщо тривалість операцій складає: першої – 2 хв., другої – 4 хв., третьої – 4 хв., четвертої – 6 хв., п’ятої – 2 хв., шостої – 8 хв. Кількість деталей в одній партії – 10 одиниць.

а) 2, 6 хв.;

б) 260 хв.;

в) 66 хв.;

г) 26 хв.

2. Визначте тривалість технологічного циклу, який складається з шести операцій, при паралельному типі їх здійснення, якщо тривалість операцій складає: першої – 2 хв., другої – 4 хв., третьої – 4 хв., четвертої – 6 хв., п’ятої – 2 хв., шостої – 8 хв. Кількість деталей в одній партії – 10 одиниць.

а) 2, 6 хв.;

б) 260 хв.;

в) 66 хв.;

г) 26 хв.

3. Визначте тривалість технологічного циклу, який складається з чотирьох операцій, при послідовно-паралельному типі їх здійснення, якщо тривалість операцій складає: першої – 0, 5 хв., другої – 2 хв., третьої – 1 хв., четвертої – 1, 5 хв. Кількість деталей в одній партії – 4 одиниць.

а) 20 хв.;

б) 11 хв.;

в) 12, 5 хв.;

г) 26 хв.

4. Принцип організації виробничого процесу, який передбачає обґрунтоване вивільнення людини від безпосередньої участі у виконанні виробничих операцій, - принцип:

а) гнучкості;

б) паралельності;

в) гнучкості;

г) автоматичності.

5. Визначте такт конвеєра, якщо відомо, що за зміну тривалістю 8 годин на ньому збирають 220 виробів. Регламентована перерва на відпочинок складає 30 хвилин.

а) 2, 05 хв.;

б) 99000 хв.;

в) 2, 3 хв.;

г) 2, 18 хв.

6. Процеси безпосереднього виготовлення основної продукції відносяться до:

а) основних;

б)обслуговуючих;

в) допоміжних;

г) серійних.

7. Визначте такт конвеєра, якщо відомо, що за зміну тривалістю 8 годин на ньому збирають 250 виробів. Регламентована перерва на відпочинок складає 20 хвилин.

а) 0, 54 хв.;

б) 1, 84 хв.;

в) 1, 92 хв.;

г) 0, 52 хв.

8. Інтервал часу від початку до закінчення процесу виготовлення продукції, тобто час, протягом якого залучені у виробництво предмети праці перетворюються на готову продукцію – це:

а) виробничий процес;

б) виробничий цикл;

в) технологічний цикл;

г) операційний цикл.

9. Який процес складається з послідовно виконуваних над визначеним предметом праці технологічних дій – операцій:

а) виробничий процес;

б) виробничий цикл;

в) технологічний процес;

г) операційний процес.

10. Принцип організації виробничого процесу, який вимагає від виробничої системи стабільного виконання своїх функцій в межах допустимих відхилень і здатності протистояти дисфункціональним впливам – це принцип:

а) гнучкості;

б) автоматичності;

в) прямоточності;

г) гомеостатичності.

11. Масове виробництво характеризується:

а) високою кваліфікацією робочої сили;

б) низьким рівнем спеціалізації;

в) складною технічною підготовкою;

г) універсальністю обладнання;

д) великою часткою заробітної плати у собівартості.

12. Під потоковою лінією розуміють:

а) ділянка по виробництву одного виробу;

б) сукупність робочих місць на виробничій дільниці;

в) сукупність високоспеціалізованих робочих місць для обробки однорідних предметів праці;

г) сукупність робочих місць, поєднаних конвеєром;

д) ділянка в масовому виробництві;

е) сукупність робочих місць по виробництву одного чи декількох виробів.

13. Характеристиками серійного виробництва є:

а) закріплення декількох операцій за одним робочим місцем;

б) використання спеціалізованого устаткування;

в) вузька спеціалізація робочих місць;

г) перевантаженість устаткування;

д) чіткий облік і планування витрати матеріалу;

е) вузька спеціалізація робітників;

ж) часто змінюваність номенклатури;

з) висока трудомісткість продукції;

и) рівномірне і стабільне використання устаткування;

к) створення умов для автоматизації;

л) сталість номенклатури.

14. До переваг масового виробництва відносяться:

а) закріплення декількох операцій за одним робочим місцем;

б) використання спеціалізованого устаткування;

в) вузька спеціалізація робочих місць;

г) перевантаженість устаткування;

д) чіткий облік і планування витрати матеріалу;

е) вузька спеціалізація робітників;

ж) часто змінюваність номенклатури;

з) висока трудомісткість продукції;

и) рівномірне і стабільне використання устаткування;

к) створення умов для автоматизації;

л) сталість номенклатури.

15. Характеристиками одиничного виробництва є:

а) закріплення декількох операцій за одним робочим місцем;

б) використання спеціалізованого устаткування;

в) вузька спеціалізація робочих місць;

г) перевантаженість устаткування;

д) чіткий облік і планування витрати матеріалу;

е) вузька спеціалізація робітників;

ж) часто змінюваність номенклатури;

з) висока трудомісткість продукції;

и) рівномірне і стабільне використання устаткування;

к) створення умов для автоматизації.

16. Класифікація типів виробництва ґрунтується на:

а) розмірах підприємства;

б) обсязі випуску;

в) чисельності персоналу;

г) вартості основних виробничих фондів;

д) номенклатурі продукції;

е) повторюваності випуску;

ж) характері завантаження робочих місць;

з) характері внутрівиробничих зв'язків;

и) рівні автоматизації і механізації.

17. Час оперативної роботи – це:

а) сумарний час у межах зміни, на протязі якого робітник здійснює трудовий процес на своєму робочому місці;

б) час у межах зміни, протягом якого робітник працює, але при цьому відсутній корисний результат для підприємства;

в) найбільш продуктивна частина робочої зміни, пов’язана з досягненням цілі трудового процесу;

г) час, що затрачується робітником на дії, безпосередньо спрямовані на перетворення предмета праці;

д) час на огляд робочого місця;

е) час на огляд устаткування в процесі виконання роботи (налагодження, складання, заміна інструмента).

18. Які перерви відносять до нерегламентованих:

а) підготовчо-заключний час;

б) оперативний час;

в) час технічного обслуговування;

г) час на відпочинок і особисті потреби;

д) час перерв, обумовлених трудовим законодавством;

е) час перерв із дозволу адміністрації;

ж) час перерв, обумовлених недоліками в технології, організації праці;

з) час перерв, обумовлених порушеннями трудової дисципліни.

19. Якість продукції – це:

а) кількісна характеристика ступеня придатності продукції для задоволення конкретного попиту у ній;

б) сукупність властивостей виробу, які визначають його здатність задовольняти певні потреби споживачів за призначенням.

20. Сертифікація продукції – це:

а) створення системи єдиних правил, норм та вимог до продукції (послуг, процесу);

б) процес випробувань продукції з метою підтвердження її відповідності конкретним стандартам чи технічним умовам і видача відповідного документа.

21. Сертифікат продукції – це документ, який:

а) засвідчує рівень якості продукції;

б) засвідчує право власності на продукцію;

в) є необхідним для реалізації продукції на міжнародних ринках;

г) підтверджує рівень конкурентоспроможності продукції.

22. В Україні безпосереднє керівництво державною системою сертифікації здійснює:

а) УкрСЕПРО;

б) Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики;

в) Державна палата з сертифікації та стандартизації України;

г) Державна служба технічного регулювання України.

Задачі

1. Визначити тривалість технологічної фази виробничого циклу при послідовному, паралельному і послідовно-паралельному русі предметів праці у процесі виробництва. Кількість деталей у партії 13 шт. Тривалість окремих операцій наведена у таблиці.

2. Визначити тривалість технологічної фази виробничого циклу при послідовному та паралельному русі предметів праці у процесі виробництва. Кількість деталей у партії 27 шт. Тривалість окремих операцій наведена у таблиці.

3. Визначити такт лінії, розрахувати кількість робочих місць та коефіцієнт завантаження, якщо відомо, що обсяг випуску – 450 шт/день, лінія працює у дві зміни по 8, 2 год. Норми часу на виконання операції подано у таблиці.

4. Потокова лінія працює 245 днів/рік у дві зміни. Тривалість зміни 8, 1 год. Простої обладнання на ремонти становлять 4% режимного фонду робочого часу. Норми часу на виконання операцій становлять, хв: токарня – 11, 8; свердлильна – 14, 1; фрезерна – 2, 4; шліфувальна – 9, 1; полірувальна – 7, 2; зубонарізна – 25, 9.

Визначити кількість робочих місць на окремих операціях та коефіцієнт завантаження потокової лінії, якщо норма випуску продукції 73 тис. шт / рік, а технологічно неминучий брак – 6%.

5. Визначити коефіцієнт ритмічності, якщо за планом І декади має бути випущено 34 вироби, за ІІ – 34, за ІІІ – 36. Фактично випущено за І декаду – 29, за ІІ – 31, за ІІІ – 44.

Список рекомендованої літератури

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV зі змінами та доповненнями

2. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI

3. Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР зі змінами та доповненнями

4. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 р. № 1560-XII зі змінами та доповненнями

5. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 р. № 93/96-ВР зі змінами та доповненнями

6. Закон України «Про лізинг» від 16.12.1997 р. № 723/97-ВР зі змінами та доповненнями

7. Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску» 08.07.2010 р. № 2464-VI

8. Гриньов А.В. Організація та управління на підприємстві. [Текст]: Навч.посіб. – Х.: Міст, 2004. – 289 с.

9. Економіка підприємства [Текст]: Навч. посіб. / Л.М. Тимошенко, О.В. Пирог, Л.І. Катан. – Д.: Зоря, 2008. – 276 с.

10. Економіка підприємства [Текст]: Навч. посіб. / за заг. ред. П.В. Круша. - К.: Ельга - Н - КНТ, 2007. - 780 с.

11. Економіка підприємства [Текст]: Навч.-метод. посіб. / М.В. Афанасьев, О.Б. Плоха. - Харків: ІНЖЕК, 2007. - 320 с.

12. Економіка підприємства (в питаннях і відповідях) [Текст]: Навч. посіб. - К.: ЦНЛ, 2007. - 212 с.

13. Економіка підприємства [Текст]: Навч. посіб. / В.І. Мацибора, В.К. Збарський, Т.В. Мацибора. - К.: Каравела, 2008. - 312 с.

14. Економіка підприємства [Текст]: Навч. посіб. / Н.І. Верхоглядова, Н.І. Ядранський, Н.А. Іваннікова. - К.: Видавничий дім «Професіонал», 2008. – 384 с.

15. Економіка й організація виробництва [Текст]: навч. посіб. у схемах, формулах і таблицях / І.І. Цигилик, О.І.Мозіль, Н.В. Кірдякіна. - К.: ЦНЛ, 2006. - 176 с.

16. Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посіб. / за ред. С.Ф. Покропивного. - К.: КНЕУ, 2001. - 457 с.

17. Економіка підприємства. Збірник практичних задач і конкретних ситуацій: Навч. посіб. / С.Ф. Покропивний, Г.О. Швиданенко, О.С. Федонін та ін. - К.: КНЕУ, 2000. – 328 с.

18. Організація виробництва: теорія і практика [Текст]: Підручник / І.Б. Гевко, А.О. Оксентюк, М.П. Галушак. - К.: Кондор, 2008. - 178 с.

19. Сазонець І.Л., Федорова В.А. Інвестування [Текст]: Підручник. – К.: ЦНЛ, 2011. – 216 с.

20. Щипанова О.В. Економіка підприємства: Управлінські аспекти [Текст]: Навч. посіб. – Д.: РВВ ДНУ, 2007. – 136 с.

Зміст

Передмова. 3

Тема 1. Підприємство як суб’єкт господарювання. 4

Тема 2. Виробнича програма підприємства. 21

Тема 3. Персонал підприємства. 30

Тема 4. Оплата праці 41

Тема 5. Продуктивність праці 50

Тема 6. Основні виробничі фонди. 58

Тема 7. Оборотні кошти підприємств. 80

Тема 8. Виробнича потужність. 93

Тема 9. Собівартість продукції 100

Тема 10. Ціни на продукцію: встановлення і регулювання. 122

Тема 11. Фінансово-економічні результати діяльності підприємства. 132

Тема 12. Організація виробництва і забезпечення якості продукції 152

Список рекомендованої літератури. 173

Навчальне видання

Пирог Ольга Володимирівна

Щипанова Олена Валеріївна

Економіка підприємства: