Основна педагогічна спрямованість занять

Залежно від педагогічної спрямованості воно може бути основним або додатковим.

В основних заняттях виконується основний обсяг роботи, пов'язаний з рішенням головних завдань періоду або етапу підготовки, в них використовуються найбільш ефективні засоби і методи, плануються найбільш значні навантаження та ін.

У додаткових заняттях вирішуються окремі задачі підготовки, створюється сприятливий фон для протікання адаптаційних процесів. Обсяг роботи та величина навантажень в таких заняттях зазвичай невеликі, застосовувані засоби і методи, як правило, не пов'язані з максимальною мобілізацією можливостей функціональних систем організму спортсменів.

За ознакою локалізації спрямованості засобів і методів, застосовуваних у заняттях, слід розрізняти заняття вибіркової (переважної) і комплексної спрямованості.

Заняття вибіркової спрямованості це заняття, які сприяють переважному розвитку окремих властивостей і здібностей, що визначають рівень спеціальної підготовленості спортсменів. У практиці широко застосовують заняття, які сприяють переважному розвитку окремих властивостей і здібностей, що визначають рівень спеціальної підготовленості спортсменів — їх швидкісних чи силових якостей, анаеробної або аеробної продуктивності, спеціальної витривалості і т.д. Виділяють заняття, спрямовані на технічне або тактичне вдосконалення. Удосконалення економічності роботи, підвищення ефективності використання функціональних можливостей найважливіших систем в змагальній діяльності, зростання психологічної стійкості до подолання відчуття стомлення здійснюються зазвичай паралельно з розвитком інших якостей з залученням окремих специфічних прийомів. Це ж можна сказати і про більшу частину роботи, спрямованої на вдосконалення техніки. Робота над технікою повинна проводитися постійно в процесі розвитку різних якостей і здібностей. Лише в цьому випадку спортсмен буде володіти лабільною технікою, відповідною різноманітним завданням, які необхідно вирішувати в змаганні.

Заняття комплексної спрямованості передбачають вирішення ряду завдань з розвитку різних компонентів спортивної майстерності. Існує два варіанти побудови занять, які передбачають одночасний розвиток різних якостей і здібностей. Перший полягає в тому, що програма окремого заняття ділиться на дві або три відносно самостійні частини. Наприклад, у першій частині застосовують засоби для підвищення швидкісних можливостей, у другій і третій — для підвищення витривалості при роботі відповідно анаеробного і аеробного характеру; в першій частині вирішуються завдання навчання новим технічним елементам, в другій — фізичної підготовки, а в третій — тактичного вдосконалення та ін. Другий варіант передбачає не послідовний, а паралельний розвиток декількох (зазвичай двох) якостей. Прикладом може служити програма в бігу 10 x 400 м зі швидкістю 85-90% максимально можливої на цій дистанції і паузами відпочинку тривалістю 45 с. Така тренувальна програма, з одного боку, має багато спільного з інтервальним тренуванням, що сприяє підвищенню рівня аеробної продуктивності, а з іншого — висуває високі вимоги до анаеробного (гліколітичного) шляху енергозабезпечення, стимулюючи зростання витривалості при роботі анаеробного характеру.

Часто паралельно вирішуються завдання технічного і тактичного вдосконалення (особливо широко це виражено в спортивних іграх і єдиноборствах), фізичного та психічного вдосконалення (наприклад, при розвитку спеціальної витривалості, коли граничні зрушення у діяльності вегетативних систем супроводжуються максимальною мобілізацією психічних можливостей, пов'язаних з подоланням болісних відчуттів, характерних для важкої втоми).

Таким чином, заняття комплексної спрямованості можна розділити на дві групи: з послідовним і паралельним вирішенням завдань.

При аналізі методики побудови занять з послідовним вирішенням завдань виникають два основні питання. Перший полягає у визначенні раціональної послідовності застосування засобів, що сприяють розвитку різних якостей, другий — у виборі раціонального співвідношення обсягу цих засобів.

Послідовність розподілу засобів в комплексних заняттях повинна забезпечуватися відповідними передумовами для реалізації раціональної методики вдосконалення різних сторін підготовленості. Наприклад, роботу над вивченням нових рухових дій слід планувати на початку заняття, безпосередньо після розминки. У цих же умовах повинні вивчатися складні тактичні схеми, освоюватися техніко-тактичні комбінації. Коли ж стоїть завдання реалізації раніше освоєних техніко-тактичних дій у складних умовах змагальної боротьби, при прогресуючій втомі, цю роботу слід планувати в кінці заняття, після попереднього виконання великих обсягів роботи іншої спрямованості.

Питання про співвідношення засобів у занятті має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням їх характеру і послідовності застосування, функціонального стану, рівня тренованості, індивідуальних особливостей спортсменів, етапу та періоду тренування і т. д.

На першому етапі підготовчого періоду в комплексних заняттях часто значне місце займають засоби, спрямовані на підвищення витривалості при роботі аеробного характеру. Надалі, у міру зростання тренованості, це співвідношення може змінюватися на користь засобів, що підвищують швидкісні можливості і спеціальну витривалість У випадках, коли спринтерські вправи застосовують у першій частині заняття безпосередньо після розминки, їх обсяг може досягати 20-30 % загального обсягу роботи. Якщо ж їх планують на кінець заняття, коли спортсмени стомлені, то кількість спринтерських вправ не може бути великим і перевищувати 5-10 % загального обсягу тренувальної роботи (Платонов, 1997).

При поєднанні засобів різної спрямованості в комплексних заняттях слід враховувати взаємодію вправ. Воно може бути позитивним — чергове навантаження посилює зрушення, викликані попередньої навантаженням; нейтральним — чергова навантаження не змінює істотно характеру і величини відповідних реакцій; негативним — навантаження зменшує зрушення, що виникли у відповідь на попередній вплив. Ефект вправ гліколітичної анаеробної спрямованості помітно посилюється, якщо їм передує алактатна анаеробна робота, і істотно знижується після тривалого аеробного навантаження. Однак у цьому випадку дуже важливо чітко усвідомити, на які показники слід орієнтуватися і які тренувальні завдання необхідно вирішувати застосуванням засобів у кожній з частин комплексного заняття. У разі, якщо комплексне заняття спрямоване на вдосконалення шляхів енергозабезпечення роботи, найбільш ефективна така побудова тренувальної програми, при якій після вправ алактатного анаеробного характеру йдуть вправи лактатного анаеробного і аеробного характеру. Якщо ставиться завдання підвищення швидкісних якостей, то, як зазначено вище, після виконання великої програми аеробного спрямованості в занятті можуть бути застосовані спринтерські вправи.

Спрямованість занять з паралельним вирішенням завдань обумовлена характером і методикою застосування тренувальних засобів. У таких заняттях зазвичай вдається повноцінно вирішувати три рівнозначні завдання:

- Забезпечувати вдосконалення швидкісних можливостей і витривалості при роботі анаеробного характеру;

- Розвивати витривалість при роботі аеробного та анаеробного характеру;

- Удосконалювати технічну та тактичну майстерність і т. п.

Особливою формою є заняття, зміст яких передбачає інтегральну підготовку, на основі комплексного прояву та паралельного вдосконалення всіх основних компонентів спортивної майстерності. Доцільність цих занять пояснюється великим сумарним обсягом роботи, який можна виконати за допомогою засобів, що складають їх програми, відносною широтою впливу, можливістю комплексного вдосконалення різних сторін підготовленості, відповідністю вимогам ефективної змагальної діяльності.

У спортивній практиці застосовуються різні варіанти побудови занять. Вибір того чи іншого з них залежить від великої кількості причин: етапу багаторічної і річної підготовки, рівня кваліфікації та тренованості спортсмена, завдань, поставлених в тому чи іншому занятті, та ін. Слід пам'ятати, що найбільш потужний вплив на організм спортсмена надають заняття вибіркової спрямованості, які дозволяють сконцентрувати в певному напрямку засоби і методи педагогічного впливу (Platonov, 1992). Однак специфіка виду спорту багато в чому обумовлює вибір того чи іншого типу тренувальних занять і методику їх побудови. Так, наприклад, у спортивних іграх і єдиноборствах, що відрізняються великою різноманітністю проявів техніки і тактики, фізичних і психологічних можливостей, плануються в основному комплексні заняття, в яких послідовно і паралельно вирішуються найрізноманітніші завдання.

Переважне використання занять комплексної спрямованості в ігрових видах спорту, природно, не виключає застосування занять вибіркової спрямованості, спрямованих, наприклад, тільки на підвищення аеробних можливостей чи розвиток силових якостей.

У видах спорту зі складною координацією рухів основне місце в системі підготовки також відводяться заняттям комплексної спрямованості.

У циклічних і швидкісно-силових видах спорту де найбільш гостро впливають на організм спортсмена заняття з великими навантаженнями, вони, навпаки, носять вибірковий характер.

Однак і в цих видах спорту при тренуванні спортсменів відносно невисокої кваліфікації на початкових етапах багаторічної підготовки повинні плануватися переважно заняття комплексної спрямованості, особливо з послідовним вирішенням завдань. Такі заняття значно більш емоційні, роблять менший вплив на психічну і функціональну сфери організму юних спортсменів і в той же час є досить ефективним стимулом до зростання їх тренованості. Широке застосування в тренуванні юних спортсменів занять вибіркової спрямованості загрожує низкою негативних наслідків — перевтомою і перенапруженням функціональних систем, зайвою експлуатацією адаптаційних можливостей їх організму (Platonov, 2002).

Таким чином, у підготовці юних спортсменів, які спеціалізуються у всіх видах спорту, комплексні заняття можуть складати основний зміст тренувального процесу. З одного боку, вони забезпечують вирішення різноманітних завдань, що стоять у тренуванні, а з іншого — залишають спортсмену перспективу подальшої значної інтенсифікації тренувального процесу за рахунок збільшення кількості занять вибіркової спрямованості.

У процесі підготовки кваліфікованих і достатньо тренованих спортсменів заняття комплексної спрямованості можна застосовувати для підтримки раніше досягнутого рівня тренованості. Це особливо доцільно при тривалому змагальному періоді, коли спортсмену доводиться брати участь у великій кількості змагань. Особливості побудови програм таких занять дозволяють урізноманітнити тренувальний процес, виконати значний обсяг роботи при відносно невеликому сумарному навантаженні.

Комплексні заняття з різноманітними, емоційно насиченими програмами і невеликими сумарними навантаженнями є хорошим засобом активного відпочинку і можуть використовуватися для прискорення процесів відновлення після занять зі значними навантаженнями вибіркової спрямованості, а також займати велике місце у структурі відновлювальних мікроциклів.