Вольова підготовка

Воля як активна сторона свідомості людини, виступає в єдності з розумом і почуттям, регулюючи його поведінку і діяльність в ускладнених умовах. У структурі вольової підготовленості виділяють такі якості, як цілеспрямованість (ясне бачення перспективної цілі), рішучість і сміливість (схильність до розумного ризику в поєднанні зі своєчасністю і обдуманістю рішень), наполегливість і завзятість (здатність до мобілізації функціональних резервів, активність у досягненні цілей та подоланні перешкод), витримка і самовладання (ясність розуму, здатність керувати своїми думками і діями в умовах емоційного збудження), самостійність та ініціативність (вміння намічати цілі і визначати шляхи їх досягнення).

Специфіка різних видів спорту накладає істотний відбиток на вимоги до вольових якостей і особливості їх прояву в змагальній діяльності. А.І. Пуні (1984) встановив, що у представників кожного виду спорту є свої провідні вольові якості, найближчі до них і їх підкріплюють, і об'єднуюча всю структуру якість - цілеспрямованість.

При вихованні вольових якостей у спортсменів вирішальним фактором є орієнтація діяльності спортсмена на систематичне подолання постійно зростаючих труднощів. Спрямованість до вищих досягнень, постійне підвищення тренувальних вимог створюють для цього передумови як в тренуванні, так і в змаганнях, що сприяє вихованню вольових якостей. Практичною основою методики вольової підготовки служать наступні фактори (Л. Матвєєв, 1977).

1. Регулярна обов'язкова реалізація тренувальної програми і змагальних установок. Вирішальним тут є виховання спортивного працьовитості та ділового стилю організації занять.

Вимога обов'язкового виконання тренувальної програми і змагальних установок пов'язана з вихованням у спортсмена звички до систематичних зусиль і наполегливості у подоланні труднощів, вміння доводити почату справу до кінця, твердо тримати дане слово. Успіх при цьому можливий лише у випадку, якщо спортсмен чітко усвідомлює завдання в спорті, розуміє, що досягнення спортивних вершин неможливе без подолання великих труднощів, вірить у тренера і правильність обраної методики підготовки. Дуже важливо, щоб складні завдання, які ставляться перед спортсменом на різних етапах його спортивного вдосконалення, були реальні при відповідній мобілізації духовних і фізичних сил.

2. Системне введення додаткових труднощів. При цьому застосовуються різні прийоми: введення додаткового завдання, проведення тренувальних занять в ускладнених умовах, збільшення ступеня ризику, введення ускладнюючих сенсорно-емоційних факторів, ускладнення змагальних впливів та ін.

3. Використання змагань та змагального методу. Підвищенню ефективності використання змагального методу сприяють методичні прийоми, широко застосовуються на практиці:

• змагання з установкою на кількісну сторону виконання завдання;

• змагання з установкою на якісну сторону виконання завдання;

• змагання в ускладнених або незвичних умовах.

Дуже важлива регулярна участь у різних змаганнях, обов'язкова участь у календарних змаганнях і систематичне використання змагального методу при організації тренувальних занять.

4. Послідовне посилення функції самовиховання на основі самопізнання, осмислення спортсменом суті своєї спортивної діяльності. Сюди входять такі компоненти:

• невідступне дотримання загального режиму життя;

• самопереконання, самоспонукання, самопримус до виконання тренувальної програми і змагального результату;

• саморегуляція емоцій, психічного і загального стану за допомогою аутогенних та інших методів і прийомів;

• постійний самоконтроль.

У процесі вольової підготовки особливу увагу необхідно звертати на морально-етичне виховання спортсменів. Спортивна етика як сукупність норм і правил поведінки спортсмена, що визначають його ставлення до батьківщини, суспільства, колективу, в процесі спортивного вдосконалення є одним з важливих розділів професійно-спортивної етики.