Теоретичні матеріали до виконання лабораторної роботи

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ 16

Тема: Психологія груп. Психологія міжособистісних стосунків.

Мета:

- знати особливості впливу групи на особистість і особистості на групу;

- оволодіти методиками соціометричного дослідження.

Практичні вміння та навички:

- вільно та усвідомлено володіти термінологічним апаратом;

- оволодіти методиками дослідження колективу, дослідити особливості впливу групи на особистість та особистості на групу;

- самостійно опрацьовувати, наукову літературу

Основні поняття теми: група, колектив; умовна, реальна, офіційна неофіційна та референтна групи; групова ідентифікація, групова інтеграція, атракція, групова згуртованість, колективістське самовизначення; криза, конфлікт, конформізм, нонконформізм.

Практична частина

1) Визначення психологічної атмосфери в групі

2) Визначення психологічної атмосфери в групі (за Ф. Фідлером).

3) Проведення соціометричного дослідження у групі.

4) Ділова гра “Подорож на повітряній кулі”

Висновок:

На основі виконаних методик зробіть висновки про важливість дослідження міжособистісних стосунків, особливості впливу на колектив і колективу на особистість, проаналізуйте діагностичну спроможність методик та підсумуйте результати власних досліджень.

Визначення психологічної атмосфери в групі

Мета роботи: 1) з’ясувати індивідуальну та середньогрупову оцінку психологічного клімату групи; 2) виявити передумови наявних міжособистісних відносин у групі; 3) визначити міру зрілості групи та перспективи її розвитку.

Використовувані матеріали: 1) методика дослідження психологічного клімату групи; 2) бланки дослідження.

Хід роботи:

1. Одержати методику дослідження психологічного клімату, за допомогою якої проводиться дослідження, та бланк дослідження.

2. Оцінити запропоновані твердження.

3. Розрахувати індивідуальну оцінку психологічного клімату.

4. Одержані показники порівняти з оціночною шкалою.

5. На основі проведеного дослідження оформити письмовий звіт.

Теоретичні матеріали до виконання лабораторної роботи

Сутність кожної людини відкривається тільки в зв’язках з іншими людьми і реалізується у формах колективної взаємодії, у процесах спілкування. Через взаємини людина усвідомлює свою суспільну цінність. Таким чином, самооцінка виступає як груповий ефект, як одна з форм прояву соціально-психологічного клімату. Оцінка свого стану в системі суспільних відносин і особистих зв’язків породжує відчуття більшої або меншої задоволеності собою й іншими. Переживання особливостей взаємин відбивається на настрої, викликає поліпшення або погіршення психологічного самопочуття людини. Психологічне самопочуття і настрій, характеризуючи психічний стан людей, свідчать про особливості соціально-психологічного клімату в колективі. Самооцінка, самопочуття і настрій – це соціально-психологічні явища, цілісна реакція на вплив мікросередовища і всього комплексу умов діяльності людини в колективі. Вони виступають як суб'єктивні форми прояву соціально-психологічного клімату.

Якісні і кількісні показники основних рис колективу поєднуються поняттям “соціально-психологічний клімат колективу”. На думку відомого російського психолога Б. Паригіна, поняття “соціально-психологічний клімат колективу” відбиває характер взаємин між людьми, переважний тон суспільного настрою в колективі, пов’язаний із задоволенням умовами життєдіяльності, стилем і рівнем управління й іншими факторами.

Соціально-психологічний клімат колективу пов’язаний з певним емоційним забарвленням психологічних зв’язків людей, що виникають на основі їхньої близькості, симпатій, збігу характерів, інтересів і схильностей.

Відзначають двоїсту природу соціально-психологічного клімату колективу. З одного боку, він є деяким суб’єктивним відображенням в груповій свідомості всієї сукупності елементів соціального оточення, всього навколишнього середовища. З іншого боку, виникнувши як результат безпосереднього й опосередкованого впливу на групову свідомість об’єктивних і суб’єктивних факторів, соціально-психологічний клімат набуває відносної самостійності, стає об'єктивною характеристикою колективу і починає впливати на колективну діяльність і окремих особистостей.

Соціально-психологічний клімат – це не статичне, а досить динамічне утворення. На різних етапах розвитку трудового колективу спостерігається динаміка модальності емоційності відносин. На першому етапі становлення колективу емоційний фактор відіграє головну роль (йде інтенсивний процес психологічної орієнтації, встановлення зв’язків і позитивних взаємин). На етапі ж утворення колективу усе більшого значення набувають когнітивні (пізнавальні) процеси, і кожна особистість виступає не тільки як об’єкт емоційного спілкування, але і як носій певних особистісних якостей, соціальних норм і установок. Саме на цьому етапі відбувається формування спільних поглядів, ціннісних орієнтацій, норм і символів.

Будь-яка людина вже в силу своєї присутності в соціальній групі, а тим паче беручи участь у спільній праці, впливає на багато сфер життя колективу, в тому числі на його соціально-психологічний клімат. Люди позитивно чи негативно впливають на самопочуття оточуючих залежно від їх соціально-психологічних й індивідуально-психологічних властивостей. До соціально-психологічних властивостей особистості, що позитивно впливають на формування соціально-психологічного клімату, відносять принциповість, відповідальність, дисциплінованість, активність у міжособистісних і міжгрупових відносинах, товариськість, культуру поведінки, тактовність. Негативно на клімат впливають люди непослідовні, егоїстичні, безтактні і т.д. (інша справа, як і наскільки особа розуміє себе). На самопочуття людей і через нього на загальний клімат колективу впливають і особливості психічних процесів (інтелектуальних, емоційних, вольових) а також темперамент і характер членів колективу. Крім того, важливу роль відіграє підготовка людини до праці, тобто її знання, уміння і навички. Висока професійна компетентність людини викликає повагу, вона може бути прикладом для інших і тим самим сприяти зростанню майстерності працюючих з нею людей.