Криміналістичне прогнозування і криміналістична профілактика

Тема 3.

Теорія криміналістичного моделювання.

Криміналістичне прогнозування і криміналістична профілактика

1 Поняття криміналістичного моделювання

Моделлю розуміється, така подумка яка надається або матеріально реалізована система, яка, відображаючи або відтворюючи об'єкт дослідження, здатна замінити його так, що її вивчення дасть нам нову інформацію про цей об'єкт.

В криміналістиці моделлю розуміється штучно створена матеріальна або ідеальна система, відтворююча і замінюючи досліджувану подію або окремі ситуації та обставини його вчинення.

Процеси моделювання (функції):

l створення, конструювання моделей шляхом відбору інформації відповідного напряму

l їх використання

l проведення різного роду модельних експериментів;

l формування суджень про досліджуваний реальний об'єкт;

l одержання нового знання.

Криміналістичне моделювання - як метод, який полягає у створенні уявної або матеріальної моделі, (що володіє необхідним для дослідження схожістю і перебувають у сфері кримінального судочинства з оригіналом), а також у наступному дослідженні цієї моделі в якості засобу отримання криміналістично значимої інформації, необхідної для розкриття, розслідування та попередження злочину.

2 Значення криміналістичного моделювання

Криміналістичне моделювання сприяє: • розпізнання (криміналістичної діагностики) ознак злочину, визначенню видової належності скоєного, наявності в ньому ознак конкретного складу злочину, правильної кримінально-правової кваліфікації діяння;

• обмеження злочинів від інших суспільно небезпечних діянь; • виявлення та встановлення подій, досліджуваних у кримінальному процесі; • виявлення та викриття осіб, що зникли з місця події після вчиненого ними правопорушення; • встановлення особистості по трупу і останкам;
• виявлення потерпілих та свідків, місцезнаходження яких невідоме; • розшуку викраденого майна, предметів, використаних при вчиненні суспільно небезпечних діянь; • встановленню подій, які передували, супроводжували суспільно небезпечного діяння, пішли слідом за ним; • встановлення мети, мотивів, обстановки, механізму злочинного і деяких видів поведінки різних осіб, утворених при цьому слідів; • встановлення походження і зв'язки між фактами, їх тимчасової і просторової характеристики, усунення протиріч між фактами; • визначення напряму пошуково-пізнавальної діяльності, формулювання загальних і приватних тактичних, організаційних, управлінських завдань, визначення засобів, шляхів і методів їх вирішення.

3 Завдання криміналістичного моделювання

Завдання моделювання:

l завдання евристичного та пізнавального порядку: кодування, зберігання (за типовим або індивідуальним ознакою) інформації, необхідної для розслідування злочину; дослідження наявних даних по конкретній події, отримання додатково криміналістично значимої інформації.

l завдання, що ставляться до процесу організації і управління розслідуванням злочину, при вирішенні яких моделі виконують організаційно-управлінську, ретроспективну або прогностичну функції.

l завдання науково-дослідницького характеру, покликані в кінцевому підсумку забезпечити розробку і впровадження криміналістичних методик з розслідування окремих видів злочинів.

l завдання дидактичного плану, які вирішуються за допомогою впровадження моделювання як інструмент навчального процесу та методу вироблення оптимального варіанту підготовки фахівця з боротьби зі злочинністю.

По-перше, це завдання евристичного та пізнавального порядку (прикладного характеру), до яких можна віднести:

а) кодування, зберігання (за типовим або індивідуальним ознакою) інформації, необхідної для розслідування злочину;

б) дослідження наявних даних по конкретній кримінальній справі, отримання додатково криміналістично значимої інформації.

По-друге, завдання, що ставляться до процесу організації і управління розслідуванням злочину, при вирішенні яких моделі виконують організаційно-управлінську, ретроспективну або прогностичну функції.

По-третє, доцільно виділити завдання науково-дослідницького характеру (узагальнення слідчої, експертної та судової практики), покликані в кінцевому підсумку забезпечити розробку і впровадження криміналістичних методик з розслідування окремих видів преступленій1.

І нарешті, по-четверте, завдання дидактичного плану (навчально-педагогічного характеру), які вирішуються за допомогою впровадження моделювання як інструмент навчального процесу та методу вироблення оптимального варіанту підготовки фахівця з боротьби зі злочинністю.

4 Функції криміналістичного моделювання

· створення, конструювання моделей шляхом відбору інформації відповідного напряму

· їх використання

· проведення різного роду модельних експериментів;

· формування суджень про досліджуваний реальний об'єкт;

· одержання нового знання.

5 Принципи моделювання

6 Класифікація моделей в моделюванні

Класифікація моделей

Від способи реалізації моделювання:

l матеріальне (предметне);

l уявне (ідеальне, умоглядне);

l логіко-математичне та кібернетичне;

l інформаційно-комп'ютерне.

В залежності від сфери використання:

l у слідчій практиці;

l у сфері розшукових дій;

l в експертній практиці;

l у судовій діяльності.

У залежності від обсягу відображення досліджуваного об'єкта:

l загальні, (що відображають об'єкт дослідження в цілому)

l приватні моделі (відображають частину об'єкта).

За точністю відтворення Г. А. Густов розрізняє імовірнісні та достовірні моделі.

7 Матеріальні моделі

Виділяючи різноманітні види моделювання та класи моделей, разом з тим підкреслимо і їх тісний взаємозв'язок. Так, наприклад, зв'язок уявних і матеріальних моделей обумовлена ​ ​ тим, що ще до побудови моделі з будь-якого матеріалу, людина її обгрунтовує, розраховує, представляє подумки. " І найгірший архітектор від найкращої бджоли з самого початку відрізняється тим, що перш ніж будувати осередок із воску, він уже збудував її у своїй голові. Наприкінці процесу праці виходить результат, який вже на початку процесу був в уявленнях людини, тобто. ідеально " 1.

Матеріальні моделі використовуються в слідчій практиці переважно при провадженні слідчих дій і експертиз. Цей вид моделювання є найбільш розробленим і в теоретичному аспекті. Серед матеріальних моделей можна виділити також і основні підгрупи:

а) геометрично подібні моделі (просторово-подібні), серед яких у криміналістиці найбільш часто називають макет і муляж;

б) фізично подібні моделі, до числа яких можна, наприклад, віднести відеомагнітофонних запису слідчих дій, фонограму голосу людини, яка використовується в процесі пізнання по голосу.

Використання у слідчій практиці логіко-математичного, кібернетичного, інформаційно-комп'ютерного моделювання пов'язане з можливістю широкого впровадження ЕОМ і комп'ютерної техніки в діяльність органів попереднього розслідування. Сутність математичного моделювання в криміналістиці полягає в трансформації криміналістичної проблеми в математичну задачу, її рішення за допомогою засобів математичного апарату, а також криміналістична інтерпретація отриманих математичних результатів.

«У розслідуванні можна виявити масу однотипних ситуацій і відповідних їм дій слідчого, які можуть бути використані для створення алгоритму розслідування в типових слідчих ситуаціях (а в перспективі і алгоритму розслідування окремого виду злочину)». Розробка та впровадження таких моделей у слідчу практику - найважливіша нагальна задача криміналістичної науки.

І.М. Лузгін, на наш погляд, обгрунтовано вважає, що в якості особливого виду моделювання можна розглядати реконструкції речові та ситуаційні. У слідчій практиці під реконструкцією розуміють відновлення, а точніше - відтворення об'єктів або ситуацій за останками, знімкам, описів або з інших збереженим данним2. До подібного роду моделей можна віднести реконструкцію особи по черепу, зображення злочинця, складене за допомогою фоторобота, ДКР. Слідча дія - перевірку показань на місці - також можна розглядати в якості одного з варіантів реконструкції кримінальної ситуації.

Необхідність у проведенні реконструкції нерідко виникає і в самих різних слідчих ситуаціях. Так, при розслідуванні вбивства, скоєного А.Б. Блажісом, для проведення перевірки показань на місці слідчому треба було відновити речову обстановку в кімнаті, де сталося вбивство, оскільки в момент слідства меблі в кімнаті обвинуваченого Блажіса була переставлена.

Використовуючи показання свідків, в ході проведення перевірки показань на місці слідчий реконструював (змоделював) речову обстановку місця проісшествія1.

Слід зазначити уявне моделювання, яке займає особливе місце в криміналістиці, найбільш поширене в практиці розслідування, у той час як теоретична його розробка, по суті, далеко ще не закінчена.

8 Уявні моделі

На початковому етапі розслідування практично завжди має місце інформаційна невизначеність, яка, створюючи логіко-пізнавальні бар'єри для слідчого, ставить ряд проблем і породжує ряд ситуацій, що вимагають грамотної їх усвідомлення і оперативного вирішення. У силу своїх особливостей уявне моделювання виступає в якості необхідного пізнавального кошти, багато в чому допомагає процесу управління розслідуванням. Можна зробити висновок, що створення уявних інформаційних моделей є об'єктивною необхідністю: а) у процесі відтворення кримінального події за допомогою уявної реконструкції ситуацій, його складових, б) в ході з'ясування сутності слідчої ситуації для вирішення приватних тактичних завдань і визначення загальних напрямів розслідування.

Серед уявних моделей, у свою чергу, виділяють:

1. Образні (іконічні, неформалізовані) моделі, які є за своєю формою психічним чином, а в гносеологічному аспекті - одним із засобів отримання нового знання.

У слідчій практиці ця група моделей використовується, мабуть, найбільш часто. Вивчення практики показало, що більшість слідчих, часто не усвідомлюючи використовується ними моделювання як процес, фактично на всьому протязі розслідування створюють у своїй свідомості образні моделі і працюють з ними (відтворення загальної картини злочину, підготовка до майбутнього слідчому дії та ін.)

2. Образно-знакові (символічні, частково формалізовані) моделі, представлені різного роду умовними знаками (літерними або графічними). Багато дослідників підкреслюють, що при ускладненнях думки корисно звертатися до наочним побудов (знаковим моделям), які нерідко стають джерелом ідей для нових дослідників. У криміналістиці до знакових моделей можна віднести мережеві графіки планування расследованія1, а також виражені засобами графічних побудов додатки до протоколів слідчих дій, що виконуються у відповідності зі ст.141 КПК України.

Свого часу А.Р. Ратінов вказав на наявність двох типів уявних моделей: імовірність і вірогідність. Відштовхуючись від цього твердження, І.М. Лузгін зазначив, що «імовірнісні моделі виступають в якості засобу пізнання, достовірні ж є його результатом і кінцевою метою».

Визнаючи наявність таких характеристик моделювання, як імовірність і вірогідність, ми все ж таки вважаємо, що доцільніше було б розглядати їх не як типи, а як етапи уявного моделювання. Оскільки, найімовірніше, мова в даному контексті йде не про різні моделі, а про трансформацію однієї і тієї ж моделі.

З урахуванням специфічних особливостей розслідування, акцентуємо також увагу і на двох основних напрямках, в яких можуть працювати моделі: ретроспективному, спрямованому в минуле, і перспективному, зверненому до дослідження подій (обставин, явищ) майбутнього.

Г.А. Густов розробив детальну схему класифікації криміналістичних уявних моделей. За ступенем вираженості Г.А. Густов виділяє уявні матеріалізовані моделі (зафіксовані в матеріальних джерелах) і нематеріалізованих. Залежно від виду модельованого об'єкта він розрізняє моделювання подій, дій, процесів, моделювання осіб і предметів. За ступенем абстрактності розрізняє: моделі, які відтворюють одиничний об'єкт (конкретного походження); типові моделі, серед яких виділяє загальну типову модель, типову модель окремого виду злочину, типову модель окремого слідчої дії.

У зазначений перелік типових моделей, як нам представляється, необхідно додати типові моделі слідчих ситуацій, а також типові моделі особистості злочинця (з урахуванням специфіки певних видів злочинів).

У залежності від обсягу відображення досліджуваного об'єкта виділяються загальні, (що відображають об'єкт дослідження в цілому) і приватні моделі (відображають частину об'єкта). За точністю відтворення Г. А. Густов розрізняє імовірнісні та достовірні моделі.

Свою класифікацію криміналістичних моделей пропонує і М.Н. Хлинцов. Так, він виділяє моделі приватні і загальні. Відповідно до цієї концепції в розряд загальних моделей потрапляють ті, в яких досліджуються найбільш суттєві питання розслідування, наприклад загальний напрямок розслідування. До приватних моделям М.М. Хлинцов відносить такі, в яких досліджуються окремі питання, пов'язані з конкретними предметами. Це, наприклад, моделі зовнішності злочинця, його психологічних особливостей, взаємовідносин з іншими учасниками процесу; місця події, дії, явища; виробництва окремого слідчої дії; заходів з попередження злочинів. За мети дослідження автор виділяє організаційні, ідентифікаційні і орієнтують моделі.

Крім того, в криміналістичній літературі можна зустріти і переліки підлягають моделюванню об'єктів. Так, А.І. Баянів вважає, що уявному моделюванню доцільно піддавати такі об'єкти, як: а) розслідувана подія в цілому або окрему його обставина (епізод), б) ситуації слідчі і тактичні, процес розслідування в цілому, а також окреме слідча дія або ряд дій в одному слідчому дії, в) напрямки (шляхи) у розслідуванні кримінальної дела1.

На відміну від А.І. Баянова, називає об'єкти системи «розслідуванні» ", І. М. Лузгін виділяє об'єкти системи«злочин», називаючи серед них: різні предмети, зруйновані повністю або частково в результаті дій злочинця або випадкових факторів; обстановку на місці події; сліди рук, ніг, транспорту та ін.; документи; прижиттєвий вигляд потерпілого; кримінальні ситуації і т.д.1

9 Ретроспективні моделі

Ретроспективне моделювання - одне з напрямків уявного моделювання. Пізнаючи факти, що містять ознаки злочину, слідчий звертається до минулого (звідси позначення цього напрямку в моделюванні «ретроспективним»; retrospi сеге (лат.) - дивитися назад).

Ретроспективна модель грунтується на безпосередньому створенні ознайомленні з обстановкою місця вчинення дії, показаннями, документами, речами. Відображають головним чином зовнішню сторону події, його зовнішні зв'язки. Логічні конструкції розкривають істотні події, його внутрішній зв'язкоз.

Центральне місце в ретроспективній моделі займає гіпотеза - версія. Вона служить логічної формою вираження уявних уявлень про істотні події. Її побудова відбувається за законами логіки. Зорові та інші чуттєві образи також впливають на формування гіпотези. На думку деяких дослідників, гіпотеза - вже модель, як б вона не була виражена: словами, схемами. У ретроспективної моделі присутні не тільки гіпотетичні пояснення, але й інші логічні елементи, а також уявні образи. Версія в ретроспек -тивній моделі з'єднує ці елементи, служить засобом пояснення фактів.

10 Значення моделювання в криміналістичних наукових розробках

Розглянемо основне поняття і сутність цього методу, а також специфіку його використання для вирішення різноманітних криміналістичних завдань. Останнім часом метод моделювання поступово стає одним з основних інструментів пізнавальної діяльності людини, виступає в якості суттєвої характеристики сучасного стилю мислення. Зростання ролі моделювання у науковому пізнанні можна пояснити внутрішньою логікою розвитку конкретної науки, необхідністю в більшості випадків опосередкованого пізнання об'єктивної реальності. У цьому плані можна констатувати, що поява та розвиток моделювання викликано переходом сучасних наук з описово-емпіричного рівня на рівень абстрактно-теоретичний.

11 Значення моделювання при розслідуванні злочинів

Значення моделювання в слідчій практиці При визначенні оцінки моделювання слід виходити з таких передумов: 1. Не слід переоцінювати ролі моделювання, не варто зводити його до пізнання, оскільки це лише один із загальнонаукових методів пізнання «Одне суцільне телебачення» Крім цього слідчий повинен використовувати весь арсенал наявних методів і способів пізнання ситуації, таких як, наприклад: аналіз, - синтез, - абстрагування, - індукція, - дедукція, -гіпотеза, - аналогія. Метод моделювання органічно пов'язаний з іншими методами пізнання: - Спостереженням, виміром - Експертним порівнянням - Описом. Будь-яке уявне представлення слідчого далеко не завжди є уявної моделлю. У моделюванні головне-процес дослідження, а також процес опосредственного отримання нового знання. Цей метод ефективно може бути використаний у слідчій практиці. Однак його застосування доцільно, коли у слідчого виникає необхідність в отриманні інформації опосередкованим шляхом (якщо є інші джерела, то краще використовувати їх) Позитивне
1. Створення та вивчення моделей сприяє, перш за все, перевірці та отримання нової інформації.
Злочинець знищує сліди злочину. Знищені або пошкоджені злочинцем предмети не можна вивчити безпосередньо, прямим спостереженням. Моделювання є єдиним методом, що забезпечує їх відтворення і дослідження. 2. Моделі володіють наочністю, крім того, мають ілюстративну функцію, служать засобом наочного підтвердження доказуваних підтверджень.
3. Моделі використовуються при проведенні слідчих дій, є джерелом доказової інформації.

12 Поняття криміналістичного прогнозування в розслідуванні злочинів

Криміналістична прогностика - це самостійне вчення, яке являє собою систему наукових положень про загальні закономірності побудови і перевірки прогнозів, які відображають перспективи і напрями розвитку криміналістики та об’єктів її пізнання в майбутньому.

Термін «криміналістичне прогнозування» доцільно розглядати у двох аспектах:

l як спеціальну діяльність щодо реалізації положень криміналістичної прогностики на практиці за допомогою використання найефективніших прогностичних методик і спрямовану на побудову прогнозів щодо визначення основних тенденцій, шляхів розвитку криміналістичних об’єктів, їх стану в майбутньому;

l як галузь правового (юридичного) прогнозування, що є різновидом передбачення у сфері боротьби зі злочинністю, де спільною сферою прогностичних досліджень правознавців, процесуалістів та криміналістів є передбачення тенденцій і перспектив розвитку та вдосконалення методів і засобів здійснення розслідування, розширення доказової бази, своєчасного введення нормативного регулювання і відповідальності.

13 Значення криміналістичного прогнозування в розслідуванні злочинів

Стратегічне прогнозування пов’язане з прогнозуванням перспектив розслідування і судового розгляду у справі в цілому, з моделюванням наслідків процесуальних рішень, що приймаються, і заходів щодо нейтралізації або мінімізації негативних результатів їх реалізації, а його висновки є невід’ємною частиною процесу доказування у справі, забезпечуючи планування, визначаючи найприйнятніші форми взаємодії та характеризуючи можливі варіанти розвитку слідчих і судових ситуацій та ін.

Тактичне прогнозування — це прогнозування результативності планованих тактичних операцій, слідчих дій та прийомів з метою вирішення тактичних завдань у конкретних ситуаціях розслідування і судового розгляду, а також наслідків використання одержаних результатів у доказуванні, ступеня тактичного ризику і засобів його мiнiмізації тощо.

Індивідуальне прогнозування спрямоване на розробку прогностичної моделі щодо:

а) можливої поведінки професіональних і непрофесіональних учасників під час досудового слідства та судового розгляду (наприклад, поведінка обвинуваченого на допиті, його реакції, форми протидії та ін.);

б) можливого прояву в невстановленого і незатриманого злочинця та його спільників елементів доказової поведінки;

в) можливого місця і часу вчинення злочину, що готується (наприклад, вивчення і аналіз просторового розташування місць вчинення серійних зґвалтувань і вбивств із зґвалтуванням і розробка на цій підставі моделей для прогнозування ймовірних районів можливих повторних або серійних злочинів даної категорії дають змогу локалізувати межі пошуку можливого злочинця в реальних умовах, оскільки вибір злочинцем місця вчинення задуманого злочину з високим ступенем імовірності пов’язаний із місцем його проживання або з місцем вихідної «бази», із якої він, як правило, діє);

г) варіантів підготовки можливих місць переховування осіб, причетних до вчинення злочину тощо.

14 Напрями криміналістичного прогнозування в розслідуванні злочинів

Прогнозування в криміналістиці можливо у двох напрямках.

Перше - це прогнозування наукових досліджень і їх результатів. У цьому сенсі воно рівнозначно прогнозуванню розвитку науки взагалі. Вихідними даними для такого прогнозування є відомості про сучасний стан науки і потребах практики, а підставою - загальна теорія криміналістики. Об'єктом прогнозування можуть бути і окремі наукові напрямки, коли визначається їх перспективність, ймовірна ефективність, практична значимість.

Другий напрямок - прогнозування злочинності в криміналістичному аспекті цього явища, засобів, форм і методів боротьби з нею. Деякі лінії цього напрямку виглядають таким чином: