Висновок. Таким чином, ми розглянули кримінальну відповідальність співучасни-ків та групи осіб які вчинили злочинні діяння

Таким чином, ми розглянули кримінальну відповідальність співучасни-ків та групи осіб які вчинили злочинні діяння. І темер можимо зробити вис-новки:

1. Злочинна діяльність груп є одним із небезпечних видів злочинної діяльності і у переважній більшості випадків початковою формою органі-зованної злочинності – діяльність злочинної організації як найнебезпечні-шого виду злочинної діяльності.

2. Згідно з статті 26 Кримінального кодексу України призводить до абсурдного висновку – що співучасть не розглядається як вчинення злочину групою осіб. Тому що на мій погляд, всі особи яки брали участь у злочині за попередньою домовленість (співучасники) вже є групою осіб.

В цьому випадку, якщо злочин вчинений двома співучасниками, один з яких був виконавцем, а другий – пособником, згідно зі ст. 26 і ч.1 ст. 27 Кримінального кодексу України, вони вже створили злочину групу і спільно вчинили злочин, а тому повинні нести відповідальність за вчинення злочину групою осіб.

На підставі цих головних висновків пропоную викласти статтю 28 Кримінального кодексу України у такій редакції:

“Стаття 28. Вчинення злочину двома особами, групою осіб або злочинною організацією.

1. Злочин визнається вчиненим двома особами, якщо у його вчиненні брали безпосередньо участь двоє суб’єктів злочину, які діяли без попередньої змови або за попередньою змовою між собою.

2. Злочин визнається вчиненим групою осіб, якщо його спільно вчинили три або більше особи, які діяли без попередньої змови між собою.

3. Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (три і більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

4. Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, тобто стійким ієрархічним об’єднанням трьох і більше осіб, які зорганізувалися для спільної діяльності з метою вчинення одного чи багатьох тяжких або особливо тяжких злочинів або з метою керівництва чи координації злочинної діяльності або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп”.

Така редакція ст. 28 Кримінального кодексу охоплює всі види вчинення злочину кількома особами і передбачає їх відповідальність, яка узгоджується з іншими положеннями кримінального закону України і науковими досягненнями.

Що стосується кваліфікації діяння, вчиненого двома особами (парою), яке має кваліфікуючу ознаку: “вчинення діяння групою осіб”, то до внесення до Кримінального кодексу відповідних змін таке діяння має кваліфікуватися за цими нормами, але покарання повинно призначатися значно меншою мірою, як правило, за альтернативним покаранням, передбаченим цією нормою закону.

Тому в курсовій роботі було доцільним проаналізувати поняття співу-часті, її форми та види. Також розібрати відповідальність співучасників, спеціальні питання щодо відповідальності співучасників, ексцес виконавця, добровільна відмова співучасників та причетність до злочину.

Тому що, не має злочину групою осіб без їхньої співучасті.

Література:

1. Конституція України. – К.: Видавець Фурса С.Я., 2006р.

2. Кримінальний кодекс України. – К.: Паливода А.В., 2010р.

3. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К.: Паливода А.В., 2010р.

4. Волженкин Б.В. Понятие должностного лица как субъекта должностного преступления // Соц. законность. – 1975. - №10. – С. 45-47.

5. Гельфанд И.А. Хозяйственные и должностные преступления в сельском хозяйстве. – Киев, 1970. – 125 с.

6. Гродецький Ю.В. Добровільна відмова при співучасті. Автореферат канд. дисерт. – Харків, 2002. – 20 с.

7. Кваша О.О. Організатор злочину. Автореферат канд. дисерт. – Київ, 1999. – 18 с.

8. Коржанський М.Й. Кримінальне право України. Частина особлива. Курс лекцій. – Київ: Генеза, 1998. – 592 с.

9. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. – Київ: Юрінком Інтер, 1998. – 416 с.

10. Коржанський М.Й. Словник кримінально-правових термінів. – Київ: Генеза, 2000. – 200 с.

11. Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. – Київ: Атіка, Академія, Ельга-Н, 2001. – 656 с.

13..

14. Кримінальне право України. Загальна частина. – Київ-Харків, 2001. – 416 с.

15. Кримінальне право України. Загальна частина. Підручник. – Київ: Правові джерела, 2002.- 432 с.

16. Литвак О.М. Держава і злочинність – Київ: Атіка, 2004. – 302 с.

17. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. –Київ, 1994. – 800 с.

18. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. – Київ, 1995. – 472 с.

19. Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972-2002. – Київ: А.С.К., 2003. – 560 с.

20. Практика судів України в кримінальних справах. – Київ, 1993. – 352с.

21. Практика судів України у кримінальних справах 1993-1995. – Київ, 1996. – 332 с.