Відповідальність співучасників.

Закон передбачає певні особливості щодо кваліфікації дій співучасників та їх покарання.

1. Відповідальність співучасників, що діють в організованій групі чи злочинній організації, визначається таким чином:

а) організатор організованої групи чи злочинної організації несе від-повідальність за всі злочини, вчиненні цими угрупуваннями за умови, якщо вони охоплювалися його умислом (ч.1 ст.30);

б) інші учасники (організованої групи чи злочинної організації) не-суть відповідальність за ті злочини, у підготовці чи у вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, що виконував у злочині кожний із них (ч.2 ст.30);

в) кваліфікація дій всіх цих співучасників настає за тією статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинення певного злочину злочинною організацією чи організованою групою (наприклад, всі учасники банди, незалежно від тієї ролі, яку вони ви-конували в злочині, несуть відповідальність безпосередньо за ст.257; всі учасники організованої групи, яка вчинила вимагання, - за ч.4 ст.189).

2. При простій співучасті, тобто співвиконавстві, відповідно до ч.1 ст.29 всі співучасники несуть відповідальність за тією статтею Особливої частини КК, що вчинений ними злочин.

3. При співучасті з розподілом ролей питання про відповідальність вирі-шується так:

а) відповідно до ч.1 ст.29 виконавець (співвиконавець) відповідають за тією статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин;

б) всі інші співучасники (організатор, підбурювач, пособник), згідно з ч.2 ст.29, відповідають за співучасть у тому злочині, який вчинив виконавець (співвиконавець). В цьому випадку дії цих співучасників кваліфікуються за тією статтею Особливої частини КК, за якою кваліфіковані дії виконавця, але з обов’язковим посиланням на відповідну частину ст.27. Наприклад, пособ-ник вбивства відповідає за ч.5 ст.27 і ч.1 ст.115.

Отже, кваліфікація діяння співучасників у принципі завжди визначається діями виконавця, за винятком низки випадків.

При вирішенні питання про відповідальність співучасників виникає про-блема щодо ставлення їм у провину об’єктивних і суб’єктивних ознак злочи-ну, що характеризують підвищену чи, навпаки, зменшену відповідальність виконавця. Ці питання вирішено в ч.3 ст.29, відповідно до якої:

1. Об’єктивні обставини (обставини, що характеризують об’єктивну сто-рону складу і впливають на кваліфікацію злочину), вчиненого виконавцем (наприклад, спосіб вчинення злочину), можуть бути поставлені у провину іншим співучасникам лише за умови, якщо вони заздалегідь знали про ці обставини, тобто були поінформовані про них. Якщо ж співучасники не зна-ли про наявність цих обставин (не усвідомлювали їх існування), вони за них відповідальності не несуть, а тому ці обставини не можуть визначити квалі-фікацію діянь співучасників (наприклад, виконавець вчинив вбивство з особ-ливою жорстокістю, а інші співучасники про це не знали – виконавець відпо-відає за п.4 ч.2 ст.115, а інші співучасники – за ст.27 і ч.1 ст.115). У цих ви-падках дії співучасників кваліфікуються за різними статтями КК, хоча вони і вчинили один злочин – вбивство.

2. Суб’єктивні ознаки, що визначають кваліфікацію злочину, вчиненого виконавцем (наприклад мотив), можуть бути поставлені у вину іншим співучасникам також за умови, що вони заздалегідь знали про них, були поінформовані про їх наявність. Якщо ж ці ознаки їм заздалегідь відомі не були, вони поставлені їм у вину бути не можуть. Наприклад, якщо підбурювач умовив виконавця вбити потерпілого з помсти, а ви-конавець, даши на це згоду, сам вбиває жертву, переслідуючи корис-ливу мету, то такий виконавець відповідає за п.6 ч.2 ст.115(вбивство з користі), а підбурювач, що не знав про корисливі мотиви, якими керу-вався виконавець, - за ч.4 ст.27 і ч.1 ст.115. якщо ж підбурювачу було відомо про такі мотиви виконавця, то він нестиме відповідальність за ч.4 ст.27 і п.6 ч.2 ст.115.

3. Обставини, що обтяжують або пом’якшують відповідальність, але ха-рактеризують лише особу співучасника, навіть якщо інші співучасни-ки знали про їх наявність, ставляться у провину лише тому співучас-нику, на боці якого вони мали місце. Інакше кажучи, «особисті» обс-тавини (наприклад, повторність, рецидив) не можуть впливати на від-повідальність інших співучасників. Якщо, наприклад, пособник сприяє особі, яка раніше була засуджена за вбивство, у здійсненні но-вого вбивства, то незалежно від того, чи знав пособник про це, чи ні, ця кваліфікуюча обставина йому у вину в будь-якому випадку не мо-же ставитися, вона характеризує лише особу виконавця. У цій ситуа-ції виконавець відповідає за п.13 ч.2 ст.115(вбивство вчинене повтор-но), а пособник – за ч.5 ст.27 і ч.1 ст.115. Чи, наприклад, коли мати в процесі пологів вбиває свою новонароджену дитину – її дії, врахову-ючи стан, в якому вона перебувала, кваліфікуються за ст.117 (діто-вбивство), як вбивство за пом’якшуючих обставин, а будь-який спів-учасник цього вбивства відповідатиме за ст.27 і ст.115, тобто за більш тяжке вбивство, оскільки особисті ознаки, що пом’якшують відпові-дальність матері немовляти, не можуть впливати на відповідальність інших співучасників.

3.Спеціальні питання відповідальності за співучасть.

Крім розглянутих загальних виникає ціла низка, так званих спеціальних питань відповідальності за співучасть. До них належать:

1.Співучасть у злочинах зі спеціальним суб’єктом.

2. Провокація злочину.

3. Безнаслідкова співучасть.

4. Невдале підбурювання чи пособництво.

1. Співучасть у злочинах зі спеціальним суб’єктом. Згідно з ч.2 ст.18 КК спеціальний суб’єкт злочину має місце там, де злочин може вчинити лише певна особа. Таким чином, среціальний суб’єкт – це суб’єкт злочину, який крім загальних ознак (осудність і віку) наділений зокрема ще і додатковими ознаками, що і визначають його відповідальність за певною статтею КК (наприклад, службова особа, військовослужбовець тощо). Злочини зі спеці-альним суб’єктом можуть вчинити лише особи, що наділені ознаками спеці-ального суб’єкта. З цьго виникає питання, чи можлива співучасть у таких злочинах осіб, що немають ознак спеціального суб’єкта? Чи можуть ці особи відповідати за ті злочини, суб’єкт вчинення яких є спеціальним?

У статтях КК про співучасть немає прямої заборони на позитивне вирі-шення цього питання. КК не вказує, що співучасть у злочинах зі спеціальним суб’єктом неможлива. Більше того, це питання прямо передбачено щодо зло-чинів проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини), спеціальним суб’єктом який є військовослужбовць. Наприклад, у ч.3 ст.401 прямо сказано, що співучасть у військових злочинах осіб, не зазна-чених у цій сатті (тобто не військовослужбовців), тягне відповідальність за відповідними статтями глави ХІХ Особливої частини КК про військові зло-чини.

Таке положення в кримінальному праві є загально визначеним і щодо ін-ших злочинів зі спеціальним суб’єктом: особи, що не є спеціальними суб’єк-тами, можуть відповідати за співучасть у цих злочинах. При цьому викона-вець цих злочинів може бути тільки спеціальний суб’єкт, а як організатор, підбурювач, пособник можуть виступати й інші особи, не наділені ознаками спеціального суб’єкта. Іноді об’єктивна сторона деяких злочинів описується в законі (диспозиції) так, що вона не виключає як співвиконавців і осіб, що не є спеціальними суб’єктами. Виходячи з цих положень, можна сформулю-вати кілька висновків:

1) виконавцем злочину зі спеціальним суб’єктом може бути лише особа, що володіє ознаками спеціального суб’єкта (наприклад, виконавцем отримання хабара є тільки службова особа);

2) якщо ж злочин зі спеціальним суб’єктом характеризується тим, що частина його об’єктивної сторони може бути виконана особою, що та-ким (спеціальним) суб’єктом не є, останній підлягає відповідальності як співвиконавець, за статтею, яка передбачає злочин зі спеціальним суб’єктом;

3) особи, що немають ознак спеціального суб’єкта, можуть виступати як організатори, підбурювачі, посібники того злочину, виконавцем якого є спеціальний суб’єкт;

4) ці співучасники несуть відповідальність за певною частиною ст.27 і тією статтею КК, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем, спе-ціальним суб’єктом. Наприклад, приватна особа, що організувала дачу-отримання хабара, несе відповідальність за ч.3 ст.27 і за відпо-відною частиною ст.368.

2. Провокація злочину. Провакацією злочину визнається ситуація, коли особа підбурює (провокує) виконавця чи інших співучасників на вчинення злочину з метою його наступного викриття.

У судовій практиці була справа, коли сторож підсобного господарства підмовив двох робітниць вчинити крадіжку з поля зібраної напередодні куку-рудзи. Коли вони під’їхали до поля і почали вантажити мішки з кукурудзою, він підняв стрілянину і заримав їх за допомогою інших сторожів, що прибіг-ли на постріл. Як було встановлено, соторож бажав показати начальству свою ретельність і зовсім не мав наміру брати участь у крадіжці кукурудзи. Він діяв із метою наступного викриття виконавців.

Вирішуючи це питання, слід мати на увазі, що мотиви та мета у спів-учасників одного злочину можуть бути різними – кожний із них може керу-ватися різними спонуканнями, але це не виключає їх співучасті в цьому зло-чині. Звідси провокація злочину розглядається як співучасть у тому злочині, що спрвокований, оскільки розбіжності в мотивах у провокатора й інших співучасників не мають значення для притягнення їх до відповідальності. Тому в нашому прикладі сторож несе відповідальність за співучасть (підбу-рювання) до вчинення крадіжки кукурудзи.

3. Безнаслідкова співучасть має місце там, де виконавцю не вдалося вчи-нити закінчений злочин і він вчинив лише готування чи замах, на який його злочинну діяльність було припинено (прервано). Відповідно до ч.4 ст.29 у таких ситуаціях виконавець несе відповідальність за незакінчений злочин – за готування до злочину чи замах на злочин. Інші ж співучасники відповіда-ють за співучасть у готуванні до злочину чи співучасть у замаху на злочин, залежно від того, на якій із цих стадій було припинено (прервано) злочинну діяльність виконавця. Наприклад, якщо виконавець за домовленістю з інши-ми співучасниками мав підпалити будівлю і знищити її, однак був затрима-ний на місці злочину, коли тільки намагався підпалити, його діїї (замах на підпал) кваліфікується за ч.1 ст.15 і ч.2 ст.194, а дії інших співучасників – за відповідною частиною ст.27, ч.1 ст.15 і ч.2 ст.194 КК.

4. Невдале підбурювання чи пособництво має місце там, де можливий (передбачуваний, потенційний) виконавець, особа, якій пропонують спільно вчинити злочин, відхиляє цю пропозицію, що може виходити від підбурюва-ча, пособника чи, навіть організатора. Наприклад, підбурювач вмовляє особу вчинити вбивство, обіцяючи за це грошову винагороду. Однак особа відхиляє цю пропозицію підбурювача, не погоджується з ним, хоча б тому, що боїться викриття і можливого покарання.

У таких випадках немає угоди, яка є обов’язковою ознакою співучасті, немає тут згоди на спільне вчинення злочину, воно не відбуло. Внаслідок цього тут не може бути мови про співучасть. Тому відповідальність за прави-лами про співучасть тут виключається, отже ст.27 застосована бути не може. У таких ситуаціях потенційний виконавець кримінальної відповідальності не несе, а інші співучасники відповідають за готування до злочину, який вони бажали вчинити, тобто за ч.1 ст.14 і відповідній статті Особливої частини КК, оскільки їх діяльність із підшукування співучасників є ні що інше, як готування до злочину, прямо зазначене в цій статті КК. В цьму прикладі підбурювач нестиме відповідальність за готування до вбивства.