Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Паренхіматозні дистрофії






Паренхіматозні дистрофії - це прояви порушень обміну речовин у високоспеціалізованих паренхіматозних клітинах.

Локалізація – це паренхіма внутрішніх органів (серце, печінка, нирки та ін.). Паренхіматозні дистрофіїхарактеризуються нагромадженням у цитоплазмі білків, жирів та вуглеводів, що супроводжується зни­женням функції ферментних систем та появою певних структурних змін у клітинах.

При всіх паренхіматозних дистрофіях переважають порушення клітинних механізмів трофіки. Ці дист­рофії виявлені практично при всіх захворюваннях людини і завжди супроводжуються недостатністю функції відповідного органу.

У залежності від порушень того чи іншого виду обміну, парен­хіматозні дистрофії розподіляють:

Білкові дистрофії (диспротеїнози):

- зерниста;

- гіаліново-крапельна;

- гідропічна;

- рогова;

- спадкові диспротеїнози.

Жирові дистрофії (ліпідози):

- набутого характеру;

- спадкового характеру (системні ліпідози).

Вуглеводні дистрофії:

- виникають при порушенні обміну глікогену;

- виникають при порушенні обміну глікопротеїдів.

Паренхіматозні білкові дистрофії

 

Порушення білкового обміну

Білкам належить найважливіша роль у життєдіяльності орга­нізму. Вони виступають у ролі структурних елементів клітини, забезпечують транспорт біологічно активних речовин, виконують функції ферментів і гормонів, створюють осмотичний тиск плазми та інших рідин, є потенційним енергетичним резервом.

Значних запасів білків в організмі немає, тому вони повинні постійно синтезуватися з амінокислот, що надходять з їжею.

Добова потреба в білках - близько 120 г. У США цей показник розраховують: 1 г білка на 1 кг ваги тіла.

Білки становлять 45-50% від маси тіла людини. Вміст азоту у складі білків стабільний (16%). Цей факт використовують для визначення азотистого балансу, що є діагностичним показником гомеостазу білків в організмі.

Для цього порівнюють кількість азо­ту, що надійшов в організм, з кількістю азоту, виведеного з орга­нізму. В нормі ці дві величини рівні. За добу здорова людина споживає і виводить 12-14 г азоту.

Позитивний азотистий ба­ланс зустрічається в дітей у процесі росту, при вагітності, відго­довуванні, лікуванні чоловічими статевими гормонами.

Негатив­ний азотистий баланс виникає під час голодування, проносу, при масивних опіках, розпаді пухлин, нирковій недостатності, тиреотоксикозі, отруєннях фосфором, миш’яком, сулемою. Інфек­ційна гарячка супроводжується так званим токсигенним розпа­дом білка, який відбувається під впливом продуктів життєдіяль­ності мікроорганізмів.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.