Пристрасний заклик до українців йти власним шляхом був висловлений у знаменитому його гаслі Геть від Москви!.

Олександр Шумський доводив необхідність прискорення темпів українізації, наполягав на відкликанні з України гене­рального секретаря ЦККП(б)У Л.Кагановича, який гальмував процес українізації.

Михайло Волобуєв п ереконував, що еко­номіка України повинна становити єдиний народногосподарський комплекс, який може інтегруватися у світову економіку без посередництва Росії.

" Хвильовізм", " шумськізм" і " волобуєвщина" були оголошені проявом " буржуаз­ного націоналізму", небезпечним " націона­лістичним ухилом".

З кін. 20-х рр. політика українізації посту­пово згортається. У 1933 р. Сталін назвав місцевий націоналізм основною загрозою для єдності Радянського Союзу. Це озна­чало кінець українізації.

У 1938 р. приймається постанова Раднаркому УРСР про обов'язкове викладання російської мови в усіх неросійських школах.

Паралельно проходить ліквідація національних утворень на території республіки.

Радянська влада повертається до русифікаторської політи­ки, активних учасників українізації було репресовано.

ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ УКРАЇНИ

У грудні 1925 р. XIV з'їзд РКП(б) прого­лосив курс на індустріалізацію:

Ø передбача­лося прискорення промислового росту Ра­дянського Союзу і досягнення ним у короткі строки рівня розвитку економічно розвину­тих країн світу.

Сталін заявив, що " ми від­стали від передових країн на 50-100 років. Ми повинні пробігти цю відстань за 10 ро­ків. Або ми зробимо це, або нас зімнуть". Індустріалізацію передбачалося здійснюва­ти плановими методами (п'ятирічками).

ПРИЧИНИ ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЇ

Курс на індустріалізацію був об'єктив­но необхідний, оскільки СРСР залишався економічно відсталим і знаходився у воро­жому зовнішньому оточенні. Метою радянського уряду було створити мілітаризовану економіку і перевести на рейки соціалізму промисловість. Індустріалізація перш за все передбачала електрифікацію, прискорення промислового росту Радянського Союзу і досягнення у короткі строки рівня розвинутих країн, мала опиратися на власні сили і виражатися в побудові великих підприємств (1932 р. Дніпрогес).

ТРУДНОЩІ ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЇ

Ø Радянський Союз міг розраховува­ти лише на внутрішні джерела фінансу­вання індустріалізації;

Ø не вистачало кваліфікованих кадро­вих робітників та інженерів, хоч Україна в цьому плані була в більш вигідному ста­новищі;

Ø низький рівень економічної освіти у радянського керівництва, відсутність досвіду здійснення планової індустріалі­зації.

ПРОМИСЛОВА ГОНКА