Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Нараховують 8 Запорізьких Січей: Хортицька; Базавлуцька; Томаківська; Микитинська; Чортомлицька або Стара; Кам'янська; Олешківська; Підпільненська або Нова.






 

Запорізька Січ стала зародком нової української (козацької) державності, її, як державне утворення, характеризують такі ознаки:

 

Ознаки державності Характер прояву ознак
1. Військовий устрій Січові козаки складали військо - кіш, кіш поділявся на військові одиниці - курені (38 куренів).
2. Територіа­льний устрій Територія, яку контро­лювала Січ, поділялася на паланки (5-Ю паланок) на чолі з полковниками. Палан­кове козацтво проживало на хуторах та в містечках.
3. Форма правління Запорізька Січ була козаць­кою республікою. Верховна влада па Січі належала коза­цькій раді, брати участь в якій мали право псі козаки. Козацька рада обирала стар­шину: кошового отамана (гетьмана), писаря, обоз­ного, суддю, осавулів. Кожен курінь обирав анало­гічну курінну старшину. Козацька рада збиралася, як правило, щороку 1 січня.
4. Правова система Вживалося звичаєве козаць­ке право, яке склалося в XV-сер. XVI ст. Козаки були рівними перед законом, рівними у праві ко­ристуватися землею й інши­ми угіддями, брати участь у радах, обирати старшину.

 

Запорізька Січ як державне утворення і як соціальна організація мала яскраво виражений демократичний харак­тер. Це пояснюється тим, що:

по-перше, Запорізьку Січ створив сам народ, втіливши в ній свій вільнолюбний характер і ідеали суспільного життя;

по-друге, щоб вижити в умовах постій­ної зовнішньої загрози (з боку Криму, Туреч­чини, Речі Посполитої, Росії), козацтву по­трібна була внутрішня злагода і стабіль­ність, які забезпечувалися демократичними порядками.

Запорізькі козаки, живучі в Січі без жінок і нащадків, постійно зменшуючись від війни, хвороб, старості, всіляко намагалися збільшити своє військо. Доступ в Січ і з Січі був вільним. Прибулий записувався в один з 38 куренів, змінюючи прізвище на прізвисько.

В козацькому середовищі панувала цілковита рівність – бралися до уваги лише особисті якості.

Найважливіші питання вирішувалися на загальній раді. Що ухвалено на раді – обов'язкове для всіх.

Територіально Запоріжжя ділилось на п'ять, пізніше вісім паланок.

Запорожці не мали писаних законів, в основі громади лежав звичай.

Запорожці протягом усього свого існування мали власну старшину, яка змінювалась щороку. Військові начальники: кошовий отаман, суддя, писар, осавул, курінні отамани. Військові чиновники: булавничий, хорунжий, підписарій, бунчужний, довбиш, пушкар, товмач, тощо.

В руках кошового зосереджувалася військова, адміністративна, судова й духовна влада.

СТАВЛЕННЯ ПОЛЬЩІ ДО КОЗАКІВ

 

Слідом за козаками в південні степи про­никають офіційні власті, литовські, поль­ські, українські магнати та шляхта.

Уряд Речі Посполитої прагнув узяти ко­заків під свій контроль, щоб використати їх у своїх державних інтересах: для захисту своїх володінь від татар і турків, у проти­стоянні з Москвою.

Реєстрове козацтво:

· 1524 р. – Сигізмунд I Старий доручає навербувати 1-2 тис. козаків для служби на Дніпрі, але через брак коштів не виконується;

· 1572 р. – універсал Сигізмунда II Августа: воєводі Юрію Язловецькому сформувати “почет” із 300 низових козаків, яких записати у реєстр;

· 1576 р. – універсал Стефана Баторія: 600 козаків записуються у окремий реєстр, надаються привілеї (вилучаються з-під юрисдикції власників, звільняються від податків і повинностей, дають свій присуд, обов’язкова військова служба за платню);

· на початок XVII ст. склався устрій: гетьман (булава), наказний гетьман, 4 осавула, обозний, писар, полковники, сотники, із центром у м. Трахтемирові, з кінця XVI ст. – “Запорізьке Військо” на відміну від “Запорізького Війська Низового”.

 

У XVI ст. серед козацтва складається переконання, що воно несе службу короні польській (як реєстрове, так і нереєстрове), а за цю службу не повинно коритись ніякій владі крім своєї виборної старшини, не повинно нести ніяких повинностей окрім військової служби. Козацтво не допускало ніякої різниці “в правах та свободах” між собою. Набирає силу процес покозачення населення, яке масово оголошує себе козаками.

ТЕМА ІІІ: НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ У XVIІ – XVIII СТОЛІТТЯХ.

(6 ГОДИН)

 

1. Наростання визвольної боротьби в Україні у першій половині XVII століття.

2. Визвольна війна українського народу середини XVII століття.

3. Україна у другій половині XVII століття.

4. Україна у XVIIІ столітті.

 

Мета: пояснити студентам, як розгортався визвольний рух в Україні в кін.16-першій пол. 17 ст.; визначити сутність національно-визвольної війни 1648-1676 рр., її хід та наслідки; проаналізувати устрій та розвиток козацько-гетьманської держави; розкрити причини, які обумовили втрату Україною своєї державності; підкреслити значення діяльності видатних українських діячів Б.Хмельницького, П.Дорошенка, І.Мазепи та інших; визначити, якою була політика Росії та Речі Посполитої щодо українських земель.

 

Обладнання: історична карта «Українське козацтво у16-першій пол.17 ст.»; структурно-логічні схеми №11-20.

Ключові терміни та поняття: автономія, Андрусівське перемир’я, Березневі статті, Білоцерківський мир, Вічний мир, Гадяцький мир, гайдамаки, Гетьманщина, Малоросійська колегія, Малоросія, опришки, Руїна, Слободищенський трактат, Слобожанщина.

 

 

Література:

1. Антонович В. про козацькі часи на Україні.-К., 1991.

2. Бойко О.Д. Історія України.-К., 2012.

3. Борисенко В.Й. Курс української історії.- К., 1997.

4. Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині 18 ст.: кордони, населення, право.-К., 1996.

5. Гетьмани України: історичні портрети.-К., 1991.

6. Історія України/ За ред.Ю.Зайцева.- Львів, 1996.

7. Крупницький Б.Д. Гетьман Мазепа та його доба.- К., 2001.

8. Руїна: друга половина 18 ст./За ред.. В.А.Смолія.-К., 1996.

9. Світлична В.В. Історія України.-К., 2002.

 

ЗАПОРІЗЬКА СІЧ НА МІЖНАРОДНІЙ АРЕНІ

 

Запорізька Січ посіла важливе місце в міждержавних відносинах країн Європи і Азії. Це стало результатом

відносної само­стійності Січі у зовнішній політиці,

наяв­ності у неї багатотисячного боєздатного війська,

територіального розташування ко­зацького краю на межі між європейським і азіатським світом.

Основними напрямками зовнішньої політики Запорізької Січі були:

Ø боротьба проти татарсько-турецької агресії. Цю функцію козацтво взяло на себе з самого початку свого існування.

Завдяки активній наступальній тактиці козаки підривали могутність Кримського ханства і Туреччини, перетворювалися на провідну силу у боротьбі проти цих держав.

Козаки втручалися у конфлікти, що ви­никали у стосунках між Кримом і Туреч­чиною, прагнули використати їх для зміц­нення власних позицій;

Ø відносини з Російською державою, які характеризуються як складні і неодно­значні.

Мали місце випадки спів­робітництва між козаками і російським уря­дом, координації їх спільних дій проти та­тар і турків. Разом з тим стосунки Запо­різької Січі з Російською державою зали­шалися напруженими, а часто -- і відкрито ворожими. Перебуваючи у складі Речі Посполитої, козаки виступали на ЇЇ боці у воєнних конфліктах з Росією;

Ø урядами різних західноєвропейських країн, у т.ч, Австрії, Франції, козаки за­прошувалися на військову службу і тим самим втягувалися в орбіту європейської політики.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.