Суть внутрішнього аудиту і його організація

Внутрішній аудит є одним із видів внутрішньогосподарського контролю суб'єктів підприємницької діяльності.

Забезпеченню ефективності діяльності суб'єктів підприємниць­кої діяльності багато в чому сприяє впровадження і правильна організація системи внутрішнього аудиту.

В умовах становлення ринкової економіки в Україні неабиякий інтерес має досвід зарубіжних країн щодо організації внутрішнього аудиту. Професійну організацію внутрішніх аудиторів у США було створено в 1941 р. як Інститут внутрішніх аудиторів. Свою діяль­ність Інститут будує на базі загальних професійних знань внут­рішніх аудиторів, програми безперервного професійного розвитку, економічного кодексу, норм і програм сертифікації. Внутрішні аудитори працюють як у державному, так і приватному секторі. Внутрішні аудитори здійснюють незалежне експертне оцінювання управлінських функцій фірми чи компанії. Вони надають фірмі, яка здійснює управління, результати аналізу, оцінювання, реко­мендації, поради й інформацію про діяльність підприємства, яке вони перевіряють. В основному, внутрішній аудит розглядає бухгал­терську інформацію і її достовірність. Завдання внутрішнього ауди­ту — допомогти відповідним працівникам фірми чи компанії вико­нувати свої обов'язки кваліфіковано й ефективно.

Внутрішні аудитори звітують перед вищим керівництвом під­приємства. За внутрішній аудит відповідає сама фірма або один із її відділів, тобто контрольний орган всередині фірми. Керівник та­кого контрольного органу (або внутрішній аудитор) підпорядкова­ний керівництву підприємства. Внутрішній контрольний орган здійснює аудиторські перевірки на самому підприємстві або в його підрозділах.

Будучи на повному утриманні підприємства, цей контрольний орган (чи сам внутрішній аудитор) повинен довести необхідність свого існування, для цього він покликаний сприяти підвищенню ефективності роботи підприємства, забезпеченню рентабельності та зміцненню його фінансового стану.

Мета внутрішнього аудиту — удосконалї*пта6*ртанізації і управ­ління виробництвом, виявлення й мобілізація резервів його ро­сту.

Внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконан­ня комерційної, технологічної або фінансової угоди, у процесі її проходження і після завершення. Він дає експертну науково об­ґрунтовану оцінку господарським операціям і процесам.

Внутрішній аудит аналізує ситуацію ризику і застерігає від бан­крутства, використовує ноу-хау для збільшення прибутку і ефек­тивності нової технології, вживає заходів, що сприяють фінан­совому бізнесу підприємства.

На наш погляд, доцільно в усіх галузях економіки, на кожному підприємстві запровадити систему внутрішнього аудиту з тим, щоб за цю роботу відповідала конкретна особа чи спеціальний відділ. Асигнування на утримання такої аудиторської служби слід здійснювати за рахунок виявлених внутрішнім аудитом резервів підвищення ефективності роботи підприємства, зниження собівар­тості і збільшення прибутків.

Для аудиту адміністрації індивідуальних компаній наймають внутрішньогосподарських аудиторів. У США, наприклад, група внутрішньогосподарських аудиторів на окремих великих фірмах може вміщувати сотні і більше осіб, які звітують перед президен­том чи аудиторським комітетом ради директорів.

Внутрішньогосподарські аудитори можуть проводити звичайні перевірки на відповідність (визначити, чи дотримано в господар­ській системі тих специфічних процедур або правил, які приписані персоналу вищим керівництвом (адміністрацією), або займатися операційним аудитом (перевірка будь-якої частини процедур і ме­тодів функціонування господарської системи з метою оцінювання продуктивності й ефективності). Після закінчення операційного аудиту менеджеру видають рекомендації для удосконалення опе­рацій. Крім того, внутрішньогосподарські аудитори в останні роки набули високої кваліфікації щодо оцінювання комп'ютерних си­стем.

Внутрішньогосподарський аудитор забезпечує адміністрацію цінною інформацією для прийняття рішень, які стосуються ефек­тивного функціонування бізнесу. Він не залежить від функціо­нального управління, але не може не залежати від реальної ситуа­ції. Користувачі зовні навряд чи захочуть покластися на інформа­цію, що перевірена внутрішнім аудитором, через відсутність у нього незалежності. Це найголовніша відмінність між результа­тами роботи внутрішніх аудиторів і аудиторських фірм (зовнішніх аудиторів). Деякі види діяльності внутрішніх аудиторів назива­ються операційним аудитом.

Операційний аудит (аудит результатів, або управлінський аудит) — це вивчення аудиторами операцій з метою формування рекомендацій щодо економного використання ресурсів, досягнен­ня цілей.

Мета операційного аудиту — допомогти керівникам у виконанні їх обов'язків. А результатом цього може бути збільшення рентабель­ності компанії. Таким чином, внутрішні аудитори розглядають опе­раційний аудит як складову частину внутрішнього аудиту.

Внутрішній аудитор результати своєї роботи відображає у звіті, який дає йому можливість звернути увагу керівництва на відповід­ну проблему. Щоб досягти намічених цілей, звіт не варто розтягува­ти і перевантажувати зайвими подробицями. Він має бути чітким, точним, зрозумілим і своєчасним. Стандартної форми для звітів внутрішніх аудиторів немає і, ймовірно, ніколи не буде через бага­тогранність об'єктів перевірки, відмінність у здібностях та інтере­сах керівників.

У звіті внутрішнього аудитора, що надсилається аудиторському комітету, слід вказати, які рекомендації виконано, а які вважаються неефективними через надмірні витрати. Тільки після отримання письмового звіту внутрішня аудиторська перевірка вважається закінченою.

Іншою процедурою, характерною для поєднання звітності внут­рішніх аудиторів, є спільний з керівниками аналіз критикованих моментів і внесених рекомендацій до їх внесення у кінцевий звіт внутрішнього аудитора.

Основну увагу внутрішньому аудитору слід приділяти перевірці тих показників фінансово-господарської діяльності підприємства, які можуть позитивно вплинути на ефективність виробництва (табл. 6.1).

Така перевірка повинна спрямовуватися на попередження (про­філактику) відхилень від нормативно-правових актів чи зловжи­вань.

Важливо також ретельно дослідити ті господарські операції, які повинні бути документально оформлені і своєчасно відобра­жені в облікових регістрах та у фінансовій звітності.

Отже, внутрішній аудит контролює раціональне витрачення матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, дотримання закон­ності господарських операцій, виявлення допущених зловживань чи порушень.

На промислових підприємствах внутрішній аудит одночасно здійснює технічний нагляд за виробничим процесом і якістю про­дукції.

Внутрішній аудит передбачає попередній контроль на стадії розгляду первинних документів, під час візування договорів, нака­зів, кошторисів.

У цьому випадку внутрішній аудит претендує на роль профі­лактичного заходу.

Поточний контроль здійснюється під час реєстрації господар­ських операцій та інвентаризації.

Наступний контроль проводиться на стадії узагальнення і ана­лізу облікової і звітної інформації.

Таким чином, внутрішній аудит є системним і суворо документальним, безперервним, універсальним (суцільним) заходом.

Орієнтовні основні методологічні положення щодо організації внутрішнього аудиту полягають у тому, що насамперед слід уком­плектувати штат внутрішніх аудиторів, відтак оптимально роз­поділити контрольні функції, виробити вказівки з питань внут­рішнього аудиту.

На підприємстві мають складатися графіки здавання звітів ма­теріально відповідальними особами, а також графіки передаван­ня документів на автоматизовану обробку.

Не менш важливо розробити проекти планів проведення інвен­таризації грошових коштів, матеріальних цінностей, розрахунків, при цьому пріоритетне значення надається розробці проекту плану проведення річної інвентаризації всіх статей балансу (як прави­ло, станом на 1 жовтня відповідного року).

Внутрішньому аудиту доцільно забезпечити співпрацю з юрис­консультом з питань дотримання законів, положень (стандартів) бухгалтерського обліку, Плану рахунків і Інструкції про його за­стосування, Інструкції з інвентаризації, Положення про ведення касових операцій тощо.

Основні функції внутрішнього аудиту: контроль за правиль­ністю оформлення приймання і відпуску матеріальних цінностей, оприбуткування, видачі і перерахування грошових коштів, ство­рення і витрачання власного капіталу; контроль за дотриманням правил штатно-фінансової дисципліни, правильним створенням і розподілом прибутків.

Представляємо організаційну модель внутрішнього аудиту Табл.6.2):

Перелік контрольних функцій внутрішнього аудиту слід офор­мити відповідним наказом керівника підприємства. У ньому необ­хідно також передбачити своєчасне і кваліфіковане проведення перевірки з метою прогнозування господарських ситуацій, які призводять до порушення нормативних актів, що дасть можли­вість своєчасно вжити заходів для попередження (профілактики) правопорушень. За допомогою поточного контролю слід здійснити вибіркові перевірки каси, банку, розрахунків з підзвітними осо­бами, списання матеріалів на витрати, забезпечення фінансових результатів, реагування на виявлені порушення.

Структура внутрішнього аудиту підприємства вміщує три еле­менти: умови проведення аудиту, систему бухгалтерського обліку і процедури аудиту. Кожний елемент розуміють як наявність пра­вил, процедур, методики і документації, розроблених для захисту своїх коштів, отримання надійної інформації з фінансів, підви­щення ефективності роботи і дотримання відповідних вимог. У поєднанні всі перераховані елементи структури внутрішнього контролю забезпечують підприємству зниження небажаного ризику ділової і фінансової діяльності, а також ризику помилок у бухгалтерському обліку.

Внутрішній аудит здійснюється або на основі рішення органів управління фірми, або згідно з порядком, встановленим законо­давством.

Внутрішній аудит є складовою частиною внутрішнього конт­ролю і здійснюється за рішенням органів управління фірми для контролю й аналізу господарської діяльності.

Головна мета внутрішнього аудитора — визначити, чи має фі­нансова звітність підприємства суттєві перекручення.

Термін " Внутрішній аудит" означає діяльність внутрішньої аудиторської служби (або служби внутрішніх ревізорів підприєм­ства).

Основні функції служби внутрішнього аудиту, як правило, складаються з процедур дослідження окремих операцій підприєм­ства, оцінювання і контролю відповідності цих операцій, відобра­жених у бухгалтерському обліку, а також контролю за функція­ми внутрішньої системи контролю підприємства.

Можливості й мета діяльності служби внутрішнього аудиту мають широкий спектр та напрямки і залежать від розміру та струк­тури підприємства, а також від потреб керівництва. Як правило, функції внутрішнього аудитора складаються з контролю за функ­ціонуванням та організацією систем бухгалтерського обліку і внут­рішнього контролю.

Контроль за організацією системи бухгалтерського обліку — це виконання частини функцій керівництва підприємства. Служба внутрішнього аудиту, як правило, відповідає перед керівництвом підприємства за постійне спостереження та контроль за функ­ціонуванням цих систем.

Фахівці внутрішнього аудиту надають рекомендації з удоскона­лення цих систем; експертизи фінансової і оперативної інформації, огляду коштів, які використовуються для ідентифікації, виміру, класифікації та інформування; готують огляди ефективної діяль­ності підприємства, у тому числі нефінансових засобів керівниц­тва; здійснюють контроль за дотриманням українського законо­давства і виконанням всіма підрозділами підприємства його внут­рішньої політики щодо здійснення діяльності.

Роль і функції внутрішнього аудиту визначаються керівництвом підприємства і метою його розвитку. Функції внутрішнього аудиту здійснюються в залежності від вимог керівництва підприємства.

Ефективна діяльність служби внутрішнього аудиту дозволяє зовнішньому аудитору змінювати характер і термін виконання та ско­рочувати обсяги аудиторських процедур, але не може зумовити повне невиконання ним раніше запланованих процедур перевірки.

Внутрішній аудит проводиться особами, які мають відповідний
рівень професійної освіти, досвіду і компетенції, а робота помічни­ків належним чином контролюється, аналізується і документаль­но оформляється.
5.2. Об'єкти внутрішнього аудиту

Основними об'єктами внутрішнього аудиту є:

—стан і ведення бухгалтерського фінансового обліку;
—фінансова звітність, її вірогідність;

—стан необоротних активів і запасів;

—забезпеченість підприємства власними обіговими коштами;

—платоспроможність і фінансова стійкість;

—система управління підприємством;

—робота економічних і технічних служб підприємства;

—оподаткування: правильність визначення доходу, що підля­гає оподаткуванню; своєчасність і повнота сплати податків;

—планування, нормування і стимулювання;
—внутрішньогосподарський контроль;
— виробничо-господарська діяльність;

—достовірність проектно-кошторисної документації;

—забезпеченість власними засобами;
—організація і технологія виробництва;

—процеси господарської діяльності;

—проектно-кошторисна документація;
— виконавча дисципліна та ін.

Для детального дослідження об'єктів внутрішнього аудиту до­цільно здійснити порівняльний аналіз видів аудиторських послуг, які надаються зовнішніми аудиторськими фірмами і службами внутрішнього аудиту.

До таких аудиторських послуг належать:

—аудит суб'єктів підприємницької діяльності;

—складання фінансової звітності, податкових декларацій;

—відновлення кількісно-сумового обліку;

—консультації з обліку, оподаткування;

—ведення обліку та розробка методики обліку на конкретних підприємствах тощо.

Однак, ведення обліку, складання звітності здійснює, в основ­ному, зовнішній аудит і переважно на тих об'єктах перевірки, де в штаті підприємства відсутній обліковий працівник.

Внутрішній аудитор позбавлений права займатися комерційною діяльністю. Окремі організації і підприємства через недостатність власних джерел фінансування з проханням отримання коштів звертаються до інвестора та позикодавця (кредитора). У такому випадку об'єктами аудиту інвестиційної діяльності є не тільки про­цеси вкладання матеріальних і грошових цінностей у суб'єкти підприємницької діяльності, але і господарські операції, пов'яза­ні з цими процесами. Наприклад, випуск і придбання цінних па­перів передбачають такі господарські операції: емісія (випуск), продаж, обмін, купівля, нарахування, сплата і отримання дивідендів тощо.

Однак, об'єкти внутрішнього аудиту стосуються переважно фінансової звітності, ревізії та тематичних перевірок.

Внутрішні аудитори покликані також здійснювати аналіз фінан­сового стану суб'єктів підприємницької діяльності. Тут об'єктом аудиту стає фінансовий стан підприємства на відповідну звітну дату. При цьому джерелом інформації аналізу фінансового стану є звітність підприємства на певну звітну дату. Об'єктами аналізу можуть бути засоби, товарні запаси, власний капітал, довгостроко­ві і поточні зобов'язання, витрати, доходи і результати діяльності.

Професор В. Рудницький зазначає, що " відсутність в Україні спеціального органу, який би міг розробити стандарти внутріш­нього аудиту, становить певні проблеми із його запровадженням на підприємствах і в організаціях. Кожний окремий об'єкт ауди­ту потребує індивідуального підходу щодо використання прийомів аудиту, що є елементами його методу.

Від політики і стилю управління залежать напрямки внутріш­нього аудиту, глибина дослідження тих чи інших об'єктів внут­рішнього контролю. В одних випадках керівництво підприємства обмежується лише аудитом фінансової звітності та тематичними перевірками окремих об'єктів контролю, а в інших — проведен­ням економічного аналізу, прогнозуванням бізнесу підприємства, контролю за ефективним використанням ресурсів у процесі ви­робництва" [ЗО, с. 35]. На нашу думку, такий спеціальний орган щодо розробки стандартів внутрішнього аудиту повинен бути ство­рений з ініціативи Аудиторської палати України, що сприяло би широкому запровадженню в організаціях і на підприємствах Укра­їни служби внутрішнього аудиту.

Національними нормативами аудиту (ННА) передбачено нор­матив № 12 " Оцінка системи внутрішнього контролю підприєм­ства та ризику, пов'язаного з ефективністю її функціонування". Метою нормативу є встановлення порядку отримання аудитором знання системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, загального ризику аудиту і його складових. Детальніше про взає­мозв'язок властивого (притаманного) ризику та ризику відпо­відності внутрішнього контролю розповідається в нормативі № 32 " Оцінки властивого ризику і ризику невідповідності внут­рішнього контролю, їх вплив на незалежні процедури аудитор­ської перевірки".

Міжнародним стандартом аудиту № 400 " Оцінка ризиків та внутрішній контроль" передбачено, що аудитор повинен достатньо розуміти систему бухгалтерського обліку і внутрішнього контро­лю, щоб правильно спланувати аудиторську перевірку й розробити

ефективний аудиторський підхід з метою зменшення аудитор­ського ризику і його компонентів (властивого ризику, ризику контролю та ризику невиявлення) [34, с. 258].

Отже, аудиторові необхідно добре знати систему обліку і внут­рішнього контролю, і особливо такі об'єкти внутрішнього аудиту, як фінансова звітність підприємства (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів і звіт про власний ка­пітал).

Аудитор повинен отримати такі відомості про системи обліку підприємства-клієнта, які б дали йому можливість розуміти основ­ні види операцій у діяльності підприємства; суттєвість операцій; найважливіші облікові операції, які підтверджуються докумен­тально і відповідають показникам фінансової звітності; процес обліку і підготовки фінансової звітності від початку здійснен­ня основних операцій до внесення результатів таких операцій у фі­нансову звітність. Крім цього, аудиторові необхідно також знати системи ЕОД, щоб правильно проконтролювати достовірність фі­нансової звітності підприємства, яке використовує автоматизовану систему обліку і управління.

В умовах проведення роботи в середовищі КІС, аудитор пови­нен розглянути, як середовище КІС впливає на аудиторську пере­вірку.

Загальна мета й обсяг аудиторської перевірки не змінюється в середовищі КІС. Проте, застосування комп'ютерів змінює процес обробки, збереження й передачі фінансової інформації, а отже, може впливати на системи бухгалтерського обліку і внутрішньо­го контролю суб'єкта господарювання. Основне завдання внутріш­нього аудитора — розуміти процес ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності від моменту ініціювання суттє­вих операцій (та інших подій) до моменту їх внесення до фінан­сових звітів.