За горючістю будівельні матеріали поділяють на

Практика № 1

Класифікація будівельних матеріалів.

Потенційна пожежна небезпека будівель та споруд залежить від кількості та властивостей матеріалів, що знаходяться усередені, так і від горючості та здатності чинити опір дії пожежі будівельних конструкцій, яка характеризується їх вогнестійкістю.

Згідно ДБН В.1.1-7-2002 Пожежна безпека об’єктів будівництва

Будівельні матеріали класифікують за такими показниками пожежної небезпеки:

- горючістю;

- займистістю;

- поширенням полум'я поверхнею;

- димоутворювальною здатністю;

- токсичністю продуктів горіння.

За горючістю будівельні матеріали поділяють на

- негорючі (НГ) і - горючі (Г). Негорючі будівельні матеріали за іншими показниками пожежної небезпеки не класифікують.

Горючі будівельні матеріали поділяють на чотири групи:

- Г1 (низької горючості); Тривалість самостійного горіння 0 с.

- Г2 (помірної горючості); Тривалість самостійного горіння ≤ 30 с.

- ГЗ (середньої горючості); Тривалість самостійного горіння ≤ 300 с.

- Г4 (підвищеної горючості). Тривалість самостійного горіння > 300 с.

Параметри горючості: Температура димових газів, ступінь пошкодження за довжиною та масою, тривалістю самостійного горіння (с).

Горючість будівельних матеріалів з віднесенням їх до відповідної групи визначають за результатами випробувань відповідно до ДСТУ Б В.2.7-19-95 „Матеріали будівельні. Метод випробувань на горючість”.

Горючі будівельні матеріали за займистістю поділяють на три групи:

- В1 (важкозаймисті); 35 кВт/м²≤ КПЩТП

- В2 (помірнозаймисті); 20 кВт/м² ≤ КПЩТП

- В3 (легкозаймисті). КПЩТП < 20 кВт/м²

Параметри займистості: Критична поверхнева щильність теплового потоку (КПЩТП) – мінімальне значення поверхневої щільності теплового потоку, при якому виникає усталене полум’яне горіння. кВт/м²

Займистість будівельних матеріалів з віднесенням їх до відповідної групи визначають за результатами випробувань відповідно до ДСТУ Б В.1.1-2-97 „Матеріали будівельні. Метод випробувань на займистість”.

Горючі будівельні матеріали за поширенням полум'я поверхнею поділяють на чотири групи:

- РП1 (не поширюють); КПЩТП 11 та більше кВт/м²

- РП2 (локально поширюють); КПЩТП від 8 але менше 11 кВт/м²

- РПЗ (помірно поширюють); КПЩТП від 5 але менше 8 кВт/м²

- РП4 (значно поширюють). КПЩТП менше 5 кВт/м²

Параметри розповсюдження полум’я: Критична поверхнева щильність теплового потоку (КПЩТП)– величина теплового потоку, при якому припиняється розповсюдження полум’я. кВт/м²

Групи будівельних матеріалів за поширенням полум'я поверхнею визначають для поверхневих шарів конструкцій покрівель, підлог, у т. ч. килимових покриттів, і встановлюють за результатами випробувань відповідно до ДСТУ Б В.2.7-70-98 „Матеріали будівельні. Метод випробувань на поширення полум'я”.

Горючі будівельні матеріали за димоутворювальною здатністю поділяють на три групи:

- Д1 (з малою димоутворювальною здатністю); коэф дымообраз до 50 м² · кг^-1 включ.

- Д2 (з помірною димоутворювальною здатністю); св. 50 до 500 м² · кг^-1 включ.

- ДЗ (з високою димоутворювальною здатністю). св. 500 м² · кг^-1

Коефіцієнт димоутворювання - показник, що характеризує оптичну щільність диму, що утвориться при полум'яному горінні або термоокислювальної деструкції (тлінні) певної кількості твердої речовини (матеріалу) в умовах спеціальних випробувань.

Групи будівельних матеріалів за димоутворювальною здатністю встановлюють залежно від значення коефіцієнта димоутворення, який визначають відповідно до ГОСТ 12.1.044.ПОЖАРОВЗРЫВООПАСНОСТЬ ВЕЩЕСТВ И МАТЕРИАЛОВ.

Горючі будівельні матеріали за токсичністю продуктів горіння поділяють на чотири групи:

Т1 (малонебезпечні);

Т2 (помірнонебезпечні);

ТЗ (високонебезпечні);