Висновок. Вирішення проблем, пов’язаних із видатками бюджету на фінансування соціальних потреб, є прерогативою держави.

Вирішення проблем, пов’язаних із видатками бюджету на фінансування соціальних потреб, є прерогативою держави.

Соціально-економічна ситуація, що склалася у нашій країні, зумовлює необхідність формування адекватної системи соціального захисту населення. В умовах ринкової економіки джерелом підвищення добробуту громадян мають стати ефективна праця, трудова активність та підприємницька ініціатива. Актуальним питанням є створення ефективної реформованої системи соціального захисту населення, яка повинна бути розрахована не тільки на окремі категорії громадян, які безпосередньо потребують захисту, а й на максимальний розвиток економіки, стимулювання трудових зусиль кожного працездатного члена суспільства.

Аналіз видатків на фінансування соціального захисту населення дало змогу оцінити масштаби і рівень виплат на допомогу населенню, яке потребує допомоги з боку держави, межу бідності в Україні, які з кожним роком мають тенденцію до зростання.

Доведено, що джерелами фінансування існуючої системи соціального захисту населення України є кошти Державного бюджету, місцевих бюджетів, соціальні фонди та витрати, які фінансуються з інших джерел. З прийняттям Бюджетного кодексу України посилилось значення бюджетів як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях.

Соціальний захист - найбільша видаткова стаття зведеного бюджету України. У 2014 році частка фінансування цієї видаткової статті значно перевищує видатки на охорону здоров’я, освіту, економічну діяльність.

Визначено, що видатки місцевих бюджетів на соціальний захист населення здійснюються за рахунок субвенцій, що свідчить про надмірну централізацію коштів. А це негативно впливає на прийняття оптимальних рішень у процесі оперативного реагування на певні соціальні проблеми населення регіону.

Державне соціальне страхування має важливу роль у розвитку суспільства. В Конституції України зазначено, що громадяни мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законодавством.

Система соціального забезпечення в Україні загалом не відповідає вимогам необхідного рівня соціального захисту населення. Це пов’язано, як із загальною соціально-економічною кризою, так і з недоліками самої системи соціального забезпечення.

На сучасному етапі науково-обґрунтоване реформування законодавчо-нормативної бази є важливою складовою вдосконалення соціальної політики в Україні і в кінцевому підсумку підвищення життєвого рівня населення та конкурентоспроможності економіки і соціальних здобутків країни в цілому.

Стан системи фінансового забезпечення соціального захисту населення України можна охарактеризувати такими рисами: надзвичайно високим ступенем державної участі, слабкою участю у її функціонуванні інститутів громадянського суспільства і особливо самого населення; великою кількістю та безсистемністю правових актів, що регулюють діяльність органів соціального захисту населення; дефіцитом коштів у бюджетах усіх рівнів для фінансування заходів у сфері соціального захисту; великою кількістю соціальних допомог, а також категорій їх отримувачів, розгалуженою системою пільг, переважанням безадресного порядку їх надання. Головною проблемою системи соціального захисту в Україні є недостатність коштів, у першу чергу бюджетних, для реалізації у повному обсязі вимог чинного законодавства.

Основними орієнтирами удосконалення фінансового забезпечення соціального захисту є забезпечення цільового характеру пільг соціального спрямування; підвищення ефективності використання бюджетних видатків на соціальну сферу, забезпечення їх цільового використання; прискорення процесу впровадження пенсійної реформи з формуванням механізмів інвестиційного використання коштів пенсійних фондів, гарантуванням надійності їхніх вкладень.