Політико-правові вчення французького соціалізму і комунізму

Представником такого напрямку був соціаліст Мореллі. Народився цей самий загадковий представник французького Просвітництва біля 1715 р. Роботи Мореллі, всі три видання, виходили анонімно. До по­чатку XIX ст. їх приписували Дідро. Серед праць Мореллі, безумовно головною є " Кодекс природи, чи істинний дух її законів" (1755 р.). Вона більше відома як " Кодекс природи". Це проект конституції майбутнього суспільства, заснованого на суспільній власності, і деякі положення теорії природного права. Політико-правове вчення Мореллі знаходиться під сильним впливом Платона і його роботи " Держава".

Природний стан - це золоте століття. Люди підкорялися тільки за­конам природи. У них було загальне майно, загальна обов'язковість трудитися. Суспільством управляли батьки сімейств.

Кінець природного стану, відмова від законів природи, обумовили не угоду народів, писав Мореллі, а процес накопичення помилок. Головна помилка - " дивовижний поділ здобутків природи". На якомусь етапі історії люди перестали контролювати зростання населення. Це призвело до перенаселення, переселення, переділів і виникнення труднощів. Про­блеми треба було врегулювати правовими нормами; розподілити між членами суспільства заняття, допомогу, користування рухомими речами. Замість цього хтось розділив майно. Приватна власність перевернула шкереберть закони природи. У людей виникли нездорові пристрасті, жадібність. Мореллі все це назвав " загальною чумою", або " приватним інтересом". " Виснажлива хвороба" охопила все суспільство. У результаті для підпорядкування людей довелося видавати велику кількість жорсто­ких і кривавих законів, проти яких природа не перестає обурюватися.

Для того, щоб усе відновити і повернутися до " природного стану", треба прийняти перший " основний і священний закон майбутнього": усе належить колективу, усі мають право і зобов'язані трудитися. Крім " основного і священного" закону в " Кодексі природи" є ще 118 законів на всі випадки життя. Щоб у майбутньому люди не порушували істинний дух законів природи і не відхилялися від цих законів, Мореллі пропо­нував вжити особливих заходів. Тому що істина - одна, оман - багато. Шлях до відновлення потоптаних законів природи Мореллі бачив в освіті, примусі і придушенні можливих обурень.

Представником комуністичних теорій цієї епохи був дворянин з релігійною освітою, знавець античної літератури, історії і філософії Габріель Бонно де Маблі (1709-1785). Його готували до духовної кар'єри, сподіваючись, що в перспективі він буде священиком. Але Маблі присвятив себе правознавству. Все своє життя він намагався бути не­залежним. Відмовлявся від будь-яких звань, посад, відмовився викла­дати юриспруденцію в університеті, від посади академіка, не захотів виголосити похвальне слово Ришельє. Сучасники дуже поважали його теорію права. Маблі був деїстом у тлумаченні природного права, як і Вольтер.

Написав багато робіт з історії і міжнародного права. Політико-правові вчення Маблі перебували під сильним впливом Руссо, Мореллі. У 1758 р. Маблі написав роботу " Про права і обов'язки громадянина", де дже­релом усіх проблем і нещасть, які гнітять людину, він називає приватну власність. Породження власності призвело до майнової нерівності, тиранії, рабства, жадоби. Але основне - до заплутаності законів, за допомогою яких хочуть захистити свою власність ті, хто має владу. У своїй головній роботі - " Про законодавство чи принципи законів" (1776 р.). Маблі відмовляється від ідеї спільності майна, але ще більше критикує пороки і нещастя, що випливають із приватної власності. Така ситуація неминуче веде до деспотизму. Тому Маблі закликає до бідності. Він робить висновок: найкраще, щоб нація була настільки бідна, щоб багатих узагалі не було б і бути не могло. Чим бідніша нація, тим менш схильна вона до честолюбних задумів і до тиранії.

Багатство, за своєю природою, не може поєднуватися з гарними законами. Законодавець повинен приборкати жадібність, при цьо­му використавши хитрість і мистецтво. Для розв'язання проблеми Маблі запропонував заборонити торгівлю, скасувати заповіти, замість податків вимагати від громадян виконання послуг, перервати зв'язок між спадкоємцями, визначити законом межу володіння кожного грома­дянина, ввести аграрні закони, закон проти розкоші. Заборонити марні мистецтва. Чим суворіші будуть закони, тим менш небезпечним буде нерівність майна.

Детальне регулювання законами господарських і побутових від­носин, штучна бідність, викорінювання розкоші, мистецтва, тотальний державний нагляд, суворі покарання повинні були забезпечити загальну рівність громадян. При цьому дозволялося мати строго обмежену при­ватну власність.

Політико-правові вчення Маблі вплинули на розвиток комуністичної ідеології у Франції. Після революції 1789-1794 рр. ідеологи лібералізму виступили з критикою вчень Габріеля Бонно де Маблі.

Творцем теорії общинного бездержавного комунізму був сільський священик Жан Мельє (1664-1729). Вийшов із найбідніших верств на­роду. Закінчив духовну семінарію. Був сільським священиком, але в душі залишався атеїстом. Захищав селян і в молитвах не згадував про поміщика. Той звернувся до архієпископа про таке ставлення Мельє. Керівництво запропонувало священику виправити становище і згадувати в молитвах поміщика. Коли в черговий раз селяни зібралися в церкві і приїхав поміщик, Мельє в своїй проповіді говорив приблизно такі слова: " Селяни, давайте помолимося про нашого сеньйора, попросимо Бога, щоб він зробив добрим серце його і щоб він не поводився погано з селянами і не грабував їх". Як загинув Мельє невідомо. Є версія само­губства. В паперах покійного знайшли незвичайний документ, в якому він звертається не до родичів, а до всього французького народу.

Мельє написав роботу " Заповіт", де по-своєму трактує розуміння природного права. Головна ідея Мельє - це ідея прав працюючого на­роду. У роботі він різко засуджує вищі стани феодального суспільства, монархію, і як не дивно, церкву. Релігія, політика, закони - це таємні системи несправедливості, що допомагають грабувати селян, вважав Мельє.

Мельє заперечує ідею суспільного договору, що поклав початок суспільству і державі. Сучасна держава виникла не на основі " загальної угоди", а шляхом обману, насильства, примусу. На плечі трудящих сіла маса тиранів, попів, дворян, чиновників. Усю бюрократичну систему держави Мельє назвав " підлими слугами тирана", що допомагають багатіям грабувати народ. Критикував він і правовий лад абсолютистської Франції.

У " Заповіті", в частині критики, дісталося, і приватній власності. Мельє вважав приватну власність однією з оман, яку виправдує хри­стиянська релігія. Приватна власність породжує жадібність. Тому з'являються хитрі, спритні, злі і неварті поваги люди, з одного боку, і маса обманутих і зубожілих - з іншого.

Критикуючи феодалізм, приватну власність, Мельє закликав до народної революції. Майбутнє суспільство уявляв невиразно і загалом. Жителі кожного села, міста повинні скласти громаду. Вони спільно будуть користуватися: однаковою чи подібною їжею, мати однаковий гарний одяг, однакове гарне житло, однакове гарне взуття, з іншого боку, жителі повинні: однаково займатися справою, яким-небудь іншим чесним і корисним заняттям.

Керувати в такій державі будуть наймудріші. Вони повинні прагнути до підтримки народного добробуту і його розвитку. У такій державі відпадуть причини для воєн, смут, заколотів, не стане судових процесів із приводу власності, злодійства й інших корисливих злочинів. Буде непорушний мир і взаємодопомога.

Політико-правове вчення Жана Мельє вплинуло на розвиток атеїстичної ідеології у Франції. Повний текст " Заповіту", із усіма революційними і комуністичними ідеями, був виданий тільки в 1864 р.

Чернець Леже-Марі Деман (1716-1774) написав твір " Істина, чи Істинна система". У цій роботі він історію людства поділяє на три етапи.

Перший етап - " стан дикості". Люди не знають ні власності, ні влади, ні законів. Вони роз'єднані і неосвічені.

Другий етап - " стан законів". Виникла нерівність, власність, а та­кож зміцнюючі їх закони людські і божественні. Цей етап тяжкий для людства. Соціальний порядок підтримується насильством, обманом. Панує в суспільстві " божевілля вдач (природного)".

Третій етап - " стан удач (здобутків)". Зникне приватна власність, закони, королі, стани. Не буде релігій, воєн, судів, торгівлі, шахраїв, банкрутства, спекуляції, злодійства, кримінальних законів, міст, храмів, луврів, фортець, арсеналів, трибуналів, монастирів, академій, шпиталів, в'язниць. Люди будуть жити селищами, спільно працювати, користу­ватися загальними будинками, коморами, складами, будівлями. Життя стане простим і близьким до природи. Зникнуть усі витвори мистецтва, театри, палаци, парки, сади, вишукані блюда і дорогоцінні камені. Будуть спалені всі книги. Люди носитимуть простий зручний одяг, їстимуть хліб, овочі, фрукти, молоко, олію, мед, яйця. Усі будуть абсолютно рівні щодо моралі. Усвідомлення моральної єдності людей і простота життя приведуть до зникнення потреби не тільки в примусі, а й у керівництві, управлінні.

Політико-правові вчення Леже-Марі Демана, викладені у творі " Істина, чи Істинна система", закликали людство до грубого аскетизму і загальної зрівнялівки. Він проти будь-якої влади людини над людиною. Він проти управління суспільством і людиною.

Політико-правову теорію бездержавного комунізму створив Сильвен Марешаль (1750-1803). Суть його вчення: на початку історії людства був період патріархального правління. Люди жили родинами. У результаті помилок виникло організоване суспільство. У ньому панує егоїзм, схо­вана війна людей, знедолені люди, які підтримують деспотів. У цьому суспільстві багато пороків. Усі правителі світу дефектні. Політичні перетворення не поліпшують ситуацію. Людина вичерпала всі можливі форми правління. Наступив час, щоб люди повернулися до вихідного пункту.

Повернення до первісної волі за Марешалєм, це відокремлення від сучасного суспільства маленьких асоціацій чи родин по 100 чоловік. Вони мають поселятися на землях, що пустують. Зрештою, це приведе до розпаду суспільства на громади-поселення. Зникнуть політична влада, закони, кодекси, конституції. Людина не повинна підкорятися людині. Тільки її батько має право нею командувати.

У новому патріархальному правлінні не повинно бути особливих розходжень між людьми. Розходження будуть лише такі: за статтю, віком, родиною. Не буде великих міст. Зникне мистецтво - зате буде менше статуй і більше людей, повчав Сильвен Марешаль у своїх політико-правових вченнях.