Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Завдання 13.






Проведіть аналіз практичної ситуації та дайте відповіді на питання.

 

Розширення закордонних ринків: „Kellogg” проти “General Mills”

 

У Європі назріває „війна” двох найбільш великих виробників сухих сніданків – „Kellogg” та “General Mills”. Причини, по яких компанії орієнтували свої стратегії росту на Європу, виявити важко: після різкого підвищення споживання готових сніданків продаж у США перестав зростати у зв’язку із загостренням інтересу дорослих споживачів до споживчої цінності продуктів. На зростання продажу негативно вплинули дії Комісії по контролю за продуктами харчування та ліками, яка заперечувала ствердження про те, що вівсяні висівки зменшують вміст холестерину, а насичені клітковиною готові сніданки допомагають запобігти раку.

Компанії, які виготовляють сухі сніданки, у Європі не зустрічаються з подібними обмеженнями. Крім того, споживання цих продуктів у Європі починає зростати у міру піклування споживачів про своє здоров’я та харчування. У ряді країн щорічний приріст продажу готових сніданків складає 30%.

Зростанню продажу у Європі сприяє ще дві обставини. По-перше, зростає кількість каналів комерційного телебачення, що полегшує охоплення рекламою великої кількості споживачів. По-друге, розвиваються супутникові канали, які стирають межі між країнами. Все це робить можливим масовий маркетинг готових сніданків на транснаціональній основі і, більш того, сприяє використанню глобальних стратегій маркетингу, оскільки рекламу можуть побачити споживачі сієї Західної Європи.

„Kellogg” фактично присутня на європейському континенті з 50-х років, де їй належить 50% ринку, проте зараз вона розширює свої операції напередодні зростання чисельності споживачів готових сніданків. Дана компанія є світовим лідером по виробництву готових сніданків, а також страв швидкого приготування із злаків, альтернативних продуктів із соєвого білка, напівфабрикатів, включаючи домашнє печиво, крекери, споживчі закуски, вегетеріанські продукти, вафельні стаканчики для морозива та ін. Продукція компанії відома під такими торговими марками, як Kellogg’s, Keebler, Pop-Tarts, Eggo, Cheez-It, Nutri-Grain, Rice Krispies, Murray, Austin, Morningstar Farms, Famos Amos, Carr’s, Plantation, Ready Crust та Kashi. Вся продукція виробляється у 19-ти та продається більш, ніж у 160 країнах світу. У компанії працює понад 26 тис. співробітників. За останній час компанія змінила правила бухгалтерського обліку. За результатами останнього кварталу 2006 року прибуток зріс на 35%, чистий прибуток склав 203, 5 млн дол., або 49 центів на акцію, порівняно з 150, 3 млн дол., або 37 центами на акцію у минулому році.

“General Mills” новачок на цьому ринку. Якщо б компанія спробувала прямо проникнути у Європу, то, враховуючи домінуючий стан „Kellogg”, вона б зіштовхнулась з величезними перепонами. Тому “General Mills” обрала логічну стратегію – вона скооперувалась з „Nestle” – найбільш великою харчовою компанією у світі, яка, однак, не виготовляла готові сніданки. На цьому синергія не закінчилась. “General Mills” надала можливість „Nestle” виробляти готові сніданки, а „Nestle” надала „General Mills” свої потужності – розподільчу мережу, якої не було у „General Mills”, та забезпечила їй відомість у Європі.

Обидві компанії розглядають Європу, а не США як основу для майбутнього розширення ринків. А у цьому випадку „війна” готових сніданків вийде за межі США.

 

Питання до ситуації:

 

1. У силу яких причин „Kellogg” та “General Mills” розширюють операції у Європі?

 

2. Які ризики з цим пов’язані?

 

Тестові питання для самоконтролю з курсу

" Міжнародний маркетинг"

 

Тема. Сутність міжнародного маркетингу (тест 1)

1) Концепція міжнародного маркетингу виникла:

1. На початку XX ст.;

2. Після II світової війни.;

3. У 60-х роках XX ст.;

4. У 80-х роках XX ст.

2) Концепція глобального маркетингу виникла у:

1. 1965р.

2. 1973 р.

3. 1983р.

4. 1985р.

5. 1993р.

3) Під міжнародним маркетингом розуміють:

1. Вивчення міжнародних ринків та адаптація продукції до вимог зарубіжних покупців;

2. Маркетинг, який реалізується національною компанією на зовнішніх ринках;

3. Виробництво та збут експортної продукції;

4. Ринкова концепція управління діяльністю міжнародної компанії;

5. Систематична, планомірна обробка міжнародних ринків на різних ступенях просування товару до споживача.

4) Кожна одиниця «місцевої» економіки на шляху до «гло­бальної», як правило, проходить такі стадії і інтернаціоналі­зації:

1. Експортна експансія, консолідація із закордонним ринком, глобалізація діяльності;

2. Пробний експорт, експортна експансія, розвиток закор­донних філій, глобалізація діяльності;

3. Пробний експорт, нестабільний експорт, експортна експансія, розвиток зарубіжних філій, консолідація із закордон­ним ринком, транснаціоналізація діяльності, глобалізація діяль­ності.

5) Залежно від геополітичних меж діяльності суб'єктів ви­діляються два типи маркетингу:

1. Експортний та глобальний;

2. Місцевий та глобальний;

3. Внутрішній та міжнародний;

4. Мікромаркетинг та макромаркетинг.

6) Оперативний маркетинг — це:

1. Оперативне, швидке «зняттявершків» у певній ринковій ситуації;

2. Інструмент реалізації корпоративної маркетингової страте­гії в конкретний відтінок часу;

3. Маркетингова діяльність, спрямованана швидке проник­нення на зарубіжний ринок;

4. Інструмент коригування стратегії компанії при зміні чинни­ків бізнес-середовища.

7) Форми міжнародної маркетингової діяльності – це:

1. Створення у власній країні виробничих потужностей з випуску продукції для закордонних ринків;

2. Будівництво в іншій країні заводів “під ключ”;

3. Сучасні інжинірингові, консалтингові, лізингові операції;

4. Експорт, спільна підприємницька діяльність та пряме інвестування за кордоном;

5. Утворення спільних торгових домів.

8) Зовнішньоекономічний маркетинг відрізняється від екс­портного:

1. Більшим охопленням цільових зарубіжнихринків;

2. Глибиною проникнення на цільові ринки;

3. Створенням зарубіжних представництв, філій;

4. Всі відповіді вірні;

5. Вірні відповіді 1 та 3;

6. Всі відповіді неправильні.

9) Концепція транснаціонального маркетингу передбачає розробку:

1. Стратегії для кожного ринку;

2. Єдиної стратегії для всіх ринків;

3. Декількох субстратегій.

10) Засновником концепції глобального маркетингу є:

1. Філіп Котлер;

2. Теодор Левітт;

3. Раймонд Берн;

4. Воррен Кііган.

 

11) Мультирегіональний маркетинг відрізняється від транснаціонального:

1. Знанням регіональної маркетингової об’єднуючої компоненти;

2. Створенням офіційних представництв, філій;

3. Глибиною проникнення на ринок;

4. Вірні відповіді 2 і 3.

12) «Мислити глобально, діяти локально!» — це девіз:

1. Оперативного маркетингу;

2. Транснаціональних компаній;

3. Великих експортерів;

4. Глобальних компаній.

13) Глобальна компанія:

1. Застосовує стратегію глобального маркетингу;

2. Реалізує товари/послуги в більшості країн «Тріади»;

3. Обидві відповіді правильні;

4. Немає правильної відповіді.

 

14) Девіз глобальних компаній «Весь світ — мій ринок!» означає, що:

1. Більшість країн світу є ринком збуту продукції (послуг компанії завдяки розгалуженій мережі філій, дистриб'юторів то­що);

2. Весь світ потенційно є ринком збуту продукції (послуг ком­панії завдяки наявності спільних потреб споживачів в різних країнах).

15) Можливість стандартизації міжнародного маркетин­гового комплексу визначається:

1. Цілями та ресурсними можливостямикомпанії;

2. Природною глобальністю товару/послуги;

3. Взаємодією глобальних чинників на користь стандартизації та локальних чинників на користь адаптації;

4. Всі відповіді слушні;

5. Немає правильної відповіді.

16) Суб'єкти міжнародного маркетингу виділяються за такими критеріями:

1. Юридичний статус фірми;

2. Галузева приналежність;

3. Національна приналежність;

4. Необхідність ураховувати особливості світового ринку;

5. Жодний з названих критеріїв;

6. Усі названі критерії.

 

17) Суб'єкт міжнародних економічних відносин є одночас­но і суб'єктом міжнародного маркетингу:

1. Так;

2. Ні.

18) Імпортер є суб'єктом міжнародного маркетингу:

1. Так;

2. Ні;

3. Так, якщо він веде міжнародну маркетингову діяльність.

19) Основною відмінністю міжнародного маркетингу від внутрішнього є:

1. Можливість вибору ринку або виходу з нього;

2. Проблема збереження частки ринку;

3. Необхідність ретельнішого дотримання принципів та мето­дів теорії маркетингу.

 

20) Для успішної глобалізації товару/послуги найважли­вішими є:

1. Наявність у товару сукупності ознак, що дозволяють віднес­ти його до групи товарів, потенційно придатних для застосування стратегії глобального маркетингу;

2. Вміле застосування маркетингових заходів для формування глобального попиту на товар.

 

21) Правило «Тріади» у міжнародному маркетингу про­голошує:

1. Жоден із трьох методів визначення рівня ціни (витратний, за рівнем попиту, за рівнем пропозиції) не має самостійного зна­чення;

2. Якщо товари мають попит на ринках Північної Америки, Західної Європи та Японії, то вони матимуть попит у всьому світі;

3. Вибираючи зарубіжний ринок, слід застосувати три методи — дискретивний, дискретний і комплексний.

 

22) Теодор Левітт стверджує, що споживачі у всьому світі стають все більш схожими у своїх бажаннях та поведінці. У цій ситуації маркетологи повинні стандартизувати свої маркетингові стратегії та маркетингову діяльність для того, щоб отримати ефект економії від масштабу виробництва. Таким чином, Т.Левітт спонукає маркетологів використовувати:

1. Стратегію глобального маркетингу;

2. Стратегію, орієнтовану на попит;

3. Стратегію адаптації;

4. Стратегію, орієнтовану на конкурентів;

5. Маркетингову стратегію послідовників.

 

23) Основними контрагентами глобальної економіки, які акумулюють більшу частину доходів, що в ній утворюються, є транснаціональні компанії. Конкуренція ТНК нерідко є більш гострою, ніж на національному рівні, при цьому використовуються принципово інші методи конкурентної боротьби. ТНК перетворюються у самостійну силу, враховувати вплив якої вимушені й національні уряди. Можно сказати, що у сучасних умовах ТНК є:

1. Основними суб’єктами світової економіки;

2. Новою формою міжнародних економічних відносин;

3. Новою політичною організацією;

4. Сучасною формою міжнародного поділу праці;

5. Інструментом стимулювання попиту.

 

24) Компанію, яка розглядає весь світ в якості єдиного ринку збуту та фокусує увагу на спільне у поведінці споживачів, називають:

1. Експортною;

2. Глобальною;

3. Національною;

4. Фінансовою;

5. Лізинговою.

 

25) На світовому ринку конкурують компанії трьох типів: міжнародна, транснаціональна та …:

1. Меганаціональна;

2. Багатонаціональна;

3. Мультинаціональна;

4. Глобальна;

5. Децентралізована.

26) Метою як внутрішнього, так і міжнародного марке­тингу є:

1. Поліпшення результатівдіяльності фірми;

2. Збільшення прибутку;

3. Задоволення потреб споживача;

4. Створення довгострокових конкурентних переваг шляхом задоволення потреб споживачів.

27) Диференційований підхід до організації міжнародного маркетингу передбачає:

1. Стандартизацію міжнародного маркетингового комплексу та управлінської діяльності по відношенню до різних закордонних ринків;

2. Адаптацію міжнародного маркетингового комплексу та управлінської діяльності до потреб кожного із зарубіжних ринків.

28) Найвищий природний рівень глобальності мають такі товари:

1. Сировина, високотехнічне обладнання, унікальні товари;

2. Універсальні споживчі товари;

3. Продукція харчової промисловості;

4. Послуги.

 

29) Стефан Гареллі ввів поняття:

1. “Глобальна” економіка;

2. Глобальний маркетинг;

3. Конкурентне суспільство;

4. Транснаціональний маркетинг.

Тема 2. Середовище міжнародного маркетингу (тест 2)

1) За метою дослідження та впливу чинників міжнародне середовище поділяють на:

1. Макро- та мікро-середовище;

2. Національне, регіональне, глобальне середовище;

3. Національне, множинно-національне, регіональне, глобаль­не середовище.

2) Чинники міжнародного мікро-середовища є:

1. Переважно контрольованими з боку фірми;

2. Переважно неконтрольованими;

3. Цілком контрольованими;

4. Цілком неконтрольованими.

3) Специфічні умови ведення бізнесу у групі країн, які мають спільні умови та чинники розвитку – це:

1. Національне бізнес-середовище;

2. Регіональне бізнес-середовище;

3. Множинно-національне бізнес-середовище.

4) За складністю міжнародне середовище поділяють на:

1. Макро- та мікро-середовище;

2. Національне, регіональне, глобальне середовище;

3. Національне, множинно-національне, регіональне, глобаль­не середовище;

4. Статичне, динамічне, турбулентне.

5) Який тип середовища є найсприятливішим для ведення бізнесу:

1. Статичне;

2. Турбулентне;

3. Динамічне;

4. Залежно від характеристик продукції.

6) Маркетологи вважають, що найбільш загрозливим для ведення бізнесу є:

1. Статичне середовище;

2. Динамічне середовище;

3. Турбулентне середовище.

7) Середовище з непрогнозованими умовами розвитку (несподівані зміни законодавства, відсутність національної економічної політики тощо) – це:

1. Статичне бізнес-середовище;

2. Турбулентне бізнес-середовище;

3. Динамічне бізнес-середовище;

4. Мікро-середовище.

8) Чинники міжнародного макро-середовища є:

1. Неконтрольованими з боку фірми;

2. Переважно неконтрольованими;

3. Контрольованими.

9) До показників інтенсивності міжнародної торгівлі відносять:

1. Експорт, імпорт, зовнішньоторговельний обіг;

2. Експорт та імпорт на душу населення, експортна, імпортна і зовнішньо-торговельна квоти;

3. Сальдо торговельного балансу, сальдо балансу з поточних операцій, індекс «умови торгівлі»;

4. «Генеральна» торгівля і «спеціальна» торгівля.

10) Співвідношення між платежами, здійсненими економіч­ними суб'єктами даної країни в інших країнах, та надход­женнями, які одержані ними з інших країн за певний період часу (місяць, квартал, рік), це:

1. Баланс поточних операцій;

2. Платіжний баланс;

3. Розрахунковий баланс.

 

11) Маркетолог має передбачити, що стійкий дефіцит платіжного балансу має такі наслідки:

1. Посилення валютного контролю, зниження курсу валюти, зростання обсягу позик за кордоном тощо;

2. Перетворення країни в нетто-експортера капіталу, посилення тиску з боку інших країн з вимогами лібералізації торгівлі тощо;

3. Підвищення курсу національної валюти, збільшення обсягів експорту, поліпшення інвестиційного клімату.

12) Сучасні обмеження в міжнародній торгівлі, які застосо­вуються замість традиційних форм обмеження небажаного імпорту або як доповнення до них, це:

1. Лібералізація;

2. Протекціонізм;

3. Монополія держави на зовнішню торгівлю;

4. Неопротекціонізм;

5. Селективний протекціонізм.

13) Якщо надходження за експорт товарів перевищують платежі за імпорт товарів, то:

1. Сальдо торговельного балансу від’ємне, а баланс пасивний;

2. Сальдо торговельного балансу з поточних операцій від’ємне, а баланс пасивний;

3. Сальдо торговельного балансу додатнє, а баланс активний.

14) Велика група нетарифних обмежень, зумовлених дією національних промислових стандартів, систем вимірювання й інспекції товарів, вимогами техніки безпеки, санітарно-ветеринарними нормами, правилами пакування й маркування товарів – це:

1. Технічні бар’єри;

2.Правові бар’єри;

3. Світові бар’єри.

15) До Бреттон-Вудських інститутів входять:

1. Міжнародний валютний фонд і Світовий банк;

2. Світова організація торгівлі та Міжнародний валютний фонд;

3. Міжнародна асоціація розвитку та Міжнародна фінансова корпорація;

4. Міжнародний валютний фонд та Міжнародна фінансова корпорація.

16) Для прийняття правильних рішень з міжнародного мар­кетингу найбільше значення має такий елемент соціально-культурного середовища:

1. Політичний клімат;

2. Законодавча база;

3. Система цінностей суспільства;

4. Мова;

5. Релігія.

17) Головним чинником, що формує ставлення споживачів до товару, є:

1. Рекламна кампанія;

2. Рівень доходів населення;

3. Культура.

18) Коли аналізується соціально-культурне середовище, маркетингом завжди вивчаються такі його елементи:

1. Мова, релігія, система громадянства, ритуали, референтні органи;

2. Референтні групи, роботата дозвілля, сім'я, освіта, мова релігія;

3. Освіта, мова, соціальні інститути, структура влади, сім'я.

19) На процес прийняття рішення споживачем впливають такі імпульси культури:

1. Історія, релігія, сім'я, мова, освіта, мистецтво;

2. Мораль, символи, правила поведінки, звичаї, знання;

3. Історія, релігія, сім'я, мова, звичаї, правила поведінки.

20) До імпульсів культури належать:

1. Символи, звичаї, мораль, правила поведінки;

2. Мораль, правила поведінки, мова, релігія, освіта;

3. Релігія, історія, сім’я, мова, мистецтво, розваги, освіта.

21) Референтна група — це:

1. Цільова аудиторія при опитуванні;

2. Частина цільового сегмента, яка першою сприймає певний товар;

3. Група людей, яка своїм стилем життя, споживацькою пове­дінкою впливає на процес прийняття рішення щодо купівлі ін­шими людьми;

4. Група референтів, які проводять вторинні маркетингові до­слідження.

22) Моноактивні, поліактивні та реактивні культури Р. Льюіс виділяє за критерієм:

1. Соціальної активності нації;

2. Організації часу та його використання;

3. Інтравертності — екстравертності.

23) Динамічні, легкі у спілкуванні народи, які звикли роби­ти багато справ одразу, планувати їх черговість не за розкла­дом, а за ступенем відносної привабливості, значення того чи іншого заходу, в даний момент є:

1. Поліактивами;

2. Реактивами;

3. Моноактивами;

24) Культури, в яких діяльність організовується не за су­ворим і незмінним планом, а залежно від мінливого контек­сту, як реакція на ці зміни, є:

1. Реактивами;

2. Моноактивами;

3. Поліактивами.

25) До моноактивних культур належать:

1. Аргентинці, бразильці, чилійці, єменці, французи;

2. Норвежці, датчани, англійці, німці, американці;

3. Швейцарці, японці, німці, корейці, французи.

 

26) Культури, в яких прийнято планувати своє життя, скла­дати розклади, організовувати діяльність у певній послідовно­сті, займатися тільки однією справою, в даний момент є:

Поліактивними;

Моноактивними;

3. Реактивними.

27) Представниками поліактивних культур є:

1. Італійці, американці, колумбійці, чехи;

2. Іспанці, португальці, греки, бразильці, катарці;

3. Кіпріоти, філіппінці, австралійці.

28) Типовими представниками реактивних культур є:

1. Італійці, іспанці, португальці;

2. Канадці, американці, австралійці;

3. Фіни, японці, китайці.

29) Як критерії в крос-культурному дослідженні соціаль­но-культурного середовища використовуються:

1. Інтравертність — екстравертність; демократизм — авторитаризм; індивідуалізм — колективізм;

2. ВВП на душу населення; рівень медичного обслугову­вання; розвиненість соціальної інфраструктури;

3. Релігія, мова, система цінностей суспільства, освіта, сім'я референтні групи.

30) Зіставлення чинників соціально-культурного середо­вища досліджуваної країни з відповідними параметрами на­ціонального середовища з метою пошуку спільних рис та сут­тєвих відмінностей, які необхідно врахувати в міжнародній маркетинговій діяльності, — це:

1. Порівняльний метод вивчення соціально-культурного сере­довища;

2. Ідентифікаційний метод вивчення соціально-культурного середовища;

3. Критеріальний метод вивчення соціально-культурного се­редовища.

 

31) Метою дослідження політико-правового середовища є:

1. Визначення доцільності виходу на зарубіжний ринок;

2. Моніторинг зміни стану середовища;

3. Визначення політичного ризику і розробка стратегії його зниження.

32) До елементів політико-правового середовища належать:

1. Пенсійне законодавство;

2. Фінансова політика;

3. Державне регулювання економіки;

4. 1, 2 і 3 відповіді;

5. Лише 2 і 3 відповіді.

33) Метою дослідження політико-правового середовища є:

1. Визначення рівня політичного ризику;

2. Оцінка політичного клімату з метою розробки маркетинго­вого плану;

3. Визначення політичного ризику і розробка стратегії його зменшення.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.