Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Тема лекції: Аналіз доходів підприємства




1.Завдання і джерела інформації для аналізу доходів

2.Методика аналізу доходів підприємства

1. Завдання і джерела інформації для аналізу доходів

До найважливіших завдань аналізу доходів на­лежать:

· обґрунтування варіантів планового (прогнозного) обсягу, якості та структури доходів;

· систематичний контроль за формуванням доходів;

· загальна оцінка виконання плану доходів та виявлення основних тенденцій їх динаміки;

· вивчення змін у джерелах і структурі формування доходів;

· кількісна оцінка впливу основних факторів на доходи;

· виявлення резервів зростання доходів та розробка заходів щодо їх мобілізації.

Для проведення аналізу доходів використовують такі джерела інформації: фінансовий план підприємства, фінансову і статистичну звітність, податкову звітність, дані відповідних раху­нків бухгалтерського обліку та інші джерела.

Основним джерелом інформації для аналізу є фінансова звіт­ність підприємств. Під час аналізу доходів, тією чи іншою мірою використовується інформація кожної з її форм. Од­нак найбільше застосування мають: Ф№ 1 «Баланс», Ф№ 1-м «Ба­ланс», Ф№ 2 «Звіт про фінансові результати», Ф№ 2-м «Звіт про фінансові результати», Ф№ 5 «Примітки до річної фінансової зві­тності». Крім цього, у споживчій кооперації використовуються ві­домчі форми звітності, введені Укоопспілкою. Це Ф№ 1 ФП «Звіт про фінансові результати» і Ф№ 2 ФП «Звіт про витрати, пов'язані з реалізацією та управлінням у галузях діяльності». Ці форми складають кооперативні підприємства, які здійснюють ба­гатогалузеву діяльність.

Ф№ 2 «Звіт про фінансові результати» містить три розділи. У першому розділі «Фінансові результати» розкривається формуван­ня фінансового результату підприємства, починаючи з доходів (ви­ручки) від реалізації до чистого прибутку або збитку за звітний і попередній періоди (рис. 5.1).

У другому розділі цієї форми показуються елементи операційних витрат також за два періоди. Це матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші витрати.

У третьому розділі наводиться розрахунок показників прибут­ковості акцій (чистий і скоригований, чистий прибуток на одну просту акцію, дивіденди на одну просту акцію). Цей розділ запов­нюють акціонерні товариства.

У Ф№ 5 «Примітки до річної фінансової звітності» (розділ 5) міститься інформація про «Інші операційні доходи і витрати», «До­ходи витрати від участі у капіталі за інвестиціями», «Інші фінансові доходи і витрати».

Відомча форма № 1-ФП «Звіт про фінансові результати» роз­криває формування фінансових результатів у кожній з галузей дія­льності підприємств споживчої кооперації (торгівлі, ресторанному господарстві, промисловості та ін.), що необхідно для поглиблення контролю прибутковості.



2. Методика аналізу доходів підприємства

 

Основним джерелом відшкодування витрат та формування прибутку торговельного підприємства є торгові націнки, отри­мані від реалізації товарів. За своєю економічною природою то­ргові націнки являють собою ціну послуг торговельного підпри­ємства. Вони стають реальним торговельним доходом тільки пі­сля реалізації товарів, а до цього є тільки потенційним (можли­вим) доходом.

Сукупний дохід торговельного підприємства у загальноеконо­мічному аспекті складається з товарообороту (доходу від реалізації товарів), інших доходів від звичайної діяльності і надзвичайних подій. Однак основна частина обсягу товарообороту формується за рахунок купівельної вартості реалізованих товарів, яка фактично не є доходом торговельного підприємства. Не є доходами і такі склад­ники товарообороту як ПДВ, акцизний збір та інші вирахування з доходу (виручки від реалізації товарів). У зв'язку з цим у процесі управління доходами на рівні підприємства виникає необхідність виокремлення показника частини товарообороту, що являє собою суму реалізованих торгових націнок, яка традиційно називається валовим доходом торговельного підприємства. Він перевищує ва­ловий прибуток від основної діяльності торговельного підприємст­ва на величину транспортно-заготівельних витрат, внесених у собі­вартість реалізованих товарів.

Однак з появою податкового обліку, в якому фігурують вало­ві доходи і валові витрати підприємства, доцільніше суми реалі­зованих торгових націнок називати не валовим, а торговельним доходом. Такий термін більше відповідає суті цього характерно­го для торгівлі показника діяльності, а його впровадження усуне непотрібне дублювання назв різних за змістом економічних по­казників.



Торговельний дохід займає найбільшу частку в загальній суку­пності доходів — нетто, отриманих підприємствами торгівлі від звичайної діяльності та надзвичайних подій. Тому аналіз фінансо­вих результатів у торгівлі починають з оцінки виконання плану і динаміки торговельного доходу.

У сучасних умовах реалізація товарів, за винятком тих, щодо яких впроваджене державне регулювання цін, здійснюється торго­вельними підприємствами за вільними цінами. Такі ціни на товари формуються, враховуючи вільну відпускну ціну постачальника, торговельну націнку, податкові платежі, що входять у ціну товару.

У торгівлі реалізована націнка, як елемент ціни товару, є об'єктом оподаткування ПДВ. За ставки ПДВ 20 % його частка у ціні товару становить 16,67 %. ПДВ як і торгові наці­нки відшкодовуються покупцями товару.

Рівень торгових націнок на товари у підприємствах роздрібної торгівлі залежить від комплексу зовнішніх і внутрішніх факторів, показаних на рис. 1.

Рис. 1. Система факторів, які визначають рівень націнок на товари у підприємствах роздрібної торгівлі

Зовнішні фактори здебільшого визначають як нижню, так і вер­хню межі формування торгової націнки підприємств роздрібної то­ргівлі. Нижня межа торгової націнки визначається цінами пропози­ції виробників і оптових посередників, а верхня — цінами попиту роздрібних покупців. Внутрішні фактори і передусім якість торго­вельних послуг можуть до певної міри впливати на коливання вер­хньої межі торгової націнки. Цим фактично обмежуються можли­вості маневру цінової політики роздрібних торговельних підпри­ємств.

Аналіз торговельного доходу проводять у сумі і відсотках до това­рообороту: у роздрібній торгівлі до всього роздрібного товарообороту, враховуючи дрібний опт, а в оптовій — до оптового обороту. Об'єктом аналізу також може бути рівень торгової націнки у відсотках до ціни закупівлі товарів, який ще називають торговою маржою.

Крім доходів від основної діяльності, торговельні підприємства можуть отримувати доходи від інших видів діяльності: виробничої, посередницької, інвестиційно-кредитної, від реалізації майнових прав та ін. Ці доходи аналізують у поєднанні з витратами на їх отримання. Такий аналіз доцільно проводити, вивчаючи результати інших видів діяльності та їх вплив на формування чистого прибут­ку (збитку) торговельного підприємства.

Необхідно зауважити, що у Ф № 2 «Звіт про фінансові результа­ти» і в інших формах фінансової звітності підприємств інформація про торговельний дохід (суму реалізованих націнок) відсутня. Фо­рми фінансової звітності універсальні, призначені для підприємств різних галузей діяльності, а тому не враховують особливості торгі­влі. Однак необхідна інформація про реалізовані націнки торгове­льних підприємств наводиться у відомчій формі № 1-ФП «Звіт про фінансові результати», що впроваджена у системі споживчої коо­перації. У рядку 010 цієї форми «Доходи (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт та послуг за винятком непрямих податків та інших вирахувань» показується реалізована націнка (надбавка) за галузями діяльності «Торгівля», «Ресторанне господарство», «Заготівлі». Крім даних форми № 1-ФП, в аналізі торговельного доходу використовують облікові дані за рахунком 285 «Торгова націнка» (з відповідними субрахунками), а також дані фінансового плану підприємства, інформацію про роздрібний товарооборот за формами статзвітності № 1-торг і № 3-торг, відомості про методику формування торгових націнок, про розміри націнок на окремі това­ри, про джерела і ланковість завозу товарів, доходи посередників, ціни на товари з альтернативних джерел постачання, стан роздріб­них цін у конкурентів, матеріали вивчення попиту на товари.

Перш ніж приступити до аналізу торговельного доходу, необ­хідно перевірити правильність його відображення в обліку і звітно­сті. Для цього треба порівняти відсоток торгової націнки на зали­шок товарів, що є на кінець звітного періоду, із середнім відсотком реалізованого накладання. Якщо націнка на залишок товарів відо­бражена в обліку правильно, значних відхилень між цими показни­ками бути не повинно.

Однак необхідно зауважити, що прийнята методика розрахунку суми реалізованих націнок має деяку умовність, яка частково дефо­рмує обсяг отриманого торговельного доходу у звітному періоді. Це пов'язано з тим, що сума реалізованих і нереалізованих торго­вих націнок визначається за середнім рівнем торгових націнок у за­гальній сумі товарів, що надійшли, і товарів, що є в залишку на по­чаток звітного періоду. Структура реалізованих товарів і структура товарних запасів не співпадає, а тому можливий перехід частини реалізованого накладання з одного періоду в інший. У зв'язку з цим сума відображеної в обліку реалізованої націнки може дещо відріз­нятися від її фактичної величини у бік завищення або заниження. Не зважаючи на це, для реального відображення торговельного до­ходу основним є ретельне дотримання прийнятої методики розра­хунку торгової націнки на товари, що реалізовані та вибули.

Впевнившись у достовірності відображення реалізованого на­кладання в обліку і звітності, приступають до аналізу виконання плану і динаміки торговельного доходу. Виясняють, наскільки його фактична сума і рівень відповідають запланованим показникам, ви­вчають причини відхилень від плану і попереднього періоду.

Для оцінки виконання плану і динаміки загального обсягу тор­говельного доходу за звітний період розглянемо дані табл. 1.

 

 

Таблиця 1

ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДОХІД (РЕАЛІЗОВАНІ НАЦІНКИ) РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА (тис. грн)

 

Показники Фактично за попере­дній рік Звітний рік Відхилення (+,-) Звітний рік у % до попере­днього
за пла­ном фактично % ви­ко­нання плану від пла­ну від по­пе­редньо­го року
Роздрібний товарооборот 387,9 458,0 469,9 102,6 +11,9 +82,0 121,1
Торговельний дохід (реалізо­вані націнки) 145,1 167,2 126,1 103,5 +5,9 +28 119,3
Середній рі­вень торгове­льного дохо­ду у % до обороту 37,40 36,50 36,84   +0,34 -0,56  

Як видно з таблиці, план отримання торговельного доходу роз­дрібною мережею споживчого товариства у звітному році був пе­ревиконаний на 3,5 %. Понад план отримано реалізованого накла­дання на суму 5,9 тис. грн. План роздрібного товарообороту за цей же період перевиконаний лише на 2,6 %. Таке співвідношення між показниками виконання плану з реалізованого накладання і товаро­обороту обумовило збільшення фактичного рівня торговельного доходу порівняно з плановим на 0,34 % до обороту.

У звітному році було заплановане зменшення рівня торговель­ного доходу порівняно з попереднім роком на 0,9 % до обороту (26,5 - 27,4), що пов'язано із зростанням конкуренції у районі дія­льності товариства та впливом інших зовнішніх макроекономічних чинників, тоді як фактичне зниження рівня торговельного доходу порівняно з попереднім роком становило лише 0,56 % до товаро­обороту. Це свідчить про поліпшення передбачених планом дина­мічних співвідношень між товарооборотом і торговельних дохо­дом. Отже, результати аналізу свідчать, що загалом роздрібна торговельна мережа споживчого товариства успішно справилася з плановим завданням щодо отримання торговельного доходу.

Виконання плану за сумою торговельного доходу підприємст­вами роздрібної торгівлі залежить від одночасного впливу двох першорядних факторів:

а) виконання плану за обсягом товарообороту;

б) зміни порівняно з планом середнього рівня торговельного доходу.

Між обсягом товарообороту і торговельним доходом є прямий зв'язок. Із зростанням товарообороту за інших рівних умов збіль­шується абсолютна сума реалізованих націнок. Тому фактор збіль­шення обсягу товарообороту є основним для отримання підприємс­твом торговельного доходу у запланованому розмірі.

Вплив зміни обсягу товарообороту на відхилення фактичної су­ми торговельного доходу від планового чи базисного значення цьо­го показника можна розрахувати за формулою:

Відхилення обсягу товарообороту х Плановий (базисний) рівень доходу

100

Вплив зміни середнього рівня доходу обчислюється за формулою:

Відхилення середнього рівня доходу х Фактичний товарооборот

100

 

Середній рівень націнки на реалізовані товари залежить від збі­льшення чи зменшення у товарообороті частки товарів з високими (або низькими) торговими націнками. Він формується під безпосе­реднім впливом таких факторів:

— асортиментної структури роздрібного товарообороту;

— розміру торгових націнок на окремі товари і групи товарів.

Розрахунок впливу на середній рівень торговельного доходу зміни асортиментної структури роздрібного товарообороту прово­диться не тільки узагальнено по продовольчих і непродовольчих товарах. За необхідності цей розрахунок деталізують. Для цього використовують дані статистичної звітності про реалізацію товарів за товарними групами (Ф № 3 — торг) і розміри потоварних торго­вих націнок. Деталізований розрахунок впливу асортиментної структури товарообороту на середній рівень торговельного доходу можна виконати розглянутим вище способом.

Оцінку невикористаних можливостей отримання торговель­ного доходу та пошук резервів його збільшення під час аналізу діяльності підприємств роздрібної торгівлі здійснюють у таких напрямах:

1. Виявлення резервів зростання обсягу товарообороту як осно­вного фактора, що забезпечує збільшення торговельного доходу. Однак необхідно зауважити, що його зростання не завжди сприяє зростанню прибутковості підприємства. Воно забезпечує прибут­ковість реалізації товарів лише тоді, коли торгова націнка покриває хоча б змінну частину поточних витрат. Якщо вона встановлена на нижчому рівні — беззбитковість торгівлі цими товарами не забез­печується, а збільшення обсягу їх реалізації призводить до зростан­ня збитків.

2. Удосконаленя асортиментної структури роздрібного това­рообороту з метою виключення з його складу збиткових і збіль­шення частки високодоходних товарів. Доходність реалізації това­рів повинна враховуватися під час формування моделей запасів товарів для кожного магазину (відділу, секції), зважаючи при цьо­му на попит покупців та можливості його задоволення.

3. Здійснення зваженої політики товаропостачання з метою зменшення ціни закупівлі товарів у виробників чи оптових посеред­ників за забезпечення належного співвідношення між їх ціною і які­стю. Варто зауважити, що не всяке скорочення ланковості руху то­варів каналами постачання є вигідним для роздрібної торгівлі, особливо щодо товарів складного асортименту. Необхідно обгрун­товано підходити до вибору постачальника і обсягу партії завезен­ня товарів, щоб вигода, отримана від зниження ціни закупівлі, була не меншою за додаткові витрати, пов'язані з транспортуванням і зберіганням товарів.

4. Проведення гнучкої та обґрунтованої цінової політики (вико­ристання можливостей збільшення цін реалізації), яка повинна за­безпечити диференціацію завдань політики цін за товарними гру­пами з урахуванням можливостей ринку і рівня поточних витрат підприємства. Результати оцінки споживчого ринку дозволяють виявити верхню межу ціни на той чи інший товар, а відповідно і верхню межу рівня торгової націнки, а також диференціювати рі­вень торгової націнки на окремі товари. Це дає можливість підпри­ємствам обгрунтовано застосовувати граничні рівні торгових наці­нок і гнучко реагувати на зміни торговельної кон'юнктури.

Лише ефективна робота підприємств роздрібної торгівлі одно­часно у кожному із розглянутих напрямів дозволить отримати мак­симальний для умов їх діяльності торговельний дохід і забезпечить ефективне управління цим процесом.

Література:

1. Гринів Б.В. Економічний аналіз торговельної діяльності. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2011, с. 212-216, 227-242.

2. Економічний аналіз. Частина 2. Опорний конспект лекцій. – К.: НМЦ «Укоопосвіта», 2010, с. 65-79.


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2019 год. (0.01 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал