Тема № 8.

«Синдром кровотечі в порожнину шлунково-кишкового тракту.

Гостра та хронічна кровотеча в порожнину нижнього поверху шлунково-кишкового тракту: рак кишечнику, ускладнений кровотечею; геморой, ускладнений кровотечею»

Модуль 1. Абдомінальна хірургія.

Змістовий модуль 1. Ургентна абдомінальна хірургія.

Тема № 8. Гостра та хронічна кровотеча в порожнину нижнього поверху шлунково-кишкового тракту.

Визначення: Гостра та хронічна кровотеча в порожнину шлунково-кишкового тракту виникає внаслідок ураження різних відділівшлунково-кишкового тракту патологічним процесом який ускладнюється кровотечею, що проявляється наявністю зміненої або незміненої крові в випорожненнях, клінікою зростаючої анемії та гіповолемічного шоку.

При підозрі на виникнення гострої кровотечі в порожнину шлунково-кишкового тракту хворому необхідно надати первинну медичну допомогу та терміново госпіталізувати в спеціалізований центр по лікуванню шлунково-кишкових кровотеч або в хірургічний стаціонар багатопрофільної лікарні.

При підозрі на наявність хронічної кровотечі в порожнину шлунково-кишкового тракту показана консультація хірурга, а при його підтвердженні - госпіталізація в хірургічне відділення або інше спеціалізоване відділення (проктологічне, онкологічне).

Причинами гострих та хронічних шлунково-кишкових кровотеч можуть бути більше 100 різних захворювань. Найбільш частими причинами гострої та хронічної кровотечі в порожнину нижнього поверху шлунково-кишкового тракту є рак кишечнику, ускладнений кровотечею; геморой, ускладнений кровотечею.

Рак кишечнику, ускладнений кровотечею; геморой, ускладнені кровотечею.

1.Кровотеча при раку кишечнику є проявом захворювання і виникає внаслідок ураження пухлиною крупних судин або травматизації чи розпаду пухлини.

2.Кровотеча при геморої є одним з головних проявів захворювання, та виникає внаслідок травматизації кавернозних тілець прямої кишки.

Кінцеві цілі навчання на практичному занятті:

1.Формування попереднього діагнозу

2.Діагностична програма та аналіз одержаних даних

3.Диференційний діагноз (перелік захворювань, диф.діагностичні таблиці з аналізом)

4.Клініко-статистична класифікалія захворювання та клінічний діагноз

5.ПРОГРАМА ЛІКУВАННЯ:

А) Засвоєння правил надання першої медичної допомоги на догоспітальному етапі

Б) Терміновість госпіталізації

В) Терміновість операції

Г) Передопераційна підготовка

Д) Післяопераційне лікування

Мета практичного заняття: Досягти необхідний рівень засвоєння теоретичних знань та практичних навичок в межах професійно орієнтованих задач лікаря загальної практики за темою - рак кишечнику, ускладнений кровотечею; геморой, ускладнений кровотечею, яка відноситься до синдрому гострої та хронічної кровотеча в порожнину шлунково-кишкового тракту.

Форми контролю знань та вмінь на практичному занятті:

1.Тестовий контроль знань (комп’ютерний контроль знань за 30 тестовими задачами)

2.Курація тематичного хворого з теоретичним опитуванням кожного студента з оцінкою

за питаннями:

- обґрунтування попереднього діагнозу

- визначення діагностичної програми та аналіз отриманих даних

- проведення диференційної діагностики

- формування клінічного діагнозу

- визначення програми лікування

3.Оцінка виконання кожним студентом практичних навичок:

- визначення групи крові

- визначення групової та індивідуальної сумісності крові

Інформаційна частина методичної розробки

Мінімальний базовий рівень знань, необхідний для засвоєння теми:

1.Анатомія, топографічна анатомія та оперативна хірургія – топографо-анатомічна характеристика товстої кишки.

2.Фізіологія – фізіологічні функції клітин крові та органів кровотворення.

3.Патологічна фізіологія – зміни в організмі при крововтраті.

4.Патологічна анатомія – зміни в органах та системах при крововтраті

5.Мікробіологія, вірусологія та імунологія – імунологічні основи трансфузіології

6.Загальна хірургія, пропедевтика внутрішніх хвороб – методика опитування та фізікальне обстеження хворого, визначення групи крові, проведення проб на сумісність, надання першої доклінічної допомоги.

7. Анестезіологія та інтенсивна терапія – компенсація втрат ОЦК.

Конкретна мета самостійної підготовки до практичного заняття:

Використовуючи базовий рівень знань та вмінь, засвоїти теоретичні знання та практичні навички, які забезпечать оволодіння практично орієнтованими задачами в обсягах:

1.Обстеження хворого для визначення клінічного перебігу захворювання (опитування хворого та фізікальне обстеження)

2.Обґрунтування та формування попереднього діагнозу захворювання

3.Складання діагностичної програми та аналіз результатів додаткових дослідженнь

4.Формування переліку захворювань, з якими необхідно проводити диференційний діагноз та його проведення

5.Формування клінічного діагнозу на підставі клініко-статистичної класифікації захворюваннь

6.Формування лікувальної програми.

Програма самостійної підготовки до практичного заняття:

1.Актуальність проблеми гострої та хронічної кровотечі в порожнину нижнього поверху шлунково-кишкового тракту

2.Визначення захворювань, які можуть приводити до кровотечі в порожнину нижнього поверху шлунково-кишкового тракту

3.Клінічні прояви (скарги, анамнез, дані фізікального обстеження хворого) гострої або хронічної кровотечі в порожнину нижнього поверху шлунково-кишкового тракту

4.Принципи діагностики та обсяг даних, необхідних для формування попереднього діагнозу

5.Принципи складання діагностичної програми для уточнення попереднього діагнозу та подальшого лікування

6.Перелік захворювань для проведення диференційного діагнозу, складання

диференційно-діагностичних таблиць з порівняльним аналізом

7.Клініко-статистичні класифікації захворювань, що входять до синдрому гострої та хронічної кровотечі в порожнину нижнього поверху шлунково-кишкового тракту

8.Обґрунтування організаційно-лікувальної програми.

Практичні навички, які закріплені за учбовим елементом

1. Визначення групи крові

2. Визначення групової та індивідуальної сумісності крові

1. Визначення групи крові:

Техніка

1. Маркірують тарілку з визначенням місця розташування стандартних сироваток різних груп
2. Згідно цієї маркіровки наносять стандартну сироватку кожної із трьох груп (на верхній половині тарілки – сироватка однієї серії, на нижній – другої).
3. Праворуч від сироваток розташовують визначаєму кров у співвідношенні 10: 1
4. Кожну стандартну сироватку і кров перемішують окремою чистою скляною паличкою (перш ніж зробити висновок у суміш додають по 1 краплі ізотонічного розчину натрію хлориду й обережно погойдують тарілку протягом 5 хвилин, після чого по аглютинації в тих або інших краплях стандартних сироваток визначають групову приналежність крові).

2. Проби на сумісність

Проба на групову сумісність

Техніка

1. На тарілку або предметне скло наносять сироватку реципієнта і донорську кров у співвідношенні 10: 1, дають спокій на 2 хвилини, потім погойдують.
2. Для виключення псевдоаглютинації додають 1-2 краплі ізотонічного розчину натрію хлориду. Облік результату оцінюють через 5 хвилин (при відсутності аглютинації-кров донора і реципієнта сумісна)

Проба на індивідуальну сумісність

Техніка

1. На чашку Петрі наносять сироватку крові реципієнта і донорську кров у співвідношенні 10: 1, додають 10% розчин желатину підігрітий

1. Після перемішування сироватки з кров'ю чашку Петрі поміщають на 10 хвилин на водяну лазню температури від 46 до 48º С
2. Через 10 хвилин додають 2 краплі ізотонічного розчину натрію хлориду, погойдують чашку й оцінюють результат (поява аглютинації свідчить про неприпустимість переливання даної крові)

Біологічна проба

Техніка

1. Перші 45 мл крові переливають у три прийоми по 10-15 мл струменем з інтервалами 3

хвилин (під час інтервалу систему перекривають)

2. Якщо після переливання 45 мл крові відсутні ознаки несумісності (занепокоєння,

утруднення дихання, біль у попереку, почервоніння обличчя або блідість, прискорення

пульсу, зниження АТ), то переливання крові проводять краплинним способом.

Особливості обстеження хворих з гострою та хронічною кровотечею в порожнину нижнього поверху шлунково-кишкового тракту: