Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Порядок оподаткування інших видів доходів фізичних осіб






Оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (ст. 170.1 ПКУ)

Дохід від надання об’єктів нерухомості (земельні ділянки, будівлі, господарсько-побутові споруди тощо) в оренду оподатковуються за ставкою 15%.

Порядок оподаткування таких доходів залежить від того, кому - юридичній чи фізичній особі, вони надаються.

Якщо фізична особа - орендодавець надає такі об’єкти в орендне користування юридичним особам, або фізичним особам - суб’єктам підприємницької діяльності, відповідальним за сплату податку (податковим агентом) є орендар. Оподаткування доходів за таких правовідносин здійснює податковий агент під час їх виплати та за їх рахунок.

За умов надання нерухомості в оренду громадянам, які не є суб’єктами господарювання, особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету, є - орендодавець, тобто та фізична особа, яка передає об’єкт в орендне користування. При цьому:

а) такий орендодавець самостійно нараховує та сплачує податок до бюджету впродовж 40 календарних днів, після останнього дня звітного (податкового) кварталу. За результатами річного звітного податкового періоду орендодавець зобов’язаний подати до органу ДФСУ річну податкову декларацію;

б) у разі вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору оренди об’єктів нерухомості нотаріус зобов’язаний надіслати інформацію про такий договір органу ДФСУ за податковою адресою платника податку - орендодавця;

в) у разі укладання договорів оренди з суб’єктами господарської діяльності - ріелторами, які провадять посередницьку діяльність, пов’язану з наданням послуг з оренди нерухомості, останні зобов’язані надіслати до органу ДФСУ за місцем своєї реєстрації відповідну інформацію про укладені цивільно-правові договори.

Об’єкт оподаткування для розрахунку податку визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, що затверджується КМУ. Якщо мінімальну вартість до початку звітного (податкового) року не встановлено, об’єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди.

 

Оподаткування доходу з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна (ст. 172 ПКУ)

Порядок оподаткування об’єкта нерухомості (житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового будинку, включаючи земельну ділянку, на якій вони розташовані, господарсько-побутових споруд, будівель), а також земельної ділянки (що не перевищує норми безоплатної передачі), залежно від її призначення, залежить від строку їх перебування у власності фізичної особи, а також від частоти продажу таких об’єктів впродовж року.[**]

Якщо продаж об’єкта нерухомості здійснюється не частіше одного разу впродовж звітного податкового року, а також за умов коли такий об’єкт перебуває у власності фізичної особи понад три роки, дохід за такою операцією не оподатковується. При цьому дохід від відчуження господарсько-побутових споруд, що розташовані на одній ділянці з житловим або садовим (дачним) будинком та продаються разом з ним, для цілей оподаткування окремо не визначається.

Дохід, отриманий платником податку від продажу впродовж звітного податкового року більш як одного з зазначених об’єктів нерухомості та з недотриманням граничного терміну перебування у власності, такий дохід підлягає оподаткуванню за ставкою 5%. Оподаткуванню за ставкою 5% підлягає також дохід з продажу земельних ділянок, розмір яких перевищує норми їх безоплатної передачі громадянам.

Дохід від продажу об’єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об’єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку.

Розрахунок та сплата податку здійснюється податковими агентами, якими в залежності від сторін укладання цивільно - правових договорів про продаж нерухомого майна можуть виступати як громадяни, що продають іншій фізичній особі нерухомість, так і юридичні особи чи фізичні особи - підприємці, що набувають прав власності за укладеними договорами.

За умов нотаріального посвідчення операцій з продажу об’єктів нерухомості між фізичними особами податок сплачується до нотаріального посвідчення такого договору. При цьому нотаріус зобов’язаний щоквартально подавати до органу ДФСУ інформацію про такий договір із зазначенням його вартості та суми сплаченого податку.

Фізична особа, що отримала дохід від такого відчуження, зобов’язана відобразити його у річній податковій декларації та подати таку декларацію до фіскального органу за місцем проживання.

У разі невчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору купівлі-продажу, об’єкта нерухомості, за яким було попередньо перераховано податок до бюджету, платник має право на його повернення шляхом подання до органу ДФСУ податкової декларації та підтверджувальних документів про фактичну сплату податку за результатами річного звітного податкового періоду.

Якщо стороною договору купівлі-продажу об’єкта нерухомого майна є юридична особа чи фізична особа - підприємець, така особа є податковим агентом платника податку - фізичної особи і несе повну відповідальність за нарахування, утримання та сплату податку до бюджету.

 

Оподаткування доходу з продажу (обміну) об’єктів рухомого майна (ст. 173 ПКУ)

Дохід платника податку від продажу об’єктів рухомого майна (легкові автомобілі, мотоцикли, моторолери) НЕ оподатковується за умови, коли реалізації таких операцій повинні не частіше одного разу на рік.

Дохід, отриманий платником податку від продажу впродовж звітного податкового року другого, третього та наступних таких об’єктів підлягає оподаткуванню за ставкою - 5%.

Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості. Це означає, що платнику податку надано право самостійно обирати один із способів визначення вартості відчужуваного майна, а саме:

- або використати оціночну вартість, визначену за незалежною оцінкою;

- або використати середньоринкову вартість відповідного транспортного засобу.

Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щоквартально центральним органом виконавчої влади для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів, і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Розрахунок та перерахуванняя до бюджету податку здійснюється податковими агентами, якими в залежності від сторін укладання цивільно - правових угод про продаж рухомого майна можуть виступати як юридичні особи, так і фізичні особи - підприємці, що набувають прав власності за укладеними угодами.

За умов нотаріального посвідчення операцій з продажу об’єктів нерухомості між фізичними особами податок сплачується до нотаріального посвідчення такого договору. При цьому нотаріус зобов’язаний щоквартально подавати до органу ДФСУ інформацію про такий договір із зазначенням його вартості, суми сплаченого податку та вартості транспортного засобу..

 

Оподаткування доходу, отриманого у вигляді спадщини, подарунків (ст. 174 ПКУ)

Об’єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування на:

а) об’єкти нерухомості;

б) об’єкти рухомого майна, зокрема:

- предмет антикваріату або витвір мистецтва;

- природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраса з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння;

- будь-який транспортний засіб та приладдя до нього;

- інші види рухомого майна;

в) об’єкти комерційної власності, а саме: цінний папір (крім депозитного, іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об’єкт бізнесу, у т. ч. цілісний майновий комплекс, інтелектуальна власність, майнові та немайнові права;

г) суми страхового відшкодування за страховими договорами, а також суми, що зберігаються відповідно на пенсійному депозитному рахунку, накопичувальному пенсійному рахунку, індивідуальному пенсійному рахунку спадкодавця - учасника накопичувальної системи пенсійного забезпечення;

ґ) готівка або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах, у т. ч. депозитні, іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю.

Оподаткування об’єктів спадщини здійснюється:

а) за нульовою ставкою:

- вартість власності, що успадковується членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення. Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у т. ч. усиновлені. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

- вартість власності, зазначеної в підпунктах " а", " б", " ґ", що успадковується особою, яка є інвалідом I групи або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, та вартість власності, зазначеної в підпунктах " а", " б", що успадковуються дитиною-інвалідом;

- грошові заощадження, поміщені до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери (облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов’язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР) та грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992-1994 років, погашення яких не відбулося, що успадковуються будь-яким спадкоємцем;

б) за ставкою 5% - стосовно вартості будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення;

в) за ставкою 15% - стосовно вартості будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента, та для будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента.

Особами, відповідальними за сплату податку до бюджету, є спадкоємці, тобто ті особи, що отримали спадщину.

У разі успадкування права на вклад у банку (небанківській фінансовій установі) податковим агентом виступає такий банківська установа, а в разі переходу права на отримання страхових виплат таким податковим агентом виступає страхувальник - фінансова установа.

Нотаріуси, що засвідчують операції з передачі прав власності на об’єкти спадщини, зобов’язані щоквартально подавати до органів ДФСУ за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину або посвідчення договорів дарування.

Майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно з правилами, встановленими для оподаткування спадщини. Подарунками, що підлягають оподаткуванню, вважаються ті з них, вартість яких перевищує 50% однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць) встановленої на 1 січня звітного податкового року. Подарунок у вигляді грошових виплат оподатковується незалежно від його розміру.

Оподаткування інвестиційного прибутку (ст. 170.2 ПКУ)

Якщо платник податку здійснює інвестиційні операції, він зобов’язаний вести облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами.

Під терміном «інвестиційний актив» розуміється пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку незалежно від місця їх подальшого продажу.

Об’єктом оподаткування за операціями фізичних осіб на фондовому ринку виступає інвестиційний прибуток. Він розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та витрат з його придбання і вказується платником у річній податковій декларації. Подання податкової декларації в даному випадку для фізичної особи є обов’язковою процедурою незалежно від згоди професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, виконувати функції податкового агента.

Інвестиційний прибуток за операціями з цінними паперами чи деривативами визначається платником податків окремо від операцій з банківськими металами. При цьому платник податку визначає інвестиційний прибуток за операціями з цінними паперами чи деривативами, що перебувають в обігу на організованому ринку цінних паперів, окремо від інвестиційного прибутку за операціями з цінними паперами чи деривативами, що не перебувають в обігу на такому ринку.

Якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку виникає від’ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком. За умов коли такий інвестиційний збиток сформований через придбання пакету ідентичних цінних паперів (корпоративних прав) чи деривативів впродовж останніх 30 календарних днів до дня продажу таких інвестиційних активів, сума такого збитку не враховується під час визначення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами.

В інших випадках таке від’ємне значення переноситься на зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами до наступних років до його повного погашення.

Інвестиційний прибуток оподатковується за ставкою 5%.

Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом визначено календарний рік, у відповідності з яким платник самостійно розраховує та сплачує податок з інвестиційних операцій. За згодою платника розрахунок та сплату податку може здійснювати також професійний торговець цінними паперами, у т. ч. банк. Для виконання таких функцій з акредитованим торговцем фондового ринку укладається договір на делегування останньому прав та зобов’язань податкового агента.

Податкова декларація подається платником впродовж 60 календарних днів року, що настає за звітним. Сплатити податок необхідно впродовж 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації.

Не підлягає оподаткуванню інвестиційний дохід якщо його сума не перевищує суму, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1, 4 та округленого до найближчих 10 грн.

 

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування (ст. 177 ПКУ)

Об’єктом оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців є чистий оподатковуваний дохід, що визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка) i документально підтвердженими виробничими витратами. Якщо такий суб’єкт підприємництва отримав свідоцтво платника ПДВ, до складу його доходів і витрат не включаються суми ПДВ, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Такі доходи оподатковуються за ставкою 15%. У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку з суми такого перевищення становить 17%.

Для забезпечення господарської діяльності фізичні особи - підприємці зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат, в яку такі суб’єкти малого підприємництва у хронологічній послідовності на підставі первинних документів обліку зобов’язані записувати всі операції, що відбулися у звітному податковому періоді. Всі звітні записи повинні бути підтверджені необхідними документами стосовно походження товару.

Книга мусить відповідати певним вимогам щодо її оформлення. Передусім вона повинна бути прошнурована і мати пронумеровані сторінки. На останній сторінці вказується кількість сторінок, що завіряється підписом керівника, печаткою суб’єкта малого підприємництва, а також печаткою органу ДФСУ, де зареєстрований такий суб’єкт.

Якщо сторінки в Книзі обліку доходів і витрат закінчилися, то платник зобов’язаний завести нову Книгу, а якщо не закінчились її все рівно необхідно поновити на початок року. При цьому дата першого запису в новій Книзі повинна припадати на день, наступний за останнім днем запису, зробленим у Книзі, яка велась раніше.

За результатами господарської діяльності фізичні особи - підприємці звітують перед фіскальними органами один раз на рік шляхом надання податкової декларації, яка подається впродовж 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Сплата податку такими платниками здійснюється шляхом щоквартального внесення авансових платежів в розмірі четвертої частини (25%) річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних цінах). Такі платежі здійснюються відповідно до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада.

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний період здійснюється згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплачених ним авансових внесків, а також суми плати за торговий патент на підставі документального підтвердження факту їх сплати.

Надмірно сплачені суми податку підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку або поверненню платнику.

Фізична особа - підприємець, яка використовує працю найманих працівників за укладеними трудовими або цивільно-правовими угодами, вважається податковим агентом для таких працівників, що зобов’язує її здійснювати нарахування, утримання та перерахування податків з отриманих доходів на їх користь до бюджету.

 

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність (ст. 178 ПКУ)

До незалежної професійної діяльності фізичної особи належить участь такої особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як 4 фізичних осіб.

Особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов’язані стати на облік в органах ДФСУ за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати відповідне реєстраційне свідоцтво.

Доходи таких платників оподатковуються за ставками аналогічними, як для фізичних осіб – підприємців (базова ставка – 15%, суми перевищення десятикратного розміру мінімальної заробітної плати – 17%).

Об’єктом оподаткування доходів самозайнятих осіб є сукупний чистий дохід, що визначається як різниця між доходом i документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Якщо незалежна професійна діяльність здійснюється таким платником без отримання реєстраційного свідоцтва, об’єктом оподаткування визнаються тільки доходи, без урахування витрат.

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року до 1 травня року, що настає за звітним.

Для забезпечення господарської діяльності самозайняті особи зобов’язані вести облік доходів і витрат. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються ДФСУ.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.