Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Загальне поняття торгового обладнання






Торгове обладнання - це допоміжні матеріали в торговому процесі, за допомогою яких легше добитися бажаної реалізації товарів. Головними функціями такого обладнання виступають викладка та зберігання пропонованої покупцям продукції.

Торгове обладнання важливо в першу чергу для організації зручного торгівельного процесу. Саме від нього залежить кількість продажів певного товару, а тому виробникам такого обладнання потрібно мати кілька проектних ліній у виготовленні одного виду моделей оборудной продукції, щоб задовольнити потреби торгової сфери.До торговельно-технологічного обладнання відносяться: I. Немеханічне обладнання (меблі для підприємств торгівлі та громадського харчування). II. Теплове обладнання (обладнання з вогневим обігрівом, обладнання з газовим обігрівом, обладнання на паровому обігріві та обладнання з електричним обігрівом). III. Холодильне обладнання (компресійне холодильне обладнання, абсорбційне холодильне обладнання, прилади автоматизації холодильного обладнання та торговельне холодильне обладнання). IV. Торгові автомати (автомати для продажу рідких товарів, автомати для продажу штучних товарів, розмінні автомати та допоміжне обладнання). V. Механічне обладнання (ваговимірювальне обладнання, контрольно-касові апарати, пристрої для обліку грошових квитків, фасувально-пакувальне обладнання, обладнання для приготування та продажу напоїв, машини для обробки та подрібнення овочів та інших продуктів, машини для обробки м'яса та риби, машини для приготування тіста та кондитерських сумішей, машини для нарізання гастрономічних товарів, машини для миття столового та кухонного посуду.

2.2 Класифікація механічного торговельно-технічного обладнання

2.2.1 Ваговимірювальне обладнання

На підприємствах торгівлі та закладів ресторанного господарства приймають, нарізують, фасують, зважують, упаковують величезні маси товарів. Ці технологічні операції є вельми трудомісткими, багаторазово повторюються і потребують застосування відповідного обладнання, зокрема, ваговимірювальних приладів (ВВП). Правильний вибір і ефективна експлуатація ВВП дає змогу підвищити якість обслуговування клієнтів торговельних підприємств і закладів ресторанного господарства, знизити витрати часу на обслуговування покупців, зменшити втрати сировини і питомі витрати енергії. Серед різних видів торгово-технологічного устаткування, яке застосовується в торгівлі і закладах ресторанного господарства, ВВП є одними з найпоширеніших. Особливу роль ВВП відіграють на заготівельних підприємствах, де потрібна висока продуктивність під час дозування і порціювання сировини. Робота вагових дозаторів та фасувального обладнання ґрунтується на використанні різних за конструкцією і принципом дії ВВП. На сьогоднішній день у торгівлі та закладах ресторанного господарства застосовуються ВВП трьох видів: механічні, електромеханічні і електронні. Механічні ВВП – це ваги, принцип дії яких заснований на методі порівняння маси вантажу, що зважується з масою вбудованих або зовнішніх гир. Процес зважування відбувається в результаті взаємодії системи важелів і вантажів, а відображення інформації про вантаж – завдяки вказівного пристрою (індикатору положення рівноваги), механічно пов'язаним системою важелів з вантажоприймальною платформою. Головна перевага механічних ваг – низька ціна. Однак при високій завантаженості різко зростають експлуатаційні витрати таких ваг, і згадана перевага механічних ваг стає незначною. Крім того, знімати покази зі шкали механічних ваг досить важко, оскільки при кожному зважуванні потрібно врівноважувати систему важелів і гир, в порівнянні з електромеханічними та електронними вагами це займає у кілька разів більше часу. Принцип дії електромеханічних ВВП заснований на перетворенні сили тяжіння вантажу, що зважується, в електричний сигнал, який надходить в електронно-вимірювальний перетворювач для аналого-цифрового перетворення, обробки та індикації результатів зважування. Електромеханічні ВВП поєднують в собі переваги і недоліки механічних та електронних ваг. Від перших їм дісталася важільна система з сережками і призмами, а від других – електронний пристрій зчитування та відображення результатів вимірювань. Забезпечивши механічні ваги електронним пристроєм зчитування та відображення інформації, можна зменшити тривалість зважування і тим самим збільшити їх пропускну здатність. Вартість електромеханічних ваг значно вища, ніж механічних. За цим показником вони знаходяться приблизно на одному рівні з електронними вагами. Цей тип ваг в основному використовується для зважування великотоннажних вантажів, а в роздрібній торгівлі та закладах ресторанного господарства не застосовується. Принцип дії як електронних, так як і електромеханічних ВВП зводиться до вимірювання сили, що виникає при навантаженні вантажоприймальної платформи вантажем. Процес зважування полягає в порівнянні вантажу, що зважується і еталонного вантажу калібрування, значення якого зберігається в пам'яті електронного блоку ваг. Сучасні електронні ВВП дають змогу зважувати товар, підраховувати ціну покупки, вказувати масу тари, друкувати етикетку, а в деяких видах електронних ВВП впроваджена, крім того, функція збору і обробки комерційної інформації. Конструкція електронних ВВП така, що вони практично не зношуються, оскільки мають мінімальне число рухомих частин. Все це дає змогу вважати електронні ваги з найменшою кількістю недоліків, характерних для інших видів ВВП. Їх конструкція універсальна і дає можливість створювати прилади, які найбільш повно відповідають умовам експлуатації як при навантаженні, так і за розмірами платформ або видами виготовлення.

2.2.1.1 Вимоги до ваговимірювальних приладів

Є дві групи вимого до ваговимірювального обладнання ЗРГ: до першої групи відносяться торгово-експлуатаційні та санітарно-гігієнічні, до другої групи – метрологічні.

До торгово-експлуатаційних і санітарно-гігієнічних вимог можна віднести міцність ваг, максимальну швидкість зважування, наочність показів, відповідність призначення ваг природі товарів, нейтральність матеріалів, з яких виготовлені ваги, зручність догляду за ними.

Міцність ваг – це їх здатність зберігати всі метрологічні вимоги впродовж тривалого часу. Міцність, тобто надійність і довговічність, залежить від якості матеріалу, з якого виготовлені ваги.

Максимальна швидкість зважування залежить від конструкції. Чим швидше ваги приходять у рівновагу після укладання вантажу, тим вище швидкість зважування.

Наочність показань забезпечується конструкцією вказівних пристроїв, які дозволяють продавцеві і покупцеві бачити результат зважування.

Велику швидкість і високу наочність зважування мають електронні ваги.

Санітарно-гігієнічні вимоги передбачають виготовлення ваг з нейтральних по відношенню до товару і навколишнього середовища матеріалів. Конструкція ваг і покриття поверхонь деталей повинні легко очищатися від бруду.

До метрологічних вимог засобів вимірювань відносяться характеристики, що зумовлюють вплив на результати і похибки вимірювань. Вони регламентуються і нормуються державними стандартами, а їх значення визначаються відповідними формулами. На відміну від метрологічних характеристик метрологічні властивості не стандартизовані. Їх назви не уніфіковані для різних видів засобів вимірювань, терміни, що вживаються в технічній літературі для визначення одних і тих же властивостей, не завжди збігаються

Основні групи ваг. Виходячи з практичних потреб метрологічного забезпечення, доцільно керуватися класифікацією ваг, заснованої на діючих нормативних документах з урахуванням рекомендацій Міжнародної організації законодавчої метрології. До таких документів належать стандарти, що регламентують технічні вимоги і метрологічні параметри окремих груп ваг і вагових дозаторів, що відрізняються, в першу чергу, за точністю та сферою застосування.
При такому підході ваги можуть бути розділені на 4 основні групи:

1. Лабораторні ваги загального призначення і зразкові.

2. Ваги для статичного зважування.

3. Ваги й вагові дозатори дискретної і безперервної дії.

4. Вагові пристрої для автоматизованого зважування масових вантажів.

2.2.1.2 Принцип дії та характеристика основних видів важільно-механічних ваг

Важільно-механічні ваги мають такі основні пристрої: вантажоприймальні, важелі, вказівні, заспокоювачі коливань (демпфери) і тарувальне пристосування.

Вантажопідйомний пристрій настільних торгових ваг – майданчик, виготовлений з алюмінію або нержавіючої сталі, як правило, прямокутної форми з елементами опор, за допомогою яких зусилля вантажу, що зважується передається на вантажоприймальні важелі.

У конструкції ваг, що використовуються для торгівлі овочами, вантажопідйомний пристрій може бути зроблено у формі лотка або чаші, в медичних вагах він за формою нагадує порожнистий напівциліндр. У пересувних та стаціонарних важільних вагах, що використовуються на складах для приймання товарів, вантажопідйомний пристрій виготовлено у формі прямокутної платформи з чотирма опорами.

Важільний пристрій – це система важелів. Вантажоприймальні важелі призначені для сприйняття ваги вантажу, що зважується, і передачі зусилля на проміжний механізм, і далі на вказівний пристрій ваг. Наприклад, в конструкції товарних пересувних шкальних ваг (див. додаток 1) є два вантажоприймальних важеля, а саме, великий 4 і малий 7 підплатформений важіль. З'єднані вони між собою сережкою.

До складу проміжного механізму входять елементи конструкції ваг, за допомогою яких здійснюється передача зусилля на вимірювальний пристрій. Наприклад, на схемі шкальних ваг до числа таких конструктивних елементів відносяться тяга 15, передавальний важіль 14 і сполучна сережка 10. У більш складних конструкціях важільних ваг, наприклад автомобільних, кількість передавальних елементів значно зростає. Крім того, для розширення діапазону зважування в деяких вагах передбачений кулачковий механізм, за допомогою якого накладна гиря міститься на вантажному важелі. Цей елемент також можна
віднести до проміжного механізму, так як він впливає на кінцевий результат зважування.

Вказівний пристрій залежно від конструкції фіксує значення зважування маси продукту за шкалою або циферблату ваг. На шкальних вагах масу вантажу, що зважується, визначають за шкалами коромисла 12, за якими для досягнення рівноваги переміщують незнімні пересувні гирі 13..

Коромисло шкальних ваг (див. додаток 2) – це важіль першого роду 1 з опорною призмою 2 і передавальною призмою 9, з якою через тягу 8 пов'язана система вантажоприймальних важелів ваг. На коромислі є дві лінійки з нанесеними на них шкалами 4 і 6, за якими для досягнення рівноваги переміщуються незнімні гирі 3 і 7. Рівновага визначається за положенням покажчика рівноваги 5. Про досягненні рівноваги визначення маси вантажу проводять з основної та допоміжної шкали 4 і 6. Тарування ваг здійснюється за допомогою вантажів 11 і 12, які переміщуються по гвинтовій рейці 10.

2.2.1.3 Принцип дії та характеристика основних видів електронних ваг

Принцип дії електронних ваг полягає у вимірюванні сили, що виникає під час навантаження вантажно приймальної платформи і дії на первинний датчик, за допомогою перетворення змін, наприклад деформації або частоти коливань пружного елемента, в пропорційний вихідний електричний сигнал. Далі за допомогою аналого-цифрового перетворювача електричний сигнал виводиться на дисплей (індикатор) і в канал зв'язку з принтером етикеток (у вагах, що мають функцію друку етикеток або зведених протоколів).

Характеристика основних видів електронних ваг

Торговельні ваги. Відмітна особливість торгових ваг в порівнянні з іншими полягає в двосторонньому дисплеї. Це означає, що в момент зважування продукту і продавець і покупець одночасно бачать вартість товару за 1 кг, масу та ціну. В залежності від прийнятої технології торгівлі ваги поділяються на дві підгрупи: для прилавкової торгівлі та для самообслуговування. Крім того, за основними функціями торгові електронні ваги можна поділити на три види: найпростіші, з розрахунком вартості товару і з друком етикеток (див додаток 3).

Ваги для прилавкової торгівлі. Для цього виду торгівлі використовуються найпростіші ваги і ваги з розрахунком вартості товару.

Ваги для самообслуговування (див додаток 4). Основна відмінність торгових ваг для самообслуговування від прилавочних – в маркуванні товарів. Ваги друкують етикетку з інформацією про найменування товару, його вартість, масу, ціну за 1 кг, терміни зберігання і т.д. Вони мають більший обсяг пам'яті і розширені функції. Об'єм пам'яті дає змогу запам'ятати весь асортимент відділу, оскільки по етикетці буде проводитися продаж товару на розрахунковому вузлі. Ваги мають різні інтерфейси (можливість підключення до комп'ютера) для зміни і програмування товарів в автоматичному режимі. Електронні ваги, що використовуються в закладах ресторанного господарства

У закладах ресторанного господарства використовують два види електронних ваг: порційні та товарні.

Порційні ваги. Порційні ваги з максимальною межею зважування 0, 120... 30 кг мають широке застосування. Вони використовуються як контрольні. Крім того, вони можуть бути використані для розфасовки товару в усіх підприємствах ресторанного господарства при дотриманні технологічних карт і порціонуванні страв.

Порційно-рахункові ваги використовуються при розфасовці штучних виробів. Використання цього виду ваг дозволяє фасувати товари з великою точністю.

Товарні ваги. Це підлогові ваги з максимальною межею зважування 60 кг... 2 т. Корисна площа платформи ваг безпосередньо залежить від максимальної межі зважування. Чим більше максимальна межа, тим більше площа платформи. В обов'язковому порядку торгові ваги забезпечені стандартною функцією введення тари, тобто перед тим, як зважити товар, спочатку на ваги ставиться порожній ящик, натискається клавіша «Тара», потім при зважуванні цього ящика, наповненого продукцією, його маса автоматично вираховується.

Товарні ваги з автономним живленням можуть встановлюватися в тих місцях, де електромережа не передбачена. При цьому вони працюють від побутових батарейок і мають функцію автоматичного відключення при перервах в роботі.

2.2.3 Електронні контрольно-касові апарати (ЕККА) та їх використання

Всі електронні контрольно-касові апарати залежно від виробника поділяються на типи. Назва типу – це назва касового апарата залежно від його виробника: Ера, Славутич, Samsung, Darces, Silex і т.д..

Кожний тип ЕККА має свої моделі (Ера-202; Ера-501; Ера-802; Славутич-Б; Славутич-М; Samsung ER тощо).Моделі розрізняються за своїми зовнішнім виглядом та за призначенням. Залежно від функціональних можливостей всі моделі ЕККА розподіляють на модифікації, наприклад:

· ЕККА «Ера-202-04», «Ера-501-10»

· ЕККА «Samsung ER-250F», «Samsung ER-350F-UA»

· ЕККА «Darces МР-500», «Darces МР-500 Т»

 

Таблиця 2.1 види ЕККА

Види ЕККА Типи та моделі
Портативні Ера-501, Міні-600, Міні-500, Кроха
Автономні Ела-202, Славутич-М, Samsung ER 350-UA, Samsung ER 250 F.
Стаціонарні Dartcs, Silex, Casio.
Системні Ера-802, Master-04, Славутич-Б, Silex, Optimus, Senator.
Універсальні Марія-301, Універсал М-302, Dartcs-350
Спеціалізовані Електронні таксометри Ера-502Б Ера-508, Електротомаш NCRБ Енгоре 2, 0

 

Портативні ЕККА – це переносні електронні контрольно-касові апарати з автономним живленням.

Автономні стаціонарні ЕККА – призначені для самостійної експлуатації в стаціонарних умовах, без обміну даних по лініях зв’язку з комп’ютерами або іншими ЕККА.

Системні УШКА –використовуються у складі електронних систем контрастно за товарним і грошовим обігом, для забезпечення передачі даних елементами системи по лініях зв’язку.

Універсальні ЕККА – призначені для використання в торгівлі, готельного та ресторанного бізнесу, прийняття комунальних та поштових платежів, у гральному бізнесу, продажу квитків на залізничний, річковий та автомобільний транспорт.

Спеціалізовані ЕККА – використовуються на АЗС, при послугах таксі.

Згідно Державного реєстру ЕККА та комп’ютерно-касових систем (за станом на 12.02.01р.) торговельних підприємствах застосовують РРО вітчизняного та іноземного виробництва.

Для ведення обліку різних грошових операцій, сум проданих товарів, податків, залишків товарів, РРО видають звітні документи на чековій стрічці. До звітних документів належать основні, такі як:

· «звіт Z»

· «звіт Х»

Звіт Z – це документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані даного звіту, під час друкування якого інформація заноситься до фіксальної пам’яті. Звіт Z отримують обов’язково в кінці кожного робочого дня.

Звіт Х – це документ встановленої форми, надрукований РРО, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.

Звіт Х отримують на початок робочого дня, який показує за всіма параметрами нулі, бо оперативна пам’ять була обтулена напередодні з його кінця першої та початку другої зміни або в кінці робочого дня.

Звіт Х та Z складаються зі шести основних звітів:

І-й звіт – товарів. Вміщує назву товару, який був проданий, номер коду вказує суму проданого товару, його кількість та загальну суму проданих товарів.

ІІ-й звіт – відділів – вказує, в яких відділах продавався товар, суму виторгу кожному відділу та загальну суму проданих товарів.

ІІІ-й звіт – за групами товарів – вказує номери груп товарів, до яких проданий товар суми виторгу по групам товарів, та загальну суму проданих товарів.

ІV – звіт – за податками – вказує загальну суму, яка підлягає оподаткуванню, групу податку, розмір податку у Іо та сумі, а також оподатковану суму.

V-й звіт – операторів – вміщує дані по кожному оператору, які працювали протягом робочого дня, а саме: номер оператора, кількість покупок, суму проданих товарів кожним оператором, загальну суму; суму готівкою, за чеком та в кредит; суму службового внесення та повернення, кількість та суму анульованих покупок у межах незакінченого чека.

VІ-й звіт – загальний – містить дані про кількість чеків, суму виторгу, суми готівкою, за чеком та в кредит загальну суму, кількість та суму службових внесень і виведень, суму та кількість анульованих у межах незакінченого чека, номер останнього чека, ідентифікаційний номер та його літерний код; реєстраційний номер ЕККА, дату та час видачі звіту.

Звіт Z на відміну від звіту Х після вказаного фіксального номера друкує інформацію «обнулено», а також номер фіскального звіту, кількість груп ПДВ, дату, час друкування даного звіту.

До роботи на ЕККА допускаються особи, яким виповнилося 18 років, і пройшли інструктаж. Під час роботи контролер-касир має стежити за справністю касового апарату, обережно поводитися з ним, тримати його в чистоті. Реквізити чека повинні мати чіткий відбиток.

Робота на ЕККА здебільшого проводиться на закодовані товари. Вартість однієї або більше покупок одного покупця вводиться послідовним набором на клавіатурі відповідного коду товару, клавіші «код тов.» і дані на «опл».

Якщо неправильно набрано код товару, то помилку ліквідовують натисканням на клавішу = С= поки не натиснута клавіша = код.тов=. Якщо вже натиснута клавіша = код.тов.=, то до натискування клавіші = ОПЛ = треба натиснути клавішу АН/ПОВ. Якщо касир натиснув кнопку =ОПЛ= і чек вийшов, то касир вибиває правильний чек який і перекладає його дозвіту касира. Наприкінці робочого дня контролер-касир готує гроші, щоб здати до головної каси.

Звіт Х на початок роботи повинен бути нульовим, бо напередодні було зроблено обнулінки оперативної пам’яті. Щоб отримати звіт Х на початок роботи ключ Z переводять у положення Z на П1 на 00 … і ще код на 00. Сума виручки у касира по касі повинна бути такою, яка надрукована на звіті Х отриманому на кінець роботи.

Програмування – це занесення до пам’яті ЕККА з клавіатури різноманітних параметрів, що регламентують його роботу, а також поточні параметри товарів. Параметри, що заносяться до пам’ять ЕККА складаються з цифр, алфавіту і оперуючих клавіш. Клавіші, що використовуються для набору алфавітно-цифрової інформації утворюють символьне поля клавіатури. Програмування можна проводити тільки на обтуленому апараті.

В кінці робочого дня отримують звіт Z.

Підготовка до роботи ЕККА складається з таких етапів.

1. Контролер-касир спочатку спрямує у старшого касира необхідне др. роботи: ключ Р і ключ від ящика для грошей, контрольну то чекову стрічку, розмінні гроші та інше приладдя для роботи і обслуговування ЕККА,

Спочатку касир заповнює чекову стрічку та контрольну. Перед заправкою на контрольній стрічці вписують прізвище та підпис касира. Дату номер каси, час ставить друкуючий пристрій.

Спочатку відкривають кришку друкуючого пристрою. Рулон паперової стрічки береться так, щоб рулон розмотувався проти годинникової стрічки і встановлюють його в спеціальне гніздо кінець стрічки протягнуть через датчик кінця паперово стрічки і встановлюють в отвір друкуючого пристрою.

2. Отримання звіту Х. В апараті ЕРА ключем Х замок повертають у положення Х. Вводять код касира і натискують клавішу П1 та 00.

3. Виконують операцію внесення службової суми. Вводять суму розмінних грошей, яку касир отримав на початок робочого дня.

Для цього на цифровому полі набирають отриману суму і натискають кнопку… Друкуючий пристрій видаю чек на внесену суму з позначкою «Внесено». Від правильної експлуатації ЕККА значною мірою залежить чітка організація розрахунково-касових операцій на підприємствах, роздрібно торгівлі






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.