Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Теоретичні відомості. 1. Характеристика радіоактивних випромінювань і одиниці їх




1. Характеристика радіоактивних випромінювань і одиниці їх

вимірювання.

Серед різноманітних видів іонізуючих випромінювань, як уже зазначалося вище, надзвичайно важливими при вивченні питання небезпеки для здоров'я і життя людини є випромінювання, що виникають в результаті розпаду ядер радіоактивних елементів, тобто радіоактивне випромінювання.

Радіоактивність - це природне явище самовільного розпаду ядер атомів, при якому виникаютьα-, β-, γ-випромінювання.

Радіоактивне забруднення - це наявність радіоактивних речовин в кількостях, які перевищують рівень природного фону на поверхні і в об'ємах, в тілі людини, в побуті, на виробництві і в навколишньому середовищі.

Знання фізичних основ іонізуючого випромінювання, його видів, одиниць виміру та методів визначення дози, будови радіометрів та дозиметрів, фізичних принципів за якими вони працюють, необхідні для фахівців будь якого профілю.

Протон - елементарна частинка з масою 1,67х 10-24 г і зарядом +1.

Нейтрон - електронейтральна елементарна частинка з масою 1,009 атомних одиниць маси.

Електрон - елементарна частинка, яка у стані спокою має масу 0,9x10 -27г і має заряд -1 (Дж.Томпсон, 1897).

Позитрон - має таку ж масу, як і маса електрона, а заряд +1 (К.Андерсон, 1932).

Кількість протонів у ядрі відповідає номеру хімічного елемента у періодичній таблиці Д.І.Менделєсва та кількості електронів на орбітах, і тому атом електронейтральний. Якщо в атомі протон перетворюється в нейтрон, або навпаки, то виникає атом іншого елемента. Сума протонів і нейтронів в атомі називається масовим числом.

Альфа-випромінювання (α) представляє собою потік позитивно заряджених частинок (тобто двічі іонізованих ядер гелію - іонів 4Не2+), які рухаються із швидкістю = 20 000 км/с. Вони мають дуже велику іонізуючу і малу проникаючу здатність. Пробіг α-частинок в повітрі не перевищує 11 см, а в м'яких тканинах він вимірюється мікронами. Наприклад, листок паперу вже затримує а-промені.

Бета-випромінювання (β) - це потік від'ємно заряджених частинок (електронів). їх швидкість наближається до швидкості світла (=3 10 -8 м/с). Іонізуюча здатність їх менша ніж α -частинок; але проникна здатність висока (проникають через шар алюмінію товщиною до 0 5 мм; в повітрі їх пробіг становить до 1 м).

Гамма-випромінювання (γ) - це потік фотонів з дуже малою довжиною хвилі і, отже, з дуже великою енергією. Іонізуюча здатність низька, а проникаюча перевищує проникаючу здатність α-, β-променів і навіть рентгенівських (проникають через товщу свинцю в декілька сантиметрів). Отже, створюється так зване іонізуюче випромінювання яке має здатність проникати через матеріали різної товщини, а також іонізувати повітря і живі клітини організмів. Проходячи через різні речовини, воно взаємодіє, з їх атомами і молекулами, що призводить навіть до виривання окремих електронів із нейтрального атому. Вибиті електрони (а вони завжди мають певну енергію) самі взаємодіють із зустрічними атомами і створюють нові іони. Таким чином виникає іонізоване середовище.



Нейтронне випромінювання.

Іонізація - це акти розділення електрично нейтрального атома (молекули) на протилежно заряджені частинки - від'ємний електрон і позитивний іон.

Рентгенівське випромінювання було відкрито німецьким вченим Вільямом Конрадом Рентгеном. Енергія квантів рентгенівських променів дещо менша як у гама-випромінювання, відповідно і нижча проникаюча здатність. Добрим захисним матеріалом від рентгенівських променів є важкі метали (наприклад, свинець).

Атоми даного хімічного елементу, що мають різну кількість нейтронів, називають ізотопами (ізос - рівний, топос - місце), тобто різновиди атома, які мають однакове місце в періодичній таблиці і належать до того самого хімічного елементу. Будь-яка різновидність атомів називається нуклідом.

Нестабільні атоми мають властивості перетворюватись із одного атома в інший, що є радіоактивним перетворенням.

Розрізняють декілька видів радіоактивних перетворень:

1. Альфа-розпад властивий для важких атомів з атомними номерами більше 83, а також для багатьох радіоактивних ізотопів рідкоземельиих елементів. Він супроводжується викидом ядер атома-гелію (Не2+). Теорія альфа-розпаду створена в 1928 р. Г.Гамовим та Р.Генрі.



При альфа-розпаді материнське ядро перетворюється в дочірнє, виникає новий нуклід, що розташований на дві клітини вліво у періодичній таблиці Д.І.Менделєєва і має масове число на 4 одиниці менше - перший закон радіоактивного розпаду.

Такий вид розпаду може не супроводжуватись гамма-випромінюванням (чисті альфа-випромінювачі). Відомо більше 200 альфа-випромінювачів.

2. Електронний бета-розпад властивий радіонуклідам, що мають в ядрі нейтронів більше, ніж протонів. Материнське ядро переходить в ізобарне дочірнє ядро і випромінюється одна бета-частинка. При цьому утворюються атоми хімічного елемента, заряд ядра якого на 1 більше — другий закон радіоактивного зміщення.

3. Позитронний бета-розпад властивий нейтронодефіцитним ядрам. При цьому материнське ядро перетворюється в ізобарне дочірнє ядро і утворюються атоми хімічного елемента, що має на один протон менше, Оскільки один протон перетворюється в нейтрон - третій закон радіоактивного зміщення. При цьому розпаді також може мати місце гамма - випромінювання. Цей вид розпаду було відкрито в І934р.Фредеріком та Ірен Жоліо-Кюрі при вивченні ними штучної радіоактивності.

Періодом напіврозпаду (позначається літерою Т) називається період, за який розпадається половина радіоактивних атомів цього елемента. Радіоактивні речовини, що мають Т менше 15 Діб, прийнято вважати короткоживучими, більше 15 діб — довгоживучими. Виділяють ще і ультракороткоживучі з Т- рівним секундам - хвилинам.

Джерелами іонізуючих випромінювань (ІВ) можуть бути ядра атомів природно радіоактивних речовин, які існують в природі і розташовані у кінці таблиці Д.І.Менделеєва (заряд z>83). -

Радіоактивними є ядра атомів важких елементів з надлишком у ядер і протонів і нейтронів.

Як α- так і β-розпади супроводжуються γ-випромінюванням. Частіше це протікає дуже швидкоплинно, але іноді збуджений рівень нукліду має більш тривале життя (хвилини або години).

Основними характеристиками радіоактивної речовини є її:

1) фізичний період напіврозпаду (Т1/2 фіз.) - час, за котрий розпадається половина атомів р/н;

2) біологічний період напіврозпаду (Т1/2 біол.) — час, за котрий з організму виводиться половина р/н;

3) ефективний період напіврозпаду (Т1/2еф.) — сума двох попередніх.

Наприклад, Т1/2фіз. урану біля 5 млрд. років, радію -1590 років, радону - кілька діб, радію А - кілька хвилин, радію С – 10 -4 сек. Ніщо не може зруйнувати атоми стабільних елементів. А радіоактивні атоми, навпаки, руйнуються самостійно, і ніякі умови (ні ТОС, ні тиск) не може їх зупинити, або прискорити, або затримати цей процес.

4) Активність - кількісне вимірювання радіоактивності речовини. Її системна одиниця - Бк (Беккерель) - І розпад за 1 секунду. Позасистемна - Кі (Кюрі) - 3,7 х 1010 розпадів за секунду. 1 Кі = 3,7 х 1010 Бк.

Розрізняють опромінення:

1) зовнішнє — від джерела котре розташовано зовні

2) внутрішнє — як наслідок розпаду інкорпорованих в органах та тканинах радіоактивних речовин.

Міра дії іонізуючого випромінювання в будь-якому середовищі залежить від енергії випромінювання й оцінюється дозою іонізуючого випромінювання (табл. 1). Останнє визначається для повітря, речовини і біологічної тканини. Відповідно розрізняють:

1. експозиційну (для повітря),

2. поглинену (для речовини),

3. еквівалентну (для біологічної тканини) дози іонізуючого випромінювання.

 

Таблиця 1. Основні радіаційні величинн та їхні одиниці

Фізична величина Одиниця вимірювання. її найменування, позначення Співвідношення між одиницями
позасистемна СІ
Активність нукліду в р/а джерелі Кюрі (Сі, Кі) Беккерель (Вq, Бk) 1 Бк = 2,7·10 -11 Кі 1 Кі = 3,7·1010Бк
Експозиційна доза випромінювання Рентген (R, Р) Кулон на кг(СЛс8. Кл/кг) 1К/кг = 3876 Р 1 Р = 2,58·104 Кл/кг
Поглинута доза   Рад (гай, рад)   Грей (Gу, Гр) 1 Гр= 100 рад 1 Гр = 1 Дж/кг 1 рад = 0,01 Гр
Потужність поглинутої дози рад за секунду (пкі/в, рад/с) Грей за секунду (Gу/s, Гр/с) 1 Гр/с = 100 рад/с 1 рад/с = 0,01 Гр/с
Інтегральна доза радграмм (гаде, радг) Джоуль (Д, Дж) 1Дж = 105рад г. 1 рад г. = 105 Дж
Еквівалентна доза Бер (геїл, бер) Зіверт (Зу, Зв) 1 Зв= 100 бер 1 бер = 0,01 Зв
Потужність еквівалентної дози Бер за секунду .(гет/8, бер/с) Зіверт за секунду (Sv/s, Зв/с) 1 Зв/с = 100 бер/с 1 бер/с = 0,01 Зв/с

1рад = 1,05 Р;

1Р = 0,93 рад;

1 Бер =1,04 Р.

Експозиційна доза характеризує іонізуючу спроможність випромінювання в повітрі, вимірюється в кулонах на 1 кг (Кл/кг); позасистемна одиниця — рентген (Р); 1 Кл/кг — 3,88 103Р. За експозиційною дозою можна визначити потенційні можливості іонізуючого випромінювання.

Рентген - це доза рентгенівського і γ-випромінювання під дією якого в 1 см3 сухого повітря при нормальних умовах (t = 0°С, Р = 760 мм.рт.ст. утворюються іони, які несуть електростатичну одиницю кількості електрики кожного знаку 1Кл (дозі в 1 Р відповідає утворення 2,08-109 пар іонів в 1 СМ3 повітря). Потужність експозиційної дози в системі СІ вимірюється в кулонах на кілограм за годину; в позасистемній одиниці - в рентгенах за, годину (Р/г).

Поглинута доза характеризує енергію іонізуючого випромінювання, що поглинається одиницею маси опроміненої речовини. Вона вимірюється в греях Гр (1 Гр=1 Дж/кг). Застосовується і позасистемне одиниця рад (1 рад —0,01Гр=0,01 Дж/кг).

Доза, яку одержує людина, залежить від виду випромінювання, енергії, щільності потоку і тривалості впливу. Проте поглинута доза іонізуючого випромінювання не враховує того, що вплив на біологічний об'єкт однієї і тієї ж дози різних видів випромінювань неоднаковий. Щоб врахувати цей ефекту введено поняття еквівалентної дози.

Еквівалентна доза є мірою біологічного впливу випромінювання на конкретну людину, тобто індивідуальним критерієм небезпеки, зумовленим іонізуючим випромінюванням. За одиницю вимірювання еквівалентної дози прийнятий зіверт (Зв).

Зіверт (Зв) - це така доза будь-якого виду випромінювання, поглинена в 1 кг біологічної тканини, яка викликає такий самий біологічний ефект як і поглинута доза в 11 рад фотонного випромінювання.

Зіверт дорівнює поглинутій дозі в 1 Дж/кг (для рентгенівського та α-, β- випромінювань).

Позасистемною одиницею еквівалентної дози служить бер (біологічний еквівалент рада) - це енергія будь-якого виду випромінювання поглинена в 1г тканини, при якій виявляється такий же біологічний ефект, що і при поглиненні дози в 1 рад фотонного випромінювання. 1 бер = 0,01 Зв.

Летальна доза (ЛД) - кількість ІВ, отримане усією поверхнею тіла, вона загибельна для людини або тварини. ЛД для усіх ссавців - 10 Гр.

Порогова доза (ПД) - мінімальна доза опромінення, нижче якої ефект ураження не виявляється. Для людини ПД = 1 Гр,

Середня летальна доза (ЛД50) — кількість радіації, одержаної усією поверхнею тіла, що спричиняє загибель у 50% випадків. ЛД50 для людини складає 4-5 Гр.

Обов'язковою умовою дотримання правил радіаційної безпеки є реєстрація і точний кількісний облік величин, що характеризують взаємодію іонізуючих випромінювань з речовиною, в тому числі і біологічною.

Дозиметрія - це визначення кількості та якості іонізуючих випромінювань. За допомогою дозиметрії вирішують два принципові питання:

1) Пошук джерела випромінювання, визначення його виду, кількості та енергії.

2) Визначення ступеню впливу випромінювання на об’єкт, що опромінюється.

Для вимірювання дози і радіоактивності використовуються різні прилади та методи (табл. 2). Розрізняють:

а) дозиметри для вимірів доз, потужності доз у прямому струмені і за екраном (розсіяне випромінювання);

б) радіометри — для визначення сумарної активності препаратів і питомої активності натурних об'єктів зовнішнього середовища, вимірювання рівнів радіоактивного забруднення поверхонь;

в) спектрометри - прилади для визначення енергетичного спектру випромінювання — якісного та кількісного радіонуклідного складу препаратів. Спектрометри використовуються для ідентифікації забруднення об'єктів зовнішнього середовища, кількісного визначення активності об'єктів за рахунок певних радіонуклідів тощо.

В основі будь-якого методу реєстрації лежить кількісна оцінка процесів, що відбуваються в опроміненій речовині.

В радіологічній практиці використовується багато приладів, які дають можливість визначати кількісну і якісну характеристику іонізуючих випромінювань і радіоактивних речовин.

 

Таблиця Прилади длявимірювання дози і радіоактивності

Дозиметри Радіометри
• Лабораторні • Клінічні • Індивідуальні • Пошукові • ДКЗ - дозиметри контролю захисту Лабораторні: · Звичайні · Колодязні · СВЛ - спектрометри випромінювань людини · СВТЛ - спектрометри випромінювань всьог тіла людини Клінічні: · Радіографи одно-та багатоканальні · Сканери · Сцинтиляційні гамма-камери · ОФЕКТ - однофотонні емісійні комп'ютерні томографи · ПЕТ - позитронні емісійні томографи

 

Першим приладом для реєстрації випромінювань була камера Вільсона, яку він заповнював повітрям або водяною парою. Якщо крізь таку камеру пропускати альфа промені радіоактивної речовини, то альфа частки будуть вибивати з зовнішніх оболонок атомів газу електрони, перетворюючи молекули газу на іони. Якщо охолодити газ, який знаходиться у камері і зменшити тиск, то відбудеться конденсація пару і шлях альфа-часток буде виглядати як тоненькі смужки туману, які можна сфотографувати.

Види і засоби захисту від іонізуючих випромінювань

Існують чотири методи (фактори) захисту від іонізуючого випромінювання:

1) Захист часом. Чим менше час контакту з джерелом іонізуючого випромінювання, тим менше отримана доза опромінення.

2) Захист відстанню. Чим далі від джерела іонізуючого випромінювання, тим менше отримана доза. Залежність зворотно квадратична, тому що від джерела промені йдуть радіально і розподіляються по сфері. Таким чином щільність потоку буде зменшуватися пропорційно квадрату відстані. Використовують прилади дистанційного управління.

3) Захист екранами. Їх виготовляють зі щільних високоатомнийх матеріалів (цегла, бетон, баритобетон). Якщо потрібен компактний захист, використовується свинець або високоатомний уран (в g-терапевтичних апаратах). Інколи використовуються більш прості матеріали. Наприклад, окуляри для захисту від β-променів виготовляють із органічного скла, а не із просвинцьованого скла, тому що β -частки будуть гальмуватись і утворювати рентгенівські промені, які глибше будуть проникати. Тобто для різних видів випромінювання використовуються різні екрани. Альфа-промені може затримати тонкий барєр, наприклад, аркуш паперу; високоенергетичні бета промені не можуть пройти крізь долоню людини, також їх може затримати пластинка алюмінію товщиною декілька мм; гамма-промені здатні проникати глибоко в речовину або проходити крізь товсті бар'єри. Нейтрони краще поглинаються низькоатомними екранами - водою, парафіном (Рис. 1).

Рис. 1. Проникаюча здатність різних видів іонізуючого випромінювання

(на рисунку зображено бетон товщиною 1м. та аркуш паперу)

 

4. Захист кількістю. Чим з меншою потужністю джерела працює персонал, тим менша буде доза опромінення. Обов’язково ми захищаємо і хворого від опромінення, яке йому не потрібне (чим менше ми використовуємо радіоактивного препарату для діагностики, тим краще і для персоналу, і для оточуючих). В рентген-апараті використовується електронно-оптичний підсилювач. Щоб зображення було достатньо яскравим при меншому потоці променів, а доза на хворого і лікаря була меншою, на рентген-трубку підводять струм не 3-4 мА, а 0,3-0,4 мА і цього достатньо для отримання якісного зображення. Особливо це важливо при медичних профілактичних оглядах.

Засоби захисту бувають;

1) Колективні (стіни, вентиляція, ширми).

2) Індивідуальні (окуляри, щиток для захисту обличчя, пальчатки, фартух з просвинцьованої гуми, пластикові бахіли, маска, скафандр).

 

2. Основні технічні дані, обладнання та порядок користування приладами радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю.

 

Для виявлення та вимірювання радіоактивних випромінювань, радіоактивного забруднення різноманітних предметів, місцевості, продуктів харчування, фуражу, води застосовуються прилади радіаційної розвідки; для вимірювання поглинених доз опромінення — прилади дозиметричного контролю.

Наявність отруйних речовин (ОР) у повітрі, на місцевості, техніці та в інших середовищах визначається за допомогою приладів хімічної розвідки. Для виявлення сильнодіючих отруйних речовин використовуються прилади типу "Сирена”, ВПХР*, ПХР-МВ* та інші.

За призначенням прилади радіаційної розвідки та дозиметричного контролю діляться на групи (індикатори, рентгенометри, радіометри, дозиметри).

Індикатори — найпростіші прилади радіаційної розвідки. За допомогою цих приладів вирішується завдання виявлення випромінювання та орієнтовної оцінки потужності дози, головним чином β- та γ-випромінювання. За допомогою індикаторів Можна встановити: збільшується чи зменшується потужність дози. До цієї групи відноситься прилад ДП-64, а з побутових СИМ-01, СИМ-03 та інші.

Рентгенометри — призначені дня визначення потужності дози рентгенівського або γ-випромінювання їх діапазон виміру від сотих долей рентгена до декількох сот рентгенів на годину. До цієї групи відноситься призлади ДП-5В, ІМД-1Р, ІМД-1С. ККТ-2, "Кактус" та інші. Із побутових приладів можна використовувати "Прип'ять", "Белла", "Сосна", "Синтекс" та інші.

Радіометри (вимірювачі радіоактивності) — призначені для визначення ступеня радіоактивного забруднення поверхонь обладнання, техніки, одягу, взуття, об'ємів повітря, продуктів харчування, фуражу головним чином альфа та бета частинками. За допомогою радіометрів можливе вимірювання невеликих рівнів гама-випромінювань. До них відносяться — установка ДП-100, «БЕТА».

Дозиметри призначені для визначення сумарної дози опромінення, яку отримує особовий склад формувань за час перебування в районі дії, головним чином, γ-випромінювання. Комплекти індивідуальних дозиметрів: ДК-02, ДП-22В, ДП-24, ІД-11, ІД-02 та інші.

 

Прилади радіаційної розвідки

Індикатор-сигналізатор ДП-64 (рис. 2) призначається для постійного нагляду та визначення початку радіоактивного зараження Прилад працює в режимі спостереження і забезпечує звукову та світлову сигналізацію через 3 сек. після досягнення рівня радіації—випромінювання 0,2 Р/год. Наявність γ-випромінювання визначається за спалахами неонової лампочки та звуковим сигналом. Пульт встановлюється в приміщенні, а датчик розміщується ззовні. Живлення приладу здійснюється від мережі напругою 220/127 В або акумулятора.

1 пульт сигналізації; 2 динамік; 3 перемикач "робота-контроль’’ 4- неонова лампочка 5- датчик; 6- перемикач "Вкл. -Вимкнено"; 7- кабель живлення;

Рис. 2. Індикатор сигналізатор ДП-64:

 

Бортовий рентгенометр ДП-ЗБ (рис. 3) призначений для вимірювання потужності дози гама-випромінювань на місцевості з рухомих об'єктів.

Технічні дані:

- діапазон вимірів - 0,1 : 500 Р\год.;

- похибка виміру - 10% (на першому піддіапозоні і 15%),

- діапазон вимірів розділений на 4 піддіапазони (х1, х10, х100, х500).

1. кабель виносного блоку; 2. мікроамперметр 3.кнопка "Перевірка" 4. лампа підсвітки; 5. перемикач піддіапазонів; 6. вказівник положення перемикача 7.лампа світлової індикації; 8.запобіжники; 9. кабель живлення

Рис. 3. Рентгенометр ДП-ЗБ:

 

Склад приладу:

- вимірювальний пульт;

- виносний блок;

- з'єднувальні кабелі;

- запасне майно.

Перехід із піддіапазона на піддіапазон здійснюється за допомогою ручки перемикача. На І, II, III піддіапазонах відлік результатів проводиться за верхньою шкалою (0—1 Р/год.) з наступним множенням на відповідний коефіцієнт встановленого піддіапазону (табл. 3).

Живлення приладу здійснюється від бортової мережі напругою 12 В або 26 В постійного струму.

Виносний блок складається з корпуса і циліндричного кожуха. Всередині блоку знаходиться циліндрична іонізаційна камера та частина електричної схеми.

Принцип дії: під впливом випромінювання на іонізаційну камеру виникає іонізаційний струм, який пропорційний потужності дози. Мікроамперметр реєструє середнє значення струму.

 

Таблиця 3. Межі вимірів на кожному піддіапазоні

 

Піддіапазони Положення перемикача Шкала приладу Одиниця вимірювання Піддіапазони вимірів Час встановлення результатів вимірів
І Х1 0—1 Р/год. 0.1—1
II Х10 0—1 Р/гол. 1—10
III Х100 0—1 Р/гол. 10—100
IV 0—500 Р/гол. 50—500

 

 

Підготовка приладу до роботи проводиться в такій послідовності:

1. Провестн зовнішній огляд.

2. Встановити блок на робочому місці.

3. Перемикач електромережі поставити в положення (12, або 26 В).

4. Під'єднати кабель електромережі.

5. Перемикач піддіапазонів поставити в положення "Вкл" Повинна засві­титися лампочка підсвітки шкали і перемикач піддіацазонів.

6. Натисканням кнопки "Проверка" перевірити працездатність приладу (стрілка повинна встановитися в діапазоні 0,4 - 0,8 поділок шкали) і 3 - 4 рази на секунду буде засвічуватися сигнальна лампочка.

7.В положенні "х1", "х10", "хІ00", х500 з'являються звуки високої тональності.

 

Вимірювач потужності дози ДП-5В (рентгенометр)(рис.4) призначений для:

- виявлення радіоактивного випромінювання;

- вимірювання рівня гама-радіації на місцевості і радіоактивної зараженості поверхні різних предметів за гама-випромінюванням;

- виявлення бета-випромінювання.

Діапазон вимірювання приладу від 0,05 мР/год. до 200 Р/год- Прилад має 6 піддіапазонів (табл. 4).

 

Таблиця 4. Піддіапазонн вимірювання приладу ДП-5В

 

Піддіапазон Положення ручки Шкала Одиниця вимірювання Границя вимірювання
I Х 200 0-200 Р/год 5—200
II х 1000 0-5 мР/год 500—5000
IIІ х 100 0-5 мР/год 50—500
IV х 10 0-5 мР/год 5—50
V х 1 0-5 мР/год 0.5—5
VI Х0.1 , . 0-5 мР/год 0.05—0.5

 

Живлення приладу здійснюється від 3-х елементів живлення типу А-336 (один елемент використовується для підсвічення шкали мікроамперметра).

Комплект елементів живлення забезпечує неперервну роботу протягом 70 год. Живлення приладу можливе від зовнішнього джерела постійного струму напругою 12 або 24 В. Для цього використовується подільник напруги. Вага приладу з елементами живлення — 3,2 кг.

Рис. 4- Вимірювач потужності дози (рентгенометр) ДП-5В:

1 - блок детектування; 2 - продовжувальна штанга; 3 – кабель; 4 – футляр; 6 - кнопка скидання показника мікроамперметра; 7 - перемикач піддіапазонів;8 - лампа підсвітки ; 9 - мікроамперметр; 10 - кришка; 11 - тумблер підсвідки шкали мікроамперметра; 14 - головні телефони;

 

 

Підготовка приладу до роботи.

1. Встановити ручку перемикача піддіапазонів в положення 0.

2. Під'єднати джерело живлення.

3. Поставити ручку перемикача в положення (контроль режиму). Стрілка приладу повинна встановитись у контрольному секторі.

Примітка: Якщо стрілка не відхиляється або не встановлюється, необхідно перевірити справність елементів живлення.

4. Перевірити працездатність приладу, для чого:

- під'єднати телефон;

- встановити екран блоку детектування в положення "К";

- послідовно встановити ручку перемикача діапазонів в положення х 1000, х100, х 10, х1, х0.1.

При цьому стрілка мікроамперметра в положеннях х 1000, х 100 (2 і 3 піддіапазони) не відхиляється через недостатню активність контрольного елементу; в положенні х 10, стрілка відхиляється, а в положеннях х 1 і х 0,1 стрілка повинна зашкалювати. Потріскування в телефоні повинно бути відчутним на всіх піддіапазонах, окрім першого. На діапазоні "х 10" необхідно зняти показники приладу та порівняти їх із записом у паспорті. У випадку, коли різниця не перевищуватиме 30%, то похибка становить у межах норми — приладом можна користуватися.

5. Повернути екран блоку детектування в положення "Г".

6. Поставити ручку перемикача в положення х 0,1 -— прилад до роботи готовий.

Вимірювання рівнів радіації на місцевості:

- вимірювання проводити в засобах індивідуального захисту;

- підготувати прилад до роботи і підвісити на шию на висоті 0,7 м від поверхні землі;

- екран блоку детектування поставити в положення "Г";

- перемикач піддіапазонів перевести в положення ”200'' (1 піддіапазон);

- покази приладу знімати за нижньою шкалою від 5—200 Р/год.;

- після закінчення вимірювань прилад виключити.

Вимірювання радіоактивного зараження поверхні різних предметів за

γ-випромінюванням:

- вимірювання проводити в ЗІЗ*;

- підготовити прилад до роботи;

- екран блоку детектування поставити в положення "Г"

- блок детектування закріпити на подовжувальній штанзі;

- піднести блок детектування до обслідуваної поверхні предмета (тіла людини) на відстані 1 —1,5 см;

- перемикач піддіапазонів послідовно встановлювати в положення х 1000, х100, х 10, х1, х 0,1;

- покази знімати з верхньої шкали в мР/год. і множити на коефіцієнт відповідного положення перемикача;

- після закінчення вимірювань прилад вимкнути.

Виявлення β-випромінювань:

- робота з приладом виконується в послідовності, яка вказана для вимірювання радіоактивної зараженості поверхні за гама-випромінюванням;

- отримавши відхилення стрілки мікроамперметра, екран блоку детектування поставити в положення "Б";

- збільшення показів приладу на одаому піддіаназані, порівняно з гама- вимірюванням, показує наявність бета-випромінювань на досліджуваній поверхні;

- після закінчення вимірювань прилад вимкнути.

 

Вимірювач потужності дози ІМД-ІР(С). Прилад призначений для вимірювання потужності експозиційної дози γ-випромінювання в діапазоні енергії від 0,08 до 3,0 МЄВ і виявлення випромінювання.

Живлення приладу забезпечується від чотирьох послідовно з'єднаних елементів А-343 "Прима" з напругою + 6 В і від бортової мереж постійного струму, або від акумуляторів з напругою від 10,8 до 30 В.

ІМД-І(С), крім того — від мережі змінного струму з напругою 220 + 22 В, частотою 50 або 400 Гц.

Підготовка приладу до роботи.

1. Витягнути блоки вимірювача з ящика.

2. Зробити зовнішній огляд вимірювача.

3. Під'єднати живлення вимірювача в залежності від вибраного джерела, дотримуючись полярності.

Перевірка працездатності ІМД-1Р і ІМД-І(С).

1. Під'єднати прилад до живлення джерела.

2. Встановити перемикач на вимірювальному пульті к положення "Проверка", при цьому:

- на цифровому табло повинно засвітитися число 102;

- молодший розряд повинен згаснути;

- повинен включитися переривчастий звуковий сигнал;

- світловий індикатор "Сменить батарей" повинен згаснути. Якщо він світиться, то необхідно замінити комплект елементів.

3. Натиснути і відпустити кнопку "Отчет", при цьому:

- на цифровому табло в молодшому розряді повинна засвітитися цифра 0";

- старші розряди цифрового табло повинні згаснути;

- кома повинна бути між другим і третім розрядом:

- звуковий сигнал повинен відключитися. 4

4. Упевнитися, що не більше, як за 225 сек. на цифровому табло засвітиться число, відмінне від нуля. При цьому, якщо показник буде більшим чи рівним 0,10, повинен ввімкнутися переривчастий звуковий сигнал, який відмикається перемикачем у положенні "R/h/mR/h" при роботі з блоком детектування або "Викл". Нулі зліва від позначених цифр повинні згаснути.

5. Під’єднати до вимірювального пульта блок детектування за допомогою кабеля.

6. Переконатися, що не більше, як за 120 сек. на цифровому табло встановиться показник, відмінний від нуля. При нульових показниках, через 120 сек. — виключити вимірювач і повторити перевірку згідно з підпунктами 1,3, 5.

7. Підключити головні телефони до роз'єму Х4 вимірювального пульта і переконатися в наявності потріскування в телефонах; яке триватиме відповідно до фонового випромінювання.

Порядок роботи.

1. Для вимірювання потужності експозиційної дози (МЕД) гама - випромінювання в діапазоні від 0,01 до 999 мР/год. необхідно:

- встановити перемикач на вимірювальному пульті в положення "R/h";

- за 1 хв. натиснути кнопку "Викл." і зафіксувати показник цифрового табло.

2. Для вимірювання МЕВ у -випромінювання в діапазоні від 0,01 до 990 мР/год. необхідно:

- під’єднати блок детектування до роз'єму ХЗ пульта вимірювання з допомогою кабеля;

- зафіксувати екран на блоці детектування в положенні "у";

- встановити перемикач на вимірювальному пульті в положенні "mR/h";

- через 2 хв. натиснути на кнопку "Викл" і зафіксувати показник.

3. Для визначення зараження поверхні радіоактивними речовинами необхідно:

- під'єднати блок детектування до роз'єму ХЗ;

- зафіксувати екран на блоці детектування в положенні " у .

- установити блок детектування на заражену поверхню.

- установити перемикач на вимірювальному пульті в положенні "mR/h";

- через 2 хв, натиснути на кнопку "Викл." і зафіксувати показник.

4. Для виявлення бета-випромінювання необхідно:

- провести вимірювання згідно з підпунктами 3 пункту.

- зафіксувати екран блоку детектування в положенні +γ";

- установити блок детектування на забруднену поверхню

-через 1 хв. натиснути на кнопку "Викл." і зафіксувати показник.

Збільшення показника приладу стосовно показника, який отриманий при вимірюванні згідно з пунктом показує про наявність бета-випромінювання.

Для контролю за радіаційним забрудненням можуть також застосовуватися прилади, що використовуються в різних галузях промисловості. Для прикладу, СРП-68-01 «Поиск» — геологічний прилад, призначений для пошуку радіоактивних руд, радіометр РУП-1— універсальний прилад для виявлення та вимірювання ступеня забруднення α і β — активними речовинами та визначення потужності дози у -випромінювання, пошуковий радіометр СРП-та інші.

Рис. 5 Радіометри ДГР – 01Т, «Припять» та «Бела» (зліва на право)

 


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2019 год. (0.033 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал