Основні напрямки і методи морально-психологічної підготовки

В сучасних умовах у зв'язку з підвищенням ролі ЦЗ* в захисті населення і об'єктів господарської діяльності від наслідків НС*, значно зросла необхідність активізувати роботу з пропаганди ЦЗ*, способів і засобів, дій особового складу НФ і населення в НС*, формуванні в них високої морально-психологічної стійкості, мужності, відваги, професійної майстерності, практичних навиків при виконанні завдань ЦЗ* в екстремальних умовах. Цією роботою покликані займатися органи державної виконавчої впади, начальники ЦЗ* всіх ступенів, керівний і командно - начальницький склад ЦЗ* та громадсько-політичні організації.

Успішне вирішення завдань ЦЗ*, особливо в умовах НС* залежить не тільки від професійної підготовки особового складу формувань та населення, але і від моральної і психологічної підготовки.

Моральна підготовка — це цілеспрямоване теоретичне і практичне виховання людей в дусі патріотизму, почуття любові до своєї Батьківщини, її культури, традицій, святинь, духовної та психологічної готовності виконувати свої обов'язки, формування у них моральних принципів поведінки в умовах НС*.

Психологічна підготовка — це формування у людей психологічної стійкості, тобто якостей, які посилюють здатність людей виконувати завдання в умовах стихійного лиха, аварії та катастрофи, успішно переносити найсуворіші випробовування, будь-які моральні і фізичні навантаження, у критичні моменти не втрачати самовладання, проявляти стійкість, мужність і відвагу, діяти в складній обстановці вміло і активно.

Моральна і психологічна підготовка — єдиний нерозривний процес виховання в особового складу ЦЗ* і населення політичних, моральних і психологічних якостей, які забезпечують успішне переборювання труднощів при виконанні завдань Цивільного захисту в різних умовах обстановки.

Психологічний захист населення— це комплекс організаційних, медичних, психологічних і практичних заходів, спрямованих на запобігання або зменшення ступеня негативного впливу НС на стан психічного здоров’я населення та своєчасне надання ефективної психологічної допомоги психотравмованим.

Єдність моральної і психологічної підготовки обумовлена:

— по-перше, тим, що у них один об'єкт — людина, в діяльності якої проявляються не тільки моральні, але й психологічні якості;

— по-друге, єдність у загальній меті — активно впливати на розум і психіку, виховувати високосвідомих, рішучих і ініціативних захисників Батьківщини.

Основні напрямки морально-психологічної підготовки:

— впевненість (віра) у можливості захисту від стихій, катастроф, сучасної зброї;

— розвиток у людей здатності протистояти страху, готовності перебороти значні труднощі, здійснювати самовіддані вчинки;

— вдосконалення навичок надання само - і взаємодопомоги;

— військово-патріотиче виховання;

— формування в особового складу ЦЗ* і населення наукового світогляду.

1. Особистість, світогляд якої не склався, є безпорадною у складних умовах, що проявляється не тільки ідейно, але й психологічно — до життя, праці, боротьби.

І навпаки, людина з науково стійким світоглядом впевнено визначає життєву позицію, чітко усвідомлює своє місце і призначення у будь-якому складному водовороті подій. Саме такий світогляд найбільш активно впливає на формування моралі, а моральність — безпосередньо на поведінку людини.

2. Необхідною умовою вмілих і безстрашних дій людей в екстремальних умовах є впевненість (віра) у можливості захисту від стихії, катастроф, сучасної зброї, правильне конкретне уявлення щодо дії урагану, землетрусу, повені, уражаючих факторів зброї масового знищення. Щоб вистояти проти страху і паніки, люди повинні чітко уявляти собі з чим вони зіткнуться у надзвичайних ситуаціях, як практично діяти в цих умовах.

Через зміст морально-психологічної підготовки людей першочерговою повинна бути думка про те, що якими страшними і руйнівними не були б окремі види стихії, аварій і сучасні засоби зброї масового знищення, завчасною підготовкою та проведенням відповідних заходів можна:

— істотно знизити ефективність дії стихії, аварій, зброї масового знищення;

— значно скоротити людські втрати;

— забезпечити стійку роботу суб’єктів господарювання у НС*.

3. Одним із головних напрямків морально-психологічної підготовки є розвиток у людей здатності протистояти страхові і неорганізованим діям у надзвичайних ситуаціях, готовності перебороти значні труднощі, здійснювати самовіддані вчинки у НС*, перш за все, важлива перемога над власною невпевненістю і нерішучістю. Тільки після цього приходить перемога над стихією (противником).

Гостроту психологічних потрясінь різного характеру можна знизити, якщо завчасно навчати людей як діяти у тій обстановці, яка може скластися в екстремальних ситуаціях.

В основі психологічної підготовки людей лежать принципи внесення у навчальний процес елементів напруження, несподіваності, які властиві реальній обстановці в районі лиха, аварії, в осередку ураження, практичне навчання їх способів захисту, багаторазові тренування у виконанні прийомів і практичних дій в умовах можливих НС*.

Для морально-психологічної підготовки людей велике значення має участь у комплексних навчаннях ЦЗ*, в ході яких створюються умови, найбільш близькі до тих, які можуть виникнути у НС. Головне полягає в тому, щоб створити на навчаннях умови для активної практичної діяльності студентів, які потребують високого напруження сил, як фізичних так і моральних. У процесі практичних занять у людей виробляється автоматизм, навички і звички, які позитивно впливають на стійкість їх психіки, виховується сміливість, самовладання, готовність до виконання ними своїх обов'язків у дуже складній обстановці.

Особливу психологічну нестійкість, розгубленість проявляють люди, непроінформовані (необізнані) про дію радіації на людей. Радіоактивне зараження безпосередньо не сприймається органами відчуття і люди схильні перебільшувати небезпеку. Люди, які мають знання і навички проведення рятувальних робіт, у всіх випадках реальної небезпеки виявляються більш стійкими У психологічному відношенні.

Найефективніше сприяє розвитку у людей здатність протистояти страху — практичне виконання нормативів, прийомів і способів захисту у надзвичайних ситуаціях. Тренування, практичне виконання прийомів і способів захисту допомагають людям пристосуватися до різних умов життя обстановки, тобто адаптуватися.

Позитивно впливає на психіку людей тренування щодо заповнення захисних споруд і перебування в них, завчасна підготовка і проведення евакуаційних заходів з використанням різних муляжів і інших засобів, з допомогою яких створюється фон НС*. Такі тренування значно зменшують хвилювання і розгубленість людей в той період, коли питання захисту населення стане практичною необхідністю.

Багато цінних якостей, як відсутність страху, холоднокровність, спритність, фізична витривалість і інші необхідні для ведення РІНР*, можна набути в ході занять на психологічній смузі перешкод, яка є складовим елементом навчального містечка цивільного захисту.

Добрі результати у виробленні психологічної стійкості людей дає використання у навчальному процесі кінофільмів (відеофільмів, діафільмів) з ЦЗ*, де відображено дії населення у надзвичайних (ситуаціях) умовах.

При виконанні завдань у складних умовах на настрій людей, їх морально - психологічну стійкість буде впливати чітка і правдива інформація. Ніщо так пригнічено не діє на психіку людей, як невідомість. Тому інформація про обстановку, прийняті рішення, порядок поведінки і дій населення, наступні завдання і способи їх виконання повинна бути оперативною, правдивою і своєчасною.

Багатий досвід інформаційної роботи серед населення, бійців формувань накопичено в ході ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, де використовувались різноманітні форми і методи: виступи учасників ліквідації; узагальнення і розповсюдження передового досвіду дій і таке інше. Для інформування населення використовували радіо, телебачення, пресу (нариси, репортажі, звернення, листівки і інші форми). Все це сприяло формуванню високих морально-психологічних якостей, організованим і злагодженим діям людей у складній обстановці.

4. Одним із напрямків морально-психологічної підготовки є вдосконалення навичок надання само - і взаємодопомоги потерпілим при опіках, пораненнях, зараженні, опроміненні, користування індивідуальною аптечкою, знання дозиметричних приладів і приладів хімічної розвідки, практики роботи з ними.

Вміння вести боротьбу з вогнем, переконаність у надійності прийомів і засобів гасіння пожеж сприяє ліквідації " вогнебоязні”, виховує та розвиває сміливість і впевненість при діях в осередках масових пожеж.

Велику роль у мобілізації бійців формувань, воїнів частин ЦЗ* на виконання ними завдань у надзвичайних ситуаціях і у вихованні та розвитку психологічної стійкості відіграє особистий приклад командирів і начальників.

5. Дуже важливим напрямком морально-психологічної підготовки є військово-патріотичне виховання рятувальників, особового складу формувань і населення. Активна пропаганда бойових і трудових традицій нашого народу, сил ЦЗ* допомагає виховувати у всього населення гордість за свій народ, готовність наслідувати приклад кращих його представників.

Так було у роки війни, так було у Чорнобилі, коли бійці протипожежної служби на чолі з лейтенантами В. Правиком і В. Кибенком, підполковником Л. Телятниковим, незважаючи на смертельну небезпеку, зуміли відвернути найбільш катастрофічні наслідки аварії. Тридцять бійців віддали своє життя в Чорнобильській трагедії в ім'я Батьківщини, нас з вами.

Таким чином, ідейна і морально-психологічна підготовка — важливий компонент готовності ЦЗ*, оскільки остання повинна сприяти:

· формуванню стійкої психіки людини як основи успішної діяльності:

· створенню психологічної готовності до дій в екстремальних ситуаціях;

· налагодженому функціонуванню психіки людини в ході проведення РІНР*;

· створенню морально-психологічного настрою на активну діяльність;

· згуртуванню колективу рятувальників на успішне виконання заходів ЦЗ*

Всі ці морально-психологічні якості рятувальників і населення формуються у процесі повсякденного життя, занять з ЦЗ*, практичного відпрацювання нормативів, прийомів і способів захисту від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха і в осередках ураження.

Форми і методи пропаганди ЦЗ*

Складні соціально-економічні умови, в яких опинилась наша держава, зростання техногенної напруги, кількості НС* вимагають від органів влади як в центрі так і на місцях, органів управління ЦЗ* опанування новими формами діяльності, визначених законодавчими і нормативними актами щодо реорганізації захисту населення від наслідків НС* і удосконалення єдиної державної системи цивільного захисту.

Керівному складу необхідно позбутись байдужого ставлення до питань організації ЦЗ* і усвідомити, що від безпеки населення з урахуванням ризику виникнення НС*, значною мірою залежатиме безпека нашої держави, її економічна і політична незалежність.

Вихованню серед населення високої відповідальності за виконання завдань ЦЗ*, готовність до виконання своїх обов'язків щодо забезпечення захисту населення, запобігання виникненню НС* і покликана пропаганда ЦЗ*.

Пропаганда ЦЗ * — це розповсюдження знань і іншої інформації з ЦЗ*, способів і засобів захисту населення, вміння застосовувати ЗІЗ* і діяти у надзвичайних ситуаціях, формування у людей віри в ефективність заходів ЦЗ*. Перед пропагандою ЦЗ* стоять дві групи завдань: загальні і спеціальні.

Загальним завданням — є завдання добитися свідомого виконання кожним громадянином свого конституційного обов'язку і дій щодо захисту себе і інших людей в екстремальних умовах.

До спеціальних завдань пропаганди ЦЗ* відносяться:

— глибоке розкриття ролі і місця ДСНС* в захисті населення і ліквідації наслідків НС*;

- підвищення активності громадян України в опануванні і засвоєнні способів і засобів захисту;

— формування психологічної готовності до можливих випробувань;

— формування високих морально-психологічних якостей;

— навчання населення вмінню застосовувати ЗІЗ** і діяти в НС*;

— сприяти підвищенню професійної підготовки рятувальників і формувань ЦЗ*;

— привернути увагу громадськості до виконання таких заходів ЦЗ*, як підготовка формувань ЦЗ*, проведення комплексних і інших навчань, навчання населення за програмами підготовки з питань ЦЗ*.

Ліквідація наслідків Чорнобильської катастрофи, стихійних лих у ряді областей України в минулому і сьогодні визначили предмет пропаганди ЦЗ*.

Він включає дії населення з сигналів оповіщення ЦЗ*, правила користування засобами захисту, способи надання само - і взаємодопомоги, домедичної допомоги, дії в екстремальних умовах.

В пропагандистській роботі необхідно позбавитись формалізму, пустослів'я, вміти відому істину довести до людей переконливо, правдиво, щоб вона запам’яталась людям і опанувала їх розумом. Для цього необхідно більше уваги приділяти найпростішим, але перевіреним фактам, користуючись різними формами, методами і засобами пропагандистського впливу (Табл. 2).

Найбільш розповсюдженою, дієвою і дохідливою формою пропаганда є усна пропаганда. Грунтуючись на живому спілкуванні з людьми, усна пропаганда дає нам можливість на конкретних і зрозумілих людям прикладах і фактах показувати успіхи у вирішенні завдань ЦЗ*, роз'яснювати способи і засоби захисту, порядок дії в екстремальних ситуаціях, предметно упливати на розвиток активності населення, вести відверту розмову про недоліки і труднощі, як їх усунути, дає змогу доходити до кожної людини.

Значна робота в цьому напрямку проводиться місцевими органами влади, закладами культури, громадсько-політичними організаціями та товариствами " Знання", " Червоний хрест”, ДТСОУ (Добровільне товариство сприяння обороні України).

Потужною, найбільш масовою, впливовою і активною формою пропаганди засобів і способів захисту, дій населення у НС* є друкована пропаганда. За останній час проблеми ДСНС* (ЦЗ*) висвітлюються в газеті " Рятувальник", і журналах " Вісник" і " Надзвичайна ситуація", на сторінках центральних і місцевих газет, в навчальних і наочних посібниках. Важливою формою пропаганди ЦЗ* є наочна пропаганда(агітація). Пропаганда ЦЗ* засобами наочної агітації знайшла своє конкретне відображення в обладнанні навчальних і консультаційних пунктів, класів і інформаційно - довідкових кутків з питань ЦЗ* вітринами, стендами, фотомонтажами, плакатами, в організації стаціонарних і пересувних виставок. Навчальні і консультаційні пункти і класи ЦЗ* створюються головним чином на курсах ЦЗ* і об'єктах господарської діяльності (ОГД). Інформаційно - довідкові куточки ЦЗ*,

стенди, вітражі, фотомонтажі — в цехах, відділах підприємств, установ і організацій, в бібліотеках, будинках культури, кінотеатрах, навчальних закладах.

Досвід показує, що вміле і творче використання цих форм пропаганди ЦЗ* — усної, друкованої, наочної, засобами радіо, телебачення і кіно. Інтернет мережі — суттєво розширює її масштаби, значно підвищує її дієвість у вирішенні завдань пропаганди традицій ЦЗ*, ДСНС* і навчання населення способам захисту, вмінню користуватись ЗІЗ* і дій у НС*.

Сила впливу будь-якого виступу невід'ємна від особистих характеристик пропагандиста, його переконань, щирості. Неможливо переконати інших у тому, чому сам не дуже віриш, в чому сам невпевнений, це можна прищепити іншим необхідність чинити так, як сам не робиш, а також важко змусити когось зробити те, чого сам уникаєш.

Таблиця 2 форми та методи пропаганди

3. Права та обов’язки громадян у сфері цивільного захисту

Громадяни України мають право на:

- отримання інформації про надзвичайні ситуації або небезпечні події, що виникли або можуть виникнути, у тому числі в доступній для осіб з вадами зору та слуху формі;

- забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання;

- звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань захисту від надзвичайних ситуацій;

- участь у роботах із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у складі добровільних формувань цивільного захисту;

- отримання заробітної плати за роботу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації у разі залучення до таких робіт згідно з трудовими договорами;

- соціальний захист та відшкодування відповідно до законодавства шкоди, заподіяної їхньому життю, здоров’ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій або проведення робіт із запобігання та ліквідації наслідків;

- медичну допомогу, соціально-психологічну підтримку та медико - психологічну реабілітацію у разі отримання фізичних і психологічних травм.

Громадяни України зобов’язані:

- дотримуватися правил поведінки, безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях;

- дотримуватися заходів безпеки у побуті та повсякденній трудовій діяльності, не допускати порушень виробничої і технологічної дисципліни, вимог екологічної безпеки, охорони праці, що можуть призвести до надзвичайної ситуації;

- вивчати способи захисту від надзвичайних ситуацій та дій у разі їх виникнення, надання домедичної допомоги постраждалим, правила користування засобами захисту;

- повідомляти службі екстреної допомоги населенню про виникнення надзвичайних ситуацій;

- у разі виникнення надзвичайної ситуації до прибуття аварійно-рятувальних підрозділів вживати заходів для рятування населення і майна;

- дотримуватися протиепідемічного, протиепізоотичного та протиепіфітотичного режимів, режимів радіаційного захисту;

- виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які їм належать на праві приватної власності, первинними засобами пожежогасіння, навчати дітей обережному поводженню з-вогнем.

4. Тематика уроків, практичних занять, вікторин. Навчальні місця

КЛАСИ

1. Організація оповіщення.

2. Надзвичайні ситуації.

3. Порядок дій в екстремальних ситуаціях.

4. Засоби захисту органів дихання і шкіри.

5. Захисні споруди.

6. Основи радіаційної гігієни.

7. Дії в умовах радіоактивного забруднення.

8. Використання підручних засобів та індивідуального одягу для того, щоб запобігти потраплянню радіонуклідів до організму.

9. Правила пожежної безпеки в домі, школі.

10. Евакуація з приміщень у разі виникнення пожежі.

11. Дії учнів при пожежі.

12. 0сновні правила безпеки при використанні побутових нагрівальних електричних та газових приладів.

КЛАС

1. Елементарні поняття про радіацію, її види та властивості.

2. Застосування джерел іонізуючого випромінювання у промисловості.
3. Застосування джерел іонізуючого випромінювання в сільському господарстві та харчовій промисловості.

4. Правила безпечного користування газом.

5. Попередження трагічних наслідків пожеж.

6. Пожежна безпека в поводженні з легкозаймистими речовинами і матеріалами.

КЛАС

1. Захист від сучасних засобів масового ураження.

2. Засоби індивідуального та колективного захисту населення.

3. Можливі небезпечні ситуації, аварії, катастрофи, та захист від їх
наслідків.

4. Виконання нормативів з одягання протигаза.

5. Застосування джерел іонізуючого випромінювання в медицині та наукових дослідженнях.

6. Первинні засоби пожежогасіння.

7. Застосування первинних засобів пожежогасіння.

8. Правила безпеки під час грози.

КЛАС

1. Дії учнів за можливих аварій, катастроф, стихійних лих і в інших надзвичайних ситуаціях.

2. Надання само - і взаємодопомоги при кровотечах, опіках, переломах, нещасних випадках.

3. Надання само - і взаємодопомоги при ураженнях отруйними, радіоактивними речовинами, бактеріальними (біологічними) засобами.

4. Радіація та її види.

5. Техногенний та штучний радіаційний фони.

6. Правила експлуатації нагрівальних приладів.

7. Використання газу, бензину та інших горючих речовин.

8. КЛАС

1. Іонізуюче випромінювання.

2. Радіаційні ушкодження на різних рівнях.

3. Біологічна дія іонізуючого випромінювання.

4. Правила утримання і порядок застосування засобів первинного гасіння пожежі.

КЛАС

1. Наслідки іонізаційного опромінення.

2. Медико-біологічний протипроменевий захист організму.

3. Пожежна безпека електричних мереж.

4. Відповідальність за порушення правил пожежної безпеки

КЛАС

1. Радіоекологія.

2. Радіаційні аварії та їхні основні екологічні наслідки.

3. Протирадіаційний захист населення.

4. Дії за сигналом «Радіаційна небезпека».

5. Герметизація запасів води і продуктів харчування.

6. Індивідуальний та груповий контроль випромінювання.

7. Засоби індивідуального захисту (313*).

8. Способи оповіщення пожежної охорони і населення про пожежу. Надання допомоги в рятуванні людей. Перша допомога потерпілим.

9. Гасіння пожежі.

КЛАС

1. Вимір ядерних випромінювань.

2. Принципи та норми радіаційної безпеки.

3. Вимірювання дозиметричними приладами рівнів радіації на місцевості і усередині приміщень та будівель.

4. Запобігання пожежам і захист від них. Використання первинних засобів гасіння пожежі.

5. Знаки безпеки.