Діяльність міліції

З метою ефективного забезпечення законності, гласності та безпеки громадян органи внутрішніх справ проводять такі заходи перед забезпеченням охорони громадського порядку:

1. В органах та підрозділах внутрішніх справ створюються оперативні штаби під керівництвом керівників, які мають забезпечувати відстеження стану криміногенної, політичної та суспільної ситуації, а також негайно реагувати на їх зміну. З цією метою:

1.1. Щоденно контролюються та аналізуються тенденції і динаміка розвитку ситуації на території обслуговування, на основі чого виокремлюються причини негативного впливу на її стан, вживаються заходи по їх усуненню.

1.2. Для своєчасного одержання інформації про заплановані суспільно-політичні заходи, ймовірну підготовку будь-яких дій, що можуть бути спрямовані на погіршення обстановки, для відпрацювання заходів попередження та недопущення порушень законності і правопорядку, розробки планів охорони громадського порядку, розрахунку кількості сил та засобів, які необхідно залучити, досліджується стан суспільно-політичної обстановки в регіоні, проводиться систематична взаємодія з органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, іншими органами, керівниками підприємств, установ та організацій, місцевими об’єднаннями громадян.

Обов’язковою умовою своєчасно (не пізніше ніж за 3 дні до початку) проводиться облік заходів, де відзначаються ініціатори проведення, час та місце, очікувана кількість учасників, можливі деструктивні діяння, заходи щодо їх усунення та нейтралізації.

1.3. До початку запланованого заходу разом із зацікавленими службами

(вибухово-технічна, пожежний нагляд, енергонагляд тощо) проводиться попередній огляд приміщень та споруд щодо їх придатності і безпеки для проведення масових заходів, про що складаються відповідні акти.

За попередньо визначений час до початку проведення заходу проводиться огляд приміщень, під час якого здійснюється:

- перевірка на предмет виявлення вибухових пристроїв та інших небезпечних речовин;

- перевірка протипожежного стану (вогнегасників, пожежного інвентарю; пожежних кранів, джерел водопостачання; запасних (евакуаційних) виходів, їх стан; схем та планів евакуації людей і документації на випадок пожежі; стан електропроводки; дотримання персоналом правил пожежної безпеки;

- після чого об’єкт або територія береться під охорону.

1.4. В разі невідповідності приміщення або споруди технічним, пожежним

та іншим нормам безпеки – негайно доповідається до відповідних установ для заборони проведення заходів на тому чи іншому об’єкті. [підручник Олефір, Константінов, с.51-53]

Маючи на меті забезпечення своєчасного реагування на зміну оперативної обстановки при виникненні екстремальних ситуацій в кожному органі внутрішніх справ розробляються комплексний план дій особового складу з локалізації і припинення групових антигромадських проявів (масові порушення громадського порядку, захоплення адміністративних будівель, озброєні напади, тощо) на основі наявних спеціальних оперативних планів, з урахуванням оперативної обстановки.

В даному плані зазначаються наявні сили та засоби, склад зведеного загону, додаткові сили та засоби, резерви, варіанти посиленого несення служби, підвищена готовність особового складу, бойова готовність, схеми зв'язку, конкретні виконавці і їх обов'язки, календарний графік виконання заходів на той чи інший варіант розвитку особливих подій. До плану додаються оперативні карти, схеми збору та оповіщення особового складу по тривозі, основні та запасні місця дислокації, порядок взаємодії з іншими правоохоронними органами. В плані вказуються також підстави і порядок введення його в дію. Заздалегідь розроблені планові заходи, випробувані раніше на практичних заняттях з особовим складом, максимально наближені до реальної оперативної обстановки, є запорукою ефективної діяльності органів внутрішніх справ. Вищезазначений план багаторазового використання дає можливість економити час при розробці управлінських рішень, виборі оптимальних варіантів і порядку дій, попередніх розрахунків сил і засобів, підготувати особовий склад до несення служби.

За мірою надходження аналізується оперативна інформація, яка стосується:

- екстремістськи налаштованих груп або громадян, їх намірів дестабілізувати обстановку, спровокувати масові заворушення та порушення громадського порядку, вчинити терористичні акти, тощо;

- іноземних громадян або осіб без громадянства, які мають на меті вчинення протиправних діянь, утворення злочинних угрупувань на етнічній основі, займаються вимаганням, незаконною торгівельною діяльністю, передусім на ринках, провокуючи конфліктні ситуації з місцевим населенням.

Як правило, розробка плану дій проходить чотири етапи:

1) підготовчий;

2) безпосередня розробка плану;

3) його узгодження, коректування, затвердження;

4) доведення його до виконавців.

На підготовчому етапі начальник органу внутрішніх справ з'ясовує цілі і завдання планування, вивчає законодавчі та інші нормативні акти, вказівки і рекомендації МВС України з даної проблеми, досвід інших органів, інформацію про подібні події, які мали місце раніше і яким слід запобігти, їх наслідки в минулому, реагування на них. Начальник органу внутрішніх справ дає доручення зібрати пропозиції керівників підлеглих підрозділів щодо конкретних заходів, маршрутів, контрольних пунктів, місць розташування оперативних груп, закріпленню транспорту, виконавців. Враховуються дії інших органів, якщо план зачіпає їх компетенцію.

На другому етапі визначається структура плану, перелік його позицій, склад оперативного штабу, його функціональні обов'язки, склад оперативних груп працівників, порядок їх дій, організація контролю, зв'язку, матеріально-технічного постачання, схеми особливо важливих об'єктів, які підлягають охороні, склад і місце розташування резерву.

На третьому етапі проект плану узгоджується з органами виконавчої влади, іншими правоохоронними структурами, а також іншими сторонами, що беруть участь у його проведенні. В проект плану вносяться зміни і доповнення, проводиться його коректування, уточнюються спільні дії. Після цього проект плану доопрацьовується в остаточному варіанті і доповідається старшому начальнику для затвердження, якщо це не належить до компетенції самого розробника плану.

На четвертому, заключному, етапі план доводиться до виконавців. Начальник органу внутрішніх справ чи його підрозділу на оперативній нараді, на заняттях, інструктажі чи в іншій формі оголошує план як управлінське рішення, доводить до виконавців їх функціональні обов'язки, що виникнуть при приведенні плану в дію, ставить додаткові завдання щодо організації виконання планових заходів. План тиражується, якщо це необхідно, надсилається вищому суб'єкту управління, іншим органам, які залучені до його виконання. При цьому зберігається режим таємності, якщо того вимагають планові заходи.

У разі виникнення будь-яких несприятливих подій чи умов, начальник органу внутрішніх справ повинен зібрати якнайбільше інформації про подію, явище, що стали причиною їх виникнення. З цією метою на місце події направляється патрульна група, найближчі до місця пригоди працівники міліції, уточнюються обставини події по каналах зв'язку, через місцеві органи влади або окремих посадових осіб. Одночасно проводиться оповіщення особового складу органу внутрішніх справ, постановка завдань відповідно до плану і наявної ситуації.

Найбільш складним завданням для органів внутрішніх справ є охорона громадського порядку при масових порушеннях і безладдях, громадській непокорі, коли правопорядок порушується значною кількістю людей.

В таких випадках необхідно вивчити їх причини, поширеність, наслідки, визначитись з найбільш оптимальними діями органів внутрішніх справ. Здійснюючи охорону громадського порядку, органи внутрішніх справ використовують такі методи соціального урегулювання, як переконання і примус, зокрема, адміністративне припинення. Роз'яснювальна робота, як основний метод правоохоронної діяльності, переконання громадян у необхідності свідомого і добровільного виконання правових вимог, припинення антигромадської поведінки, профілактична робота в трудових колективах і з окремими особами, є необхідною умовою послаблення соціальної напруги при масових порушеннях громадського порядку, блокуванні транспортних магістралей, порушенні порядку при організації і проведенні мітингів, вуличних походів і демонстрацій. Механізм переконання передбачає сукупність різних засобів, форм і методів впливу на свідомість і поведінку людей: безпосереднє звернення до натовпу з пропозиціями розійтись, припинити антиправову поведінку, не допустити тяжких наслідків; звернення до лідерів, організаторів правопорушення; виступи через засоби масової інформації, підготовка і розповсюдження текстів листівок і прокламацій; усунення причин, які викликали масові порушення громадського порядку і інформування про це населення; роз'яснення неминучої відповідальності за допущені або заплановані правопорушення. Правовим переконанням повинні займатись працівники органів внутрішніх справ, які самі добре знають законодавство, відомі для учасників правопорушення, користуються авторитетом і повагою серед населення.

Роз'яснювальна робота може поєднуватись з примусом, коли необхідно взяти під охорону окремі важливі об'єкти, перекрити шляхи можливого пересування учасників правопорушення, забезпечити блокування їх місцезнаходження, затримання злісних правопорушників, документування їх антиправової діяльності, встановлення їх особи. Якщо переконання - це система прийомів та засобів впливу з метою втілення в свідомості та реалізації в житті правової та моральної ідеології, принципів правових і моральних норм суспільства, то примус - це такий метод впливу, при якому на передній план виступає примусове введення в дію волі держави, це зовнішній вплив на поведінку в межах закону і моральних вимог, що грунтується на організованій силі і відзначається безперечністю та категоричністю.

Заходи адміністративного припинення - найпоширеніша група адміністративного примусу і можуть застосовуватись для переривання як кримінально-правових діянь, так і адміністративних правопорушень. Надаючи міліції право на використання таких заходів адміністративного припинення, як застосування зброї, заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, Закон України " Про міліцію" передбачає, що вони використовуються для забезпечення громадського порядку, громадської безпеки і боротьби із злочинністю. Аналіз практики свідчить, що ці заходи в багатьох випадках використовуються також для припинення кримінально-правових дій в особливих умовах.

Заходи припинення, які застосовують органи внутрішніх справ при надзвичайних умовах, можна розділити на дві групи. До групи заходів загального характеру (призначення) належать вимоги працівників міліції припинити протиправні дії, адміністративне затримання, вилучення речей та документів, огляд і т.ін. Другу групу складають спеціальні припиняючі заходи, які застосовуються значно рідше, порівняно із заходами загального призначення і тільки у виняткових випадках, коли інакше припинити протиправну поведінку неможливо, тобто коли використані і не дали бажаних результатів всі інші засоби впливу. Систему цих заходів складають заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і застосування зброї, тобто такі, що поєднуються із застосуванням сили. Такі заходи можуть застосовуватися, як правило, тільки після попередження про їх використання, при суворому дотримати вимог законодавства.

Навіть якщо органи внутрішніх справ здійснюють охорону громадського порядку при надзвичайних умовах, дотримання законності є необхідною умовою їх діяльності. Дотримання законності забезпечується систематичним контролем з боку вищих органів управління, прокурорським наглядом, правом адміністративного та судового оскарження, контролем громадськості та засобів масової інформації.

Працівники органів внутрішніх справ, які виконують обов'язки щодо охорони громадського порядку в особливих умовах мають знати організацію і тактику діяльності органів внутрішніх справ в таких умовах, завдання, функції, форми і методи адміністративних служб міліції, рішення місцевих Рад з питань охорони громадського порядку, чинне законодавство, зокрема те, яке регламентує діяльність органів внутрішніх справ і інших правоохоронних структур в особливих умовах. Вони повинні також вміти проводити індивідуальну профілактичну роботу з правопорушниками, знати технологію застосування заходів адміністративного примусу, взаємодіяти з громадськими організаціями, і вести довірчі бесіди з громадянами, встановлювати з ними психологічні контакти. Тобто надзвичайна складність забезпечення громадського порядку в особливих умовах вимагає високої професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ.

Дії працівників органів внутрішніх справ повинні бути юридично грамотними, сприйматись учасниками порушень, громадянами, чиї права і свободи обмежуються, як справедливі і законні. Незаконні дії працівників органів внутрішніх справ можуть завдати значної шкоди, викликати соціальну напругу, масову непокору, нові, більш складні правопорушення.

Дії учасників групових правопорушень часто відзначаються жорстокістю, нахабством і цинізмом, безконтрольністю поведінки і безвідповідальністю. В такій ситуації дуже важливо своєчасно затримати організаторів і активних учасників правопорушення. Від цього акту залежить і подальший розвиток подій, і якість розслідування. Затримання таких осіб проводиться відповідно до Кримінального процесуального кодексу України або Кодексу України про адміністративні правопорушення, як першочергова дія безпосередньо на місці пригоди чи негайно після вчинення правопорушення. Якщо правопорушників затримують працівники міліції громадської безпеки, то вони, як правило, оформлюють затримання рапортом, в якому повинні зазначити, як вів себе правопорушник в момент затримання, хто є свідком, чи є потерпілі, які речові докази вилучені, які особисті документи виявлені. Практика показує, що організатори діють агресивно, чинять опір і непокору, апелюють до натовпу, роблять провокаційні заяви. Тому вибір тактики і моменту затримання дуже важливий. Він залежить також від того, чи намагається правопорушник зникнути, чи має при собі зброю, який у нього фізичний стан тощо. Бажано, щоб на місце правопорушення виїжджала негайно слідчо-оперативна група в повному складі, яка підтримувала б зв'язок з патрульно-постовими нарядами, з черговою частиною органу внутрішніх справ, з іншими підрозділами, які задіяні в локалізації та ліквідації групового порушення громадського порядку. Якщо затримати правопорушників безпосередньо неможливо, то вживаються заходи для встановлення свідків, потерпілих, другорядних учасників правопорушення, щоб від них отримати інформацію про основних підозрілих. При затриманні підозрілих осіб необхідно провести обшук, запобігти намаганням правопорушників звільнитися від зброї, документів та інших доказів. Необхідно також обстежити місцевість, щоб виявити сліди злочинців, відшукати докази. При їх виявленні складається протокол відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України чи Кодексу України про адміністративні правопорушення. Лідери протиправної групи відокремлюються від інших учасників, забезпечуються їх ізоляція і охорона. На місці пригоди можуть використовуватись мегафони для звернення до учасників правопорушень з закликами заспокоїтись, припинити антигромадські дії з роз'ясненнями наслідків і відповідальності. [с.264]

Бажано, щоб після завершення особливих умов було проведено аналіз діяльності органу внутрішніх справ в цілому, розглянуто помилки в діях окремих працівників і недоліки в планах і рішеннях щодо забезпечення громадського порядку на різних стадіях: під час інструктажу, виїзду на місце пригоди, безпосередніх дій на місці пригоди, при застосуванні спеціальних засобів, при затриманні, організації взаємодії з іншими органами. Результати аналізу необхідно враховувати при подальшій організації службової діяльності: вивчити причини і умови, що сприяли виникненню особливої ситуації; інформувати про них органи виконавчої влади, господарчі структури, громадські організації та населення.