Основні характеристики у структурі свідомості.

1. Здатність акумулювати знання про навколишній світ. Це явище відбувається на основі пізнавальних процесів – відчуття, сприйняття, пам’яті. мислення, уяви.

2. Чіткий розподіл суб’єкта і об’єкта, тобто розпізнавання „Я” і „Не-Я” людини. Людина здатна до самопізнання, вивчати і досліджувати саму себе.

3. Забезпечення цілеспрямованої діяльності людини. До функцій свідомості належить формування мети діяльності. При цьому звужуються її мотиви, приймаються вольові рішення, береться до уваги перебіг дій, вносяться корективи тощо.

4. Наявність у складі свідомості певного ставлення до когось чи чогось. Воно проявляється у почуттях. Наприклад, під час захворювань із порушенням свідомості відбувається саме розлад у сфері почуттів і ставлення: хворий може зненавидіти свою матір, яку любив все життя.

Обов’язковою умовою формування і прояву всіх якостей свідомості є мова.

Отже, п сихіка – властивість високоорганізованої матерії, яка спрямована на відображення об’єктивної дійсності. У людини цю функцію виконує мозок, саме звідси подаються команди, задається програма для всієї системи органів. При ушкодженні певних ділянок мозку відбуваються зміни у психічній діяльності людини.

Отже, свідомість – це вища форма відображення дійсності людини за допомогою відчуттів та абстрактного мислення. Вона є властивістю особистості, що забезпечує цілеспрямований характер людської діяльності і регулює всю поведінку і всі дії людини.

Нижчий рівень психіки утворює несвідоме.

Несвідоме – сукупність психічних явищ, що виникають під впливом чинників, яких людина не відчуває і про які нічого не знає. На цьому рівні психічного відображення у людини порушується словесна регуляція поведінки, втрачається повнота орієнтації щодо часу і місця дії, вона не може усвідомити наслідки своїх дій та вчинків.

До сфери несвідомого належать психічні явища, які виникають під час сну, тобто сновидіння; реакції-відповіді на субсенсорні подразники (такі слабкі, що не збуджують рецептор); рухи, які були в минулому усвідомлюваними, але з повторюванням стали автоматичними і тому більше не усвідомлюються; спонукання до діяльності, в яких немає усвідомлення мети; патологічні явища, які виникають у психіці хворої людини – марення, галюцинації.

Несвідоме – таке ж специфічне людське явище, як і свідомість, і не протиставляється йому. Несвідоме пояснюють як недостатньо адекватне відображення навколишньої дійсності в мозку людини.

Поряд з терміном “несвідоме” нерідко як синонім використовують термін “ підсвідоме”. Проте їх потрібно розрізняти. За обсягом термін “несвідоме” значно ширший, бо охоплює всі психічні явища, що не усвідомлюються людиною (інстинкти, автоматизми, гіпноз, інтуїція).

Поняття “ підсвідоме” слід вживати тільки для позначення тих психічних явищ, які в певний момент перебувають поза фокусом свідомості, проте тісно з нею пов’язані, впливають на її функціонування і за певних умов можуть бути усвідомлені.

Отже, підсвідоме – це різні психічні явища, які відбуваються “під порогом” свідомості, тобто неусвідомлювані системи психіки (передсвідоме, несвідоме) або їх сукупність.

До несвідомого належить і надсвідоме.

Надсвідоме – це рівень психічної активності особистості при виконанні творчих завдань, який не піддається індивідуальному усвідомлено-вольовому контролю.