Виконання креслень деталей

На підставі складального креслення або креслень загального виду розробляють креслення окремих деталей.

До креслень деталей ставлять такі вимоги:

- необхідно оптимально застосовувати стандартні і покупні вироби, а також інші вироби, які освоєні раніше виробництвом і які відповідають сучасному рівню техніки;

- раціонально обмежувати номенклатуру марок і асортиментів мате­ріалів, а також застосовувати найбільш дешеві і найменш дефіцитні матеріали;

- раціонально обмежувати номенклатуру різьб, шліців та інших кон­структивних елементів;

- забезпечувати необхідний ступінь взаємозамінності;

- забезпечувати найвигідніші способи виготовлення і ремонту виробів;

- забезпечувати максимальні зручності обслуговування в експлуа­тації.

Робочі креслення, які входять в комплект конструкторської докумен­тації, в сукупності з іншими документами, на які є посилання, повинні давати повне уявлення про будову виробу і його складових частин і вміщувати всі дані, необхідні для його виготовлення, контролю, ви­пробування і приймання.

Найменування виробу в основному написі креслення в специфікації записують в називному відміннику в однині.

Найменування повинно бути по можливості коротким і відповідати прийнятій термінології. Якщо найменування складається з декількох слів, то спершу вказують розміщують іменник, наприклад, «Опора ліва», «Колесо зубчасте» тощо.

В найменування не треба включати відомостей про призначення і міс­це розташування виробу.

На кресленнях використовують умовні позначення (знаки, лінії, літерні та літеро–цифрові позначення), встановлені державними стандартами. Не слід супроводжувати умовні позначення будь–якими пояснювальними написами та вказуванням номерів стандартів, за винятком тих випадків, коли це спеціально передбачено, наприклад, при позначенні рифлення, при позначенні деяких видів різьб тощо.

Якщо умовні позначення виконують не за державними, а за галузеви­ми стандартами, то посилання на них обов'язкове.

На робочих кресленнях допускається використовувати умовні позна­чення, які не передбачені в державних і галузевих стандартах. Умовні позначення в таких випадках пояснюють на полі креслення.

Розміри умовних знаків повинні відповідати вимогам стандартів, а за їхньої відсутності повинні бути вказані з урахуванням наочності і ясності креслення.

При розробці робочих креслень необхідно прагнути, щоб за їхнього використання вимагався мінімум додаткових документів і щоб на крес­ленні був мінімум посилань на інші документи.

На кресленнях допускається давати посилання на державні, галузеві, республіканські стандарти, інструкції, технічні умови та інші документи за умови, що вони повністю і однозначно визначають відповідні вимоги і не ускладнюють використання креслень на виробництві.

На робочих кресленнях не допускається давати посилання на окремі пункти стандартів, технологічних інструкцій, технічних умов і на доку­менти, які визначають форму і розміри конструктивних елементів виро­бів (фаски, проточки, канавки, гнізда тощо), якщо у відповідних стандар­тах відсутнє умовне позначення цих елементів. Всі ці елементи з усіма даними, необхідними для їхнього виготовлення, повинні бути на крес­леннях. При необхідності допускається на кресленні наводити повний текст будь–якого стандарту або давати посилання на весь документ чи на окремий його розділ.

На робочому кресленні виробу необхідно вказувати розміри, граничні відхилення, шорсткість поверхонь та інші дані, яким він повинен відпо­відати перед складанням або перед додатковою обробкою за кресленням іншого виробу, для якого цей виріб є заготовкою.