Мова презентатора.

Конкретні рекомендації щодо мови презентації можна сформулювати як набір наступних правил:

• Дотримуйтесь норм усного мовлення, не переобтяжуючи свій виступ складними граматичними та синтаксичними конструкціями, характерними для письмового спілкування.

• Вживайте прості короткі речення, уникаючи складнопідрядних, особливо з декількома підрядними. Довгі складні речення переключають увагу аудиторії на форму висловлення, заважаючи розумінню його смислового змісту.

• Віддавайте перевагу активним дієслівним формам та особовим реченням, частіше вживайте особові займенники першої особи однини та множини.

• Активно вживайте логічні та хронологічні конектори тексту, які допомагають аудиторії слідкувати за його логіко-семантичною структурою і смисловою схемою та сприяють концентрації уваги.

• Зважайте на те, що можете виступати перед аудиторією, яка складається з представників різних культур. Тому вживайте нормативну та нейтрально забарвлену лексику, уникаючи кліше, жаргону, сленгу та ідіом, за винятком тих випадків, коли ви абсолютно певні, що більшість аудиторії їх зрозуміє.

•Вживайте конкретну, а не абстрактну лексику, не зловживайте вузькогалузевими термінами та професіоналізмами, оскільки аудиторія, як правило, складається з різногалузевих фахівців.

• Уникайте абревіатур та акронімів, якщо ви не впевнені, що вони зрозумілі більшості аудиторії.

• Завойовуючи аудиторію, презентатор повинен наситити свою мову наказовими мотивами, апелюючи до позитивних емоцій: " Якщо ви/ми оберемо...", " Ми можемо, ми хочемо..."." Треба утриматись.." тощо.

• Періодично користуйтеся таким стилістичним прийомом, як повтор, який є ефективним засобом ритмічного оформлення висловлення.

• Фрази промовця повинні нести впевнений, міцний, експресивний заряд, а тому доречними могли б бути слова спортивної та військової термінології (швидкий прорив, взяття плацдарму і т. п.)

• Періодично звертайтеся до аудиторії з риторичними питаннями, а також частіше вживайте особові займенники Ви та ми. Це допомагає утримати увагу аудиторії та створює атмосферу особистого залучення кожного з присутніх до питань, що розглядаються.

• Будьте обережні, включаючи анекдоти, цитати, а також наводячи конкретні приклади для ілюстрації фактів або думок, тому що міжкультурні розбіжності, які неминуче присутні у міжнародній аудиторії, можуть призвести до непорозумінь у сприйманні такої інформації і навіть до конфліктних ситуацій.

• Не слід зловживати образними засобами мови — метафорами, порівняннями, прислів'ями, приказками тощо. Тут теж включаються соціокультурні та національно-культурні фактори, які можуть не тільки спричинити хибну інтерпретацію смислу висловлення, але й образити присутніх.

Потрібно також пам'ятати, що презентація включає і різного плану листи (наприклад, листи-підтвердження), письмові пропозиції, " роздавальний" матеріал (матеріали для учасників презентації, де можна зазначити порядок денний, план повідомлення, різнопланові буклети про товар, послуги і т. п.

Під час презентації часто відбуваються знайомства, встановлюються нові ділові зв'язки. Уміти познайомити, представити свого знайомого і представишся самому, рекомендувати когось, входить до складу важливих комунікативних навичок ділової людини. Чим більше у вас знайомих, зацікавлених у вашому бізнесі, чим ширше коло ваших клієнтів, партнерів, тим краще йдуть справи у вашій фірмі.

Рекомендована література:

1. Азбука хорошего тона. — Минск, 1994.

2. Алехина И. Имидж и этикет делового человека. – М., 1996. – 126 с.

3. Баркеро Реберо Х.Д. Связи с общественностью в мире финансов. – М., 1996.

4. Бороздина Г.В. Психология делового общения. — М., 1988.

5. Брайнинг Г. Руководство по ведению переговоров. - М., 1996.

6. Венедиктова В.И. О деловой этике и такте. – М., 1994.

7. Вечер Л.С. Секреты делового общения. – Минск, 1996.

8. Вік В.О., Басе О. Як набувати популярності, або Правдивий сучас­ний етикет. — Тернопіль, 1992.

9. Вольф И. Современный этикет. – М., 1996. – 255 с.

10. Вуд Д., Серрс Ж. Дипломатический этикет и протокол. - М., 1976.

11. Галушко В.П. Діловий протокол та ведення переговорів: Навчальний посібник. – Вінниця: Нова книга, 2008. – 226 с.

12. Головаха Н.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. – К., 1989.

13. Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення. — К., 2005.

14. Демосфен. Речи. — М., 1954.

15. Добрович Л. Общение: наука и искусство. – М., 1996.

16. Камінко С., Курант Л., Самборська О., Федотюк Т., Ніколенко С. Психологія в менеджменті. – Тернопіль: Поділля, 1999. – 400 с.

17. Каррас Ч.Л. Искусство ведения переговоров. – М., 1997.

18. Кашапов Р.Р. Курс практической психологии, или Как научиться работать и добиваться успеха. — Ижевск, 2001.

19. Кормышев В.В., Шумаков Ю.Н. Деловое общение, переговоры, тесты. - М. 1992.

20. Корэн Л., Гудмэн П. Искусство торговаться или все о переговорах. - Минск, 1995.

21. Кубрак О.В. Етика ділового та повсякденного спілкування: Навчальний посібник з етикету для студентів. – Суми: ВТД «Університетська думка», 2007. – 208 с.

22. Лебедева М.М. Умение вести переговоры. - М., 1991.

23. Леонтьев А.А. Лекция как общение. — М., 1997.

24. Леонтьев А.А. Психология общения. — М., 1997.

25. Леонтьев А.А. Психологические особенности деятельности лектора. — М, 1981.

26. Липсиц И.В. Не повторить ошибок. Практические советы руководителю. — М., 1988.

27. Ложшн Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликта. — К., 2000.

28. Мшневт А.Е. Ораторское искусетво лектора. — М., 1984.

29. Мицич П. Как проводить деловые беседы. — М., 1987.

30. Осовська Г.В., Копитова І.В. Основи менеджменту: Практикум. – К.: Кондор, 2005. – 581 с.

31. Палеха Ю.І., Водерадський Ю.В. Етика ділових стосунків. — К., 1999.

32. Палеха Ю.І. Ділова етика. — К., 2000.

33. Поуст Є. Американський етикет: Мистецтво розмови: Кн. 1. / Пер. з англ. — К., 1991.

34. Правила хорошего тона: 240 кратких рекомендаций. — К., 1993.

35. Стоян Т.Я. Діловий етикет: моральні цінності і культура поведінки бізнесмена: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2004. – 232 с.

36. Томан І. Мистецтво говорити. — К., 1989.

37. Томан І. Як удосконалювати самого себе. — К., 1988.

38. Фишер Ю., Юри У. Путь к согласию, или переговоры без поражения: Пер с англ. — М., 1992.

39. Хавнников А.В. Деловой этикет и ведение переговоров: правила хо­рошего тона с комментариями психолога. — М., 2005.

40. Ходаков М.С. Как не надо себя вести. — 2-е вид., доп. — М., 1975.

41. Швабл Ю. М, Данчева О.В. Практична психологія в економіці та біз­несі. — К., 1998.

42. Юри У. Преодолевая нет или переговоры с трудными людьми. - М., 1993.