Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Одним із перших розрахункових показників є відхилення фактичної величини ЖЄЛ від належної ЖЄЛ (відх. ЖЄЛ, %).
|
|
Відх. ЖЄЛ = ((фЖЄЛ – нЖЄЛ) / нЖЄЛ) · 100
Де відх. ЖЄЛ – відхилення фактичної величини ЖЄЛ від належної, %; нЖЄЛ – величина належної ЖЄЛ, л; фЖЄЛ – фактична величина ЖЄЛ, л.
Для визначення величини відх. ЖЄЛ необхідно також розраховувати належні величини життєвої ємності легенів за допомогою наступних формул.
Діти шкільного віку: Хлопчики: нЖЄЛ = 40 · ДТ +30 · МТ – 5100;
Дівчатка: нЖЄЛ = 40 · ДТ +10 · МТ – 4400
Дорослі нетреновані люди:
Чоловіки: нЖЄЛ = (27, 63 – 0, 122 · В) · ДТ – 500
Жінки: нЖЄЛ = (21, 78 – 0, 101 · В) · ДТ - 300
Дорослі треновані люди:
Чоловіки: нЖЄЛ = (27, 63 – 0, 122 · В) · ДТ
Жінки: нЖЄЛ = (21, 78 – 0, 101 · В) · ДТ
В усіх випадках нЖЄЛ – величина належної ЖЄЛ, мл; ДТ – довжина тіла, см; МТ – маса тіла, кг; В – вік, роки.
В нормі відхилення ЖЄЛ у здорових нетренованих осіб складає + 10–15 %. У спортсменів відхилення ЖЄЛ практично завжди більше 0.
Вентиляційний індекс (ВІ).В загальному виді формула для визначення значень вентиляційного індексу за Ґаріссоном має такий вигляд:
ВІ = (ХОД / ЖЄЛ) · 100,
Де ВІ – вентиляційний індекс Ґаріссона, %; ХОД – хвилинний об’єм дихання, л/хв; ЖЄЛ – фактична життєва ємність легенів, л.
В нормі вентиляційний коефіцієнт Ґаріссона складає 1, 2–2, 6%. Для спортсменів характерним є деяке зниження цього параметру (в основному, за рахунок підвищення значень життєвої ємності легенів).
Індекс гіпоксії (ІГ).Цей розрахунковий показник характеризує ступінь стійкості організму до дефіциту кисню. Традиційно величину індексу гіпоксії розраховують за такою формулою:
ІГ = Твид. / ЧСС,
Де ІГ – індекс гіпоксії, а.о.; Твид. – час затримки дихання на видиху, с.; ЧСС – частота серцевих скорочень, уд/хв.
В нормі у здорових нетренованих чоловіків значення ІГ складає 0, 409–0, 586 а.о., у жінок - 0, 369–0, 546 а.о. У осіб, які систематично займаються фізичною культурою і спортом, реєструються більш високі величини індексу гіпоксії: серед чоловіків - 0, 609–0, 786 а.о., серед жінок - 0, 509–0, 686 а.о.
Індекс Скібінського (ІС). На думку більшості фахівців, індекс Скібінського характеризує не тільки потенційні можливості системи зовнішнього дихання, її стійкість до гіпоксії, але і, певною мірою, рівень узгодженості функціонування з системою кровообігу.
Формула для розрахунку індексу Скібінського має такий вигляд:
ІС = ЖЄЛ · Твид / ЧСС,
Де ІС – індекс Скібінського, у.о.; ЖЄЛ – фактична величина життєвої ємності легенів, мл; Твид – час затримки дихання на видиху, с.; ЧСС – частота серцевих скорочень, уд/хв.
В нормі у здорових нетренованих чоловіків значення ІС складає 2500–3900 а.о., у жінок - 1500–2900 а.о. У осіб, які систематично займаються фізичною культурою і спортом, спостерігаються більш високі величини індексу Скібінського: серед чоловіків - 3500–4900 а.о., серед жінок - 3000–4400 а.о.
Для роботи необхідні: секундомір або годинник із секундною стрілкою, спірометр.
Хід роботи:
1. У обстежуваного визначають величини ЧСС (уд/хв.), ЖЄЛ (мл), частоту (ЧД, n/хв.) то об’їм дихання (ОД, мл).
2. За допомогою наведених вище формул розраховують: відхилення фактичної величини ЖЄЛ від належної ЖЄЛ (відх. ЖЄЛ, %); вентиляційний індекс (ІВ), індекс гіпоксії (ІГ) та індекс Скібінського (ІС).
3. На основі отриманих даних роблять висновок щодо рівня функціонального стану системи зовнішнього дихання обстежуваного.
Питання для самоконтролю:
1. Основні розрахункові показники системи зовнішнього дихання.
2. Поняття про належну величину життєвої ємності легень.
3. Значення розрахункових показників щодо оцінки функціонального стану системи зовнішнього дихання.
4. Особливості застосування розрахункових показників на різних етапах лікувально-педагогічного контролю.
5. Основні методи, які використовуються щодо оцінки функціонального стану системи зовнішнього дихання.
Лабораторна робота №6
Тема: Оцінка рівня фізичної працездатності організму (Гарвардський степ-тест, субмаксимальна проба за тестом PWC170) (4 години)
Короткі теоретичні відомості. Як уже було зазначено, субмаксимальні тести PWC170 є найбільш використовуваними в практиці медико-біологічного і лікарсько-педагогічного контролю за функціональним станом і рівнем підготовленості спортсменів. У процесі виконання таких тестів обстежуваний виконує два 5-ти хвилинні навантаження різної потужності з 3-хвилинним інтервалом відпочинку між ними. В останні 30 секунд кожного з навантажень у випробовуваного реєструється ЧСС. У ГЦОЛІФКє була розроблена спеціальна таблиця (табл.3), відповідно до якої потужність першого навантаження (N1) задається залежно від маси тіла випробовуваного, а повторного (N2) – від рівня тренованості обстежуваного, складає звичайно N1 + 50, 100 або 150% від потужності першого або початкового навантаження.
Таблиця 3
Залежність величини потужності початкового навантаження (N1) від маси тіла обстежуваного
| № | Маса тіла (кг) | N1 (кгм/хв) | N1 (Вт) |
| 1. | 59 і менше | ||
| 2. | 60 – 64 | ||
| 3. | 65 – 69 | ||
| 4. | 70 – 74 | ||
| 5. | 75 – 79 | ||
| 6. | 80 і більше |
Примітка: 1 Вт» 6, 12 кгм/хв (більш докладні відомості про перерахування навантаження подаються в додатку №4).
Формули розрахунку аPWC170 і вPWC170 наступні:
 |
де аPWC170 – абсолютний розмір PWC170 (кгм/хв); N1 – потужність першого навантаження (кгм/хв); N2 – потужність другого навантаження (кгм/хв); ЧСС1 – частота серцевих скорочень (уд/хв) наприкінці першого навантаження; ЧСС2 - частота серцевих скорочень (уд/хв) наприкінці другого навантаження.
 |
де вPWC170 – відносний розмір PWC170 (кгм/хв./кг); аPWC170 – абсолютний розмір PWC170 (кгм/хв); М – маса тіла (кг).
Для роботи необхідні: секундомір або годинник із секундною стрілкою, велоергометр або спеціальна сходинка.
Хід роботи:
1. На першому етапі цієї практичної роботи обстежуваний на велоергометрі або сходинці виконує послідовно два навантаження різної потужності (N1 і N2) по 5 хвилин кожне з 3-хвилинним інтервалом відпочинку між ними (частота педалювання при роботі на велоергометрі 60-75 оборотів на хвилину). Розмір N1(кгм/хв або вт) визначається за таблицею 3. В останні 30 секунд кожного навантаження у обстежуваного реєструється ЧСС. Значення аPWC170 і вPWC170 розраховують відповідно за формулами, наведеними вище.
2. Обстежуваний відпочиває протягом 15-20 хвилин до повного відновлення ЧСС (до початкової величини ЧСС, зареєстрованої у стані відносного спокою).
3. На другому етапі практичної роботи визначають фізичну працездатність за допомогою Гарвардського степ-тесту.
Випробовуваному пропонується протягом 5 хвилин виконувати підйом на сходинку в ритмі 30 кроків на хвилину. Темп сходження задається метрономом, що встановлюється на 120 уд/хв. Після виконання роботи в обстежуваного 3 рази (протягом перших 30 секунд 2-й, 3-й і 4-й хв.) реєструється розмір ЧСС (кількість ударів за 30 секунд). У випадку, якщо обстежуваний в процесі сходжень через втому починає відставати від заданого метрономом темпу, то через 15-20 секунд після перших ознак «аритмії» тест припиняють і фіксують фактичний час роботи в секундах. Тест необхідно припинити при появі зовнішніх ознак надмірного стомлення: блідості обличчя, спіткань тощо.
Індекс Гарвардського степ-тесту розраховують за формулою:
 |
де t – фактичний час сходження обстежуваного у секундах; f1, f2 і f3 – частота серцевих скорочень за 30с відповідно на 2-ій, 3-ій і 4-ій хвилині відновлення.
Необхідно відзначити, що при масових обстеженнях дуже часто використовується скорочена формула Гарвардського степ-тесту, відповідно до якої розмір ЧСС реєструється тільки один раз (у перші 30 секунд 2-ої хвилини відбудовного періоду. У цьому випадку:
 |
Отримані в результаті розрахунку кількісні значення ІГСТ використовують для якісної оцінки фізичної працездатності випробовуваного згідно з даних, поданими в таблиці 4.
Таблиця 4
Оцінка фізичної працездатності за індексом Гарвардського степ-тесту
| № | Значення ІГСТ | Оцінка |
| 1. | < 55 | Низька (слабка) |
| 2. | 55 – 64 | Нижче середньої |
| 3. | 65 – 79 | Середня |
| 4. | 80 – 89 | Вище середньої (добра) |
| 5. | > 90 | Висока (відмінна) |
Висновок: За результатами отриманих даних робиться висновок про індивідуальну фізичну працездатність обстежуваного визначену за допомогою субмаксимального тесту PWC170 та Гарвардського степ-тесту (ІГСТ).
Питання для самоконтролю:
1. Поняття про загальну і спеціальну фізичну працездатність.
2. Загальна характеристика основних методів визначення фізичної працездатності організму.
3. Методика проведення субмаксимальної функціональної проби РWC170.
4. Способи дозування потужності фізичних навантажень при використанні спеціальної сходинки.
5. Значення функціональної субмаксимальної проби PWC170 в системі медико-біологічного контролю загального функціонального стану організму спортсменів.
6. Розміри аPWC170 і вPWC170 у здорових нетренованих людей і спортсменів різної спеціалізації та кваліфікації.
7. Загальна характеристика Гарвардського степ-тесту і основні способи розрахунку ІГСТ.
8. Значення Гарвардського степ-тесту в системі медико-біологічного контролю за функціональним станом спортсменів і масових донозологічних обстеженнях різних контингентів населення.
Лабораторна робота №7
Тема: Вивчення особливостей системи енергозабезпечення організму за допомогою методу багатофакторної експрес-діагностики (за С.А. Душаніним) (4 години)
Короткі теоретичні відомості. Загальновідомо, що визначення параметрів, які відображають анаеробну продуктивність організму (критична потужність, максимальний кисневий борг, максимальна концентрація молочної кислоти в артеріальній крові і т.д.) вимагають застосування виснажливих, «до відмови» фізичних навантажень і послідовних заборів крові. Цілком природно, що при оперативному й поточному медико-біологічному контролі навчально-тренувального процесу й змагальної діяльності спортсменів, які супроводжуються значними фізичними навантаженнями, цей методичний підхід до оцінки стану систем енергозабезпечення м'язової діяльності є менш придатним. У зв'язку з цим фахівцями в галузі спортивної фізіології і медицини були початі спроби непрямого визначення основних показників енергетики організму спортсменів, що не вимагають виконання фізичних навантажень максимального об'єму та інтенсивності.
Метод багатофакторної експрес-діагностики С.А.Душаніна є результатом практичної реалізації цього напрямку і являє собою один із нетрадиційних, модифікованих електрокардіографічних методів, що дозволяють на основі реєстрації диференціальної ЕКГ одержати оперативну інформацію одночасно про аеробну й анаеробну (лактатну й алактатну) продуктивність, а також інші, не менш важливі, параметри системи енергозабезпечення. Встановлений автором запропонованого методу тісний взаємозв‘язок швидкості деполяризації міокарда лівого та правого шлуночків, обумовлений розмірами відсоткового відношення амплітуд зубців R до суми амплітуд R і S у правих і лівих грудних відведеннях ЕКГ спокою, із метаболічними показниками відповідно анаеробної й аеробної продуктивності дозволила без навантажувальних тестів, газометрії видихуваного повітря та заборів крові досить точно оцінювати найважливіші параметри аеробного й анаеробного енергетичного метаболізму (МСК, ПАНО, ЧССПАНО, алактатна й лактатна потужність і т.п.).
Практична реалізація цього методу полягає у записі диференціальної ЕКГ в грудних відведеннях V3R, V2 і V6. У кожному з відведень визначається амплітуда зубців R і S (в середньому не менше 5 шлуночкових комплексів, мм), і розраховується відношення R · 100 / R + S (%).
За результатами попередньої обробки отриманих даних робиться висновок про стан таких параметрів:
· Анаеробно-креатинфосфатна потужність і ємність. Можливість до максимальної витрати креатинфосфату в кісткових м'язах, тобто оцінка потужності та ємності цього джерела енергопродукції в умовах короткочасної роботи до знемоги робиться за DЕКГ спокою за допомогою відношення R · 100 / R + S у відведенні V3R. В нормі у дорослої здорової людини показник V3R складає до 30%, у спортсменів, залежно від кваліфікації та рівня підготовленості, від 30-35% і вище.
· Анаеробно-гліколітична потужність і ємність. Характеризує потенційні можливості організму до накопичення молочної кислоти в крові залежно від характеру попередньої роботи. Оцінюється за розміром відношення R · 100 / R + S у відведенні V2 диференціальної ЕКГ. Норма – до 30%. У спортсменів - від 30-35% і вище.
· Аеробна потужність визначається за розміром МСК, що розраховується за співвідношенням R · 100 / R + S у відведенні V6. Норма – до 60%. Для спортсменів – 60-75% і більш.
· Аеробна економічність оцінюється за параметрами метаболічної потужності фізичного навантаження на порозі анаеробного обміну (WПАНО) і частоти серцевих скорочень на ПАНО (ЧССПАНО). Wпано розраховують на підставі співвідношень R · 100 / R + S, отриманих у відведеннях V6 і V2 за формулою:
 |
де V2 – співвідношення R · 100 / R + S у відведенні V2; V6 – співвідношення R · 100 / R + S у відведенні V6.
ЧССПАНО = WПАНО + V6 +V2
У нормі WПАНО і ЧССПАНО складають відповідно до 60% від МСК і до 150 уд/хв. У спортсменів розмір цих показників відповідно 60-70% від МСК і вище і 150-160 уд/хв і вище.
· Загальна метаболічна ємність характеризує припустимий об‘єм сукупності аеробних і анаеробних (гліколітичних і креатинфосфатних) метаболічних змін при м'язовій роботі з інтенсивністю на рівні МСК. Оцінюється за диференціальною ЕКГ спокою за допомогою суми процентних відношень R · 100 / R + S у відведеннях V3R, V2, V6 і WПАНО. Норма – до 180%. У спортсменів – від 180-200% і вище.
· Відновлення визначається за динамікою відсоткових співвідношень R · 100 / R + S у відведеннях V3R, V2 і V6 у періоді (3 хв., 30 хв., 2, 4, 12, 24 і 48 годин) після роботи. Збільшення співвідношень R · 100 / R + S у відповідних відведеннях у відновному періоді більше, ніж на 10% означає настання фази суперкомпенсації, а зниження на 10% свідчить про розвиток фази зниженої працездатності.
· Реалізація потенційних можливостей метаболічних систем (аеробної й анаеробної) оцінюють по процентному відхиленню поточних співвідношень R · 100 / R + S у кожному з трьох відведень (V3R, V2, V6) і похідних показників від модельних характеристик спортсменів високого класу.
Цілком природно, що метод багатофакторної експрес-діагностики застосовується, в основному, при медико-біологічному контролі тренувальних занять спортсменів різної спеціалізації та кваліфікації. Водночас, надзвичайна інформативність цього методу, незначна кількість часу, що затрачається, роблять метод багатофакторної експрес-діагностики одним із перспективних у практиці масових донозологічних обстежень різних контингентів населення.
Для роботи необхідні: диференціальний електрокардіограф, калькулятор, медична кушетка.
Хід роботи:
1. У випробовуваного в стані відносного спокою за допомогою диференціального електрокардіографа записується диференціальна ЕКГ послідовно в грудних відведеннях V3R, V2, V6 (фіксується не менше 5 кардіоциклів). Схема накладення активного електрода на грудній клітині при записі зазначених однополюсних відведень ЕКГ по Вільсону така: у положенні V3R електрод поміщають справа від грудини в 4 міжреберря по серединній лінії; електрод V2 розташовують у 4 міжреберря зліва від краю грудини; електрод V6 розміщують зліва в 5 міжреберря по середній лінії пахвової западини.
2. Аналіз ЕКГ у кожному з відведень (V3R, V2, V6) робиться в такий спосіб:
· визначається середня амплітуда зубців R і S (у мм) у кожному з трьох відведень V3R, V2 і V6 (для цього значення амплітуд окремо R і окремо S складаються й отримані суми діляться на кількість обмірюваних зубців – звичайно не менше 5);
· розраховуються співвідношення R · 100 / R + S (%) у кожному з відведень V3R, V2, V6, для чого отримані в них середні розміри зубців R і S підставляються в приведену вище формулу. Результати таких розрахунків утворюються значення наступних показників:
¨ V3R (анаеробно-креатинфосфатна або алактатна потужність) = R · 100 / R + S (%) (підставляються значення зубців R і S, обмірюваних у відведенні V3R);
¨ V2 (анаеробно-гліколітична або лактатна потужність) = R · 100 / R + S (%) (підставляються значення зубців R і S, обмірюваних у відведенні V2);
¨ V6 (аеробна потужність) = R · 100 / R + S (%) (підставляються значення зубців R і S, обмірюваних у відведенні V6);
¨ WПАНО (аеробна економічність) = V6 / V6 +V2, де V2 – співвідношення R · 100 / R + S у відведенні V2; V6 – співвідношення R · 100 / R + S у відведенні V6;
¨ ЧССПАНО (частота серцевих скорочень на рівні ПАНО) = WПАНО + V6 +V2, де V2 – співвідношення R · 100 / R + S у відведенні V2; V6 – співвідношення R · 100 / R + S у відведенні V6;
¨ ЗМЄ (загальна метаболічна ємність) = V3R + V2 + V6 +WПАНО, де V3R – співвідношення R · 100 / R + S у відведенні V3R; V2 – співвідношення R · 100 / R + S у відведенні V2; V6 – співвідношення R · 100 / R + S у відведенні V6.
3. Отримані в попередньому підпункті значення заносяться в спеціальну таблицю (табл. 5) і порівнюються з параметрами величин норми.
Таблиця 5
Показники системи енергозабезпечення організму обстежуваного
| № | Показники | Значення |
| 1. | V3R (анаеробно-креатинфосфатна, алактатна потужність) | |
| 2. | V2 (анаеробно-гліколітична, лактатна потужність) | |
| 3. | V6 (аеробна потужність) | |
| WПАНО (аеробна економічність) | ||
| 5. | ЧССПАНО | |
| 6. | ЗМЄ (загальна метаболічна ємність) |
Висновок: на підставі аналізу даних, поданих у таблиці 5, робиться висновок про функціональний стан системи енергозабезпечення випробовуваного.
Питання для самоконтролю:
1. Поняття про анаеробну продуктивність організму. Алактатна і лактатна потужність.
2. Поняття про поріг анаеробного обміну (ПАНО).
3. Загальна характеристика основних методів оцінки анаеробної продуктивності організму, їхньої переваги і нестачі.
4. Методика оцінки функціонального стану систем енергозабезпечення м'язової діяльності по С.А.Душаніну.
5. Перспективи використання методу багатофакторної експрес-діагностики С.А.Душаніна в практиці медико-біологічного контролю за функціональним станом спортсменів.
СЕМІНАР №2
Тема: Загальна характеристика функціонального стану організму спортсменів (4 години)
1. Загальна характеристика адаптації організму до систематичних фізичних навантажень. Поняття про короткочасну та довготривалу адаптацію.
2. Особливості функціонального стану центральної нервової системи організму спортсменів (сила, рухливість, урівноваженість нервових процесів, координація рухів, показники ЕЕГ та ін.).
3. Особливості функціонування аналізаторів у спортсменів (зоровий, слуховий, вестибулярний, руховий, шкірний та ін.).
4. Функціональний стан вегетативної нервової системи та нервово-м’язового апарату у осіб, які систематично займаються спортом.
5. Морфологічні особливості серцево-судинної системи спортсменів (спортивне серце, дилатація, гіпертрофія).
6. Функціональні особливості серцево-судинної системи організму спортсменів (брадикардія, аритмія, синдром повної фазової гіподинамії, величини основних показників центрального та периферичного кровообігу та ін.).
7. Морфофункціональні особливості системи зовнішнього дихання організму спортсменів.
8. Загальна характеристика морфологічних та функціональних особливостей систем крові, травлення, виділення та внутрішньої секреції у спортсменів.
Лабораторна робота №8
Тема: Вивчення рівня функціональної підготовленості організму спортсменів за допомогою комп’ютерної програми „ШВСМ” (4 години)
Короткі теоретичні відомості. Основу програми “Комплексна експрес-оцінка функціональної підготовленості організму спортсменів – ШВСМ” (автори – Шаповалові В.А., д.м.н., професор; Маліков М.В., д.б.н., професор; Сватьев А.В., к.п.н., доцент) складають відомі теоретичні уявлення про характер зміни функціонального стану організму під час виконання фізичних навантажень різної потужності, результати, отримані у процесі багаторічного обстеження спортсменів високого класу різної спеціалізації і кваліфікації, а також численного контингенту населення різної статі, віку і соціальної приналежності.
Програму “ШВСМ” умовно розподілено на два взаємопов’язаних між собою блока: 1-й блок (“ШВСМ”) призначений для визначення й оцінки рівня функціональної підготовленості людей різної статі, віку (від 12 і старше), тренованості, спортивної кваліфікації і спеціалізації; 2-й блок (“ШВСМ-інтеґрал”) призначений для визначення й оцінки функціонального стану провідних фізіологічних систем (серцево-судинної і зовнішнього дихання) організму зазначених категорій людей. Залежно від задач дослідження медико-біологічне обстеження реципієнтів може проводитися як окремо за кожним блоком, так і за двома підпрограмами водночас.
Для оцінки рівня функціональної підготовленості (блок “ШВСМ”) у реципієнта після виконання стандартного велоергометричного тесту PWC170 (програмою передбачено також виконання дозованих навантажень з використанням традиційної сходинки) реєструються величини ЧСС після двох навантажень і автоматично розраховуються основні параметри його функціональної підготовленості. На основі аналізу означених параметрів з урахуванням статі, віку, антропометричних даних, а у разі обстеження спортсменів і спортивної кваліфікації, робиться висновок про рівень тренованості реципієнта.
Оригінальність запропонованої програми полягає в тому, що лише на основі 10-хвилинного субмаксимального тесту розраховуються практично всі параметри функціональної підготовленості організму. Необхідно відзначити, що розрахунок величин аPWC170, вPWC170, аМСК і вМСК проводиться за загальновідомими формулами, тоді як визначення значень алактатної, лактатної анаеробної потужності (АЛАКп і ЛАКп) і ємності (АЛАКє і ЛАКє), порогу анаеробного обміну (ПАНО), частоти серцевих скорочень на рівні ПАНО (ЧССпано) і загальній метаболічній ємності (ЗМЄ) проводиться відповідно до формул, розроблених авторами з урахуванням експоненціальної залежності між значеннями ЧСС і потужністю фізичного навантаження, а також із застосуванням рівнянь множинного регресивного аналізу. Отримані у процесі автоматичної обробки дані піддаються комп’ютерному аналізу (для цього авторами розроблено відповідні шкали оцінки за всіма показниками з урахуванням статі, віку і рівня тренованості реципієнта), внаслідок чого кожний параметр функціональної підготовленості реципієнта оцінюється як один із наступних функціональних класів: “низький”, “нижче середнього”, “середній”, “вище середнього” або “високий”. Інтегральний аналіз всіх отриманих результатів з використанням модифікованої бальної методики ГЦОЛІФКа виражається в оцінці загального рівня тренованості реципієнта або рівні його функціональної підготовленості (РФП), який також може бути “низьким”, “нижче середнього”, “середнім”, “вище середнього” або “високим”.
Увага!!!: Інструкцію користувача програми „ШВСМ” дивись в „Додатках”.
Для роботи необхідні: персональний комп’ютер, програма „ШВСМ”, секундомір, велоергометр, або сходинка.
Хід роботи:
1. Обстежуваний виконує на велоергометрі або на сходинці субмаксимальну пробу PWC170 згідно схеми, наведеній в лабораторній роботі № 6.
2. У вікна комп’ютерної програми „ШВСМ” заносяться дані щодо віку, маси тіла, довжини тіла обстежуваного та величини ЧСС1 и ЧСС2, отримані після проведення субмаксимальної проби PWC170.
3. Натиснення на кнопку „Розрахунок” програми „ШВСМ” дозволяє отримати дані щодо основних параметрів функціональної підготовленості обстежуваного та загального рівня тренованості, які заносяться в таблицю.
Висновок: на підставі даних, поданих у вікнах програми „ШВСМ”, робиться висновок про рівень функціональної підготовленості та тренованості обстежуваного.
Питання для самоконтролю:
1. Сучасні методи оцінки рівня функціональної підготовленості організму.
2. Основні фактори, які відзначають рівень загальної тренованості організму.
3. Загальна характеристика основних методів оцінки анаеробної та аеробної продуктивності організму, їхньої переваги і нестачі.
4. Основні особливості комп’ютерної програми експрес-діагностики функціональної підготовленості організму „ШВСМ”.
5. Перспективи використання комп’ютерної програми експрес-діагностики функціональної підготовленості організму „ШВСМ” в практиці медико-біологічного контролю за функціональним станом спортсменів.
СЕМІНАР №3
Тема: Загальна характеристика основних патологічних станів, які виникають при систематичних заняттях фізичною культурою та спортом (2 години)
1. Поняття про тренованість, перетренованість та перенапругу. Гостра та хронічна перенапруга.
2. Загальна характеристика поморочних станів, які виникають при заняттях спортом (гравітаційний шок, ортостатичний колапс, утрата свідомості при вдарах в різні частини тіла та ін.). Перша допомога.
3. Гіпоглікемічний шок, механізми розвитку, засоби ліквідації.
4. Тепловий і сонячній вдари. Механізми розвитку. Перша допомога.
5. Поняття про утоплення. Види утоплення, причини виникнення. Перша допомога.
6. Загальна характеристика реанімаційних заходів, які використовуються в спортивної медицині (забезпечення прохідності дихальних шляхів, штучне дихання, непрямий масаж серця). Вікові особливості застосування вказаних реанімаційних заходів.
СЕМІНАР №4
Тема: Лікувальний контроль на різних етапах навчально-тренувального процесу спортсменів (2 години)
1. Загальна характеристика лікувально-педагогічних спостережень на різних етапах навчально-тренувального процесу.
2. Особливості організації лікувально-педагогічних спостережень на різних етапах навчально-тренувального процесу.
3. Загальна характеристика основних методів дослідження, які використовуються при проведенні лікувально-педагогічних спостережень.
4. Особливості використання функціональних проб при проведенні лікувально-педагогічних спостережень.
5. Основні принципи та засоби самоконтролю спортсменів.
6. Загальна характеристика медичного забезпечення змагань.
7. Особливості проведення антідопінгового та статевого контролю серед спортсменів.
8. Особливості проведення лікувально-педагогічних спостережень серед спортсменів різної спеціалізації та кваліфікації.
СЕМІНАР №5
Тема: Основні засоби відновлення фізичної працездатності організму спортсменів на різних етапах навчально-тренувального процесу (2 години)
1. Загальна характеристика основних засобів відновлення функціонального стану та фізичної працездатності організму спортсменів.
2. Основні принципи використання засобів відновлення.
3. Загальна характеристика фізичних засобів відновлення.
4. Гідротерапія як один з головних фізичних засобів відновлення.
5. Роль масажу в процесі відновлення функціонального стану та фізичної працездатності організму спортсменів.
6. Особливості застосування фармакологічних засобів відновлення серед спортсменів різної спеціалізації та кваліфікації.
7. Раціональне харчування як один з головних засобів відновлення.
8. Особливості застосування засобів відновлення на різних етапах навчально-тренувального процесу.
ТестовІ заВданНя
з курсу «Спортивна медицина»
1. Вкажіть основні розділи спортивної медицини:
[]а. спортивна патологія;
[]б. реабілітація;
[]в. функціональна діагностика;
[]г. спортивна психологія;
[]д. спортивна морфологія.
2. Етіологія – це:
[]а. наука про причини та умови виникнення хвороби;
[]б. наука про механізми розвитку хвороби;
[]в. наука про причини зниження функціональної підготовленості організму.
3. Патогенез – це:
[]а наука про механізми розвитку хвороби;
[]б. наука про закономірності перебігу хвороби;
[]в. наука про виникнення та розвиток адаптивних можливостей організму.
4. Який період течії хвороби характеризується часом від втілення хвороботворного агенту в організм до перших проявів хвороби?
[]а. продромальний;
[]б. латентний;
[]в. завершення.
5. Період плину з появою типових специфічних ознак хвороби називають:
[]а латентним;
[]б. продромальним;
[]в. повного розвитку;
[]г. періодом відновлення.
6. Здатність організму певним чином реагувати на зовнішні і внутрішні подразники називають:
[]а. резистентність;
[]б. реактивність;
[]в. адаптація.
7. Специфічна реактивність організму, що забезпечує його захист від генетично чужорідних біологічних об'єктів це:
[]а. імунітет;
[]б. алергія;
[]в. адаптація.
8. Підвищена чутливість організму до впливу деяких факторів зовнішньої середи це:
[]а. алергія;
[]б. реактивність;
[]в. резистентність.
9. Процес пристосування організму до зміни умов зовнішньої середи, який спрямований до збереження постійного стану внутрішньої середи це:
[]а. акліматизація;
[]б. асиміляція;
[]в. адаптація.
10. Стійкість організму проти дії чинників, здатних викликати патологічні стани це:
[]а. резистентність;
[]б. реактивність;
[]в. алергія.
11. Місцеве збільшення кровонаповнення окремих органів або тканин це:
[]а. гіпертрофія;
[]б. гіперемія;
[]в. гіпертермія;
[]г. гіперестезія.
12. Які існують види гіперемії?
[]а. загальна і місцева;
[]б. центральна і периферична;
[]в. артеріальна і венозна.
13. Закупорка судин частками або тілами, переміщуваними кровотоком, називають:
[]а. тромбоз;
[]б. емболія;
[]в. ішемія.
14. Збільшення розмірів окремого органа, що сприяє підвищенню його функціональних можливостей, це:
[]а. гіперестезія;
[]б. гіпертрофія;
[]в. гіперемія.
15. При якому процесі відбувається оновлення структур, що ушкоджені внаслідок патологічних процесів?
[]а. коагуляція;
[]б. агрегація;
[]в. регенерація.
16. Гіпоксемія – це:
[]а. зниження напруги кисню в крові;
[]б. зниження напруги кисню в атмосферному повітрі;
[]в. зниження напруги кисню в тканинах.
17. Гіпоксія – це:
[]а. зниження напруги кисню в крові;
[]б. зниження напруги кисню в атмосферному повітрі;
[]в. зниження напруги кисню в тканинах.
18. Захворювання, яке характеризується зниженням кількості гемоглобіну у крові це:
[]а. гематурія;
[]б. анемія;
[]в. гемофілія.
19. Причиною гравітаційного шоку є:
[]а. різка зміна положення тіла в просторі;
[]б. різка зупинка після інтенсивного бігу;
[]в. різкий підйом на висоту.
20. В патогенезі гравітаційного шоку основним є:
[]а. спазм судин головного мозку;
[]б. спазм периферичних судин;
[]в. зменшення венозного притоку крові до серця;
[]г. порушення серцевої провідності.
21. Вкажіть заходи першої допомоги при гравітаційному шоку?
[]а. горизонтальне положення спортсмена з підйомом нижніх кінцівок;
[]б. введення спеціалізованих фармакологічних препаратів;
[]в. прийом кисневого коктейлю.
22. Причиною ортостатичного колапсу є:
[]а. різка зміна положення тіла в просторі;
[]б. різке припинення інтенсивного фізичного навантаження;
[]в. натуживання при підйомі ваги.
23. Основний патогенетичний фактор короткочасної зупинки серця в спортсменів це:
[]а. спазм судин міокарда;
[]б. спазм периферичних судин;
[]в. підвищення тонусу блукаючого нерва.
24. Гіпоглікемія розвивається найчастіше:
[]а. при короткочасних навантаженнях високої інтенсивності;
[]б. при тривалих багатогодинних навантаженнях (біг, лижні гонки, велосипедні гонки і т.д.);
[]в. при навантаженнях, зв'язаних з підйомом ваги.
25. Визначте, що є головною причиною утрати свідомості при гіпоглікемічному шоку:
[]а. зниження концентрації кисню в крові;
[]б. зниження концентрації глюкози в крові;
[]в. зниження концентрації ліпідів в крові;
[]г. зниження концентрації заліза в крові.
26. Вкажіть заходи першої допомоги при гіпоглікемічному шоку?
[]а. горизонтальне положення спортсмена з підйомом нижніх кінцівок;
[]б. введення в організм глюкози;
[]в. введення в організм фізіологічного розчину;
[]г. прикладання холоду до голови.
27. Тепловому удару передує:
[]а. поява нитковидного пульсу;
[]б. поява задишки;
[]в. зниження температури тіла;
[]г. головний біль, запаморочення.
28. Основними засобами профілактики травм опорно-рухового апарата є:
[]а. обмеження тренувальних навантажень;
[]б. раціоналізація тренувальних навантажень;
[]в. вживання медикаментозних засобів, що збільшують зміст кальцію в кістковій тканині;
[]г. підвищення функціональних можливостей слабких відділів опорно-рухового апарата.
29. Що не відноситься до об'єктивних причин травм у спортсменів?
[]а. невміння володіти тілом і недостатня підготовка;
[]б. недисциплінованість;
[]в. недосконалість використовуваних спортивних снарядів;
[]г. несприятливі метеорологічні умови.
30.Комплекс морфофункціональних показників, що визначають фізичну працездатність і рівень вікового біологічного розвитку в момент дослідження, це:
[]а. фізична тренованість;
[]б. фізична підготовленість;
[]в. фізичний розвиток.
31. Акселерація – це:
[]а. прискорений розвиток організму;
[]б. загальмований розвиток організму;
[]в. нормальний розвиток організму.
32.Ретардація – це:
[]а. прискорений розвиток організму;
[]б. загальмований розвиток організму;
[]в. нормальний розвиток організму.
33. Астенічний конституціональний тип має наступні ознаки:
[]а. циліндрична грудна клітка;
[]б. перевага поперечних розмірів над подовжніми;
[]в. гострий міжреберний кут.
34. До методів оцінки фізичного розвитку людини відносять:
[]а. стандартних шкал;
[]б. індексів;
[]в. процентних відхилень;
[]г. антропометричних стандартів;
[]д. кореляцій.
35. Метод оцінки фізичного розвитку шляхом зовнішнього огляду називають:
[]а. соматоскопія;
[]б. антропометрія;
[]в. тонометрія;
[]г. гоніометрія.
36. Метод оцінки фізичного розвитку шляхом виміру морфологічних показників називають:
[]а. соматоскопія;
[]б. антропометрія;
[]в. тонометрія;
[]г. плантографія.
37. Метод індексів - це:
[]а. співвідношення двох або декількох ознак;
[]б. співвідношення окремих антропометричних показників, що обчислюють математично за допомогою коефіцієнта регресії;
[]в. середні величини ознак фізичного розвитку, отримані шляхом статистичної обробки даних великої кількості обстежуваних однорідного по складу контингенту.
38. Укажіть вірне визначення життєвого індексу:
[]а. відношення ЖЕЛ до належного ЖЕЛ;
[]б. відношення ЖЕЛ до маси тіла;
[]в. відношення ЖЕЛ до окружності грудної клітки;
[]г. відношення ЖЕЛ до росту.
39. Укажіть вірне визначення індексу Кетлє:
[]а. відношення окружності грудної клітки до росту;
[]б. відношення ЖЕЛ до маси тіла;
[]в. відношення сили кисті до маси тіла;
[]г. відношення маси тіла до росту.
40. У якому віці закінчується формування опорно-рухового апарату?
[]а. 15-16 років;
[]б. 17-18 років;
[]в. 20-25 років;
[]г. 26-30 років.
41. Постава - це:
[]а. пропорційне співвідношення всіх частин тіла;
[]б. звичне положення тіла людини, що повільно стоїть;
[]в. співвідношення довжини тулуба і ніг людини.
42. Нормально сформований хребет має 4 фізіологічні кривизни, які?
[]а. шийний і поперековий кіфози; грудний і крижово-куприковий лордози;
[]б. шийний і крижово-куприковий кіфози; грудний і поперековий лордози;
[]в. шийний і поперековий лордози; грудний і крижово-куприковий кіфози;
[]г. грудний і поперековий кіфози; шийний і крижово-куприковий лордози.
43.Основними фізіологічними особливостями тренованого організму є:
[]а. повільна і рівномірна активізація функцій організму на початку роботи;
[]б. раціональне використання ресурсів організму;
[]в. швидка активізація функцій організму на початку роботи;
[]г. часткове використання ресурсів організму;
[]д. швидке зниження фізіологічних зрушень до вихідного рівня по закінченні роботи.
44. Визначте, в якій з перерахованих фаз відновлення можна застосовувати повторне навантаження для отримання максимального тренувального ефекту?
[]а. початкове відновлення;
[]б. суперкомпенсація;
[]в. істинне відновлення;
[]г. повне відновлення.
45.Назвіть основні теорії стомлення:
[]а. теорія напруги;
[]б. теорія виснаження;
[]в. теорія задушення;
[]г. теорія отруєння;
[]д. теорія центрального гальмування;
[]е. теорія адаптації.
46.Вкажіть, які елементі входять до функціональної системи організму?
[]а. блок аферентного синтезу;
[]б. акцептор результату дії;
[]в. блок доставки;
[]г. ефекторний блок;
[]д. зворотний зв'язок.
47. Оцінка функціонування вегетативної нервової системи здійснюється з використанням:
[]а. проби Генчі;
[]б. індексу Кєрдо;
[]в. проби Мартіне;
[]г. тесту PWC170.
48. При виконанні пози Ромберґа досліджують:
[]а. вегетативну рівновагу;
[]б. м'язово - суглобове відчуття;
[]в. координаційні функції нервової системи;
[]г. все вищезазначене.
49. Лабільність функціонального стану нервово - м'язової системи оцінюють за допомогою:
[]а. проби Розенталя;
[]б. проби Яроцького;
[]в. теппінг - тесту;
[]г. функціональної динамометрії.
50. Функціональний стан симпатичної нервової системи досліджують при проведенні:
[]а. ортостатичної проби;
[]б. кліноортостатичної проби;
[]в. проби Ашнера;
[]г. теппінг - тесту.
51. Функціональний стан парасимпатичної нервової системи досліджують при проведенні:
[]а. ортостатичної проби;
[]б. кліноортостатичної проби;
[]в. проби Ашнера;
[]г. теппінг - тесту.
52. Якщо процеси гальмування переважають над процесами збудження, то спостерігається:
[]а. перевага тонусу парасимпатичної нервової системи;
[]б. перевага тонусу симпатичної нервової системи;
[]в. стан відносної рівноваги симпатичної і парасимпатичної нервової системи.
53. Який психофізіологічний процес характеризується тимчасовим зниженням працездатності, яка викликана розладом координаційної функції ЦНС в результаті роботи?
[]а. втома;
[]б. перенапруга;
[]в. перетренованість.
54. Стан перетренованості характеризується:
[]а. зниженням артеріального тиску;
[]б. розладом тонкої м'язової координації;
[]в. погіршенням зору, слуху;
[]г. збільшенням частоти серцевих скорочень;
[]д. появою диспептичних розладів.
55.Причинами перетренованості є:
[]а. неправильна організація тренувального процесу;
[]б. нераціональне харчування;
[]в. невиправдане збільшення тренувальних навантажень;
[]г. різка зміна кліматичних умов;
[]д. перенесене спортсменом " на ногах" захворювання.
56.Визначте, які з перерахованих морфофункціональних змін серцево-судинної системи є ознаками тренованості організму
[]а. брадикардія;
[]б. гіпертрофія міокарда;
[]в. збільшення артеріального тиску;
[]г. синусова аритмія;
[]д. вазодилятація коронарних судин.
57. Гіпертрофія серцевого м'яза характеризується:
[]а. збільшення загального обсягу серця;
[]б. збільшення ємності порожнин серця;
[]в. зменшення ємності порожнин серця;
[]г. зменшення ємності коронарних судин;
[]д. збільшення ємності коронарних судин.
58. Фізіологічна гіпертрофія міокарда повинна бути пропорційна:
[]а. росту МСК;
[]б. збільшенню ЧСС;
[]в. подовженню інтервалу PQ на ЕКГ.
59. Найбільші розміри серця мають спортсмени:
[]а. які тренуються на витривалість;
[]б. ігрових видів спорту;
[]в. швидкісно-силових видів спорту.
60.Який об'єм серця вважається ознакою адаптації організму до систематичних фізичних навантажень?
[]а. 900-1100 см3
[]б. 1200-1700 см3
[]в. 1800-2000 см3
[]г. 2000-2200 см3
61.Які величини збільшення об'єму серця відмічаються як патологічні ознаки?
[]а. більше 1200 см3
[]б. більше 1600 см3
[]в. більше 1900 см3
[]г. більше 2000 см3
[] д. більше 2100 см3
62.Які з перерахованих феноменів є ознаками синдрому повної фазової гіподинамії?
[]а. зменшення ЧСС;
[]б. збільшення фази ізометричного скорочення серця;
[]в. зменшення АТ;
[]г. збільшення СОК;
[]д. скорочення фази вигнання крові.
63.При якому типі реакції серцево-судинної системи систолічний та діастолічний артеріальний тиск збільшуються одночасно більше ніж на 30%?
[]а. дистонічний;
[]б. ступінчатий;
[]в. гіпертонічний.
64. До яких величин зменшується АДд при дистонічному типі реакції серцево-судинної системи організму на дозоване навантаження?
[]а. до 70 мм рт. ст.;
[]б. до 50 мм рт. ст.;
[]в. до 30 мм рт. ст.;
[]г. до 0 мм рт. ст.
65. Визначте, які з перерахованих методик використовуються при оцінці стану дихальної системи організму спортсменів?
[]а. реографія;
[]б. спірографія;
[]в. фонокардіографія;
[]г. оксігемографія;
[] д. пневмотахометрія.
66. Визначте, які з перерахованих морфофункціональних змін дихальної системи є ознаками тренованого організму:
[]а. збільшення загальної поверхні легень;
[]б. збільшення ЖЄЛ;
[]в. збільшення діаметра дихальних шляхів;
[]г. збільшення робочих і резервних об'ємів дихання;
[]д. все вищезазначене.
67. Узгодженість функціонування системи зовнішнього дихання з системою кровообігу характеризує індекс:
[]а. Штангє;
[]б. Кердо;
[]в. Скібінського.
68. Вкажіть, який з інструментальних методів використовується при проведенні багатофакторної діагностики (за С.А. Душаніним)?
[]а. реографія;
[]б. плетизмографія;
[]в. електрокардіографія;
[]г. спірографія.
69. Реакція ендокринної системи на фізичне навантаження виявляється в:
[]а. збільшенні секреції адреналіну і норадреналіну;
[]б. зменшенні секреції адреналіну і норадреналіну;
[]в. збільшенні секреції інсуліну;
[]г. зменшенні секреції інсуліну.
70.Точним і раннім індикатором виникнення донозологічних станів в організмі людини є метод визначення:
[]а. фізичної працездатності;
[]б. темпів біологічного старіння організму;
[]в. психоемоційного стану.
71. Методи визначення фізичної працездатності:
[]а. непрямі;
[]б. термінові;
[]в. відстрочені;
[]г. прямі;
[]д. етапні.
72. Тести для визначення фізичної працездатності:
[]а. степ-тест 170;
[]б. тест Новаккі;
[]в. велоергометричний;
[]г. стандартний;
[]д. проба Летунова.
73.Визначте, яка з величин ЧСС є оптимальною для виконання фізичних навантажень?
[]а. 150 уд/хв;
[]б. 160 уд/хв;
[]в. 170 уд/хв;
[]г. 180 уд/хв;
[]д. 190 уд/хв.
74. В тесті РWС170 визначається:
[]а. потужність фізичного навантаження;
[]б. час виконання навантаження визначеної потужності;
[]в. величина МСК.
75.Вкажіть величину потужності другого навантаження (в % від потужності першої) при проведенні тесту РWС170 для висококваліфікованих спортсменів
[]а. 25%;
[]б. 50%;
[]в. 100%;
[]г. 150%.
76.Які величини вPWC170 у нетренованих чоловіків?
[]а. 5-10 кгм/хв/кг;
[]б. 5, 5-10, 5 кгм/хв/кг;
[]в. 7, 5-12, 5 кгм/хв/кг.
[]г. 10-15 кгм/хв/кг;
[]д. 14, 5-15, 5 кгм/хв/кг;
77.Які величини вPWC170 у нетренованих жінок?
[]а. 9, 5-10, 5 кгм/хв/кг;
[]б. 11, 5-12, 5 кгм/хв/кг;
[]в. 14, 5-16, 5 кгм/хв/кг;
[]г. 10-12 кгм/хв/кг;
[]д. 7, 5-8, 5 кгм/хв/кг;
78.Визначте, який із перерахованих показників являється характеристикою “аеробної продуктивності” організму?
[]а. життєва ємність легень;
[]б. частота дихання;
[]в. дихальний об’єм;
[]г. максимальне споживання кисню;
[]д. максимальна вентиляція легень.
79.Визначте, яка з перерахованих величин вМСК характерна для спортсменів, які тренуються на виснаженість?
[]а. 25 мл/хв/кг;
[]б. 35 мл/хв/кг;
[]в. 50 мл/хв/кг;
[]г. 60 мл/хв/кг;
[]д. 70 мл/хв/кг та більше.
80.Визначте, яка з перерахованих величин вМСК характерна для спортсменів, які спеціалізуються в ігрових видах спорту?
[]а. 25 мл/хв/кг;
[]б. 35 мл/хв/кг;
[]в. 50 мл/хв/кг;
[]г. 60 мл/хв/кг;
[]д. 70 мл/хв/кг та більше.
81.До яких величин від МСК може збільшуватися поточне споживання кисню при тривалих фізичних навантаженнях?
[]а. до 60%;
[]б. до 70%;
[]в. до 80%;
[]г. до 90%.
82. Який показник контролюють для підрахунку індексу Гарвардського степ - тесту:
[]а. частоту серцевих скорочень;
[]б. артеріальний тиск систолічний;
[]в. артеріальний тиск діастолічний;
[]г. артеріальний тиск пульсовий.
83. Які навантаження використовують в пробі Летунова:
[]а. 20 присідань за 30 секунд;
[]б. 2-х хвилинний біг в середньому темпі;
[]в. 3-х хвилинний біг в середньому темпі;
[]г. 15-ти секундний біг в максимальному темпі;
[]д. все вищезазначене.
84. Визначте, який час проходження дистанції використовується при проведенні тесту К.Купера:
[]а. 3 хв.;
[]б. 5 хв.;
[]в. 10 хв.;
[]г. 12 хв.;
[]д. 15 хв.
85. Визначте яким повинен бути оптимальний рівень тренувальних навантажень у відношенні до максимальної аеробної ємності?
[]а. 30 - 40 %;
[]б. 50 %;
[]в. 60-70 %;
[]г. 90 %;
[]д. 100%.
86. Результати якого тесту використовують в програмі експрес-оцінки фізичної підготовленості „ШВСМ”:
[]а. проби Летунова;
[]б. РWС170;
[]в. Гарвардського степ-тесту;
[]г. теппінг-тесту.
87.Вкажіть основні види лікарсько-педагогічного контролю:
[]а. оперативний;
[]б. поточний;
[]в. річний;
[]г. етапний.
88. До суб'єктивних ознак стомлення відносять:
[]а. зниження ваги;
[]б. зниження апетиту;
[]в. зменшення пульсового тиску;
[]г. загальна втомлюваність.
89. До об'єктивних ознак стомлення відносять:
[]а. загальна втомлюваність;
[]б. зниження ваги;
[]в. зріст ортостатичної проби;
[]г. погіршення сну.
90. Найбільш зручною формою самоконтролю є:
[]а. медична карта;
[]б. щоденник самоконтролю;
[]в. індивідуальна карта.
91. Допінг це:
[]а. фармакологічний препарат, що штучно підвищує працездатність і спортивний результат;
[]б. фармакологічний препарат, що штучно підвищує працездатність, що зміцнює імунну систему і сприяє швидке відновлення організму після великих фізичних навантажень.
92. Вкажіть дві групи препаратів, що відносяться до допінгових засобів:
[]а. адаптогени рослинного і тваринного походження;
[]б. симпатомиметичні аміни;
[]в. стимулятори діяльності центральної нервової системи;
[]г. анаболічні засоби рослинного походження;
[]д. білкові, вуглеводні і ліпідні продукти підвищеної біологічної цінності.
93.До засобів відновлення відносять:
[]а. педагогічні;
[]б. психологічні;
[]в. медико-біологічні;
[]г. соціальні;
[]д. все вищезазначене.
94. До педагогічних засобів відновлення відносять:
[]а. раціональний режим життя;
[]б. оптимальні зовнішні умови;
[]в. своєчасне проходження медичних профоглядів;
[]г. повноцінна розминка.
95. До психологічних засобів відновлення відносять:
[]а. раціональний режим життя;
[]б. різноманітність дозвілля;
[]в. аутотренінг;
[]г. повноцінна розминка.
96. До медико-біологічних засобів відновлення відносять:
[]а. лікувально-охоронний режим;
[]б. створення оптимального емоційного фону;
[]в. аутотренінг;
[]г. кінезотерапія.
97. До фізичних засобів відновлення відносять:
[]а. кліматотерапія;
[]б. гідротерапія;
[]в. бальнеотерапія;
[]г. кінезотерапія.
98. Що повинно переважати в раціоні спортсмена після фізичних навантажень:
[]а. білки;
[]б. жири;
[]в. вуглеводи.
99. Який заклад, призначений для організаційно-методичного керівництва лікарсько-фізкультурною службою?
[]а. спеціалізований кабінет поліклініки;
[]б. лікарсько-фізкультурний диспансер;
[]в. відділ спорту виконавчих органів влади.
100. Назвіть основні форми масової фізичної культури:
[]а. ранкова гімнастика;
[]б. виробнича гімнастика;
[]в. дихальна гімнастика;
[]г. лікувальна гімнастика;
[]д. заняття фізичною культурою у навчальних закладах.
Ключі
до тестових завдань з курсу „Спортивна медицина”
1. а, б, в. 29. б. 57. а, б, д. 85. в.
2. а. 30. в. 58. а. 86. б.
3. а. 31. а. 59. а. 87. а, б, г.
4. б. 32. б. 60. б. 88. б, г.
5. в. 33. а, в. 61. в. 89. б, в.
6. б. 34. б, г, д. 62. б, д. 90. б.
7. а. 35. а. 63. в. 91. а.
8. а. 36. б. 64. г. 92. б, в.
9. а. 37. а. 65. а, д. 93. а, б, в.
10. а. 38. б. 66. д. 94. а, б.
11. б. 39. г. 67. в. 95. б, в.
12. в. 40. б. 68. в. 96. а, г.
13. б. 41. б. 69. а, г. 97. б, в.
14. б. 42. в. 70. а. 98. в.
15. в. 43. б, в, д. 71. а, г. 99. б.
16. а. 44. б. 72. а, в. 100. а, б, д.
17. в. 45. б, в, г, д. 73. в.
18. б. 46. а, б, г, д. 74. а.
19. б. 47. б. 75. г.
20. в. 48. в. 76. б.
21. а. 49. в. 77. д.
22. а. 50. а. 78. г.
23. в. 51. б, в. 79. д.
24. б. 52. а. 80. г.
25. б. 53. а. 81. в.
26. б. 54. б, г, д. 82. а.
27. б, г. 55. а, в, д. 83. а, в, г.
28. б, г. 56. а, б, г. 84. г.
Література:
1. Агаджанян Н.А. Адаптация и резервы организма. – М.: ФиС, 1983. – 176 с.
2. Амосов Н.М., Муравов И.В. и др. Сердце и физические упражнения. – 2-е изд., перераб. и доп. – К.: Здоров’я, 1985. – 80 с.
3. Аулик И.В. Определение физической работоспособности в клинике и спорте. – М.: Медицина, 1979. – 196 с.
4. Бабский Е.В. Физиология человека. – М: Медицина, 1972. – 656 с.
5. Баевский Р.М. Математический анализ сердечного ритма при стрессе. – М.: Наука, 1984. – 222 с.
6. Баевский Р.М., Мотылянская Р.Е. Ритм сердца у спортсменов (Общая редакция). – М.: Наука, 1986. – 143 с.
7. Бальсевич В.К. Методологические принципы исследований по проблеме отбора и спортивной ориентации // Теория и практика физической культуры. – 1980. – № 1. – С. 31-33.
8. Виноградов В.Е. Мобилизация резервов спортсмена. - К.: Здоров’я, 1998. – 63 с.
9. Волков Л.В. Теория спортивного отбора: способности, одаренность, талант. – К.: Вежа, 1997. – 128 с.
10. Волков Н.А., Несен Э.Н., Осипенко А.А., Корсун С.Н. Биохимия мышечной деятельности. – К.: Олимпийская литература, 2000. – 504 с.
11. Врачебный контроль и лечебная физкультура. - М.: Медицина, 1970. – 167 с.
12. Дембо А.Г. Причины и профилактика отклонений в состоянии здоровья спортсмена. – М.: Физкультура и спорт, 1981. – 118 с.
13. Детская спортивная медицина / Под ред.проф. С.Б.Тихвинского. - М.: Медицина, 1991. – 256 с.
14. Дубровский В.И. Реабилитация в спорте. – М.: Физкультура и спорт, 1991. – 120 с.
15. Душанин С.А. Система многофакторной экспресс-диагностики функциональной подготовленности спортсменов при текущем и оперативном врачебно - педагогическом контроле. – К.: Здоров’я, 1986. – 24 с.
16. Журавлеваа.И., Граевская Н.Д. Спортивная медицина и лечебная физкультура. - М: Медицина, 1993. – 320 с.
17. Завацький В.І. Курс лекцій з фізіології: Навчальний посібник. – Рівне: Волинські обереги, 2001. – 160 с.
18. Зотов В.П. Спортивный масаж. – К.: Здоров’я, 1987. – 179 с.
19. Казначеев В.П. Современные аспекты адаптации. – Новосибирск.: Наука, 1980. – 192 с.
20. Калинский М.И., Рогозин В.А. Биохимия мышечной деятельности. – К.: Здоров’я, 1989. – 143 с.
21. Карпман В.Л. Спортивная медицина. – М.: Физкультура и спорт, 1987. – 120 с.
22. Карпман В.Л., Белоцерковский З.Б., Гудков И.А. Тестирование в спортивной медицине. – М.: Физкультура и спорт, 1988. – 208 с.
23. Карпман В.Л., Белоцерковский З.Б., Любина В.Г. PWC170 – проба для определения физической работоспособности // Теория и практика физической культуры. – 1969. - № 10. – С. 37-45.
24. Круцевич Т.Ю. Методы исследования индивидуального здоровья детей и подростков в процессе физического воспитания: Учебное пособие. – К.: Олимпийская литература, 1999. – 232 с.
25. Лечебная физкультура и врачебный контроль: Учебник для студ. мед. ин-тов / Авт. кол.: Епифанов В.А. и др.; Под ред. Епифанова В.А. и Апанасенко Г.Л. – М.: Медицина, 1990. – 367 с.
26. Линець М.М., Андрієнко Г.М. Витривалість, здоров’я, працездатність. – Львів, 1993. – 132 с.
27. Мак-Дугал Д.Д., Уэнгер Г.Е., Грин Г. Дж. Физиологическое тестирование спортсменов вісокого класса. - К.: Олимпийская литература, 1998. – 432 с.
28. Маликов Н.В. Адаптация: проблемы, гипотезы, эксперименты. – Запорожье, 2001. – 371 с.
29. Маликов Н.В. Теоретические и прикладные аспекты адаптации: Методическое пособие. – Запорожье, 2001. – 56 с.
30. Маликов Н.В., Сватьев А.В. Комплексная программа экспресс-оценки функциональной подготовленности организма –«ШВСМ». – Запорожье, 2003. – 75 с.
31. Мищенко В.С. Функциональные возможности спортсменов. – К.: Здоров’я, 1990 – 200 с.
32. Мищенко В.С., Булатова М.М. Оценка функциональной подготовленности квалифицированных спортсменов на основании учета структуры аэробной производительности // Наука в олимпийском спорте. – 1994. – № 1. – С. 63-73.
33. Моногаров В.Д. Утомление в спорте. – К.: Здоров’я, 1986. – 120 с.
34. Муравов И.В. Возможности организма человека // Физкультура и спорт. – 1988. – № 9. – С.3-9.
35. Мурза В.П. Физические упражнения и здоровье. – К.: Здоров’я, 1991. – 60 с.
36. Нормальна фізіологія / Кол. авторів; За ред. В.І.Філімонова. – К.: Здоров’я, 1994. – 608 с.
37. Платонов В.Н. Адаптация в спорте. – Киев: Здоровье, 1988. – С.77-91.
38. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте. – К.: Олимпийская литература, 1997. – 584 с.
39. Платонов В.Н., Булатова М.М. Фізична підготовка спортсменів. – К.: Олимпийская литература, 1997. –
|
|