Інтегрального індексу економічної безпеки

1. Оскільки властивості соціально-економічних явищ характеризуються, як правило, множиною ознак (m≥ 2), то при упорядкуванні одиниць сукупності виникає необхідність агрегування усіх ознак множини в одну інтегральну оцінку.

2. Агрегування ознак ґрунтується на так званій теорії “адитивної цінності”, згідно з якою цінність цілого дорівнює сумі цінностей його складових. Якщо ознаки множини мають різні одиниці вимірювання, то адитивне агрегування потребує приведення їх до однієї основи, тобто попередньої нормалізації. Вектор первинних ознак [х₁, х₂,..., х_m] замінюється вектором нормалізованих значень [z₁, z₂, …, z_m].

3. На практиці застосовують різні способи нормалізації. Усі вони ґрунтуються на порівнянні емпіричних значень показника х_i з певною величиною а. Такою величиною може бути максимальне х_max, мінімальне х_min, середнє значення сукупності [х₁, х₂,..., х_m] чи еталонне (порогове) x_е значення показника.

4. Якщо х_ij - деякі показники, j=1, …, m; i=1,..., n, які в сукупності характеризують певну галузь (i сферу) економіки, то інтегральний показник (індекс) безпеки для цієї галузі повинен мати вигляд лінійної згортки:

(1),

де _ij  вагові коефіцієнти, що визначають ступінь внеску j-го показника в

інтегральний індекс i-ї сфери економіки;

z_ij – нормалізовані значення вхідних показників х_ij.

5. Цей індекс дорівнює 1 тоді, коли всі x_ij набувають “найкращих”, або оптимальних, значень, і 0 тоді, коли всі показники “найгірші”.

6. Вимоги до _ij та z_ij:

усі _ij задовольняють такі умови:

(2),

(3),

кожен із z_ij є нормалізованим, тобто 0 ≤ z_ij ≤ 1, причому z_ij = 1 відповідає оптимальному значенню, а z_ij =0 – найгіршому.

7. Методика містить такі етапи конструювання інтегральної оцінки економічної безпеки:

Þ формування множини індикаторів;

Þ визначення характеристичних (оптимальних, порогових та граничних) значень індикаторів;

Þ нормалізація індикаторів;

Þ визначення вагових коефіцієнтів;

Þ розрахунок інтегрального індексу.