Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Етапи визначення та відбору індикаторів




Розробники програми, проконсультувавшись із зацікавленими сторонами, готують перелік індикаторів. Після цього індикатори перевіряють на відповідність вищенаведеним критеріям і відбирають з них ті, які найбільше підходять для потреб моніторингу. Бажано, щоб кожному результатові відповідало не більше трьох індикаторів, особливо на рівні коротко- та середньо термінових результатів. При визначенні індикаторів для використання в системі моніторингу необхідно пройти такі кроки:

за допомогою мозкового штурму визначити перелік індикаторів, які можуть бути використані для моніторингу кожного результату, про цесу тощо;

вилучити ті індикатори, застосування яких неможливе через різні причини, чи ті, збір інформації для яких занадто дорогий.

Для кожного з визначених до застосування індикаторів дослідити можливі джерела отримання інформації. Використовуються лише індикатори, для яких доступні джерела інформації; з решти індикаторів слід вибрати достатню кількість, які найкраще забезпечують моніторинг процесу та результатів.

Останній пункт особливо важливий, бо якщо індикаторів буде відібрано більше ніж треба, буде необхідно більше часу та коштів на збір і аналіз додаткової інформації. Не варто зупинятися на індикаторі лише тому, що він існує. Варто збирати лише ту інформацію, яка справді необхідна.

Підсумовуючи, варто зазначити, що відібрані для використання в системі моніторингу індикатори мають бути:

- обмежені в своїй кількості для задоволення інформаційних потреб моніторингу;

- являти собою суміш кількісних і якісних індикаторів;

- бути практичними щодо збору інформації і не залежати від ставлення експертів;

- забезпечувати достатню кількість інформації для управління досягненням результатів програмою.

 

Співставлення зарубіжного та вітчизняного досвіду побудови і використання індикаторів соціально-економічного розвитку наведено в табл. 1.

Урахування недоліків, які мають вітчизняні системи індикаторів, повинно дати можливість розробити таку систему, яка б дозволяла забезпечувати ефективне управління соціально–економічним розвитком регіону з метою реалізації загальнодержавних завдань стабілізації, підвищення рівня і якості життя населення і т. д.

Можна сформулювати ряд умов, яким повинні відповідати системи індикаторів соціально–економічного регіонального розвитку. Так, вони повинні дозволяти:

- мати кількісне вираження;

 

Таблиця 1.

Порівняння основних характеристик зарубіжних та вітчизняних систем індикаторів соціально-економічного розвитку регіонів

Ознака для порівняння Зарубіжні системи Вітчизняні системи
1. Теоретична база досліджень 1.Сформована теоретична база для досліджень. В різних напрямках існують наукові школи. По ряду проблем розроблені єдині погляди 1. Індикатори соціально – економічного розвитку являють собою сферу окремих досліджень, погляди з багатьох питань розрізнюються
2. Об’єкт дослідження 2.Розроблені індикатори дають змогу характеризувати як окремі комплексні проблеми: стан економіки, якість життя населення, стан його здоров’я тощо, так і більш вузькі, такі як економічна свобода, корупція і т. і. 2. Явища досліджуються в узагальненому вигляді, наприклад, якість життя, інвестиційна привабливість, чисельність населення. Більш вузькі проблеми не розглядаються.
3. Інформація для досліджень 3.Статистична інформація дає можливість проводити досить детальні дослідження 3. Національна статистика не надає повну і достовірну інформацію. Система статистичної інформації має недоліки
4. Побудова показників 5. Побудова індексів має продуманий характер 4. Практикується максимально широкій набір показників
5.Використання суб’єктивних оцінок 5.Використовуються суб’єктивні оцінки, які одержують через соціологічні опитування та проведення експертизи. Це дозволяє аналізувати явища на якісному рівні 5.Практично не використовуються
7. Системність індикаторів що використовуються 7. Розповсюджений цільовий та комплексний підхід при конструюванні інтегральних індексів, які у цілому створюють систему. Розвинута методологія та практика об’єднання суб’єктивних та об’єктивних індикаторів в систему інтегральних оцінок. 7. Інтегральні індекси наповнені розмитими статистичними даними.     Такої методології та практики не має
8. Користувачі індикаторів 8. Інтегровані показники спрямовані на декілька груп користувачів: влада, бізнес, громадські організації тощо. 8. Інтегровані показники не виходять за рамки наукової роботи
9. Використання індикаторів для окремих компаній 9. Інтегровані показники розробляються для окремих компаній 9. Такої практики не має

 





- мати однозначну інтерпретацію та бути зрозумілими для осіб, що приймають рішення;

- бути зрозумілими для неспеціалістів;

- мати можливість оцінки в динаміці;

- мати чітку ієрархічну побудову, що дозволило б давати узагальнену оцінку економічним і соціальним процесам;

- узгоджувати соціально-економічні та екологічні аспекти;

- давати наскрізну уяву на різних рівнях управління.

 


.

mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2020 год. (0.004 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал