Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Підсумки




1. Потреби – це відчуття нестачі чогось суттєвого, що необхідне для підтримання життєдіяльності й розвитку організму, людської особистості і суспільства загалом. Виокремлюють потреби фізіологічні, в безпеці, соціальних контактах, визнанні, повазі, самореалізації. Із соціально-економічним прогресом суспільства коло потреб розширюється. Для задоволення своїх потреб люди виробляють товари і послуги, що становить загальну основу економіки.

2. Породженням і соціальним проявом потреб є економічні інтереси. Економічні інтереси за їх суб’єктами поділяють на особисті, групові, національні (суспільні). Особисті економічні інтереси охоплюють потреби індивіда, що пов’язані з реалізацією приватної власності, трудовою діяльністю тощо. Групові інтереси – це однорідні інтереси, носіями яких є певні групи людей, наприклад споживачі, акціонери, трудові колективи. Національні економічні інтереси – це інтереси всіх резидентів країни загалом, які передбачають підтримання високих темпів економічного зростання, високий рівень зайнятості, стабільні ціни, зовнішню рівновагу тощо.

3. Економічні ресурси охоплюють: 1) людські ресурси (праця і підприєм­ницький хист); 2) матеріальні ресурси (земля і капітал). Земля як економічний ресурс містить усі дарові блага природи, що застосовують у виробництві. капітал, або капітальні блага – це всі вироблені виробничі знаряддя, тобто машини, інструменти, устаткування, будівлі, споруди тощо. Поєднання і організацію трьох видів економічних ресурсів у процесі виробництва забезпечує підприємливість, яка є четвертим економічним ресурсом.

4. Виробничі ресурси, що залучені у процес виробництва, називають факторами виробництва, які можна класифікувати так: 1) робоча сила; 2) предмети праці; 3) засоби праці; 4) технологія та організація виробництва; 5) енергія; 6) інформація. Під робочою силою розуміють сукупність фізичних і розумових здібностей людини, які вона застосовує у процесі виробництва. Предмети праці – це те, на що спрямована праця людини і становлять матеріальну основу майбутнього продукту. Засоби праці – це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці. Предмети праці й засоби праці становлять засоби виробництва. Під обмеженістю ресурсів розуміють їх нестачу щодо насичення потреб.

5. Витрати виробництва – це вартість ресурсів, залучених фірмою для виготовлення продукції. В економічній науці розрізняють бухгалтерські та економічні витрати. Бухгалтерські витрати – це платежі фірми за ресурси, які вона купує на ринках ресурсів, бо сама не володіє цими ресурсами. Ці витрати нерідко ще називають явними витратами. Витрати на ресурси, що є у власності фірми, яка їх прямо не оплачує, називають неявними. Економічні витрати – це сума явних і неявних витрат.



6. Ефективна економіка передбачає певне залучення ресурсів і повний обсяг виробництва. Останній досягається за виробничої ефективності – виготовлення кожного продукту з найнижчими витратами виробництва і за розподільної ефективності – виробництва найбажаної для суспільства продукції. Під виробничими можливостями національної економіки розуміють максимальний обсяг продукції, який вона може випродукувати за певного використання ресурсів. Крива виробничих можливостей засвідчує таке: а) обмеженість ресурсів означає, що всі комбінації обсягів виробництва, які лежать поза кривою виробничих можливостей є недосяжними; б) суспільство вибирає різні досяжні комбінації виробництва благ, які містяться на кривій; в) окупність кривої означає зростання альтернативної вартості; г) неповна зайнятість ресурсів та їх нераціональний розподіл, застаріла технологія ведуть до того, що національна економіка функціонуватиме в точці, що лежить усередині кривої виробничих можливостей.

7. Відсутність повної взаємозамінюваності ресурсів зумовлює дію закону зростання альтернативної вартості. Кількість певного продукту, від якої доводиться відмовлятися або нею жертвувати, щоб отримати деяку кількість даного продукту, називають альтернативною вартістю. Суть закону зростання альтернативної вартості полягає в тому, що для отримання додаткової одиниці потрібного продукту доводиться відмовлятися від щораз більшої кількості іншого продукту

8. Розвиток виробничих можливостей становить основу для економічного зростання. Економічне зростання означає збільшення кількості товарів і послуг, які продукує національна економіка в даному році порівняно з попереднім. Воно дає змогу повніше задовольняти потреби людей, скорочувати тривалість робочого дня і збільшувати час відпочинку, продовжувати тривалість освітньої і професійної підготовки молодого покоління, полегшує розв’язання проблеми обмеженості ресурсів. Загалом економічне зростання дає нації змогу повніше реалізувати поставлені економічні цілі та здійснювати нові виробничі й соціальні програми.



9. Економічне зростання визначають чотири групи факторів. Фактори пропозиції: а) кількість та якість природних ресурсів; б) кількість та якість трудових ресурсів; в) капітал; г) технологія. Фактор попиту – це таке макросередовище, в якому національна економіка може повністю реалізувати свій виробничий потенціал, який визначає фактори пропозиції. Фактор ефективності передбачає, що національна економіка продукує товари і послуги з найнижчими витратами (виробнича ефективність) і ресурси спрямовують на виробництво найцінніших для суспільства життєвих благ (розподільна ефективність). Четверта група – це соціокультурні та інституційні чинники, які можуть сприяти економічному зростанню або стримувати його.

10. Збільшення обсягу національного виробництва відбувається двома основними способами: залученням у виробничий процес більшого обсягу ресурсів (екстенсивний тип економічного зростання) та продуктивнішим їх застосуванням (інтенсивний тип економічного зростання). Збільшення значення в національній економіці інтенсивного типу економічного зростання називають інтенсифікацією економіки.

11. В економічній науці наявні два протилежні погляди на економічне зростання. Противники економічного зростання вказують на витрачання невідтворюваних природних ресурсів, надмірне навантаження на землю внаслідок украй інтенсивного її обробітку, забруднення довкілля, зміну клімату планети, пригніченість абсорбційної здатності світової екологічної системи тощо. Прихильники економічного зростання обґрунтовують свою позицію тим, що воно є єдиним шляхом до поліпшення матеріального достатку й підвищення життєвого рівня; науково-технічний прогрес дає змогу збільшувати розвідані запаси ресурсів і створювати нові; відкривати або розробляти замінники для наявних ресурсів і т.д.

 

 


.

mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2019 год. (0.005 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал