Організаційно-тактичні основи пред'явлення для впізнання предметів.

Пред'явлення для впізнання - це слідча дія, яка полягає в пред'явленні, демонструванні свідку, потерпілому, підозрюваному або обвинуваченому предмета або особи з метою встановлення тотожності або групової належно­сті (ст. ст. 174-176 КПК України).

Пред'явлення для впізнання - це метод (спосіб) ідентифікації об'єктів за пам'яттю - ідеальним відображенням, слідами пам'яті. Об'єктами впізнан­ня є: люди, матеріальні предмети (речі), трупи, тварини. У деяких підручниках до об'єктів пред'явлення для впізнання відносять окремі будови та ділянки місцевості. Однак, останнє не погоджується з процесуальними вимогами про­вадження впізнання.

Тактичні прийоми пред'явлення для впізнання живих людей (ст. 174 КПК України) та предметів (ст. 175 КПК України) достатньо повно визначена в за­коні. Разом з тим існують тактичні особливості, що розроблені в криміналісти­ці, а саме:

а) запросити всіх учасників (крім упізнаючого), пояснити їм мету та суть упізнання, ознайомити з нормами КПК;

б) запропонувати особі, що пізнається, зайняти будь-яке місце серед ін­ших осіб, разом з якими вона буде пред'явлена. Щодо предмета впізнання, то операцію з його розміщенням роблять поняті;

в) розміщені предмети впізнання занумерувати бирками (крім осіб), зафік­сувати загальну картину людей або предметів;

г) пізніше запросити впізнаючого, якого попередити про кримінальну від­повідальність за неправдиві свідчення, після чого запропонувати оглянути об'єкти та дати відповідь на запитання: «Чи впізнаєте Ви серед пред'явлених той предмет (особу), який спостерігали раніше у зв'язку з подією злочину?». Пізнаючий може брати пред'явлені предмети до рук, оглядати, а особам за­пропонувати встати, повернутися, підняти руки тощо;

д) після впізнання об'єкта останній фотографують (предмети - масштаб­ним, а особи - пізнавальним способом).

Тактика впізнання ділянок місцевості, окремих будівель у криміналістичній літературі не висвітлена, хоча ці предмети називають в числі предметів упіз­нання. Будівлі та ділянки місцевості пред'являються в одному екземплярі, оскільки неможливо підібрати схожі об'єкти. Автори цього виду впізнання мір­кують, що сусідні будівлі та ділянки місцевості можуть бути об'єктами, серед яких пред'являється об'єкт упізнання. Подібні висновки спірні, а тактика про­ведення суперечить процесуальним вимогам ст. 174 КПК України. У цих випад­ках упізнання не відбувається, а проводиться звичайна перевірка події на місці.

За логікою, коли впізнаючий - свідок проголошує, що може впізнати якусь будівлю або показати місце, то необхідно проводити перевірку свідчень на місці та відповідно оформляти її.

Упізнання за відображеннями (фото­знімками), із дотриманням таких вимог:

а) фотографія пред'являється серед не менше трьох інших зображень схожих об'єктів, виконаних у схожому ракурсі, приблизно однаковому масштабі, в одному кольорі (чорно-білий знімок не можна пред'являти серед кольоро­вих). Знімки для впізнання нумеруються, подальший порядок пред'явлення для упізнання такий самий, як і при пред'явленні предметів.

Якщо упізнання проводиться не за місцем провадження слідства, то слід­чий складає окреме доручення, до якого додає таблицю, на якій наклеює знімки об'єктів та позначає цифрами, під яким номером значиться об'єкт, що пізнається. Окреме доручення направляється до прокуратури за місцем проживан­ня впізнаючого (свідка, потерпілого), який змінив місце мешкання.

Пред'являти можна не тільки об'єкти, але й їхні ознаки та властивості, голо­вним чином, функціональні. У зв'язку з цим існує впізнання за ходою, руховими навиками, мовленням. Упізнання можна проводити, пред'являючи властивості та ознаки об'єктів у натурі або у вигляді відео- і кінозйомки, звукозапису. Крім дотримання загальних тактичних положень необхідно враховувати таке:

а) властивість (навик) пред'являти серед подібних, наприклад, для впі­знання за ходою підбирати осіб, які б могли демонструвати аналогічні власти­вості, наприклад кульгати, вміти виконувати якісь дії;

б) особі, навики якої впізнаються, треба послідовно продемонструвати один і той же навик, властивий для всіх осіб;

в) створити належні умови сприйняття, можливість повторити прийом.

Якщо визнання проводиться за відео- і кінозйомкою, то це потребує спе­ціальної підготовки. Наприклад, зафіксована хода, жестикуляція особи, яку треба впізнати, оперативними засобами. Пред'являти відеозапис треба серед інших, а для цього необхідно записати властивості, схожі за статурою та ін­шими ознаками, осіб, серед яких буде проводитись упізнання. Складність під­готовки очевидна, тому в практиці відеозапис використовують для пред'яв­лення іншим особам, зафіксувавши один раз натуральне пред'явлення.

Під час пред'явлення фонограм звукозапису проводяться аналогічні під­готовчі дії - виготовляються фонограми запису мови осіб, серед яких буде пред'являтися фонограма запису мови особи, що впізнається. Решта вимог аналогічна попереднім.

Технічні засоби фіксації процесу пред'явлення для впізнання та його ре­зультати повинні відповідати виду упізнання та властивостям об'єктів, за яки­ми проходить упізнання.

Впізнання за фотознімками живої особи проводитьс я, коли вона відсутня, але слідчий має її фотознімки. Для встановлення особи вбитого нерідко пред’являються фотознімки трупа. Звичайно ці фотознімки використовуються у випадках, коли пред’явлення трупа не мало позитивних результатів і його поховали. Фотознімки можуть пред’являтися не тільки на тій території, де було виявлено труп, а й в інших місцевостях.

Пред’явлення для впізнання за фотознімками може також проводитися з тактичних міркувань. Як правило, пред’явлення для впізнання предметів за фотознімками проводиться в тих випадках, коли їх неможливо пред’явити в натурі.

Необхідно, щоб пред’явлені фотознімки були однаковими за формою і розміром, а зображені на них обличчя схожі з тим, тотожність якого передбачається встановити. Слід прагнути до того, щоб фотознімки належали до того часу, коли свідок спостерігав ту чи іншу особу в зв’язку з розслідуваною подією.

Особливості пред’явлення для впізнання предметів і тварин зумовлюються характером об’єктів впізнання і метою, з якою воно проводиться. Якщо стосовно предмета, що підлягає пред’явленню, відомі особливі ознаки, то слідчий повинен підібрати інші предмети з подібними ознаками. Якщо ж відомі тільки його загальні ознаки, то предмет повинен пред’являтися серед інших об’єктів з однорідними ознаками, але різними за видовими властивостями.

Порядок пред’явлення для впізнання предметів і тварин здійснюється так само, як і при впізнанні живих осіб. Пред’явлення для впізнання тварин не регламентується КПК, але процес такого впізнання здійснюється з дотриманням тих самих криміналістичних прийомів, що використовуються при пред’явленні для впізнання предметів.

Основними прийомами фіксації є:

а) протоколювання;

б) фотографування;

в) відеозапис, кінозйомка та звукозапис;

г) складання планів, схем і креслень.

Засоби фіксації: фото-, відео-, кіно-, звукотехніка, засоби вимірювання, які знаходяться в слідчих комплектах.

Фіксація починається з моменту поставлення мети та завдання впізнання і закінчується фіксацією результатів упізнання. Якщо проводиться тільки фотофік-сація, то вона складає серію знімків, на яких відображено окремі фази впізнання.