Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Правове становище приватних, фермерських, орендних підприємств.






Приват­ним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з ви­користанням найманої праці ст. 113 ГК. Приватним є також підприє­мство, що діє на основі приватної власності суб'єкта госпо­дарювання - юридичної особи.

Порядок організації та діяльності приватних підпри­ємств визначається ГК та іншими законами.

Фермерське господарство є формою підприємництва гро­мадян з метою виробництва, переробки та реалізації товар­ної сільськогосподарської продукції. (ст. 114 ГК)

Членами фермерського господарства можуть бути под­ружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного веден­ня фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які пра-цюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

Відносини, пов'язані із створенням та діяльністю фер­мерських господарств, регулюються ГК, а також Законом України від 19 червня 2003 р. «Про фермерське господар­ство», іншими законами.

Закон «Про фермерське господарство» (з його прийнят-ям втратив чинність ЗУ від 20 грудня 1991 р. «Прселянське (фермерське) господарство») визначає пра­вові, економічні та соціальні засади створення та діяль­ності фермерських господарств як прогресивної форми „іцлриємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 цього закону фермерське госпо­дарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання ви­робляти товарну сільськогосподарську продукцію, займа­тися її переробкою та реалізацією з метою отримання при­бутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фер­мерського господарства, відповідно до закону.

Правові, організаційні, економічні та со­ціальні засади ведення особистого селянського господар­ства встановлені Законом України від 15 травня 2003 р. «Про особисте селянське господарство», який визначає особисте селянське господарство як господарську діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною осо­бою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, пере­робки і споживання сільськогосподарської продукції, ре­алізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й У сфері сільського зеленого туризму;

Орендним підприємством згідно з ч. 1ст. 115 ГК визнається підприємство, створене орендарем на основі оренди цілісного майнового комплек­су існуючого державного або комунального підприємства чи майнового комплексу виробничого структурного підроз­ділу (структурної одиниці) цього підприємства з метою здійснення підприємницької діяльності.

Орендарем є юридична особа, утворена членами трудо­вого колективу підприємства чи його підрозділу, майно­вий комплекс якого є об'єктом оренди.

Організація членів трудового колективу, зареєстрована як юридична особа, має переважне право на укладення до­говору оренди майна того підприємства (структурного підрозділу), де створено цю організацію.

Орендодавцями щодо майнових комплексів, які нале­жать до державної або комунальної власності, є Фонд дер­жавного майна України і його регіональні відділення, а також органи, уповноважені Верховною Радою Автоном­ної Республіки Крим, місцевими радами управляти май­ном, що належить відповідно Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності.

Законом визначаються об'єкти державної та комуналь­ної власності, на основі яких не можуть створюватися орендні підприємства.

Передача в оренду майнових комплексів не припиняє права власності на це майно. Передавати цілісні майнові комплекси у суборенду забороняється.

Орендар несе відповідальність за забезпечення цілісності і збереження майна, отриманого в оренду, і на вимогу орен­додавця повинен відшкодувати завдані йому збитки.

Порядок укладання договору оренди майнового комп­лексу та інші відносини, пов'язані з створенням та діяль­ністю орендного підприємства, регулюються ГК, Законом України від 10 квітня 1992 р. «Про оренду державного та комунального майна» та іншими нормативно-правовими актами






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.