Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Компетенція органів управління природокористуванням і охороною навколишнього середовища.




 

Державне управління в галузі охорони довкілля можна поділяти на:

загальне, яке здійснюється державними органами загаль­ної компетенції;

спеціальне, яке здійснюється державними органами спе­ціальної компетенції.

До органів загальної компетенції відносяться органи держав­ної влади, на які поряд із загальними управлінськими повнова­женнями покладені і функції забезпечення екологічної безпеки (Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Респуб­ліки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого са­моврядування та їх виконавчі органи).

Компетенція КМУв галузі охорони навколишнього природного середовища закріплена в ст. 17 Закону України «Про охорону навколишнього природного середо­вища», зокрема Кабінет Міністрів України:

— здійснює реалізацію визначеної Верховною Радою Украї­ни екологічної політики;

— координує діяльність міністерств, відомств, інших уста­нов та організацій України у питаннях охорони навколишнього природного середовища;

— встановлює порядок розроблення та затвердження еколо­гічних нормативів, лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середо­вище, розміщення відходів;

— приймає рішення про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;

— керує зовнішніми зв'язками України в галузі охорони нав­колишнього природного середовища та інші.

У поресурсових кодексах та законах знаходяться відповідні статті, які визначають компетенцію КМУ щодо управління використанням і охороною окремого при­родного об'єкта.

Стаття 18 Закону «Про охорону навколишнього природно­го середовища» закріплює компетенцію в даній галузі Ради мі­ністрів Автономної Республіки Крим.

Повноваження місцевих держадміністраційу галузі вико­ристання та охорони земель, природних ресурсів і охорони дов­кілля визначені в Законі України «Про місцеві державні адміні­страції»1 (ст. 21). Це, зокрема, вжиття заходів до відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону до­вкілля підприємствами, установами, організаціями і громадя­нами; внесення пропозицій відповідним органам місцевого са­моврядування щодо організації територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення; інформування населення про екологічно небезпечні аварії та ситуації, стан довкілля, а та­кож про заходи, що вживаються до його поліпшення.

Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі комітетинаділені рядом функцій щодо забезпечення охорони довкілля, які передбачені ст. 19 Закону України «Про охорону навколиш­нього природного середовища» та деталізуються в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні»1 (пункти 34—38 ст. 26, ст. 33).



До органів спеціальної компетенції відносяться органи дер­жавної виконавчої влади, для яких здійснення функцій управлін­ня охороною і використання довкілля, є основним завданням. їх, в свою чергу, можна поділити на три такі групи:

1. Комплексні— ті, які виконують блок природоохоронних завдань щодо всіх природних об'єктів. Таким органом є Міні­стерство охорони навколишнього природного середовища Українита його органи на місцях.

Правовий статус цього Міністерства визначений Положен­ням про нього, затвердженим Указом Президента України від 27.12.2005 р.2. На сьогодні його статус визначений також Поло­женням про Міністепрство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженим постановою КМУ від 02.11.2006 р.3.

Основними завданнями Мінприроди України є:

— забезпечення реалізації державної політики у сферах охо­рони навколишнього природного середовища, раціонального ви­користання, відтворення та охорони природних ресурсів (зем­ля, надра, поверхневі та підземні води, атмосферне повітря, лі­си, тваринний і рослинний світ та природні ресурси територі­альних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України), поводження з відходами (крім по­водження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, заповідної спра­ви, формування, збереження та використання екологічної мере­жі, геологічного вивчення надр, топографо-геодезичної та кар­тографічної діяльності;



— здійснення управління та регулювання у сферах охорони навколишнього природного середовища, раціонального вико­ристання, відтворення та охорони природних ресурсів, забезпе­чення екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної без­пеки, організації, охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, формування, збережен­ня та використання екологічної мережі;

— здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середо­вища, раціональне використання, відтворення та охорону при­родних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіа­ційну безпеку, з питань поводження з відходами (крім поводжен­ня з радіоактивними відходами), а також забезпечення здійснен­ня державного геодезичного нагляду за топографо-геодезичною і картографічною діяльністю.

2. Галузеві— забезпечують управління охороною і викорис­танням окремих природних об'єктів. Такими органами є:

— щодо земель — Державний комітет України по земельних ресурсах(Держкомзем України). Він є центральним органом ви­конавчої влади, діяльність якого спрямовується і координуєть­ся Кабінетом Міністрів України. Держкомзем України вносить у встановленому порядку пропозиції щодо формування держав­ної політики у сфері регулювання земельних відносин, викорис­тання, охорони та моніторингу земель, ведення державного зе­мельного кадастру і забезпечує її реалізацію, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання (п. 1 Поло­ження про Державний комітет України по земельних ресурсах, затвердженого Указом Президента України від 14.08.2000 р.1);

— щодо надр — Міністерство охорони навколишнього при­родного середовища України, про що було сказано вище. В скла­ді Мінприроди України створені урядові органи державного

управління —Державна служба геодезії, картографії та кадаст­ру і Державна геологічна служба(постанова КМУ від 12.07.2005 р.1). Відповідно до п. З Положення про Державну геологічну службу, затвердженого постановою КМУ від 24.09.2005 р.2 основними завдання­ми Державної геологічної служби (Держгеолслужби) є: участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері геологічного вивчення, охорони та використання надр; забезпечення розвитку мінерально-сировинної бази, охорони та раціонального використання надр, організація їх геологічного, гідрогеологічного, інженерно-геологічного та еколого-геологіч-ного вивчення, картування геологічного середовища, пошуку та розвідки родовищ корисних копалин на території України, її кон­тинентальному шельфі і у виключній морській економічній зоні; створення єдиної інформаційної системи користування надрами.

При Мінприроди України, діє також спеціалізована орга­нізація — Державна комісія України по запасах корисних копа­лин(ДКЗ), яка проводить науково-технічну діяльність, пов'я­зану з проведенням на замовлення користувачів надр або за до­рученням відповідних центральних органів виконавчої влади державної експертизи геологічних матеріалів з вивчення і ви­користання надр та оцінки запасів корисних копалин (п. 1 По­ложення про Державну комісію України по запасах корисних копалин, затверджене постановою КМУ від 10.11.2000 р.3).

Окремі функції в галузі управління надрами покладені та­кож на Державний комітет України з промислової безпеки, охо­рони праці та гірничого нагляду.Положення про Державний ко­мітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, затверджене постановою КМУ від 23.11.2006 р.;

— щодо лісів — Державний комітет лісового господарства України(Держкомлісгосп України). Відповідно до п. 1 Поло­ження про Державний комітет лісового господарства України, яке затверджене Указом Президента України від 14.08.2000 р., він вносить у встановленому порядку пропозиції щодо форму­вання державної політики у сфері лісового та мисливського го­сподарства, забезпечує її реалізацію, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне ре­гулювання з питань, віднесених до його відання;

— щодо вод — Державний комітет України по водному гос­подарству(Держводгосп України), функціями якого є внесення у встановленому порядку пропозицій щодо формування держав­ної політики у сфері розвитку водного господарства, меліорації земель, забезпечення потреб населення і галузей національної економіки у водних ресурсах і забезпечення ЇЇ реалізації, здійс­нення управління в цій сфері, а також міжгалузевої координації та функціонального регулювання з питань, віднесених до його відання (п. 1 Положення про Державний комітет України по водному господарству, затвердженого Указом Президента Укра­їни від 14.07.2000 р.);

— щодо тваринного світу немає окремого спеціально ство­реного органу центральної виконавчої влади, а окремі функції по управлінню в цій галузі покладені недержавний комітет лі­сового господарства України(в галузі ведення мисливського гос­подарства) та Державний комітет рибного господарства України, утворений відповідно до постанови КМУ від 02.11.2006 р.3 замість ліквідованого Державного департамен­ту рибного господарства, що діяв у складі Міністерства аграр­ної політики України;

— щодо атмосферного повітря функції управління здійсню­ють Міністерство охорони навколишнього природного середо­вища України; Міністерство України з питань надзвичайних си­туацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобиль­ської катастрофи, зокрема діюча в його складі Державна гідро­метеорологічна служба(постанова КМУ від 15.07.2005 р.), яка бере участь в реалізації державної політи­ки у сфері гідрометеорології та моніторингу довкілля (п. З Положення про Державну гідрометеорологічну службу, затвердже­ного постановою КМУ від 26.04.2002 р.) Міністерство охорони здоров'я України, яке, зокрема, бере участь в розробленні та введенні в дію екологічних нормативів; Дер­жавна автомобільна інспекція Міністерства внутрішніх справ України, серед завдань якої є організація контролю за додер­жанням законів, інших нормативних актів з питань охорони нав­колишнього середовища від шкідливого впливу автомототранс-портних засобів;

— щодо об'єктів природно-заповідного фонду урядовим ор­ганом державного управління виступає Державна служба запо­відної справи, яка діє в складі Міністерства охорони навколиш­нього природного середовища України(Положення про Держав­ну службу заповідної справи затверджене постановою КМУ від 09.08.2001 р.).

На місцях функції управління здійснюють відповідні тери­торіальні підрозділи центральних органів, наприклад державні управління охорони навколишнього природного середовища в об­ластях, містах Києві та Севастополі, статус яких регулюється Положенням, затвердженим наказом Мінприроди України від 16.06.2006 р.

3. Функціональнівиконують одну або декілька природо­охоронних функцій стосовно всіх природних об'єктів.

Це, зокрема, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорно­бильської катастрофи, Міністерство охорони здоров'я України, Державний комітет ядерного регулювання України та ін.

 

=====Охорона природного середовища==============

 


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2019 год. (0.008 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал