Клінічна картина ураження

Особливості біологічної дії центральних холінолітиків не дозволяють провести чітку межу між легкими, середніми та тяжкими ураженнями. Смертельний наслідок ураження речовиною “Бі-зет” не виключений, але можливий лише в деяких випадках. Тому оцінювати клінічні прояви отруєння необхідно залежно від особливостей індивідуальної реакції ураженого на ОР.
При застосуванні мінімальної дози ОР на перший план виступають симптоми центральної дії, що зумовлює тонкі розлади психіки. У цьому стані можна при спеціальному дослідженні виявити розлади процесів запам’ятовування та активної уваги. Не виключена можливість порушення здатності логічно мислити. Описаний вище стан є особливо небезпечним, тому що зовнішні прояви отруєння практично відсутні, а розпізнавання неадекватної поведінки пов’язане з великими труднощами.
У зарубіжній літературі є дані, що речовини типу “Бі-зет” можна використовувати з диверсійною метою проти керівного складу армії шляхом забруднення питної води або введення ОР у систему припливної вентиляції. При потраплянні в організм великих доз, а також при підвищеній чутливості організму людини до отрути, розвивається виражена картина ураження. Незабаром після початку дії отрути в ураженого виникає стан ейфорії, тобто відчуття сп’яніння, яке, однак, суттєво відрізняється від алкогольного. З’являються симптоми, що свідчать про втягнення в процес мозочка, — хитка хода, порушення координації рухів. Побоювання втратити рівновагу примушує потерпілих уникати ходіння як у приміщенні, так і на відкритому просторі. Потім починають наростати симптоми ураження центральної нервової системи. Потерпілі важко орієнтуються в часі та просторі. Навіть елементарні питання викликають у них серйозні труднощі. У міру розвитку картини отруєння потерпілі стають замкнутими, уникають відповідей на питання, намагаються не контактувати з оточуючими. Із боку вегетативної нервової системи відзначають розширення зіниць, сухість слизових оболонок та шкіри, часте серцебиття. Шкірні покриви набувають рожевого забарвлення, температура шкіри підвищується. Описані симптоми зберігаються декілька годин. При підвищеній чутливості до дії центральних холінолітиків сплутаність свідомості може утримуватись протягом доби і довше.
Частина уражених має іншу клінічну картину отруєння: ейфорія, що супроводжується психомоторним збудженням, яке проходить на тлі підвищеної рухової активності, надмірне багатослів’я, порушення орієнтації в часі та просторі. Іноді розвивається маніакальний стан, при якому керувати людиною практично не можливо. Виникнення такої форми реакції дуже небезпечне при утворенні осередків масового ураження. При дії ще більших доз ОР виникають деліріозні стани, що проявляються глибокими розладами психічної функції. Розвитку галюцинацій передують неспокій, відчуття тривоги. Галюцинації та ілюзії мають страхітливий характер, предметом галюцинацій часто є звірі або комахи. При розвитку делірію орієнтація в навколишньому середовищі та сприймання зовнішнього світу порушуються. Мова стає безладною, містить уривки висловлювань. Ввечері інтенсивність галюцинацій посилюється. Надалі контакт з ураженим повністю порушується. Можливі напади різкого рухового збудження. Розлади психіки тривають від декількох годин до декількох діб.
При тяжкому отруєнні розвивається стан глибокої атропіноподібної коми, який може тривати декілька годин, після чого уражений виходить із коми. У цей період спостерігають симптоматику, що відповідає прекоматозному стану, тобто можливі виникнення психомоторного збу-дження, порушення орієнтації в часі та просторі.
Клінічна картина отруєння речовиною “Бі-зет”, за даними експертів ВООЗ, має такий вигляд:
— 1-4 год — тахікардія, запаморочення, атаксія, блювання, сухість у роті, розлади зору, сплутаність свідомості, заціпеніння, що переходить у ступор;
— 4-12 год — нездатність до активної діяльності, відсутність адекватної реакції на зовнішні впливи;
— 12-96 год— посилення активності, безладна непередбачувана поведінка, поступове повернення до норми. Одужання настає через 2-4 доби.
Таким чином, ураження речовинами типу “Бі-зет” не завжди супроводжується різким психомоторним збудженням у поєднанні з бурхливими немотивованими діями. Тому було б помилкою вважати, що всі уражені “Бі-зет” будуть потребувати вимушеного обмеження рухливості шляхом спеленання, зв’язування тощо. Ці заходи застосовуватимуть тільки до частини уражених, решту потерпілих необхідно групувати з метою направлення їх у лікувальні установи для усунення тих чи інших симптомів.