Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
ДОДАТКИ. Текст пояснювальної записки складається, як правило, державною українською мовою
|
|
Текст пояснювальної записки складається, як правило, державною українською мовою. За бажанням студент має право виконувати дипломний проект іноземною мовою, яку вивчав в коледжі.
Структура пояснювальної записки умовно поділяється на вступну частину, основну частину та додатки.
Вступна частина містить: титульну сторінку (додаток Б); завдання на дипломне проектування (додаток А); анотацію; зміст; вступ.
Дипломна робота розпочинається титульним аркушем, де зазначається офіційна назва навчального закладу, відділення, циклової комісії, тема, прізвище автора і керівника, його вчений ступінь і звання, місто розташування ВНЗ і календарний рік захисту. Титульний аркуш виконують згідно із вимогами (додаток Б).
Завдання на дипломне проектування (додаток А) видається студенту після узгодження теми, складається керівником і затверджується головою цикловою коміцсії, містить визначення терміну закінчення роботи.
Анотація призначена для ознайомлення з проектом. Вона повинна бути стислою, інформативною та містити відомості, які дозволяють зрозуміти суть роботи:
- мету проекту, характеристику об’єкта проектування, отримані результати;
- відомості про обсяг пояснювальної записки (кількість сторінок, ілюстрацій, таблиць, креслень, додатків), графічної та макетної частин;
- рекомендації щодо використання або (та) результати впровадження розробок.
Обсяг анотації 1/2 - 1/3 сторінки формату А4, складається студентом українською та іноземною (мова, яку вивчав студент) мовами.
Зміст розташовується безпосередньо після анотації і починається з нової сторінки. Зміст включає найменування та номери початкових сторінок усіх складових записки, зокрема, вступу, послідовно перелічених назв усіх розділів, підрозділів і пунктів, висновків, списку використаних джерел, додатків.
Вступ розкриває сутність і стан проблеми проектування, її важливість. У вступі (2-3 сторінки друкованого тексту) коротко викладають загальну характеристику дипломного проекту у такій послідовності:
- актуальність теми;
- оцінка проектної ситуації;
- мета та завдання проекту;
- новизна розробки;
- практичне втілення проекту.
Основна частина складається з розділів та підрозділів, які розкривають основний зміст проекту відповідно до переліку питань, поданих у завданні на дипломне проектування, та загальних висновків.
У розділі 1 “Дослідження соціально-культурного середовища” подають матеріали передпроектного дослідження. Вони повинні містити оцінку соціально-культурного середовища, зробленого на основі огляду інформаційних джерел (літературні, архівні, картографічні, музейні, матеріали з веб-сайтів тощо), вибір аналогів та прототипів, їх дизайн-аналіз.
Історичний аспект розвитку середовища дозволяє окреслити основні надбання і тенденції проблематики проекту. Студент повинен сформулювати питання, які залишилися до цього часу невирішеними, а отже, визначити своє місце у розв’язанні проблеми. Цей підрозділ потрібно закінчити коротким резюме стосовно необхідності проектування саме в даному напрямку. На основі вивчення інформаційних джерел студент обирає не менше двох найбільш показових зразків: один аналог та прототип.
Характеристика аналогів та прототипів дозволяє студенту зорієнтуватися в проектній ситуації та вибрати напрямок проектування. Дослідження аналогів та прототипів виконують методом здійснення дизайн-аналізу середовища, який в порівнянні з дизайн-аналізом окремих предметів є складною проектно-дослідною задачею. Для цього потрібні вміння цілісного бачення функцій середовища в системі “людина - середовище”.
Дизайн-аналіз середовища (додаток Г) як творчий метод включає висвітлення наступних аспектів:
- системно-функціональний дизайн-аналіз середовища;
- конструктивно-технологічний дизайн-аналіз середовища;
- ергономічний дизайн-аналіз середовища;
- структурно-композиційний дизайн-аналіз середовища;
- художньо-образний дизайн-аналіз середовища.
На основі проведених дизайн-аналізів зразків студент робить висновок про особливості формотворення аналогів і прототипів та можливість використання їх для подальшого проектування, що дозволяє оцінити стан проблеми в контексті вирішення проектного завдання та намітити способи власного рішення.
У розділі 2 “Концепція формотворення” висвітлюється авторське бачення питань концептуального вирішення об’єктів середовища та обґрунтовуються варіанти графічної дизайн-пропозиції (перспективні зображення інтер’єрів, екстер’єрів та їх фрагментів, пошуки форми обладнання та устаткування, озеленення тощо).
Пошук змісту образу здійснюється на основі визначених особливостей формотворення аналогів і прототипів.
Опис концепції формотворення об’єктів середовища потрібно виконувати у такій послідовності:
1. Мета формотворення.
2. Функціональне призначення.
3. Асоціативно-образне рішення форми.
4. Способи втілення концепції (особливості образотворення):
- організація об’ємно-просторової та планувальної структури;
- прийоми та способи формотворення кожної складової частини структури (статика і динаміка, симетрія і асиметрія, нюанс і акцент, рівновага і різновага, метричний повтор і ритм; колір, світло, фактури, текстури тощо);
- матеріали та способи оздоблення.
Художньо-графічні пропозиції (в кількості не менше трьох варіантів) повинні містити ґрунтовний опис варіантів пошукових авторських рішень із зазначенням позитивних та негативних моментів проектування.
У розділі 3 “Опис об’єкта проектування” висвітлюється опис складових частин об’єкта проектування, способи втілення концепції формотворення та пропозиції щодо використання матеріалів для оздоблення та лицювання поверхонь.
В залежності від типу середовища (інтер’єр або екстер’єр різного призначення) обираються передбачені концепцією формотворення складові частини – зони життєдіяльності людини та здійснюється їх аналіз за наступними аспектами (додаток Г):
- функціональне облаштування та умови експлуатації (опис здійснюється на основі системно-функціонального дизайн-аналізу середовища);
- конструктивно-технологічне забезпечення (опис здійснюється на основі конструктивно-технологічного дизайн-аналізу середовища);
- ергономічні вимоги (опис здійснюється на основі ергономічного дизайн-аналізу середовища);
- художньо-композиційні особливості (опис здійснюється на основі структурно-композиційного дизайн-аналізу середовища);
- образно-стилістичне рішення середовища (опис здійснюється на основі художньо-образного дизайн-аналізу середовища).
Для реалізації проекту потрібно обґрунтувати вибір матеріалів та способи оздоблення, проаналізувати технологічні особливості нанесення покриттів. За результатами опису об’єкту проектування необхідно скласти таблицю декоративно-лицювальних та оздоблювальних пропозицій, яка містить зразок матеріалу або покриття, назву матеріалу та спосіб лицювання для кожної функціональної зони середовища.
Висновки та пропозиції розміщують безпосередньо після викладення суті проекту, починаючи з нової сторінки. У висновках важливо сформулювати теоретичні і практичні результати проектування. Не менш важливо дати рекомендації та пропозиції щодо їх практичного втілення. Текст висновків може поділятися на пункти.
Список використаних джерел слід укладати в алфавітному порядку, розміщувати після висновків, починаючи з нової сторінки.
Додатки вміщують допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття пояснювальної записки. У додатки необхідно внести:
- начерки, фотографії, копії аналогів та прототипів;
- пошукові ескізи автора;
- загальний вигляд графічної частини проекту;
- фотографії макету;
- інші проектні матеріали (при необхідності) – додаткові ілюстрації або таблиці, інструкції, методики тощо.
2.1.2. Загальні вимоги до оформлення пояснювальної записки
Пояснювальна записка повинна бути представлена в друкованому та електронному вигляді.
Робота подається до захисту ретельно відредагованою і надрукованою на папері формату А4 з дотриманням таких вимог:
- шрифт – Times New Roman;
- розмір шрифту – 14 пт;
- відстань між рядками –1, 5 інтервали;
- абзац – 10 мм;
- поля: ліве – 30 мм, праве – 15 мм, верхнє та нижнє – 20 мм.
Заголовки структурних частин пояснювальної записки “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами симетрично до набору. Заголовки підрозділів – маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять.
Кожну структурну частину записки починають з нової сторінки.
Нумерація сторінок – суцільна, арабськими цифрами у правому нижньому куті сторінки без крапки в кінці. Такі структурні частини записки, як “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” не мають порядкового номера, але разом із титульною сторінкою включаються до загальної нумерації.
Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці слід подавати в записці безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках записки, включають до загальної нумерації сторінок. На всі ілюстрації повинні бути посилання в тексті.
Ілюстрації позначають словом “Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Посилання на ілюстрації подають у круглих дужках, наприклад: (рис. 2.1).
Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера.
Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу).
Якщо в записці одна таблиця, її нумерують загальними правилами.
При перенесенні частини таблиці на іншу сторінку слово “Таблиця” і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова “Продовження табл.” І вказують номер таблиці, наприклад: “Продовження табл. 1.2”.
Бібліографічні описи посилань наводять відповідно до чинних стандартів бібліотечної та видавничої справи.
Приклади оформлення інформаційних джерел:
1. Косо Й. Квартира. Загородный дом. Планировка и дизайн интерьера / Пер. с венгр. А.Гусева. – М.: ЗАО «Издательская группа «Контэнт», 2006. – 216 с.
2. Бурба А.А. Основные закономерности и методы творческого процесса // Изобретательство. – 2004. – Т.4. – № 7. – С. 15-17.
3. Введение в ТРИЗ. Основные понятия и подходы. Версия 3.0 // Официальный Фонд Г.С. Альтшуллера / www.altshuller.ru.
Посилання на інформаційні джерела виконують у квадратних дужках: [2, с.102-120]; [13, с.3].
Додатки оформлюють як продовження пояснювальної записки на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті. Кожен з додатків починають з нової сторінки. Їм дають заголовки, надруковані угорі малими напівжирними літерами з першої великої симетрично стосовно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток” і велика літера, що позначає додаток.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Єдиний додаток позначається як додаток А.
Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують в межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.2 – другий рисунок додатка Д.
2.1.3. Підготовка пояснювальної записки до захисту
Після повного завершення пояснювальної записки та перевірки помилок вона підписується студентом, переплітається і передається керівнику для перегляду і написання відгуку.
На першому форзаці потрібно приклеїти 2 конверти для відгуку керівника та рецензії. На останньому форзаці потрібно приклеїти паперовий конверт для CD-диску.
2.2. Графічна частина
Графічна частина проекту демонструє рівень проектно-художньої підготовки техніка-дизайнера.
Вимоги до графічної частини проекту:
1. Матеріали дипломного проекту молодшого спеціаліста розміщують на 3 планшетах розміром 1200х800 мм чи 6 планшетах розміром 600х800 мм, скомпонованих у загальну композицію відповідної конфігурації, або у друкованому вигляді на форматі розміром 1200х2400 мм. При потребі можна змінити формат графічної частини у сторону збільшення.
2. Зміст графічної частини та композиція на планшетах залежить від вибору теми та обов’язково узгоджується з керівником.
3. Орієнтовні складові графічної частини проекту (за обраним об’єктом проектування):
1. Дизайн внутрішнього середовища будівель і споруд різного функціонального призначення:
1.1. Дизайн житлового інтер’єру (площею 90-150 м2):
· план об’єкту: до реконструкції та після реконструкції (в залежності від обраного об’єкта, площа, розміри, масштаб, експлікація);
· план функціонального зонування з розміщенням меблів та обладнання;
· детальні креслення підлоги:
- план підлоги з покриттями;
- конструктивний переріз;
· детальні креслення стелі:
- план стелі з системою освітлення;
- конструктивний переріз;
· перспективні зображення кожного приміщення із введенням стилізованої фігури людини для виявлення масштабності (2-3 перспективи на кожне приміщення залежно від об’єкта проектування);
· розгортки стін приміщень (розміри, масштаб);
· конструктивна розробка елементу інтер’єру (меблі, обладнання, устаткування, декоративні елементи тощо):
- перспективне зображення елементу;
- креслення 3-х проекцій (розміри, масштаб);
- конструктивний вузол;
· паспорт кольорів та матеріалів;
· експлікація та техніко-економічні показники.
1.2. Дизайн інтер’єру та обладнання будівель і споруд громадського призначення: адміністративно-офісних приміщень (80-150 м2), закладів громадського харчування (100-200 м2), торгівельних закладів (80-150 м2), центрів дозвілля (для різних вікових категорій людей, 150-250 м2), виставкової експозиції тощо:
· план об’єкту: до реконструкції та після реконструкції (в залежності від обраного об’єкта, площа, розміри, масштаб, експлікація);
· план функціонального зонування з розміщенням меблів та обладнання;
· детальні креслення підлоги:
- план підлоги з покриттями;
- конструктивний переріз;
· детальні креслення стелі:
- план стелі з системою освітлення;
- конструктивний переріз;
· перспективні зображення із введенням стилізованої фігури людини для виявлення масштабності (12-15 перспектив залежно від об’єкта проектування);
· розгортки стін приміщень (розміри, масштаб);
· розробка фрагменту фасаду, вітрини, центрального входу тощо;
· розробка вивіски та логотипу;
· паспорт кольорів та матеріалів;
· експлікація та техніко-економічні показники.
2. Архітектурно-ландшафтний дизайн:
2.1. Дизайн фасадів будівель і споруд різного функціонального призначення (від 150 до 350 м2):
· генеральний план об’єкта з благоустроєм (розміри, масштаб, орієнтація згідно сторін світу, експлікація);
· плани поверхів;
· розріз;
· план покрівлі;
· креслення 4-х фасадів (розміри, масштаб);
· перспективні зображення будівлі з антуражем та схематичним зображенням людини;
· розробка інтер’єру 1-3 приміщень (30-70 м2):
- план підлоги та стелі;
- розгортки стін;
- перспективні зображення;
· розробка конструктивного вузла, елементу будівлі;
· паспорт кольорів та матеріалів;
· експлікація та техніко-економічні показники до генплану та будівлі.
2.1. Дизайн фасадів будівель і споруд різного функціонального призначення (від 150 до 350 м2) з благоустроєм території (від 6 до 20 соток):
· генеральний план об’єкта з благоустроєм (розміри, масштаб, орієнтація згідно сторін світу, експлікація);
· плани поверхів;
· розріз;
· план покрівлі;
· креслення 4-х фасадів (розміри, масштаб);
· перспективні зображення ділянки з елементами озеленення та схематичним зображенням людини (мінімум10 перспектив);
· розробка малої архітектурної форми:
- перспективне зображення;
- креслення 3-х проекцій (розміри, масштаб);
· розробка конструктивного вузла (елементу будівлі, садової доріжки, басейну тощо);
· відомість рослин;
· експлікація та техніко-економічні показники до генплану та будівлі.
2.1. Благоустрій та озеленення території, зони відпочинку, дитячої рекреаційної зони (дизайн малих архітектурних форм і комплексів, газонів, клумб, ставків, водоймищ, водограїв, скульптури і скульптурних композицій, альтанок, майданчиків тощо),:
· генеральний план території (розміри, масштаб, орієнтація згідно сторін світу, вибір точки споглядання, експлікація);
· перспективне зображення території з елементами озеленення та розміщенням малих архітектурних форм (комплексів) у середовищі (мінімум 15 перспектив);
· розробка малих архітектурних форм (3-4 шт):
- перспективне зображення;
- креслення 3-х проекцій (розміри, масштаб);
· розробка конструктивного вузла (елементу будівлі, садової доріжки, басейну тощо);
· відомість рослин;
· експлікація та техніко-економічні показники до генплану та будівлі.
4. Графічні зображення виконують доступними техніками, об’єднуючи їх за задумом у єдине стилістичне рішення. При потребі й можливостях на планшетах (банерах, у папках) подають комп’ютерний варіант рішення, узгоджений за стилем в єдину композицію. Папку (при наявності) виконують як частину експозиційної графіки в єдиному стилі з проектом.
|
|