Територіальний аспект структури та динаміки міжнародної торгівлі

Географічна структура світової торгівлі відображає як загальний стан світової економіки, так і її структуру, що грунтується на класифікації країн, котра використовується в дослідженнях та розрахунках установ та організацій ООН. За цією класифікацією країни поділяються на три основні групи (з підгрупами):

· промислово розвинуті країни (ПРК) з ринковою економікою та високим рівнем доходів населення;

· країни з перехідною економікою (колишні країни з централі зовано плановою економікою);

· країни, що розвиваються, включаючи нові індустріальні краї ни (НІК).

Після другої світової війни домінуюче становище в торгівлі займали США. У 1953 р. їх експорт перевищував сумарний експорт Англії, Франції та Німеччини. З тих пір частка цих країн в міжнародній торгівлі знизилась майже наполовину. З 1989 р. їх випереджає ФРН, котра посідає перше місце серед світових експортерів. Знизилась частка Англії, а Японія, котра у 1963 р. посідала лише 14-е місце, перемістилась на 3-е місце, істотно наблизившись до США. Поліпшили свої позиції Франція та Італія. В групі країн, що розвиваються, зростання експорту відбулось в країнах Перської затоки - виробників нафти. У Південно-Східній Азії значно збільшили експорт Тайвань, Гонконг, Південна Корея та Сінгапур. Вчотирьох вони реалізують 7, 3% світового експорту проти 9, 3% Японії. Ці країни забезпечують 16% загального імпорту промислової продукції в США та 29% для Японії (головним чином високотехнологічні товари).

Такі країни, як Бразилія, Мексика, Аргентина, Індія, а тепер і Китай, мають досить емкий національний ринок. Одні з них (Бразилія, Мексика) більше орієнтовані на експорт¹, інші (Індія, Аргентина, Китай) - більше на внутрішній ринок.

Конкуренція НІК проявляється на трьох рівнях: на внутрішньому ринку деяких з них, на внутрішніх ринках всієї сукупності країн, що розвиваються, і на ринку промислово розвинутих країн. На ринку ПРК країни, що розвиваються, завойовують такі сектори як текстиль, одежа, шкіри, транзистори, телевізори та ін.

Закон порівняльних переваг невблаганно розширює в ПРК ринки збуту для трудомісткої продукції країн, що розвиваються. До першої десятки лідерів світової торгівлі за станом ва 1990 р. належать такі країни.

Основні країни-екслортери та імпортери² (в млрд. дол. США, 1990 p.)

90-і роки минулого сторіччя внесли помітні зміни щодо частки провідних країн в світовій торгівлі. Про це свідчать таблиці, що характеризують питому вагу найбільших експортерів та імпортерів в 1999 році.

Світова торгівля

Найбільші країни-експортери в 1999 році

Найбільші країни-імпортери в 1999 році

Більшість країн учасниць колишнього Союзу, включно і Росія, не увійшла до десятки лідерів світової торгівлі. Місце СРСР в першій десятці міцно зайняли Китай (дев'яте місце серед провідних експортерів) та Гонконг (дев'яте місце серед провідних імпортерів).

Інтенсивність товарних потоків значно розрізняється по країнах та регіонах. Близько 40% світового експорту та імпорту припадає на Західну Європу, приблизно 20% - на Північну Америку, приблизно стільки ж - на Азію, близько 5% - на Латинську Америку, 5% - на Середній Схід, 3, 5% - на країни Африки. Переважна частина світової торгівлі припадає на ПРК. Протягом десятиліття частка цих країн становила 70% світового товарообігу. При цьому близько 80% експорту ПРК призначається для інших промислово розвинутих країн. На долю країн, що розвиваються, припадає від 22 до 25%, на країни з перехідною економікою - від 8 до 4%. Експорт країн, що розвиваються, до країн, що розвиваються, становить лише близько 25% всього експорту, 2/3 експорту спрямовується на ринки розвинутих країн.

Дані про динаміку міжнародної торгівлі показують, що за останнє десятиліття експорт ПРК зріс майже у 2 рази, а країн, що розвиваються, - менше ніж у 1, 5 раза. Імпорт - відповідно у 1, 5 раза і більш ніж у 2 рази.

Дуже важливу частину світової торгівлі становить регіональна торгівля. Лідирує в цьому напрямку ЄС, частка котрого у світовій торгівлі досягає 38, 7%. При цьому внутрішньорегіональні потоки ЄС становлять близько 25% міжнародної торгівлі.

Інтеграція тихоокеанських країн охоплює понад 27% світової торгівлі і має тенденцію до зростання. Істотна частина світової торгівлі припадає на товарообмін між країнами, які пов'язані між собою історично та географічно. Наприклад, США-Канада, Мексика-Латинська Америка, або Японія - країни Азії, що розвиваються та ін.