Суть та мотивація міжнародного бізнесу

Міжнародний бізнес характеризується сукупністю угод, укладених і виконуваних через національні кордони для реалізації цілей окремих індивідуумів, організацій, фірм.

Міжнародний бізнес відрізняється від національного тим, що він пов'язаний з переміщенням ресурсів (сировина, капітал, технологія, люди в т. ч. технічні спеціалісти і менеджери), товарів (готові компоненти, продукти, напівфабрикати), послуг (бухгалтерський облік, юридична і банківська діяльність та ін.) з однієї країни в іншу, а не лише всередині однієї країни.

Міжнародний бізнес розвивається у різних галузях підприємницької діяльності. Його галузева спеціалізація визначається співвідношенням між потребами окремих країн в тій чи іншій продукції та послугах і можливостями їх задоволення за рахунок власного виробництва, яке в певній мірі залежить від наявності в країні відповідних сировинних ресурсів.

Завдяки такому становищу сформувалася міжнародна спеціалізація промислово розвинутих країн світу, яка проявляється у міжнародній діяльності найбільших компаній. При цьому виділяються такі основні напрями галузевої спеціалізації: енергетика, електротехніка і електроніка, чорна і кольорова металургія, виробництво будівельних матеріалів, хімічна і фармацевтична, авіаційна, харчова промисловість, автомобілебудування. (Див. докладніше: Додаток М° 4).

Відмітною рисою міжнародного бізнесу є і те, що на цю діяльність безпосередньо впливає численність обставин, у тому числі відмінності у мові, відстані, валютні курси, тарифні бар'єри, політичні проблеми тощо.

Вплив цих обставин звичайно вимірюється за п'ятибальною шкалою Лінкерта: 5 — дуже важливо, 1 — погано (див. табл.).

У своєму сучасному вигляді міжнародний бізнес склався після II світової війни в процесі транснаціоналізації виробництва і створення глобального ринку.

Чому ж сьогодні бізнес переходить національні кордони?

1. Основним мотивом і передумовою виходу бізнесу за національні кордони є вузькі рамки національного ринку і відносний " надлишок" капіталу, коли з метою прибуткового інвестування він спрямовується за кордон. Прагнення окремих індивідуумів, організацій, фірм забезпечити собі кошти, необхідні для відтворення національного капіталу, здійснюється через посередництво:

A) міжнародної торгівлі;

Б) прямого володіння або акціонерної участі у видобутку природних багатств за кордоном;

B) отримання права на повну або часткову власність виробничих потужностей, підприємств сфери послуг, фінансово-кредитної сфери тощо.

2. Перехід бізнесом національних кордонів безпосередньо мотивований двома групами чинників: вартісними і маркетинговими.

А) В міру загострення конкуренції на глобальному рівні і краху торгівельних бар'єрів, дедалі більш гострою для кожної фірми стає потреба в максимальному зниженні витрат виробництва за рахунок доступу до більш дешевої робочої сили, сировини, землі, а також наближення до джерел постачання та клієнтів. Міжфірмова кооперація в рамках транснаціонального капіталу використовується як засіб зниження витрат виробництва. Наприклад, в 1983 р. фірми " Дженерал-Моторс" і " Тойота" підписали угоду про створення спільного підприємства для виробництва автомобілів в районі Сан-Франциско. Згідно з угодою " Тойота" оплачує інженерно-проектувальні роботи, забезпечуючи тим самим фірмі " Дженерал-Моторс" економію приблизно в 1 млрд. дол., котрі вона повинна була б, у противному разі, вкласти в дослідження і розробки. У свою чергу, " Тойота" економить 1, 25 млрд. дол., оскільки їй не потрібно купувати землю в США і будувати там свій власний завод. В США виготовляються кузови, сидіння, інтер'єр і оздоблення; решту, включаючи двигун, виготовляє Японія. До ради директорів входить рівне число представників фірм " Дженерал Моторс" і " Тойота", хоча президент призначається від " Тойоти".

Б) Внутрішній ринок у дедалі більшій мірі ставить кордон зростанню корпорацій, особливо в тих країнах, де діють антимонопольні закони. Так, в США антитрестовські закони обмежують максимальну долю ринка, котру може мати компанія. В результаті найбільші корпорації концентрують свою увагу на міжнародному секторі ринку. Бізнес шукає по всьому світі ринки (і формує їх для себе), а також середовище зі сприятливим податковим та інвестиційним кліматом.

3. Неабияку роль в переміщенні бізнесу за кордон відіграє та кий чинник, як ділові зв'язки між фірмами. Часто слідом за міжнародною фірмою просуваються пов'язані з нею кооперацією фірми та обслуговуючі організації типу банків, бухгалтерсько-ревізорських фірм.

4. Сильним стимулом переміщення частини виробничих потужностей за кордон є і екологічні чинники. Промислово розвинуті країни прагнуть переміщувати в країни, що розвиваються, такі виробничі потужності, котрі у значній мірі призводять до забруднення навколишнього середовища.

В цілому ж сектор міжнародної економіки надає бізнесу більш широкі можливості для отримання вигод, хоча і приховує в собі більше ризику.