Балансування статей платіжного балансу

В платіжному балансі підсумок по статтях кредиту і дебету повинен бути кількісно зрівноважений. Співвідношення між надходженням з-за кордону платежів і здійсненими країною платежами за кордоном характеризує стан платіжного балансу. " Торгівельний баланс", як головна частина " Поточного платіжного балансу" показує різницю між платежами по експорту та імпорту товарів. Якщо експорт перевищує імпорт, то створюється " позитивне сальдо" торгівельного балансу. Якщо імпорт перевищує експорт, то виникає зовнішньоторговельний дефіцит або дефіцит " від'ємне сальдо" торгівельного балансу. В цілому по " Балансу поточних операцій" дефіцит означає, що імпортні операції по першій частині платіжного балансу створили попит на іноземну валюту більший, ніж експортні операції забезпечили її пропозицію.

Друга частина платіжного балансу — " Рахунок руху капіталу" — також показує співвідношення попиту на іноземну валюту та її пропозицію. Приплив капіталу збільшує надходження іноземної валюти, відплив — зменшення іноземної валюти.

Баланс по поточних операціях і баланс руху капіталів взаємопов'язані. Дефіцит платіжного балансу по поточних операціях покривається в основному за рахунок припливу капіталів. І навпаки, при активі поточного платіжного балансу надлишкові кошти використовуються для купівлі нерухомості або акцій, облігацій в інших країнах.

Загальний баланс по поточних операціях і рух капіталів балансується або за рахунок офіційних резервів іноземної валюти центральних банків, або позик у іноземних урядів та МВФ. Якщо платежі країни (дебетні операції) не покриваються надходженнями іноземної валюти (кредитні операції), то покриття дефіциту платіжного балансу здійснюється за рахунок офіційних резервів. Сума покриття дефіциту показує скорочення валютних запасів країни. Відображається вона в платіжному балансі в статті " офіційні резерви" на боці кредиту, оскільки це пропозиція іноземної валюти, тобто операція експортного типу. Величина активного сальдо платіжного балансу відображається в статті " офіційні резерви" на боці дебету і показує розміри збільшення офіційних резервів. Отже, зростання офіційних резервів на боці дебету показує величину активного сальдо платіжного балансу. Величина офіційних резервів на боці кредиту показує масштаби дефіциту платіжного балансу, розміри зменшення офіційних резервів.

Інформаційна значущість платіжного балансу передбачає його конкретний і детальних аналіз у зв'язку з іншими макроекономічними показниками. В найбільш загальному вигляді актив і пасив торгівельного балансу пов'язаний з підвищенням або зниженням попиту на товари даної країни на світовому ринку, тобто економічної кон'юнктури світового ринку. В цьому випадку перевищення експорту над імпортом (позитивне сальдо торгівельного балансу) показує зростання світового попиту на товари даної країни, а покупці всередині країни віддають перевагу товарам національного виробництва, а не імпортним, що свідчить про добрий стан економіки країни. Навпаки, дефіцит (від'ємне сальдо торгівельного балансу) свідчить про недостатню конкурентоспроможність товарів даної країни на світовому ринку і переважанні всередині країни імпорту. Проте причини дефіциту можуть бути і іншими. Наприклад, сприятливі умови інвестування можуть викликати приплив капіталів в країну, за рахунок яких збільшується імпорт устаткування, що сприяє виникненню дефіциту торгівельного балансу. В даному випадку дефіцит торгівельного балансу супроводжується економічним зростанням. Можна відзначити і таке загальне правило для промислово розвинутих країн: "...в умовах нормально зростаючої світової економіки країна, чия валюта використовується в якості засобу міжнародних розрахунків, повинна мати дефіцит балансу по поточних операціях. Зростаюча економіка потребує накопичення залишків, необхідних для укладання міжнародних угод, і сама створює структуру міжнародного обміну, здатного забезпечити додатковий приплив світових грошей. Оскільки більша частина світових грошей має форму банківських депозитів або казначейських векселів у ключовій валюті, зростаючий попит на світові гроші збоку всіх інших країн породжує дефіцит міжнародних розрахунків ключової валюти. В цьому випадку дефіцит може бути цілком нормальним явищем". Це правило демонструють США, котрі, будучи кредитором всього світу, мали, починаючи з 1976 p., дефіцит торгівельного балансу і балансу поточних платежів, а в 1985 р. —стали нетто-боржником, оскільки накопичені американські активи за кордоном стали меншими, ніж іноземні активи в США. Світові фінансові центри також звичайно мають дефіцит балансу, представляючи при цьому просторий довгостроковий кредит.