Валютний ринок та його види.

Обмін (торгівля) валютами відбувається на валютному ринку (ВР). Валютний ринок — це ринок, на якому зіштовхуються попит та пропозиція іноземних валют, що оцінюються в національній валюті. Цей ринок є: 1) нематеріальний; 2) не має конкретного місця знаходження; 3) є міжбанківським ринком (банківські депозити); 4) завдяки процесу телекомунікації та інформатики є глобальним, тобто розгорнутим в масштабі всього світу. Сучасний валютний ринок являє собою суму телефонних і телетайпних контактів між учасниками торгівлі іноземною валютою. Термінал комп'ютера показує поточні котировки курсів усіх основних валют з датою здійснення операцій. Знайшовши підхожий курс, банк-покупець по телефону укладає угоду. Звичайно угода укладається за усною домовленістю. При необхідності документи, що підтверджують угоду, відсилаються пізніше.

На валютному ринку вирішальним чинником є швидкість отримання необхідної інформації, оскільки курси змінюються протягом лічених секунд. За допомогою супутникового та моніторного зв'язку, що охоплює весь світ, відбувається обмін інформацією між банками-учасниками цієї системи про валютні курси, обсяги своєї пропозиції валюти, умови купівлі-продажу, платіжний баланс провідних країн тощо.

За характером операцій валютний ринок поділяється на строковий та ринок " спот". " Спот" - це валютні операції з негайною поставкою. Вони становлять до 90% валютних операцій. Це операції за курсом (спотовий валютний курс), зафіксованим в момент їх укладання. Строкові валютні угоди (форвардні, ф'ючерські) — це угоди, за яких домовляються про поставки обумовленої суми іноземної валюти після закінчення угоди за курсом, заздалегідь зафіксованим в момент її укладання. Форвардні операції використовуються для страхування валютного ризику зарубіжних капіталовкладень. Ці операції банки укладають лише з фірмами, що мають гарну репутацію, головним чином з ТНК.

В залежності від обсягу, характеру валютних операцій та кількості використовуваних валют розрізняють такі види ринків:

· світові (Лондон, Нью-Йорк, Франкфурт-на-Майні, Париж, Цюрих, Токіо, Сянган, Сінгапур, Бахрейн);

· регіональні (місцеві).

В міжнародній валютній термінології розрізняють:

· валютні ринки: продаж і купівля валюти в країні її походження;

· євроринок: операції по закупівлі і продажу валюти поза країною її походження.

Наприклад, якщо банк у Франції бере кредит в доларах у США, то це — операція на Міжнародному валютному ринку, а якщо кредит в долларах США — у банку в Лондоні або в Гамбургу (ФРН), то контракт укладається на ринку євровалют. Євродолар або німецька євромарка — це однойменні валюти на рахунках банків, котрі знаходяться не в США і ФРН, тобто не " на батьківщині" цих валют, а в інших країнах. Отже, долар в пасиві банку Франції є євродоларом, німецька марка в пасиві банку Великобританії — євромарка. Банки, які проводять ці операції, є євробанками в тій частині своєї діяльності в іноземній валюті, котру вони проводять на своїй території. На євроринку відбувається швидке переміщення грошей з однієї країни в іншу в залежності від величини відсоткової ставки та співвідношення валютних курсів.

Євроринки набули розмірів світового масштабу. Вони охоплюють всі великі міжнародні банки, фінансові центри всього світу і всі конвертовані валюти. Оскільки євроринки — це ринки, на котрих здійснюються операції по кредитах і позиках, виражених у валютах, що відрізняються від валют країн знаходження банків, які виконують ці операції, то останні ухиляються від валютного регулювання і від податкового законодавства даної країни. Ухилення від регламентації і спонукає в значній мірі великі міжнародні банки всебічно сприяти розвитку євроринків.

З моменту появи євроринків в кінці 50-х років, вони стали предметом наукових суперечок. Одні вважають, що євроринки породили надлишки коштів міжнародної ліквідності і тим самим розповсюдження інфляції, що вони відповідальні за кризу заборгованості слабко розвинутих країн на початку 80-х років і т. ін. Інші — відзначають позитивну роль євроринків у розвитку світової еко номіки і підвищенні степені свободи при проведенні національної валютно-фінансової політики. Ці дві точки зору, по суті, відображають зміст процесів фінансової інтеграції за законами ринку, котрий може мати і має, поряд з позитивним впливом на світогосподарські процеси, негативні і саморуйнуючі наслідки, якщо цей ринок не буде знаходитись під певним міжнародним контролем.

Особливе місце займає ринок євродоларів. Його утворення викликане тим, що в ході розвитку світової системи склались особливі обставини формування пропозиції та попиту на долар поза США. Початок ринку євродоларів було покладено доларами СРСР, вкладеними в 50-ті роки в Євробанк — філію Держбанку СРСР і в Британський Московський народний банк. Євробанк розміщував ці доларові суми у французьких та британських банках. Отже, своїм походженням і назвою євродолари зобов'язані доларам Євро-банку. У формуванні ринку євродоларів беруть участь доходи від торгівлі наркотиками, котра ведеться в основному в американських доларах, нафтодолари, ліквідні кошти ТНК, гроші мафіозних груп різних країн тощо. З 1959 по 1971 p., а потім у 80-ті роки, платіжний баланс США з ряду причин мав від'ємне сальдо, а платіжний баланс європейських країн та Японії — позитивне сальдо, внаслідок чого кількість доларів, що знаходились в руках іноземців, стрімко зростала, розширюючи ринок євродоларів. Неабияким чинником розширення ринку євродоларів є роль долара як провідної резервної валюти, котра " так само добра, як і золото".

Виникнувши з потреб зовнішньої торгівлі, валютні ринки нині розвиваються в значній мірі незалежно від міжнародної торгівлі. Обсяг операцій на них не співставили з обсягом світового обміну товарами та послугами. В міру інтеграції західної економіки відмінялись обмеження зарубіжних інвестицій, внаслідок чого зростав обсяг валютних операцій, пов'язаних з міжнародним рухом капіталів, переведенням їх з однієї валюти в іншу. Ринок іноземних валют у даний час є найбільшим фінансовим ринком у світі. В 1995 р. щоденний обсяг операцій на валютних ринках становив близько 1, 2 трлн. дол. За рахунком фахівців обсяг торгівлі іноземною валютою щорічно зростає приблизно на 10% ¹ і якщо ця тенденція буде зберігатися, то у 2001 р. загальний щоденний обсяг операцій з іноземною валютою досягне 2, 14 трлн. дол.