Поняття валюта. Конвертованість валют.

Валюта - це грошова одиниця, яка використовується для вимірювання величини вартості товару.

Поняття " валюта" означає: 1) грошову національну одиницю, що лежить в основі грошової системи (долар, марка, крона тощо); 2) тип грошової системи в даній країні (золота, біметалічна, паперова і т. д.); 3) іноземну валюту (грошові знаки іноземних держав і платіжні документи, виражені в іноземних грошових одиницях і застосовувані в міжнародних розрахунках).

До XIX ст. загальне розповсюдження мали або срібна валюта, або біметалізм (срібло і золото одночасно). На початку XIX ст. в Англії, а в другій половині XIX ст. і в інших головних капіталістичних країнах вводиться золота валюта.

Крім золота в грошовому обігу знаходились грошові знаки —представники певної кількості золота — неповноцінні монети, паперові гроші (казначейські білети¹) і банкноти (банківські білети). Функції світових грошей виконувало золото. Валютний паритет, тобто співвідношення між валютами, дорівнював монетному паритетові, тобто співвідношенню золотого змісту грошових одиниць країн.

З припиненням обміну банкнот на золото вони набувають двоїстої природи, займають проміжне становище між справжніми банкнотами та паперовими грошима.

Сучасні гроші (банкноти) володіють двома групами властивостей. Одна — споріднює їх з класичними кредитними грошима (вони є знаками вартості, в їх основі лежить вексельний та чековий обіг, їх функціонування регулюється банками). Друга — (можливість додаткової емісії, здійснюваної банківською системою в порядку кредитування держави для покриття бюджетного дефіциту), зближує з паперовими грошима, робить можливим їх знецінення. Держава вдається до свідомого знецінення національної валюти для форсування експорту.

Наявність в сучасних грошах кредитного компонента надає усталеності грошовому обігу. Паперовий компонент слугує основою нестабільності грошової системи, викликає знецінення грошей. Різне сполучення цих компонентів, що викликає протилежні тенденції, і дозволяє пояснити відносну усталеність одних національних валют і неусталеність інших, довір'я до одних і недовір'я до інших валют¹.

У світогосподарській сфері валюти існують у вигляді депозиту до вимоги в банках (переважна частина) і готівкових грошей (незначна частина) і функціонують як кредитні гроші.

Валюти підрозділяються на: а) конвертовані, б) частково конвертовані і в) неконвертовані.

Конвертованими є валюти країн, які повністю відмінили валютні обмеження і обмінюють їх на всі інші валюти. До них відносяться долар США, канадський долар, швейцарський франк та ряд інших. Частково конвертовані — це валюти країн, що зберігають валютні обмеження певного кола валютних операцій (регулювання переказів і платежів за кордон, вивозу капіталу, золота, грошових знаків та цінних паперів; заборона вільного продажу і купівлі щоденної валюти, обов'язкове здавання іноземної валюти в обмін на національну валюту за офіційним курсом; контроль за валютними операціями для нерезидентів та за поточними операціями). Більшість західноєвропейських валют є частково конвертованими. До неконвертованих валют відносяться валюти країн, які повністю зберігають валютні обмеження по всіх операціях як для нерезидентів, так і резидентів.²

Конвертованість валют з точки зору відношення резидентів і нерезидентів до валют поділяється на внутрішню та зовнішню. Внутрішня конвертованість — право обмінних операцій національної валюти на іноземну валюту мають тільки резиденти усередині країни. Зовнішня конвертованість - право резидентів здійснювати операції з іноземною валютою з нерезидентами.

Нерезиденти - усі інституційні одиниці, що постійно знаходяться на території іноземної держави, навіть якщо вони є філіями інституціональних одиниць даної країни.

Синонімом конвертованості валюти є термін " тверда валюта". Це валюта, яка характеризується стабільним валютним курсом, рухи якого підпорядковуються макроекономічним закономірностям.

В міжнародних розрахунках розрізняють валюту платежу і валюту угоди. Валюта платежу — це валюта, в котрій обумовлена оплата товару за зовнішньоторговельною угодою або погашення кредиту. Валюта угоди — валюта, в котрій виражена ціна товару або сума наданого кредиту. Валюта угоди може не співпадати з валютою платежу. В цих випадках в договорі вказується, за яким курсом валюта угоди повинна бути перерахована у валюту платежу.

Нині всі розрахунки між промислово розвинутими країнами відбуваються, в основному, у вільно конвертованій валюті (ВКВ), на відміну від системи клірингових розрахунків, коли платежі між клієнтами або зовнішньоторговельними банками здійснюються в одній країні, а остаточний розрахунок проводиться між банками цих країн.