Види знеболювання у разі препарування твердих тканин зубів та методи його проведення

Біль - один із головних агентів, які породжують небажані реактивні явища під час препарування опорних зубів з живою пульпою під різні види незнімних протезів. Ускладнення, які виникають під час даної маніпуляції, можуть носити як місцевий, так і загальний характер.

У запобіганні виникненню цих реакцій головна роль має належати лікарю
стоматологу-ортопеду, адже він має справу з живими тканинами, які різко реагують на ушкодження, і не повинен про це забувати ні на мить. Нині загальноприйнято, що препарування зубів зі збереженою пульпою повинно проводитися тільки під знеболюванням.

Невиконання цих вимог призводить до появи місцевих реакцій на препарування, які проявляються гіперемією пульпи, крововиливом у ній, а в разі грубих маніпуляцій спричиняють загибель її. Виникнення болю значно утруднює якісне виконання маніпуляцій, пов'язаних з препаруванням, підвищує небезпеку поранень язика, щік, губ.

Перед початком препарування необхідно детально обстежити хворого, вияснити, на скільки в нього виражене відчуття страху перед майбутніми маніпуляціями, стан нервової системи тощо. У деяких випадках спочатку необхідно провести медикаментозну підготовку, а вже потім проводити місцеве знеболювання.

Медикаментозна підготовка хворого (премедикація) спрямована на зняття відчуття страху, напруження. Для цього використовують транквілізатори,
які хворий вживає за 30-35 хв. до початку препарування. Після проведення препарування хворого не можна відпускати з клініки протягом 1 год.

З метою проведення ефективної премедикації використовують такі
лікарські засоби:

— седативні речовини (препарати валеріани, пасифлори, собачої кропиви, іону);

— антигістамінні препарати;

— насонні препарати (барбітурати і небарбітурати у малих дозах)-

— анксіолітики (малі транквілізатори, атарактики);

— нейролептики (великі транквілізатори, нейролептики у малих дозах);

— парасимпатоблокатори;

— серцеві глікозиди короткої та негайної дії;

— опіати і наркотичні анальгетики;

— ненаркотичні анальгетики;

— глікокортикоїди.

Як показав багаторічний досвід, використання з метою знеболювання різноманітних паст є неефективним і нині вони не використовуються.

Основним методом знеболювання у клініці ортопедичної стоматології у всіх країнах світу с місцева анестезія. Необхідно зазначити, що такі знеболювальні засоби, як новокаїн та його аналоги лідокаїн і тримекаїн, у разі їх використання можуть спричинити небезпечні загальні ускладнення організму хворого, аж до летальних випадків, тому ми рекомендуємо не використовувати дану
групу анестетиків для проведення знеболювання.

Для проведення препарування групи зубів широко використовують провідникову анестезію із застосуванням сучасних знеболювальних засобів. Для цього використовують карпульні та одноразові пластмасові шприци з тонкими голками діаметром 0, 3 мм. Представниками знеболювальних засобів є:

— 2 % мепівакаїн з адреналіном 1: 100 000 (Scandonest 2 % SР);

— 4 % артикаїн з адреналіном 1: 200 000 (Ultracain DS, Ubestesin);

— 4 % артикаїн без вазоконстриктора (Septanrst 4 % SVС);

—3 % мепівакаїн без вазоконстриктора (Scandonest 3 % SVС) (мал.18, див. кольорову вклейку).

Застосування анестетиків з вазоконстрикторами 1: 100 000 вимагає від лікаря підвищеної уваги та обережності.

Наявність у клініці високоефективних анестетиків та інструментарію для знеболювання дозволяє проводити інші види анестезій, а саме апікальну під окістя з присінкового боку, інтралігаментарну, спонгіозну — за вибором лікаря залежно від клінічної ситуації.

У деяких випадках у разі неефективності застосування вищеописаних заходів виникає необхідність під час препарування зубів використовувати наркоз у стадії анальгезії (закис азоту, фторотан, ротилан).

Показаннями для застосування загального знеболювання можуть бути такі причини:

— неприйняття хворими місцевих анестетиків або неефективність останніх;

— неможливість усунення страху перед майбутнім втручанням за допомогою психотропних препаратів;

- порушення психіки хворих;

— неможливість проведення препарування за наявності захворювань нервової системи (хорея, гіперкінези, епілепсія тощо).

Зняти біль, запобігти йому, зробити процес препарування безболісним - обов'язок лікаря.