Організація як форма діяльності людей

Лекція 1. Еволюція управлінської думки

1. Організація як форма діяльності людей.

2. Школи управління й основні підходи до його вивчення.

3. Еволюція вимог до менеджерів.

Питання для самостійної підготовки студентів

4. Необхідність управління організаціями.

5. Методи вивчення історії менеджменту.

6. Управління виробництвом як система.

7. Основні положення традиційного і сучасного менеджменту.

Питання до семінарського заняття (Реферати):

1. Різниця між поняттями «управління» та «менеджмент».

2. Сучасні вимоги до менеджера

Характеристика концепцій життєвого циклу організації

4. Співвідношення понять " менеджер", " підприємець" і " спеціаліст"

5. Організація як об’єкт управління

Література:

1. Майкл Мескон, Майкл Альберт, Франклин Хедоури «Основы менеджмента»: Перевод с англ. – М.: «Дело», 2007. – 720 с.

2. Дідковська Л.Г., Гордієнко П.Л. Історія вчень менеджменту: Навч.посібник. – К.: Алерта, 2008. – 477 с.

3. Дикань Н.В. Менеджмент. Навч. посібник / Н.В. Дикань, I.I. Борисенко. – К.: Знання, 2008. – 389 с.

Організація як форма діяльності людей

Організа́ ція (від грец. органон — інструмент) — цільове об'єднання ресурсів для досягнення певної мети.

Частіше всього термін вживається для означення соціальної групи, яка розподіляє виконання завдань між учасниками для досягнення певної колективної мети.

Організації, створені людиною (людьми), характеризуються наявністю людини як активного ресурсу.

Для організацій, створених людиною, характерна наявність функцій управління і планування.

Суспільство складається з безлічі організацій, з якими пов´ язані всі аспекти і прояви людського життя - суспільства в цілому, економіки, науки, освіти, навіть особистого життя.

Організація - це соціальне утворення з визначеними межами, яке свідомо координується і функціонує на відносно простій основі для досягнення мети.

Під словами " яке свідомо координується " ми розуміємо управління,

під " соціальним утворенням " - те, що організація складається з людей чи груп осіб, які взаємодіють між собою.

Організаційні процеси містять у собі соціальну сутність, а взаємодія членів груп повинна бути збалансованою і припускає необхідність у координації.

Організація - це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної цілі чи цілей. Щоб бути справді організацією, ця група повинна відповідати таким вимогам:

- наявність принаймні двох людей, які вважають себе частиною цієї групи;

- наявність хоча б однієї спільної мети;

- наявність членів групи, які свідомо працюють разом, щоб досягти значимої для всіх мети.

Будь-яка організація складається з елементів (відділів, служб, груп, окремих виконавців), їхніх ролей і відносин, визначених ієрархією, писаними і неписаними правилами (кодексами) поведінки. Ці ролі, відносини й кодекси можуть мати офіційні та неофіційні аспекти або офіційну і неофіційну структури.

Кожна організація має своє призначення - місію, в ім´ я якої люди поєднуються і здійснюють свою діяльність. Місія - поняття неоднозначне. Здійснюючи свою місію (призначення), організація домагається досягнення визначених цілей - виживання, росту, прибутковості. Вона випускає визначену продукцію і надає послуги, використовує різні технології тощо.

Всі організації мають загальні для них характеристики.

1) всі організації використовують чотири види ресурсів (рис. 1.):

· людські ресурси;

· фінансові ресурси;

· фізичні ресурси (сировина, устаткування тощо);

· інформаційні ресурси.

Рис. 1. Загальна системна модель організації

2) будь-яка організація є відкритою системою. Ресурси, які організація використовує для виробництва продукції (надання послуг) вона забирає із зовнішнього середовища. В свою чергу продукція, що виробляється організацією також реалізується у зовнішньому середовищі. Отже організація може існувати лише у взаємодії з оточуючим середовищем. Це означає, що будь-яка реально існуюча організація є відкритою системою.

3) всі організації здійснюють горизонтальний і вертикальний поділ праці. Якщо навіть дві людини працюють спільно для досягнення єдиної мети, вони повинні поділити роботу між собою.

Поділ загальної роботи в організації на її складові частини називається горизонтальним поділом праці. Результатом горизонтального поділу праці є формування окремих підрозділів організації (відділів, цехів, виробництв, ділянок тощо).

Оскільки робота в організації розподіляється між окремими підрозділами та виконавцями, хтось має координувати їх діяльність. Внаслідок цього об’єктивно виникає потреба у так званому вертикальному поділі праці, тобто у відокремленні діяльності із координації дій від самих дій, що координуються.

Діяльність з координації роботи інших людей в широкому розумінні і становить сутність управління організацією.

У широкому розумінні менеджмент - це вміння досягати поставлених цілей шляхом використання праці, інтелекту та мотивів поведінки інших людей.

4) всі організації мають структуру (сукупність підрозділів та зв’язків між ними, а також взаємовідносин між рівнями управління та функціональними сферами діяльності), яка надає їм цілісність й спроможність реалізувати своє призначення.

В організаціях важливе значення має ієрархія. Організація вважається ієрархічною, якщо відносини між начальником і підлеглими мають ланцюговий характер. Із збільшенням ієрархічності зростає кількість підлеглих, які водночас є начальниками. Таким чином, утворюється " потік" влади й відповідальності, що " спускається" по неперервній лінії від вищих рівнів влади до нижчих. Цю лінію можна назвати " порядком підлеглості", або " порядком влади".