Окис вуглецю – чадний газ СО.

Безбарвний газ без запаху і смаку, не має дратівних властивостей. Утворюється при горінні речовин, які містять вуглець, без достатньої кількості кисню. Можливе утворення при роботі двигунів внутрішнього згорання, може накопичуватися в закритих приміщеннях. Особливо багато СО утворюється при лісних, торф’яних пожежах; пожежах у побутових і промислових будівлях. В зоні слабких руйнувань при вітрі до 5 м/с утворюється концентрація до 12 мг/л СО і до 4, 8 % СО₂. СО при низьких концентраціях інертний, при високих реагує з хлором і утворює фосген.

ГДК р.з. СО = 20 мг/м ³ (0, 02 мг/л); ГДК р.з. СО₂=0, 2 мг/м ³.

Під час пожежі без доступу повітря в диму може бути до 0, 6 % СО і до 3 % СО₂. При конц. СО = 0, 5 % через 20-30 хв. – смерть. При конц. СО₂ = 8-10 % через 20-30 хв. – непритомність.

СО попадає в організм через органи дихання, з’єднуючись з гемоглобіном крові утворює карбоксигемоглобін, який позбавляє кров можливості переносити кисень з легенів до тканин – гіпоксія.

Ознаки отруєння: головний біль, запаморочення, нудота. При великих дозах – блювання, непритомність, смерть. Слизові оболонки і шкіра мають рожевий колір.

Виявлення: УГ-2, ГХ-4, ГХ-5, “компас”, автоматичні газоаналізатори серії “321 ОУ”- сигналізатори. Захист – промислові протигази марки СО, М, П-2, ізолюючий протигаз, ГП-5, ГП-7 з гопкалітовим патроном; ДП-2. Мінімальний час захисту промислових протигазів марки “СО” при концентрації 6, 2 мг/л – 150 хв.

Перша допомога:

- одягнути протигаз, винести на свіже повітря;

- дати кисень, понюхати нашатирного спирту;

- при необхідності ЛСР (легенево-серцева реанімація);

- відправити до лікарні (транспортувати).

Вміст СО₂ в наземних приміщеннях 0, 06 %, в підземних – 0, 2-0, 4%.

Ртуть. Ртуть (Hg) – рідкий сріблясто білий метал, помітно летючий навіть при кімнатній температурі. Питома вага 13, 5 кг\л. Температура (градусів за Цельсієм): плавлення = -38, 86, кипіння = +356, 68. ГДКр.з. = 0, 01 мг\куб.м, ГДКн.п. = 0, 003 мг\куб.м – середньодобова, ГДК у водоймищах = 0, 00055 мг\л. У твердому вигляді білого кольору, ковка, хімічно стійка, не розчиняється у воді, розчиняється у „царській воді” – суміші 3 об’ємів концентрованої соляної (HCl) і 1 об’єму концентрованої азотної кислоти (HNO3), з металами утворює амальгами.

Ртуть в промислових масштабах одержують шляхом окислювального випалювання кіноварі (сульфат ртуті). Використовується для виробництва катодів, у виробництві штучних вентилів, контрольно вимірювальних приладів. В ХХ ст. збільшилася з 0, 7 до 6 г\кв.км. В атмосферу щорічно поступає більше 500 т. ртуті.

Техногенно розповсюджена ртуть вступає в природний кругообіг і засвоюється тваринами і людиною. Відзначається високою токсичністю для всіх форм життя. Гострі форми отруєння пов’язані з аваріями або порушеннями техніки безпеки.

Клінічна картина отруєння розвивається через 8-24 години і характеризується загальною слабкістю, головним болем, болями при ковтанні, підвищенням температури, катаральними (запальними ураженнями) явищами верхніх дихальних шляхів. Потім хворобливість ясен, біль у животі, шлункові розлади, іноді запалення легенів. Відомі смертельні випадки.

Хронічна інтоксикація розвивається поволі і тривалий час протікає без явних ознак. Підвищується стомлюваність, слабкість, сонливість, апатія, емоціональна нестійкість, головні болі, запаморочення, тремтіння рук, повік, язика, всього тіла, дратівливість, послаблення пам’яті.

Робочі поверхні, забруднені ртуттю, постійно виділяють пари, забруднюють атмосферу і за певних умов можуть викликати хронічне отруєння.

Захист при концентрації 0, 01-10 мг\куб.м – промислові протигази („Г” і Г8 без проти аерозольного фільтру – ПАФ, коробка чорно-жовта. Г– 100 годин захист, Г8 - 80 годин, „Г” – з чорно-жовтою коробкою з білою вертикальною смугою з ПАФ – 80 годин) і респіратори (РПГ-67-Г – 25 год., РУ-60М-Г і РУ-60МУ-Г більше 15 годин.

Перша допомога при гострих отруєннях: промити шлунок водою з 20-30 г активованого вугілля або білковою водою (2-3 білка на 1 л води), дати молоко, потім проносне. Повний спокій, стаціонарне лікування.

При початковій формі інтоксикації - виключити контакт зі ртуттю на 3-4 тижні і лікування в поліклінічних умовах. При середній – відсторонити від роботи зі ртуттю на 6-9 тижнів. При тяжкій формі або рецидиві – відсторонити від роботи зовсім.

Демеркурізація, як правило механічним шляхом ( піпеткою, грушею). З щілин станіолем або амальгованою пластинкою (вони зволожуються). Після цього засипати місце розливу порошком сірки або сріблинкою, а приміщення провітрити (порошок видалити через 2-3 години).

Для видалення залишків ртуті використовують реактиви:

- 20% розчин хлорного заліза;

- діоксид марганцю (1 вагова частина і 5% HCl (2 вагові частини).

Повніша демеркурізація:

- мильно-содовий розчин (4% розчин мила в 5% водному розчині соди) при температурі + 60-70 градусів за Цельсієм;

- 0, 2 % перманганату калію підкисленого НС1 (5 мл. кислоти питомої ваги 1, 19 на 1 л розчину перманганату калію);

- 20% розчин хлорного вапна;

- 5-10% розчин НС1;

- 4-5% розчин моно і діхлораміну.

Час взаємодії демеркурізаторів з забрудненою поверхнею = 1, 5-2 доби. Після чого провітрити приміщення. Демеркурізація вважається проведеною, якщо у робочій зоні С = 0, 01 мг\куб.м, а в житловому приміщенні С= 0, 0003 мг\куб.м.

Експлуатація об’єктів після демеркурізації дозволяється з дозволу санепідемстанції і органів влади.

При виявленні розливу ртуті телефонувати в міліцію 02 і районну службу оперативного реагування.

Якщо у приміщенні розбито ртутного термометра (градусника):

- вивести з приміщення всіх людей;

- відчинити навстіж вікна;

- захистити органи дихання хоч би ватно-марлевою пов’язкою;

- негайно починайте збирати ртуть спринцівкою і відразу складайте їх у склянку з розчином (2 г перманганату калію на 1 л води), дрібніші кульки щіточкою на папір і теж скидають в банку. Банку щільну закрити кришкою.

Пилососом користуватися забороняється!!!

- вимийте забруднене місце мильно-содовим розчином (400 г мила і 500 г кальцинованої соди на 10 л води) або розчином перманганату калію (20 г на 10 л води);

- утримуйте в приміщенні температуру +18-20 градусів за Цельсієм для скорочення термінів оброблення;

- якщо ви наступили на розлиту ртуть – вичистіть та промийте підошви взуття міцним (майже чорним) розчином марганцівки.

Якщо розлито більше ніж у градуснику виконуйте всі застереження наведені вище і залиште забруднене приміщення взявши з собою документи, цінності, ліки, продукти та інші речі, а також:

- вимкніть електрику та газ, загасіть вогонь в печах;

- надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, зателефонуйте до міліції (02).

Дії населення в умовах зараження СДОР. При аваріях на ХНО і розповсюдженні зараженого повітря населення, яке опиняється в зоні зараження, оповіщається засобами масової інформації, шляхом подачі сигналу “Увага всім”. Треба виконувати рекомендації, які даються в мовному повідомленні. Треба також знати правила поведінки на зараженій території.

Основний спосіб захисту – це своєчасно залишити небезпечну зону або осередок зараження. Якщо ви не змогли покинути приміщення до підходу отруйної хмари, залишайтесь у приміщенні, при цьому треба зробити герметизацію вікон, дверей, вентиляційних отворів; використовувати найпростіші засоби захисту: ватно-марлеву пов’язку, маску з тканини, змочену у воді.

На зараженій території без засобів захисту знаходитись не можна, а якщо ви опинились в такому положенні, необхідно швидко вийти з зараженої зони в напрямку, перпендикулярному напряму вітру, дотримуватися наступних правил:

- рухатися швидко, але не бігти і не піднімати пилу;

- не торкатися оточуючих предметів, не тулитися до будівель;

- не наступати на краплі або на порошкоподібні розчини невідомих предметів;

- - під час руху вибирати місця з найменшою концентрацією ХНР (хлор, діетиламін важчий, ніж повітря – накопичується у низьких місцях; аміак легший повітря – у верхніх місцях; також вибір етажності, для пережидання НС);

- відчувши на тілі наявність ХНР протріть ці місця розчином з ІПП-8, або будь-яким тампоном з водою.

- При відсутності засобів індивідуального захисту треба користуватися підручними засобами: ватно-марлевими пов’язками, хустинкою, змоченою водою, а краще зволожену розчином соди – захист від хлору і кислих парів; розчин кислоти (борної, лимонної) – захист від аміаку, діметиламіну.

Під час виходу з зони зараження надавайте допомогу дітям, інвалідам, людям похилого віку. Після виходу з зони зараження, проведіть часткову або повну санобробку.

Ліквідація наслідків аварій, пов’язаних з виливом (викидом) СДОР, є складним і трудомістким процесом. Основними заходами при цьому є:

- проведення невідкладних аварійно-відновлювальних робіт з метою зупинення виливу (викиду) СДОР;

- локалізація ділянок розливу СДОР шляхом обкопування їх чи збір рідини у спеціальні пастки;

- постановка на шляхах розповсюдження парів СДОР водяних завіс з використанням різноманітних машин, а також облаштування на таких шляхах вогневих завіс за допомогою багать, бочок з горючою сумішшю і т.п.

В обов’язки усіх осіб, які беруть участь в ліквідації наслідків виливу (викиду) СДОР повинно входити уміння надавати допомогу ураженим (в тому числі само- і взаємодопомогу). Вони повинні бути готові уміло надівати на уражених протигази, виводити (виносити) людей із осередків ураження, при необхідності робити ураженим штучне дихання і непрямий масаж серця, нейтралізувати СДОР на шкірі, промивати очі водою або відповідним розчином. Все це буде відповідати швидкій і ефективній роботі з ліквідації наслідків в осередку ураження, виключить або зменшить втрати від небезпечних хімічних речовин, забезпечить підвищення стійкості функціонування об’єкту.