Висновки 2 страница

(1.11)

де Rp – тарифний розряд робітників; Ро – кількість основних робітників даного розряду.

У курсовій роботі при розробці плану розміщення і компонуванні обладнання на площі дільниці необхідно передбачити організацію багатоверстатного обслуговування на тих операціях, де більшим є час, коли обладнання працює у автоматичному режимі.

Впровадження багатоверстатного обслуговування на механічній дільниці дає можливість одночасно обслуговувати декілька однотипних верстатів, що значно збільшує продуктивність праці порівняно з одноверстатним.

Приймаючи рішення про доцільність багатоверстатного обслуговування, студент повинен визначити цикл роботи одного верстата протягом часу, за який регулярно виконуються одні і ті ж повторні прийоми роботи.

Кількість верстатів, які може обслуговувати один робочий, визначається за формулою

(1.12)

де Т _маш= 4, 25 хв. (машинний час автоматичної роботи обладнання); Т _руч= 2, 86 хв. (ручний час на установлення, закріплення, знімання деталі, контроль за своєю роботою); Т _перех= 0, 5 хв. (час на перехід від верстата до верстата).

В даному прикладі: кількість верстатів, які може обслуговувати один робочий на операціях 025 і 030 - токарна з ЧПУ,

с _бв = 4, 25/(2, 86+0, 5)+1=2, 35 верстата. Приймаємо с _бв = 3 верстати.

Чисельність робітників при багатоверстатному обслуговуванні визначають з урахуванням даної кількості верстатів, на яких може працювати робітник даної професії:

(1.13)

де Т_труд – річна трудомісткість робіт верстатника, н.-год.; с_бв – чисельність верстатів, які можуть обслуговуватися одним робочим, шт.; K_з.сер = 0, 75…0, 80 – коефіцієнт завантаження верстатів при серійному типі виробництва.

В даному прикладі: Приймається Р_верст=2 верстатники.

Циклограма роботи багатоверстатника наведена на рис. 2.

Розрахунок кількості допоміжних робітників. Допоміжні робітники виробництва – це працівники, які обслуговують основне виробництво (наладчики, комірники роздавальчої комори інструментів, слюсарі для ремонту верстатів та оснастки, електромонтери, контролери та інші).

Кількість допоміжних робітників на проектованій дільниці визначається:

– за нормами обслуговування (наладчики верстатів, контролери і т. ін.), або

– за кількістю робочих місць, за якими ці робочі закріплені (кранівники, стропальники), або

– у процентному відношенні від кількості основних виробничих робітників (45...55 %).

У нашому прикладі кількість допоміжних робітників визначається за нормами обслуговування, і результати розрахунку зводяться в табл. 4.

Середній розряд допоміжних робітників складає

Розподіл загальної чисельності допоміжних робітників за спеціальностями та кваліфікацією виконується студентом самостійно з урахуванням умов виробництва на проектованій дільниці (табл..4).

Таблиця 4. Розрахунок потрібної кількості допоміжних робітників та їх кваліфікації

Чисельність керівних робітників, спеціалістів, службовців та молодшого обслуговуючого персоналу розраховується з використанням структури кадрів, що склалися на діючих підприємствах. При цьому дана категорія працюючих становить 15-20% прийнятої кількості основних та допоміжних робітників. Результати розрахунку чисельності керівних робітників, спеціалістів, службовців та молодшого обслуговуючого персоналу (МОП) наведено в табл. 5.

Таблиця 5. Розрахунок чисельності спеціалістів, службовців та молодшого обслуговуючого персоналу

Примітка. *⁾ Використані посадові оклади даної категорії робітників зі штатного розкладу машинобудівного підприємства.

Планування дільниці (цеху) - це план розташування виробничого обладнання (верстатів, підйомно-транспортного обладнання тощо) робочих місць, проїздів, переходів і т. д.

При плануванні дільниці слід додержуватися таких основних вимог:

– обладнання на дільниці має розміщуватися залежно від послідовності виготовлення деталей відносно технологічного процесу (серійне, крупносерійне та масове виробництво);

– планування за моделями (типами) верстатів - груповий спосіб - застосовується у одиничному та дрібносерійному виробництві; верстати розміщують групами (токарні, фрезерні, шліфувальні тощо) у послідовності обробки основного виду заготовок на дільниці;

– планування за типами виробів здійснюється, коли на дільниці виготовляються деталі, які постійно закріплені за нею (вали, шпинделі, шестірні, зубчасті колеса, втулки, муфти тощо). У цьому випадку верстати розміщують за типами виробів або за ходом технологічних операцій. Ці способи розташування обладнання є найбільш вигідними для механічної дільниці серійного виробництва і застосовуються у проектуванні частіше за інші;

– розташування верстатів необхідно пов’язувати із застосуванням підйомно-транспортного обладнання. При цьому передбачають вибір найкоротших шляхів переміщення заготовок або деталей у процесі виробництва, виключаючи кільцеві, зворотні рухи, Вантажопотоки не повинні перехрещуватися між собою, а також перетинати й перекривати основні проїзди та переходи, які призначені для руху людей;

– розміщення обладнання, проїздів та переходів повинно гарантувати зручність та безпеку праці; можливість монтажу та ремонту обладнання; зручність подавання заготовок та інструментів, а також прибирання відходів;

– розташування має бути " гнучким", тобто необхідно передбачити можливість заміни верстатів при зміні технологічного процесу;

– під час планування розміщення мають бути передбачені робочі місця для майстра та технолога, а також можливість застосування механізованого та автоматизованого обліку та управління.

Для розробки плану розташування верстатів на дільниці рекомендується:

a) попередньо на міліметровому папері (у масштабі 1: 50 або 1: 100) нанести сітку колон. Слід врахувати, що виробничі будівлі бувають одно- та багатоповерхові. При виготовленні великогабаритних та важких деталей бажано використовувати одноповерхові будівлі з такою сіткою колон: ширина прольоту В =12, 18, 24, 30 та 36 м, довжина дільниці L _a=18...50 м та шаг колон t =6...12 м, висота будівлі Н =8, 4...18, 0 м, ширина проїздів b =3...4 м, ширина пішохідних проходів b =1, 4 м;

b) із твердого паперу (картону) вирізати зображення контурів верстатів - темплетів - в тому ж масштабі, що і план будівлі. Викреслюючи темплети, приймають контур верстата відносно габаритних розмірів, які беруть із паспортів верстатів або із довідників (Додаток И).

Вірно зроблений темплет дозволяє наочно зобразити розміри фактичної площі та мінімально допустимих відстаней між верстатами та елементами будівлі. Місце робочого біля верстата позначається кружком діаметром 500 мм (у відповідному масштабі) половина кружка закреслена, світла половина позначає обличчя робочого і повинна бути повернена до верстата.

Розміщуючи на плані дільниці темплети верстатів в різних варіантах, знаходять кращий варіант, який фіксують, прикріплюючи темплет шпильками або кнопками, а потім контури верстатів легко обкреслюють олівцем.

При розміщенні верстатів керуються такими правилами:

– верстати розміщуються в прольоті в один, два та три ряди залежно від їх розмірів та ширини прольоту;

– верстати можуть розміщуватися вздовж прольоту, впоперек нього або під кутом;

– робочі місця розташовуються з боку проходів, що полегшує обслуговування робочого місця. Найбільш зручним є розміщення вздовж проїзду та при розташуванні верстатів до проїзду фронтом. При поперечному розміщенні верстатів їх обслуговування (подавання заготовок, приймання деталей тощо) ускладнюється, тому що приходиться передбачати поперечні проїзди для доставки деталей електрокарами до робочих місць;

– для кращого використання площі револьверні верстати, автомати та інші верстати для обробки пруткових заготовок також розміщуються в шаховому порядку, причому в цьому випадку необхідно забезпечити можливість підходу до верстатів з двох боків;

– верстати один відносно до одного розміщуються фронтом, в " потилицю" та тильними боками. При розміщенні верстатів вздовж дільниці більш вигідно використовувати площу з тильним розміщенням верстатів;

– великі верстати не можна розміщувати біля вікон, тому що це призводить до затемнення дільниці.

При визначенні відстані між верстатами, від верстата до стіни та колон будівлі потрібно враховувати наступне:

– відстань беруть від зовнішніх габаритних розмірів верстатів, включаючи крайні положення рухомих частин, відчинених дверцят та постійних огорож верстатів;

– при різних розмірах двох поруч розміщених верстатів відстань між ними приймається за більшим із цих верстатів;

– при обслуговуванні верстатів мостовими кранами або кран-балками відстань від стін та колон до верстатів приймають, враховуючи можливість обслуговування верстатів при крайньому положенні гака крана.

При виборі ширини проїздів між рядами верстатів необхідно мати на увазі наступне:

– відстань беруть від зовнішніх габаритних розмірів верстатів, включаючи крайні положення рухомих частин, відчинених дверцят та постійних огорож верстатів;

– розмір переміщуваних деталей або тари з деталями у напрямку, перпендикулярному проїзду;

– ширина проїздів при транспортуванні електрокарами визначається з урахуванням можливості їх повороту на 90^о.

При плануванні дільниці мають бути передбачені місця для майстра, технолога, контролера площею не менше 6 м² кожне. Слюсарні верстаки та контрольні плити можуть бути розміщені на механічній дільниці (за технологічним процесом).

Відстань між верстатами та елементами будівлі для різних варіантів розміщення обладнання, а також ширину проїздів у залежності від різних видів транспорту регламентують нормами технологічного проектування (див. Додатки Ж, З та И).

На плані технологічної лінії, крім обладнання, повинні бути нанесені транспортні засоби, інструментальні тумбочки, тара для заготовок та готових деталей, верстаки, стелажі та інша оргоснастка (розроблена при виконанні курсового проекту з організації та нормування праці).

Після того, як чернетку плану дільниці затвердить керівник курсової роботи, план розташування обладнання можна викреслювати начисто.

Перелічені вище вимоги та правила враховуються при виконанні графічної частини курсової роботи. Приклад графічної частини наведено на рис. 3..

2.5. Визначення обсягу капітальних вкладень (інвестицій) у створення дільниці (цеху) по виготовленню деталі " шестерня"

Розрахунки обсягу капітальних вкладень наведено у табл. 7.

Таблиця 7. Визначення величини капітальних вкладень та їх структури

3. Методика розрахунку економічних показників проектованої дільниці (цеху)

3.1. Розрахунок річного фонду оплати праці робітників дільниці

Фонд оплати праці (заробітної плати) робітників дільниці (цеху) включає в себе фонди оплати праці основних (З_осн) і допоміжних (З_доп) робітників, фонд оплати праці керівників та службовців (З_к.с) і фонд оплати праці молодшого обслуговуючого персоналу (З_МОП):

З_р.д = З_осн + З_доп + З_к.с + З_МОП (3.1)

Фонд оплати праці основних робітників (З_осн) складається з тарифного фонду () та доплат ()

(3.2)

Метод розрахунку цих складових залежить обраної системи оплати праці. На дільницях механічної обробки виробів можуть використовуватися: відрядна проста та відрядно-преміальна, погодинна проста та погодинно-преміальна системи. Інші системи оплати праці не використовуються.

За умов відрядної простої системи оплати річний тарифний фонд визначається так:

, (3.3)

або

(3.4)

де Ч_ср – середньоденна тарифна ставка, грн..; Т^/ – трудомісткість річного обсягу випуску виробів з довантаження обладнання, н.-год.; і=1, 2, 3…m – кількість найменувань технологічних операцій, що виконуються при обробці виробу; Т_і – трудомісткість і-ой операції при виготовленні річного випуску виробів, н.-год.; Ч_і – годинна тарифна ставка, що відповідає розряду складності і-ої операції.

Додатковий фонд заробітної плати складається з: коштів на оплату відпусків; доплат за роботу у нічній час; премій, згідно преміальних систем оплати та інших доплат. У прикладі, що розглядається, можливими є перераховані доплати за виключенням інших доплат, а саме

(3.5)

Приймається погодинна проста система оплати праці основних робітників, тому премія не нараховується

(3.6)

або

(3.7)

де Р_осн – кількість основних робітників, чол..; – середньомісячна заробітна плата одного основного робітника, грн.; α – відсоток коштів на оплату відпусків, який склався у тарифному фонду оплати (для механічних виробництв приймається від 8% до 12%).

Доплати за години роботи в нічний час визначаються

(3.8)

де – кількість відпрацьованих годин основними робітниками в нічний час, чол. годин за рік. Нічний час рахується з 10 годин вечора до 6 годин ранку; в – відсоток, встановлених державою доплат за роботу у нічній час (ст. 108 КЗОТ), в = 20 %.

Розрахунки тарифного фонду оплати праці виконуються за формулою 3.4 і зводяться у табл..8.

Таблиця 8. Розрахунок тарифного фонду заробітної плати основних робітників дільниці

Найменування технологічних операцій	Розряд роботи	Тарифна заробітна плата за одиницю деталі	Тарифна заробітна плата на річну програму випуску деталей з урахуванням довантаження супутньою продукцією
Норма часу (Т шт.-к), н.-год.	Годинна тарифна ставка*), грн.	Оплата за обробку одиниці деталі грн.. (3 гр.хгр. 4)	Трудомісткість річної програми, н.-год.	Годинна тарифна ставка, грн.	Сума, грн. (гр.6хгр.7)
1. Токарна		0, 203	9, 667	1, 962		9, 667	39915, 04
2. Токарна		0, 173	7, 685	1, 33		7, 685	27043, 52
3. Токарна з ЧПУ		0, 144	8, 539	1, 62		8, 539	32924, 68
4. Токарна з ЧПУ		0, 148
5. Токарна		0, 187	7, 685	1, 44		7, 865	29126, 15
6. Токарна		0, 143	7, 685	1, 1		7, 685	27888, 87
7. Токарна		0, 360	9, 667	3, 48		9, 667	70656, 1
8. Протягувальна		0, 091	8, 539	0, 784		8, 539	30859, 95
9. Свердлильна		0, 091	7, 685	0, 699		7, 685	27773, 59
Разом:	–	1, 540	–	12, 42	–	–	286187, 9

Примітка *⁾: Використані ставки тарифної сітки 210 машинобудівного підприємства.

Річний додатковий фонд оплати розраховується за формулами 3.7 і 3.8:

де 12, 42/1, 54=8, 065 грн. – середньоденна тарифна ставка (Ч_ор); 9 – кількість робочих, які працюють у другу зміну; 2 – кількість годин роботи в нічний час на добу; 252 – кількість робочих діб за рік; 20 – затверджений норматив доплат за роботу в нічний час, %.

На токарній операції з ЧПУ застосовується багатоверстатне обслуговування, отже, розрахунок фонду заробітної плати ведеться так:

(3.9)

де j = 1, 2, 3… к – кількість операцій, що виконуються на верстатах з ЧПУ; K _бв – знижувальний коефіцієнт, що враховує кількість верстатів, які обслуговуються одним робітником. В даному прикладі одним робітником обслуговуються два верстати, для нього K _бв =0, 65. Тоді заробітна плата за виконання цих операцій визначається в даному прикладі:

на одиницю продукції

на програму

Річний тарифний фонд заробітної плати допоміжного робітника (наладчика верстата з ЧПУ) визначається за формулою:

де Р – кількість робочих погодинників, осіб; Феф – ефективний річний фонд часу одного робітника, год.

Наприклад:

Аналогічно виконуються розрахунки для допоміжних робітників інших професій. Результати розрахунків зводяться в табл. 9.

Фонд оплати відпусток допоміжних робітників розраховується з урахуванням кількості робітників, тарифної оплати праці і нормативу відрахувань на відпустки. Цей норматив складає 20% тарифної оплати праці.

Таблиця 9. Розрахунок тарифного фонду заробітної плати допоміжних робітників

Примітк а. *⁾ Використані тарифні ставки тарифної сітки 311 машинобудівного підприємства.