Для цілей фінансової звітності фінансові інвестиції поділяють на

ü довготермінові фінансові інвестиції;

ü поточні фінансові інвестиції.

Інвестиції, придбані з метою перепродажу, які у будь-який момент можуть бути реалізовані, кваліфікують як поточні, навіть якщо вони за своєю первісною природою є довготерміновими.

Поточні фінансові інвестиції охоплюють еквіваленти грошових коштів, тобто це короткотермінові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості та мають короткий термін погашення (що не перевищує року), наприклад протягом трьох місяців. Еквіваленти грошових коштів, зазвичай, утримуються для погашення короткотермінових зобов'язань, а не для інвестиційних цілей.

До поточних інвестицій також відносять: інвестиції терміном менше одного року (крім еквівалентів грошових коштів); інвестиції в асоційовані i дочірні підприємства, які придбані i утримуються для продажу протягом 12 місяців; інвестиції у спільну діяльність, які придбані i утримуються з метою подальшого продажу протягом 12 місяців.

У балансі поточні фінансові інвестиції відображаються в складі оборотних активів підприємства за статтею “Поточні фінансові інвестиції”. До цього виду інвестицій належать вкладення підприємством тимчасово вільних коштів у банківські депозити, короткострокові цінні папери та інші дохідні фінансові інструменти з метою формування ліквідних резервів та одержання доходів.

Основою прийняття рішень про поточні фінансові інвестиції є інформація, наведена в оперативному фінансовому плані (бюджеті ліквідності). Якщо з плану випливає, що в окремих періодах у підприємства очікується тимчасовий надлишок грошових коштів, то доцільно прийняти рішення стосовно їх раціонального використання. Відповідно управління поточними фінансовими вкладеннями доцільно узгоджувати із політикою оптимізації залишків грошових коштів на банківських рахунках та формування резервів ліквідності. Рішення щодо обсягів та кількості операцій у межах поточних інвестицій варто приймати, враховуючи такі чинники:

l прогнозовані доходи від поточних фінансових інвестицій;

l накладні витрати, пов’язані із здійсненням інвестицій і дезінвестицій;

l величину втрачених доходів у разі зберігання залишків коштів на рахунку в банку (за відсутності інвестицій).

Поточне фінансове інвестування може здійснюватися у межах політики рефінансування дебіторської заборгованості. На відміну від довгострокових фінансових інвестицій, поточне інвестування не потребує наявності відповідних фінансових джерел, зокрема прибутку, інших позицій власного капіталу чи довгострокових позичок.

Довгострокові (довготермінові) фінансові інвестиції це фінансові інвестиції на період більше року, а також усі інвестиції, що не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент у т. ч. інвестиції, котрі обліковуються методом участі в капіталі. Об’єктами довгострокового фінансового інвестування можуть бути: цінні папери, які засвідчують право власності (акції); цінні папери, що засвідчують відносини позики (облігації, ощадні та інвестиційні сертифікати, векселі); облігації державних та місцевих позик; вкладення в статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном.

У довгострокові фінансові інвестиції можуть здійснюватися вкладення підприємства з метою одержання прибутку, здобуття контролю над іншими підприємствами, одержання доступу на певний сегмент ринку, створення інтегрованих корпоративних структур, диверсифікації діяльності тощо.

Через інструментарій довгострокових фінансових інвестицій можна опосередковано здійснювати реальні інвестиції. Тобто, замість вкладання коштів у придбання активів для розвитку нового виробництва можна придбати контрольний пакет корпоративних прав підприємства, яке володіє відповідними необоротними активами, чи заснувати дочірнє підприємство, наділивши його статутним капіталом, за рахунок якого будуть здійснені реальні інвестиції.

Довгострокові фінансові інвестиції в балансі підприємства-інвестора відображаються за такими позиціями: довгострокові фінансові інвестиції, котрі обліковуються за методом участі в капіталі; інші фінансові інвестиції (усі інші фінансові вкладення, які можуть бути об’єктами інвестування: облігації, вкладення в корпоративні права підприємств, які не належать до вище перелічених).

До складу довгострокових фінансових інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі, належать:

l інвестиції в асоційовані підприємства – підприємства, в яких інвестору належить пакет акцій понад 25% (голосів) і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора;

l вкладення у дочірні підприємства – підприємства, що перебувають під контролем материнського (холдингового) підприємства (контроль - вирішальний вплив на фінансову, господарську і комерційну політику підприємства з метою одержання вигод від його діяльності). При з’ясуванні питання про віднесення підприємства до категорії дочірніх вирішальну роль відіграє ступінь впливу інвестора при прийнятті рішень стосовно ключових питань господарської діяльності об’єкта інвестування;

l вкладення в спільну діяльність – господарська діяльність зі створенням юридичної особи, яка є об’єктом спільного контролю двох або більше сторін відповідно до письмової угоди між ними.

6. У економічній літературі залежно від придбаних паперів фінансові інвестиції поділяють на пайові та боргові, тобто на такі, що надають право власності і такі, що не надають права власності.

Пайові фінансові інвестиції характеризуються такими ознаками: засвідчують право власності підприємства на частку в статутному капіталі емітента корпоративних прав; є пайовими цінними паперами (акціями) або внесками до статутного капіталу інших підприємств; мають необмежений термін обігу; утримуються підприємством з метою одержання доходу за рахунок дивідендів або придбані з метою перепродажу чи одержання доходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій.

На відміну від пайових, боргові фінансові інвестиції не надають права власності. До них відносять інвестиції, які: виступають як боргові цінні папери (облігації); мають боргову природу; мають установлений термін обігу; утримуються підприємством до їх погашення з метою одержання доходу у вигляді відсотків або придбані з метою перепродажу й одержання доходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій.

Для відображення операцій з фінансовими інвестиціями в обліку важливим є також вид цінного паперу та визначення методу його оцінки (у разі надходження, вибуття або на дату балансу). Класифікація фінансових інвестицій повинна також забезпечити можливість отримання інформації про фінансові вкладення у об’єкти як на території України, так і за кордоном та сприяти об’єктивному і точному відображенню інформації про них у бухгалтерському обліку та звітності суб’єктів підприємництва.