Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






До нетрадиційних видів комерційного кредиту відносять: франчайзинг; форфейтинг.




5.Франчайзинг єодним із таких понять, котре відоме і прийнято практично у всьому світовому співтоваристві. Саме слово “franchising” походить від французького “franchise”, що означає “пільга, привілей, звільнення від податку, внеску”.

Франчайзинг є фінансово-кредитною операцією, котра пов’язана із забезпеченням прибуткової діяльності суб’єкта підприємництва.Така операція передбачає діяльність підприємства під маркою чи фірмовою назвою великого та відомого підприємства. Тобто, франчайзинг є такою організацією підприємницької діяльності,в якій компанія (франчайзер)передає певній людині чи компанії(франчайзі)право на продаж продукту або послуг під своїм товарним знаком. Франчайзі зобов’язується продавати цей продукт чи послуги по заздалегідь визначених законах і правилах ведення бізнесу, які встановлює франчайзер.

Плата за дотримання правил системи франчайзингце право використовуватиім’я компанії, її репутацію, продукт і послуги, маркетингові технології, експертизу, механізми підтримки та розвитку. В основі побудови системи франчайзингу лежить угода (контракт, договір). Ця угода (договір франчайзингу) є дозволом франчайзера іншій особі (франчайзі) використовувати належні франчайзеру права і вступити в систему, що працює під маркою франчайзера і за його правилами. Цей дозвіл по суті і є франшизою.

У практиці під поняттям продаж франшизи розуміється продаж права на вступ до системифранчайзингу. Саме за це франчайзі оплачує франчайзеру одноразовий безповоротний внесок. Винагорода, що виплачується франчайзеру є обов’язковою умовою і суттєвою ознакою франчайзингу. Якщо винагороду не визначено конкретно, значить вона існує побічно, а саме в ціні придбаного франчайзі у франчайзера товару.

Пакет франчайзингу є повною системою ведення бізнесу, що переданий франчайзі. Вона дозволяє відповідному підприємцю вести своюю діяльність успішно, навіть не маючи попереднього досвіду, чи знань навчання в даній області. У межах пакету франчайзингу франчайзер як правило, бере на себе зобов’язання допомагати франчайзі. У різних концепціях набір послуг може серйозно відрізнятися, але як правило, це навчання, підтримка при відкритті підприємства, робота з постачальниками, допомога в управлінні асортиментом, маркетинг, консультаційна підтримка та ін.

Суб’єктами відносин у межах франчайзингу є дві особи, зареєстровані відповідно до права тієї чи іншої країни. Згідно норм діючого у нашій країні законодавства – це юридичні особи і підприємці (у тому числі без створення юридичної особи). Особа, яка має права на продукт (продукт може бути матеріальним і нематеріальним), марку і операційну систему є франчайзером. Особа, яка купує права на використання належних франчайзеру прав називається франчайзі.



Діяльність за системою франчайзинг передбачає значне зниження інвестиційних ризиківшляхом застосування відомої торгової марки і чітко налагодженої технології ведення бізнесу. А гроші, які підприємець платить за право використання бренду і технології є порівняно меншими від суми, що необхідна для створення, ведення і розвитку нового бізнесу.

Поява франчайзингу як системи розподілу товарів відносять до початку 1800 років, до так званої системи “пов’язаних будинків”, використовуваної британськими пивоварами. Широко використовували франшизні відносини такі компанії Великобританії як “Spar” і VG grocery stores. У 1860 р. за схемою, дуже близькою до франчайзингу працювала фабрика “Singer” у Сполучених штатах Америки, що спеціалізується на виробництві швейних машинок. Далі “General Motors”, “Coca Cola”, “McDonald's”, “Baskin Robbins”, “Burger King”, “Pizza Hut” та інші компанії.

Зараз франчайзинг відомий і популярний практично в усьому світі. Відповідно до оцінок фахівців франчайзинг отримав розвиток приблизно в 80 галузях економіки і визнаний у світі як найбільш прогресивна форма ведення підприємницької діяльності. Кількість франчайзерів і відповідно франшизних мереж зростає досить високими темпами. За даними Міжнародної Асоціації Франчайзингу в даний час у світі налічується 16 500 франчайзерів з більше 1,2 млн. франчайзі, обсяг продажів мереж становить 1,4 трлн. доларів США, зайнятість близько 12 млн. осіб. Визнаними лідерами є США (2000 франчайзерів), Корея (1300), Канада (1200), Бразилія (1000), Японія (1000). У Європі та Азії франчайзинг також представлений досить широко і має тенденцію до розвитку.



Форфейтинг це кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі купівлі без права регресу комерційним банком (форфейтером) в експортера (форфейтиста) векселів чи інших боргових вимог, акцептованих імпортером. У такий спосіб експортер передає банкові свої вимоги до покупця. Форфейтинг передбачає перехід усіх ризиків до покупця векселя (банку). Відрахувавши (знявши) проценти банк виплачує експортерові решту суми векселя, а боржник (покупець товарів) погашає свої зобов’язання перед банком регулярними, як правило, піврічними внесками.

Перевагами форфейтингу є тверда ставка кредитування і простота оформлення процесу передавання векселів. Форфейтинг є оперативнішим методом кредитування порівняно з іншими методами, які потребують обов’язково страхування кредиту і укладання спеціальних угод. Вартість витрат щодо операцій форфейтингу включають до вартості товару. Ставки кредитування за цим кредитом можуть диференціюватися залежно від термінів кредитування, валюти і рівня ризику. В основному форфейтинг є середньотерміновим кредитом.

Операції з форфейтингу передбачають:

а) складення угод у вільноконвертованій валюті на термін від 6 місяців до 5 років;

б) купівлю векселів або інших боргових вимог на дисконтній основі;

в) дисконтування на основі фіксованої відсоткової ставки.

Форфейтинг є однією із форм короткострокового і середньострокового кредитування зовнішньоторговельних угод (як правило, пов’язаних із постачанням машин і обладнання). Термін “а-форфе” запозичено з французької, й означає він надання певних прав у обмін на готівковий платіж (переуступка прав).

Форфейтування є юридично найпоширенішим засобом рефінансування комерційного кредиту. Переваги його пов’язані, у першу чергу, із повним перенесенням валютних, комерційних, політичних, переказних та інших видів ризику на форфейтера (банк), що робить форфейтування найкращим видом кредиту для продавця.

Зазвичай форфейтуванню підлягають торгові тратти або прості векселі. До менш використовуваних форм належить акредитив і відстрочені платежі, що випливають із нього. Перевага простих і переказних векселів пояснюється їхнім вживанням у якості інструментів торгового фінансування протягом тривалого часу і властивої їм операційної простоти.

При форфейтуванні купівля векселів здійснюється із відрахуванням (дисконтом) відсотків авансом за весь термін кредиту. Експортер, таким чином, фактично перетворює свою кредитну операцію по торговій угоді в операцію з готівкою. У цьому випадку він відповідає одноразово лише за задовільне виготовлення і постачання товарів, а також за правильне оформлення документів по зобов’язаннях. Ця остання обставина разом із наявністю фіксованої процентної ставки, стягнутої за всю операцію на самому її початку, робить форфейтування цілком прийнятною послугою для експортера і відносно недорогою альтернативою іншим сучасним формам комерційного рефінансування (погашення статей заборгованості за рахунок знов отриманих кредитів).

Алгоритм форфейтування:

1. Експортер шукає банк, який погодиться здійснити операцію форфейтингу. Попередньо експортер домовляється з покупцем про те, що останньому буде надано відстрочку платежу (середньостроковий кредит).

2. Експортер відвантажує товари покупцеві.

3. Покупець виписує вексель і знаходить банк, який надасть гарантії (аваль).

4. Покупець передає простий вексель з авалем експортеру.

5. Експортер подає отримані боргові зобов'язання форфейтеру для обліку.

6. Банк – форфейтер переказує кошти експортеру.

7. Покупець сплачує кредит у міру настання строків погашення векселів.

Оскільки договір форфейтування підписують задовго до фактичного відвантаження товару, між укладенням договору на купівлю векселів і фактичним здійсненням угоди може минути досить тривалий період (шість і більше місяців). Експортер виплачує форфейтору в цей період комісійні за зобов’язання, які становлять певний процент від суми угоди (від 0,75% до 0,125% щомісячних). Авансом щомісяця сплачуються комісійні, що викликано необхідністю форфейтора в цей період у будь-який момент виконати свої зобов’язання і неможливістю використати кошти на інші інвестування. Крім того, форфейтор несе процентний і валютний ризики, оскільки повинен залучати кошти із грошового або валютного ринку для фактичного обліку векселів.


ТЕМА 6:


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2019 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал