Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Бази практики
|
|
Виробнича практика проводяться на підприємствах, в установах і організаціях різних форм власності і видів діяльності. Бази практики за своїм профілем комплектуються відповідно до професійних практичних знань згідно з освітньо-кваліфікаційними характеристиками молодшого спеціаліста. До таких об’єктів практики відносяться:
- господарські підприємства різних галузей діяльності та організаційно-правових форм;
- бюджетні установи.
1.3. Зміст практики
1.3.1. Мета і завдання виробничої практики студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст»
Метою виробничої практики є узагальнення і удосконалення знань та практичних навичок одержаних студентом в процесі навчання.
Завданням виробничої практики є: закріплення теоретичних знань на місцях практики, ознайомлення з функцією та організацією роботи у планово-економічному відділі, відділі організації праці та заробітної плати, бухгалтерській службі; з методичним та інформаційним забезпеченням цих відділів; збирання, систематизація та узагальнення необхідних матеріалів для звіту виробничої практики.
По проходженні виробничої практики студенти повинні: знати функції працівників планово-економічного відділу, відділу організації праці та зарплати, бухгалтерської служби; ознайомитись із управлінською, фінансовою, податковою та статистичною звітністю: складом, порядком складання та термінами подання
Завершується виробнича практика збором і систематизацією необхідних фактичних даних для складання звіту з практики та його захисту.
Порядок підготовки і вимоги до оформлення цих матеріалів викладені в Методичних рекомендаціях проведення навчальної та виробничої практик студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст» спеціальності 5.03050901 “Бухгалтерський облік”.
1.3.2. Перелік фахівців з бухгалтерського обліку
освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст»
- бухгалтер;
- касир – експерт;
- обліковець з реєстрації бухгалтерських даних;
- рахівник;
- конторський службовець (реєстрація та облік);
- інспектор з інвентаризації;
- інспектор - ревізор;
- конторський службовець (документознавство).
1.3.3. Завдання та вимоги щодо практичних знань і вмінь фахівців з бухгалтерського обліку за окремими напрямами діяльності для освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст»
Зміст напрямів діяльності, посадових функцій, аналітичних матеріалів, фахового досвіду та вмінь, які набуваються студентом в процесі виробничої практики (Таблиця 1) обумовлені вимогами Освітньо-кваліфікаційної характеристики молодшого спеціаліста спеціальності 5.03050901 «Бухгалтерський облік».
| Таблиця 1 Зміст напрямів діяльності, посадових функцій, аналітичних матеріалів, фахового досвіду та вмінь, які набуваються студентом в процесі виробничої практики | |||||
| № з/п | Фахові напрями майбутньої діяльності спеціаліста | Посадові функції | Звітні матеріали підприємства для аналізу і вивчення | Фаховий практичний досвід та вміння, які набуваються студентом-практикантом | |
| Облікова діяльність (підприємства, установи і організації різних форм власності і видів діяльності) | Складання, приймання, перевірка та бухгалтерська обробка документів, ведення синте-тичного й аналітичного обліку | Первинні документи бухгалтерського обліку, облікові реєстри | Складати, приймати, перевіряти обробляти бухгалтерські документи, проводити синтетичний і аналітичний облік: касових документів; документів з обліку операцій поточного, валютного та інших рахунків; документів з розрахункових операцій з постачальниками, покупцями, підзвітними особами, з бюджетом, з органами соціального страхування, з позабюджетних відрахувань, учасниками та іншими дебіторами і кредиторами; документів і звітів з руху запасів; документів з руху основних засобів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, матеріальних і нематеріальних активів, інвестицій; документів з оформлень нарахувань і виплат заробітної плати, утримань і відрахувань; документів з обліку продукції, робіт, послуг; документів з обліку зовнішньоекономічної діяльності. | ||
| Ведення статистичного обліку, використання статистичних методів обробки економічної інформації | Первинні документи бухгалтерського обліку, облікові реєстри | Використовуючи дані фінансової, оперативної і статистичної звітності, вміти: проводити статистичне спостереження; володіти прийомами зведення і групування, складати статистичні таблиці різних видів; розраховувати абсолютні і відносні величини, різні види середніх величин, показники варіацій, показники ряду динаміки, різні види індексів, графіки різних видів, статистичні показники господарсько - фінансової діяльності і давати економічну оцінку, використовувати статистичну звітність, показники матеріально-технічної бази, показники ефективності її використання, використовувати статистичну звітність про матеріально-технічну базу | |||
| Складання фінансової звітності підприємств і організацій | Первинні документи бухгалтерського обліку, облікові реєстри | Вміти складати: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал, Примітки | |||
| Ведення податкового обліку | Первинні документи бухгалтерського обліку, облікові реєстри | Вести податковий облік Рахунки бухгалтерського обліку та подвійний запис | |||
| Фінансова діяльність (підприємства, установи і організації різних форм власності і видів діяльності) | Визначення доходів витрат і фінансових результатів | Дані облікових реєстрів та Головної книги | Визначати доходи, витрати та фінансові результати Складання фінансової звітності підприємства | ||
| Визначення матеріальних і трудових ресурсів та ефективності їх використання | Планові та звітні показники статистичної і фінансової звітності, статистичні методи обробки економічної інформації на ПЕОМ | Визначати чисельність персоналу, норму праці, продуктивність праці, вплив чинників на продуктивність праці, основні і оборотні засоби, амортизаційні відрахування. Давати оцінку доцільності витрат на ремонт, модернізацію, заміну засобів праці, технічне переозброєння Визначати ефективність відтворення та використання основних засобів і потужностей підприємства, визначати склад і структуру оборотних засобів підприємства, норми витрат сировини та інших запасів, ефективно використовувати матеріальні і нематеріальні активи, необхідний розмір грошових коштів, норматив оборотних коштів у запасах та інших нормованих елементів, ефективність використання оборотних коштів. | |||
| Економічна діяльність (підприємства, установи і організації різних форм власності і видів діяльності | Визначення матеріальних і трудових ресурсів та ефективності їх використання | Законодавчі і нормативні акти, планові та звітні показники статистичної і фінансової звітності, статистичні методи обробки економічної інформації | Визначати напрями діяльності підприємства, враховувати дії чинників зовнішнього середовища, визначати попит і пропозицію на ринку товарів і послуг; проводити оцінку трудового потенціалу підприємства; чисельність персоналу; норму праці, продуктивність праці, вплив чинників на продуктивність праці; основні і оборотні засоби; амортизаційні відрахування; Давати оцінку доцільності витрат на ремонт, модернізацію, заміну засобів праці, технічне переозброєння; Визначати ефективність відтворення та використання основних засобів і потужностей підприємства, склад і структуру оборотних засобів підприємства, норми витрат сировини та інших запасів; Ефективно використовувати матеріальні і нематеріальні активи, необхідний розмір грошових коштів, норматив оборотних коштів у запасах та інших оборотних коштів | ||
| Організація виробництва | Показники фінансової і статистичної звітності | Визначати джерела і класифікацію інноваційних процесів, їх вплив на діяльність підприємства, напрями науково-технічного процесу, технічного розвитку підприємства, основні показники технічного рівня підприємства, оцінку ефективності технічних нововведень, структуру, принципи і методи організації виробничого процесу, виробничого циклу | |||
| Організування бухгалтерського обліку (підприємства, установи і організації різних форм власності і видів діяльності) | Участь у організуванні бухгалтерського обліку бази практики | Фактичні дані про існуючу структуру бухгалтерської служби Діючі структури управління (схеми) бухгалтерською службою Зміст посадових інструкцій | Складання графіків документообороту Складання посадових інструкцій та положень для працівників бухгалтерії | ||
| Дотримання законів України та інших нормативних актів, що регулюють господарську діяльність підприємств | Діючі нормативні законодавчі акти. | Складати довіреності, здійснювати контроль за їх використанням, установлювати строки позовної давності. Стеження за змінами в законодавстві (нормативах). | |||
| Контрольно-аналітична діяльність в системі бухгалтерського обліку (підприємства, установи і організації різних форм власності і видів діяльності) | Контроль за дотриманням нормативних актів з методології бухгалтерського обліку | Документальні дані щодо додержання касової, банківської та розрахункової дисципліни | Здійснювати контроль за дотриманням методології бухгалтерського обліку кредитно - розрахункових операцій | ||
| Аналіз результатів внутрішнього і зовнішнього аудиту | Звітні дані аудиту за минулі періоди. Існуюча практика управління грошовими потоками | Аналіз бухгалтерської та статистичної звітності Контроль управління грошовими потоками | |||
| Техніко – інформаційна діяльність в системі бухгалтерського обліку (підприємства, установи і організації різних форм власності і видів діяльності) | Використання комп’ютерної техніки для ведення бухгалтерського обліку | Фактичні дані про наявність на базі практики комп’ютерного забезпечення та опис обраної форми бухгалтерського обліку | Працювати в режимі АРМ бухгалтера та вести облік господарських засобів та їх джерел, витрат підприємства, фінансових результатів, фінансової та податкової звітності |
2. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПРОВЕДЕННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ СТУДЕНТІВ ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ «МОЛОДШИЙ СПЕЦІАЛІСТ» СПЕЦІАЛЬНОСТІ 5.03050901 “БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК”
2.1. Загальні положення
Практика студентів є невід’ємною складовою частиною процесу підготовки молодших спеціалістів у вищих навчальних закладах і проводяться в організаціях різних галузей господарства, форм власності, розмірів, де є відповідна база.
За наявності на базах практики вакантних місць студенти - практиканти можуть бути зараховані на штатні посади, якщо робота на них відповідає вимогам програми практики.
У процесі проходження практики студенти ведуть щоденники, а в кінці практики оформляються письмові звіти.
2.2. Бюджет робочого часу (орієнтовний)
Тривалість виробничої практики – 5 тижнів / 225 год. (Таблиця 2):
Таблиця 2
| № п/п | Вид роботи | Кількість днів/год |
| 1. | Отримання завдання від керівника практики | 1/ 6 |
| 2. | Ознайомлення з фінансово-господарською діяльністю підприємства та структурою його бухгалтерської служби | 2/ 18 |
| 3. | Робота у функціональних відділах з метою вивчення організаційної структури та функцій структурних підрозділів | 8/ 75 |
| 4. | Збір управлінської та бухгалтерської (фінансової) інформації для написання звіту з практики та заповнення первинних документів | 10/90 |
| 5. | Оформлення зібраних матеріалів та написання звіту по виробничій практиці | 3/ 27 |
| 6. | Захист звіту | 1/ 9 |
| Всього | 25 / 225 |
2.3. Керівництво практикою та її організація
До керівництва практикою студентів залучаються провідні викладачі циклової комісії спеціальності «Бухгалтерський облік». Вони перед початком практики проводять відповідні організаційні заходи, видають завдання на практику, забезпечують студентів–практикантів необхідною інформацією та документами, перелік яких встановлює Циклова комісія спеціальності «Бухгалтерський облік»
Крім того, для кожного студента-практиканта адміністрацією бази практики призначається керівник практикою від цієї установи.
Студент-практикант несе відповідальність і є підзвітним як перед інститутом, так і перед тою організацією, де проходить практику.
Студенти зобов’язані:
- до початку практики проконсультуватись у керівника від циклової комісії щодо оформлення усіх необхідних документів - щоденника практики, скерування, перепустки і своєчасно прибути на базу практики;
- на основі програми практики (відповідно до рівня кваліфікації і бюджету робочого часу) розробити календарний графік проходження практики та узгодити його з керівником від бази практики;
- у повному обсязі виконати усі завдання, передбачені програмою, графіком практики і вказівками її керівників;
- вивчати і неухильно дотримуватись правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії;
- нести відповідальність за виконання роботи під час практики;
- своєчасно підготувати звіт про проходження практики, оформити щоденник, індивідуальне завдання і подати їх керівнику від бази практики для затвердження.
2.4. Підсумки практики
Після закінчення терміну практики студенти звітують про виконання програми та індивідуальних завдань у встановлені цикловою комісією терміни.
Загальною формою звітності студента за практику є подання письмового звіту, підписаного керівником від бази практики, та щоденника практики, оформленого відповідно до вимог. Письмовий звіт разом зі щоденником, завданням на практику та оформленими іншими документами, встановленими цикловою комісією, подаються на рецензування керівнику практики від інституту. Звіт захищається студентом перед комісією, призначеною головою циклової комісії.
Комісія приймає залік у студентів на базах практики в останні дні її проходження або у інституті протягом першого тижня після практики. Результати проходження практики оцінюються за діючою у вищій школі системою. Оцінка вноситься у заліково-екзаменаційну відомість і в залікову книжку студента за підписами членів комісії.
Студенту, який не виконав програми практики з поважних причин, може бути надано право проходження практики повторно за умови виконання вимог, які визначаються цикловою комісією.
Студент, який отримав негативну оцінку за практику, відраховується з Інституту.
Підсумки практики обговорюються на засіданні циклової комісії.
2.6. Структура звіту про виробничу практику
- Звіт з практики складається згідно з графіком проходження практики і повинен містити такі розділи:
· загальні відомості про підприємство;
· організаційна структура управління бухгалтерською службою та її функції.
· методичне та інформаційне забезпечення обліку;
· організація бухгалтерського обліку.
У РОЗДІЛІ 1 “Загальні відомості про підприємство” слід розглянути характеристику підприємства за такими параметрами:
1.1. Час заснування та основні етапи розвитку.
1.2. Правовий статус, форма власності та види діяльності згідно зі статутом підприємства.
1.3. Планово-економічна та фінансова діяльність підприємства.
У РОЗДІЛІ 2 “ Організаційна структура та функції бухгалтерської служби, планово-економічного відділу, відділу організації праці та заробітної плати”:
2.1. Досліджується організаційна структура та функції кожного структурного підрозділу (посадові інструкції, структура розподілу обов’язків).
2.2. Встановлюються функціональні зв’язки, які існують між підрозділами та органами управління.
У РОЗДІЛІ 3 “Методичне та інформаційне забезпечення структурних підрозділів” необхідно висвітлити наступні питання:
3.1. Перелік основних нормативних документів (закони, укази, положення тощо), якими користуються на підприємстві для ведення бухгалтерського обліку.
3.2. Організація технологічного процесу обробки інформації та форма ведення бухгалтерського обліку (автоматизована, журнальна, меморіально-ордерна, журнально-ордерна, спрощена).
У РОЗДІЛІ 4 “Організація бухгалтерського обліку” необхідно висвітлити наступні питання:
4.1. Ознайомлення з первинними і зведеними касовими документами (прибутковими і видатковими касовими ордерами, їх реєстром та касовою книгою) і вивчення особливостей їх складання.
4.2. Ознайомлення з первинними банківськими документами (платіжними дорученнями, об’явками на внесення готівки в банк, чеками, банківськими виписками) і вивчення особливостей їх складання.
4.3. Ознайомлення з первинними документами для обліку наявності і руху основних засобів (актами приймання – передачі (внутрішнього переміщення), актами списання, інвентарними картками та інвентарними описами) і вивчення особливостей їх заповнення.
4.4. Ознайомлення з первинними документами для обліку товарно-матеріальних цінностей (накладними, лімітно-забірними картками, відомостями на відпуск матеріалів, оборотно-сальдовими відомостями і т.д.) і вивчення особливостей їх заповнення.
4.5. Ознайомлення з особливостями оподаткування підприємств:
4.5.1. Вивчення законодавчої бази з оподаткування різних видів діяльності підприємств
4.5.2. Ознайомлення з основними загальнодержавними та місцевими податками.
4.5.3. Особливості нарахування податків: база оподаткування, ставка, терміни сплати:
- прямих податків (податок та прибуток, податок на доходи фізичних осіб, єдиний податок);
- непрямих податків (ПДВ).
4.6. Ознайомлення з первинними документами для обліку праці та заробітної плати (табель обліку робочого часу, відомість нарахування заробітної плати, платіжна відомість).
4.6.1. Ознайомлення з особливостями складання табеля обліку робочого часу
4.6.2. Вивчення законодавчої бази для нарахування заробітної плати, утримань із неї та нарахувань на фонд оплати праці та податку на доходи фізичних осіб (див. п. 4.5.3.).
4.6.3. Ознайомлення з відомостями нарахування заробітної плати (книгою обліку нарахування заробітної плати) та відомістю нарахування та утримання єдиного соціального внеску.
4.7. Ознайомлення зі звітністю підприємства.
4.7.1. Ознайомлення з фінансовими звітами (Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал)
4.7.2. Ознайомлення із податковою звітністю (Звіт 1 ДФ, декларація по податку на прибуток, декларація по ПДВ та інші звіти залежно від специфіки підприємства).
2.6. Оформлення звіту про практику [1]
Звіт оформляється, як правило, за допомогою комп’ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А-4 (210´ 297 мм) через 1, 5 комп’ютерних інтервали до тридцяти рядків на сторінці, 14-го розміру комп’ютерного шрифту. На кожному аркуші повинні бути поля таких розмірів: ліворуч, зверху та знизу – не менше 20 мм, праворуч – не менше 10 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору. Щільність тексту має бути однаковою. Якщо у текст вписуються від руки іншомовні слова, формули, умовні знаки, то їх треба вписувати чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна наближатись до щільності основного тексту.
Друкарські помилки, описки чи графічні нечіткості, виявлені у процесі оформлення роботи, можна виправляти охайним підчищенням чи за допомогою коректора і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) тим самим кольором, яким написаний текст.
Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЗАЦІЇ» та інші, включаючи «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ», «ДОДАТКИ» (якщо такі є) друкують великими літерами симетрично до тексту. Кожну структурну частину треба починати з нової сторінки.
Тексти розділів можуть складатись з підрозділів. Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапка у кінці заголовка не ставиться.
Якщо підрозділи містять пункти, то заголовки цих пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці у підбір до тексту. У кінці заголовка, надрукованого у підбір до тексту, ставиться крапка.
Якщо заголовок складається з двох чи більше речень, то їх розділяють крапкою. Заголовки чи слова у них не підкреслюються і слова при переносах не розбиваються.
Відстань між заголовками (за винятком заголовка пункту) і подальшим текстом має дорівнювати трьом міжрядковим інтервалам, а відстань між заголовком і останнім рядком попереднього тексту (для тих випадків, коли кінець одного і початок другого підрозділу розташовується на одній сторінці) - чотирьом міжрядковим інтервалам.
Нумерація. Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака №.
Нумерація сторінок має бути наскрізною, причому першою сторінкою є титульний аркуш, але на ньому номер сторінки не ставиться. Сторінки з додатками і списком літератури включаються у наскрізну нумерацію. Номер сторінки проставляється у правому верхньому кутку сторінки без будь яких знаків, тобто без крапки у кінці, без виділення рисками, дужками тощо.
Номер розділу ставиться після слова «Розділ», наприклад, «Розділ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ВАТ «ЛЬВІВСЬКИЙ АВТОБУСНИЙ ЗАВОД».
Підрозділи нумеруються у межах розділу. Номер підрозділу складається із номера розділу та свого порядкового номера, розділених крапкою. У кінці також ставиться крапка, наприклад, «2.1.» (перший підрозділ (параграф) другого розділу). Пункти нумеруються арабськими цифрами у межах кожного підрозділу. Номер пункту має складатися із номера розділу, підрозділу і пункту (свого порядкового номера), розділених крапками. У кінці номера пункту також ставиться крапка, наприклад, «2.1.3.» (третій пункт першого підрозділу другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Номери підрозділів і пунктів ставляться на їх початку, номер пункту – на початку першого рядка абзацу, яким розпочинається відповідний пункт. Цифра номера пункту не повинна виступати за межі абзацу.
Якщо пункти міститимуть підпункти, то їх нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.
Примітка. Структурні частини «ЗМІСТ», «ВСТУП» «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ», «ДОДАТКИ» не нумеруються. Якщо жоден з розділів у звіті не буде містити підрозділів, то слово «Розділ» можна не писати, а просто нумерувати структурні частини, починаючи з характеристики організації, наприклад, «1. ХАРАКТЕРИСТИКА ВАТ «ЛЬВІВСЬКИЙ АВТОБУСНИЙ ЗАВОД».
Оформлення ілюстрацій (рисунків). Ілюстрації (фотографії, схеми, креслення, графіки тощо) називаються рисунками, які нумеруються послідовно у межах розділу або наскрізно (якщо рисунків не багато) арабськими цифрами. Якщо рисунків багато, то номер рисунка має складатися із номера розділу і порядкового номера рисунка, розділених крапкою, наприклад, «Рис.1.2.» (другий рисунок першого розділу), а далі йде назва рисунка. При посиланні на рисунок перший раз необхідно вписувати його повний номер, наприклад, «(рис.1.2)». Подальші посилання на рисунки виконуються разом із скороченим словом «дивись», наприклад «(див.рис.1.2)». Рисунки мають розташовуватись одразу після посилання на них у тексті. Якщо на певній сторінці немає місця, то їх необхідно розташувати на наступній сторінці. Рисунки розташовують у зручній для ознайомлення формі тобто, щоб для вивчення цього рисунка сторінку не треба було повертати, а якщо повертати, то за годинниковою стрілкою. Номер рисунка, його назва і пояснювальні підписи розміщуються послідовно під рисунком.
Оформлення таблиць. Таблиці у роботі нумеруються послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті курсивом пишеться слово «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці складається із номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою, у кінці номера таблиці крапка не ставиться наприклад «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу). При посиланні на таблицю вказують її повний номер, а слово «Таблиця» пишуть у скороченому вигляді, наприклад, «(табл.1.2)». Якщо у роботі тільки одна таблиця, то її не нумерують і слово «Таблиця» не пишуть.
Під словом «Таблиця» розміщується заголовок таблиці симетрично до форми таблиці. Слово «Таблиця» і заголовок починаються з прописної букви. Назва не підкреслюється.
Таблиці потрібно розташовувати після першої згадки її у тексті так, щоб її зручно було розглядати без повороту сторінки або з поворотом її за годинниковою стрілкою. Якщо на даній сторінці немає місця, то таблиці розташовують на наступній сторінці у зручній для ознайомлення формі.
При переносі таблиці на наступну сторінку нумерацію колонок необхідно повторити, а над нею розмістити слова «Продовження табл.» із зазначенням її номера, наприклад, «Продовження табл.1.2».
Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш, при цьому назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою у межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то у першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її шапку, в другому випадку – першу колонку.
Заголовки граф таблиці пишуться з великої букви, підзаголовки граф – з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великої, якщо вони мають самостійне значення. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу «№ з/п» (номер за порядком) у таблицю включати не потрібно (крім випадків, коли на рядок таблиці є посилання у тексті). Якщо текст, який повторюється у графі таблиці складається з одного слова, то його можна замінити лапками; якщо текст повторюється і складається з двох чи більше слів, то при першому повторенні його замінюють на слова «Те ж», а далі - лапками. Замість цифр, марок, знаків, букв, математичних символів лапки не допускаються. Якщо числові дані у якомусь рядку таблиці не наводяться, то у ньому ставиться прочерк.
Оформлення формул. Формули в роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули у розділі, між якими ставиться крапка. Номер формули пишеться біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули (якщо формула велика, то на рівні нижнього рядка формули до якої він відноситься) в круглих дужках, наприклад (2.2) (друга формула другого розділу). Пояснення позначень символів чи числових коефіцієнтів наводиться безпосередньо під формулою у тій послідовності, у якій вони подані у формулі. Це пояснення подається з нового рядка, починаючи зі слова «де», двокрапка після якого не ставиться. Значення кожного символу чи числового коефіцієнта подається з нового рядка. Розмірність одного і того ж параметра у межах роботи має бути однаковою. При посиланні у тексті на формулу, необхідно подати її повний номер у дужках, наприклад, «У формулі (1.2)».
Рівняння і формули виділяються з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка.
Оформлення приміток. Якщо у тексті є необхідність у примітках, в яких вказують довідкові чи пояснювальні дані, то пишеться слово «Примітка» чи «Примітки». Якщо приміток на одному аркуші в одному пункті чи підпункті декілька, то після слова «Примітки» ставиться двокрапку і примітки нумеруються, наприклад:
Примітки:
1. …..
2. …..
3. …..
Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставиться крапка.
Оформлення посилань. У роботі (проекті) часто робляться посилання на джерела, матеріали чи окремі результати, які використовуються при розробці проблеми, задачі, розгляді питання та ін. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо цього документа, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг.
Якщо використовуються відомості із джерел документальної інформації чи з великою кількістю сторінок, то у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дається посилання.
Посилання у тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком їх у списку використаної літератури, виділивши двома квадратними дужками, наприклад, «…у працях [2-5, 8]…» чи [17, с.20-25].
Часто посилання на джерела робиться у виносках. При такому варіанті посилання має відповідати його бібліографічному опису, часто з вказівкою на номери сторінок.
При посиланнях на ілюстрації, таблиці, формули, які розміщені у самому звіті про практику, відповідно вказується: порядковий номер ілюстрації (наприклад, «рис. 2.4»; номер таблиці (наприклад, «…у табл. 1.4»); порядковий номер формули (наприклад, «…у формулі 2.2»). При повторних посилання на ілюстрації та таблиці треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад, «див. рис. 2.4».
Оформлення списку використаної літератури. До цього списку включаються усі використані джерела, які розташовуються за алфавітом або у порядку посилань на них у тексті. Інформація про видання (монографії, підручники, довідники тощо) має включати: прізвище та ініціали автора, назву книги, місце видання, видавництво і рік видання, обсяг у сторінках. Ці дані друкуються у самих виданнях.
Прізвище автора подається у називному відмінку. Якщо є два, три чи чотири автори, то їх прізвища з ініціалами подають у тій послідовності, у якій вони надруковані у книзі; перед прізвищем наступного автора ставлять кому. При наявності більше чотирьох авторів, вказують прізвища з ініціалами тільки перших трьох, а далі пишуть слова «та інші». Назву місця видання необхідно подати повністю у називному відмінку; можна скорочувати назви тільки двох міст: Київ (К.), Москва (М.).
Дані про статтю із періодичного видання мають вказувати: прізвище та ініціали автора, заголовок статті, назву видання (журналу), назву серії (якщо така є), рік випуску, номер видання (журналу), сторінки, на яких розміщена стаття. Заголовок статті подається у тому вигляді, як вказано у періодичному виданні. Назву серії пишуть після скороченого слова «сер». Номери сторінок, на яких розміщена стаття, розділяють рискою, наприклад, с.32-39.
Оформлення додатків. Додатки оформляються як продовження звіту на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку посилань у тексті роботи. Кожний додаток починається з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими буквами з першої прописної симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими буквами з першої великої друкується слово “Додаток …” і велика літера української абетки, наприклад, «ДОДАТОК А», «ДОДАТОК Б». Додатки слід позначати послідовно відповідно до букв алфавіту, за винятком букв Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Один додаток позначається як додаток А.
Текст кожного додатка може поділятись на розділи та підрозділи, які нумеруються у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1. – підрозділ перший третього розділу додатка В. Ілюстрації, таблиці і формули у додатках нумеруються у межах кожного додатка, наприклад: рис. А.1.2. – другий рисунок першого розділу додатка А; формула (В.1) – перша формула додатка В.
При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші роботи під її назвою друкують великими буквами слово «ДОДАТКИ».
3. Критерії оцінювання результатів практики
Оцінка проходження практики складається із суми балів, які виставляються комісією на основі розгляду змісту звіту про практику та за підсумком усного захисту перед комісією основних положень, які входять до програми практики.
Підсумкова оцінка знань, умінь та навичок студента, набутих на практиці, встановлюється за 100-бальною шкалою. Складовою загальної суми балів захисту звіту про практику є: сума балів за зміст звіту про практику окремо за кожним структурним розділом програми практики; сума балів за оформлення та захист звіту про практику. Шкала балів, які враховуються при виставленні підсумкової оцінки за практику, наведена у табл. 3.1.
Таблиця 3.1
Формування підсумкової оцінки за практику
| Зміст завдання | Для спеціалістів | |
| Кількість балів | Максимальна кількість балів | |
| Розділ І. Загальні відомості про підприємство | 0-10-20 | |
| Розділ ІІ. Організаційна структура та функції бухгалтерської служби, планово-економічного відділу, відділу організації праці та заробітної плати | 0-10-20 | |
| Розділ IІІ. Методичне та інформаційне забезпечення структурних підрозділів | 0-10-20 | |
| Розділ IV Організація бухгалтерського обліку | 0-10-20 | |
| Оформлення звіту | 0-5-10 | |
| Захист звіту про практику | 0-5-10 | |
| Загальний підсумок |
Під час захисту звіту про практику комісія уважно розглядає зміст звіту про практику, виставляє бали за зміст кожного розділу, після чого задає студентові усні запитання, які дають змогу оцінити розуміння студентом викладених у змісті звіту про практику положень. Виставлена загальна сума балів заноситься у відповідні документи як підсумкова оцінка з проходження практики.
Критерії оцінки розділів звіту про практику (за кожний розділ).
І. Найвища якість розділу звіту (оцінюється в максимальну кількість балів) повинна відповідати таким вимогам:
1) повне та вичерпне викладення змісту роботи, яка проводилася студентом під час опрацювання відповідного розділу;
2) повний перелік додатків, які вимагаються відповідним розділом практики (завірені печаткою копії всіх необхідних фінансових документів); допускається представлення не менше 85% додатків передбачених програмою, із незалежних від студента причин;
3) актуальність і достовірність поданої у звіті інформації.
II. Посередня якість розділу звіту (середній бал) визначається у випадку, якщо наявний хоча б один із зазначених нижче пунктів:
1) неповне викладення змісту роботи або неповна відповідність змісту роботи вимогам програми практики (не менше 50-75% виконання завдань, що передбачені завданням на практику охоплення зазначених у завданні на проходження практики завдань);
2) неповний склад додатків, які вимагаються відповідним розділом практики (не менше 65% необхідних додатків).
III. Незадовільна якість розділу звіту (нижче середнього балу) визначається у випадку, якщо наявний хоча б один із зазначених нижче пунктів:
1) неповне викладення змісту роботи або неповна відповідність змісту роботи вимогам програми практики (менше 50% охоплення зазначених у програмі проходження практики за відповідною дисципліною питань);
2) неповний склад додатків, які вимагаються відповідним розділом практики (менше 40% необхідних додатків);
3) недостовірності поданої у звіті інформації.
4. Критерії оцінки захисту звіту про практику.
І. Найвища якість захисту звіту про практику ( оцінюється в максимальну кількість балів – 20 балів) повинна відповідати таким вимогам:
1) вільне володіння змістом роботи, яка проводилася на практиці;
2) вільне володіння методикою ведення бухгалтерського обліку, зокрема, оформлення первинних документів, послідовність їх відображення в облікових регістрах та звітності;
3) уміння студента відповідати на проблемні питання, пов'язані із змістом роботи на ділянках, передбачених програмою практики.
II. Захист звіту про практику оцінюється в 10 балів, якщо:
1) відносно захисту на найвищий бал немає відповідності хоча б одному з пунктів, зазначених вище, або якщо:
2) при розкритті змісту питання допускаються помилки та неточності.
ІІІ. Відповідь на питання оцінюється в 0 балів, якщо характер відповідей дає підставу стверджувати, що особа яка захищає звіт про практику, неправильно зрозуміла зміст практики і тому не відповідає на питання по суті.
Під час оцінки звіту про практику в цілому додатково враховуються і впливають на загальну суму балів порушення трудової дисципліни:
- відсутність без поважних причин на базі практики у встановлений робочий час (мінус 5 балів за кожен факт порушення);
- несвоєчасність представлення до циклової комісії інформації про початок практики, неотримання щоденника у встановлені терміни (мінус 10 балів);
- несвоєчасність представлення звіту про практику (мінус 10 балів).
|
|