Припинення договору страхування.

Відповідно до Закону " Про страхування" договір страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі:

1) закінчення строку дії;

2) виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;

3) несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором терміни;

4) ліквідації страхувальника -- юридичної особи або смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності, за винятком зазначених випадків:

5) ліквідації страховика;

6) прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України. Дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування [2].

Договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом. Якщо страхувальник прострочив внесення страхового платежу і не сплатив його протягом 10 робочих днів після пред'явлення страховиком письмової згоди про сплату страхового платежу, страховик може відмовитися від договору страхування, якщо інше не встановлено договором. Страхувальник або страховик може відмовитися від договору страхування і в інших випадках, встановлених договором.

Страхувальник або страховик зобов'язані повідомити другу сторону про намір відмовитися від договору страхування на пізніш як за 30 днів до припинення договору, якщо інше не встановлено договором. Страховик не має права відмовитися від договору особистого страхування без згоди на це страхувальника, який не допускає порушення договору, якщо інше не встановлено договором або законом [2 ст.997].

Якщо страхувальник відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страховиком страхових виплат.

Якщо відмова страхувальника від договору обумовлена порушенням умов договору страховиком, останній повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю.

Якщо страховик відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), він повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю. Якщо відмова страховика від договору обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, страховик повертає страхувальникові страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страхових виплат.

Наслідки відмови від договору страхування життя встановлюються законом. Якщо страхувальник або страховик відмовився від договору страхування, договір припиняється.[2 ст.997]

Договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених ЦК. Договір страхування також визнається судом недійсним, якщо:

1) його укладено після настання страхового випадку;

2) об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації.

Наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених ЦК. [2 ст.998]

3.ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ПРИ УКЛАДЕННІ ДОГОВОРУ СТРАХУВАННЯ

Страхування виконує важливу роль в усьому світі як в країнах з високим, так і з дуже низьким рівнем економічного розвитку. Загалом, можна сказати, що чим вищим є економічний розвиток країни, тим більшу роль грає страхування як засіб економічної безпеки. Тобто страхування відіграє важливу економічну і соціальну роль як для окремих осіб, так і для суспільства, адже дає можливість застрахувати себе від негативних фінансових наслідків, а також заощаджувати гроші зручним способом.

На сьогодні роль страхової діяльності в Україні загалом недооцінюється. Найбільш проблемним питанням у розвитку економіки є розробка комплексу заходів щодо створення повноцінного страхового ринку як обов’язкового атрибуту ринкової економіки.

Роль і місце вітчизняного страхування залишаються дуже незначними та не відповідають тим завданням, які стоять перед Україною в сучасних умовах формування ринкової економіки. Перед страховими компаніями виникає дуже багато проблем, які потребують якнайшвидшого вирішення [11, с.175].

Дедалі більшої актуальності набувають суперечності між поточними і довгостроковими інтересами страховика і страхувальника, які мають різні форми прояву для різних видів страхування. Інтерес страховика полягає в тому, щоб охопити якомога більшу кількість страхувальників, зібрати більше страхових внесків. Для нього бажаним є довгострокове страхування, що дає можливість довше використовувати гроші. Інтерес страхувальника полягає у тому, щоб його внески примножились і по закінченні договору він отримав більше, ніж сплатив страховикові.

Однією з найважливіших проблем є низька частка виплат, що зумовлюються шахрайством, ретельною селекцією ризиків страховиком та ін. Тому завданням політики в галузі страхування є забезпечення механізмів формування страхових резервів страховиками на випадок виникнення кумулятивних ризиків. Разом із тим наглядові органи мають контролювати страховика, виявляти шахрайство, вживати відповідних заходів з метою уникнення чи обмеження протизаконних дій [6, с. 40].

Крім того, потрібно ретельно попрацювати над українською термінологією, яка використовується у страхуванні. Головна проблема полягає не тільки в тому, що пересічний громадянин не розуміє багатьох термінів іншомовного походження, а й в тому, що страхування як галузь знань не визначилося щодо змісту багатьох фундаментальних понять і категорій [3, с.49].

Дуже важливим заходом розвитку страхової діяльності в Україні є підвищення рівня страхової культури як серед керівників підприємств, так і серед населення. Тому обов’язковим має стати регулярне проведення прес-конференцій з питань страхування, щомісячне інформування населення про особливості різних видів страхування через ЗМІ та ін. [8, с.28].

Не менш важливим заходом розвитку страхової діяльності є удосконалення податкової політики. Необхідно запровадити систему прямого оподаткування прибутку страховика, що поставило б страховий бізнес у рівні умови з іншими підприємницькими структурами [6, с.40].

Важливим елементом розвитку страхової діяльності в Україні є інвестиційна діяльність страховиків. На сьогодні спрямовування страхових резервів на цілі інвестування наштовхується на законодавчі перепони. Тому держава повинна забезпечити відповідну законодавчу базу, що не протирічить інвестиційно-страховій діяльності компанії [4, с.46].

Особливу увагу необхідно приділити вирішенню проблем у сфері здійснення перестрахування. На сьогодні суттєвою проблемою для страхового ринку України є відтік значних грошових ресурсів за кордон. Тому вкрай важливим заходом розвитку інфраструктури страхового ринку України має стати вдосконалення системи перестрахування шляхом створення перестрахової біржі або перестрахового бюро, що знизить необгрунтований рівень перестрахування за кордоном [8, с. 29].

Отже, на основі вище викладеного, можна зробити висновок, що перспективи розвитку страхової діяльності залежать від того, наскільки ефективно розв’язуватимуться проблеми, що стосуються розвитку і регулювання страхової діяльності в Україні, адже страхова система України не відповідає сучасним вимогам організації суспільного розвитку. Вище викладені перспективи вдосконалення страхової діяльності в Україні дозволять прискорити створення повноцінного страхового ринку як необхідного елементу ринкової економіки.

Також основною проблемою в страхуванні є проблеми розвитку страхового ринку в Україні. Ринок страхування є важливою складовою фінансового ринку України, але його розвиток відбувається суперечливо. Він характеризується недосконалістю структури, слабким розвитком інституту перестрахування, тенденцією до укладання короткотермінових договорів, нестабільністю фінансового стану багатьох страхових компаній тощо.[6, с.39] Станом на 1 жовтня 2012 р. на українському страховому ринку було зареєстровано 378 страхових компаній. 41 страховик здійснював страхування життя, а 337 страховиків здійснювали інші види страхування. Обсяг зібраних ними премій за 9 місяців 2012 р. становив 14 041, 2 млн грн, що в 2, 31 раза більше порівняно з аналогічним періодом 2011 р. Структура ринку страхових послуг постійно змінюється. Особливого розвитку набули такі напрями страхування, як страхування життя і добровільне майнове страхування. Але незважаючи на стрімкий розвиток субринку страхування життя, його частка на ринку страхових послуг дуже незначна (0, 8 % у 2011 р.). Вцілому, страховий ринок України характеризується нерозвиненим особистим страхуванням (страхування життя - 0, 8 %, добровільне особисте страхування - 4, 1%). Аналіз страхових виплат свідчить, що щороку рівень виплат за особистим страхуванням зменшується. При аналізі страхових виплат у цілому по галузі видно, що зі 100 % премій, які отримали страхові компанії у першому півріччі 2012 р., клієнтам у вигляді компенсації повернулося лише 5, 3 %, тобто на порядок менше, ніж у розвинутих країнах. Ситуація зі страховими виплатами, тобто їхня частка у сумі страхових премій, щороку погіршується (у 2009 р. 12 %, а в 2011 р. - 9 %). Усе це посилює недовіру громадян України до страхових компаній. Водночас вільні кошти населення оцінюються (за різними оцінками) від 15 до 25 млрд дол. США. Ці кошти населення тримає вдома або вкладає переважно в банки, а не в страхові компанії.[6, с.40]

Крім того, на страховому ринку України з'явилися окремі галузі, в яких рівень недовіри до страхових компаній досяг кризової позначки (сільське господарство, зарубіжний туризм, автотранспорт тощо). Від витіснення з ринку багато страхових компаній рятує лише відсутність повної інформації про кількість скарг на їхню роботу. За даними Центру Разумкова, страховим компаніям недовіряє близько 80 % громадян України. Це пов'язано з тим, що на українському страховому ринку не створено надійного механізму захисту інтересів страхувальників. Надія на певне поліпшення ситуації пов'язана з діяльністю спеціального органу -Державної комісії з регулювання ринків фінанси послуг України.

Невідкладним є питання про розробку Страхового кодексу, що дало б можливість посилити відповідальність за фіктивне банкрутство. Розвиток ефективного страхового ринку України потребує розв'язання проблем, пов'язаних не тільки зі страхуванням життя, а й пенсійним і медичним страхуванням. Перспективним напрямом розвитку страхового ринку в Україні має стати впровадження довготермінових видів страхування та дотримання норм анти монополь мого законодавства. Суттєвим гальмом у розвитку страхової справи в Україні є те, що в країні недостатньо розвинута Інфраструктура страхового риску. Зростання попиту на страхові послуги, активна державна підтримка страхування, розвиток інфраструктури ринку страхування сприятимуть підвищенню інвестиційного потенціалу страхового ринку.