Основна частина - 75 ХВ.

Методичні вказівки. Послідовно викладати основний зміст навчальних питань лекції: основні визначення і формулювання, постановка завдань і шляхи їх вирішення, логічні докази (вихідні дані, метод і етапи вирішення, кінцеві результати), висновки з окремих питань і лекції в цілому. Розкрити зміст та особливості психічних станів у військовослужбовців. Ознайомити слухачів із основними напрямками роботи командира підрозділу щодо формування та підтримання позитивного психічного стану підлеглих в умовах військової діяльності.

Слайд 5

1. Проблема психiчних станiв у вiйськовiй психологiї – 20 хв.

Розкрити зміст та особливості психічних станів у військовослужбовців.

Слайд 6

Психічні стани посідають проміжне місце між психiчними процесами та психiчними властивостями особистостi. Це форма психiчної активностi людини, конкретна реакція всiєї нашої психiки на конкретну ситуацiю, що склалася навколо нас. Це момент єдностi статики (психiчнi властивостi) та динамiки (психiчнi процеси: пiзнавальнi, емоцiйнi, вольовi) функцiонування психiки людини.

Психічні процеси

Психічний стан

Психічні властивості

Але межі мiж цими явищами розмитi й вiдноснi, що створює певнi труднощi у вивченнi психiчних станiв та в їх дiагностиці. Психічний процес зумовлює виникнення відповідного стану. Наприклад, якщо воїн дуже часто переживає стан тривоги, можливе формування негативної риси характеру – тривожності.

Також психічний стан тісно пов’язаний з індивідуально-психічними особливостями воїна, оскільки характеризує психічну діяльність не загалом, а індивідуально. Наприклад, стан страху у одного воїна може виявлятися в заціпенінні, гальмуванні цілеспрямованої діяльності, а у іншого – у психічному збудженні.

Визначальним для психічного стану є ставлення особистості до чогось. Через ставлення до дійсності й до себе як суб’єкта цієї діяльності реалізується конкретний вияв психічного світу людини.

У вiйськовiй психологiї цю проблему систематизовано i глибоко не вивчали, iснує викладення окремих аспектiв психiчних станiв за бойових обставин. На початку XX ст. росiйський вiйськовий психолог М.М.Головiн у роботi “Исследование боя. Исследование деятельности и свойств человека как бойца” (1907) визначив роль психічного фактора у війні. Англiйський вiйськовий психолог Н.Коупленд у книзi “Психология и солдат” чiтко визначає сутнiсть i роль морального фактора в сучаснiй вiйнi, указує основнi напрями роботи командирiв щодо формування високого морального духу вiйськ.

Поняття “ моральний дух ” i “ психiчний ст а н ” Коупленд ототожнює і висловлюється так: “Про його iснування було вiдомо тисячi рокiв назад, але тiльки талановитi керiвники були спроможні оцiнити й використати його. Наполеон, певно, найкраще з усіх видатних полководцiв розумiв значення морального стану вiйськ. Вiн говорив, що один солдат, який володiє високим духом, дорiвняє трьом, якi не мають цiєї зброї”.

Моральний або психiчний стан є, на його думку, таємницею лише настiльки, наскiльки вiн невидимий та невiдчутний. Це наймогутнiша зброя, яка вiдома людинi; бiльш могутнiша, нiж найтяжчий танк, нiж наймогутніша артилерiйська гармата, нiж найруйнiвніша зброя. Високий психiчний стан вiйськ – це засiб, здатний перетворити поразку на перемогу. Армiю не розбито, доки вона не пройнялась усвідомленням поразки, бо поразка – це висновок розуму, а не фiзичний стан.

Таким чином, глибоке розумiння i знання змiсту психiчного стану командирами забезпечує їм успiх у роботi з особовим складом пiдроздiлів і частин.

Розглянемо бiльш конкретно поняття “ психiчний стан ”. В.Даль пiд станом розумiє “положення, в якому хтось або щось перебуває”. М.Д.Левiтов визначає психiчнi стани так: “Цiлiсна характеристика психiчної дiяльностi за певний перiод часу, що визначає своєрiднiсть психiчних процесiв залежно вiд вiдображення речей і явищ дiйсностi та психiчних властивостей особистостi”.

Слайд 7

Отже, на основi цих визначень можна визначити, що психiчний стан як психiчне явище характеризується цiлiснiстю, є конкретною реакцiєю особистостi на зовнiшнi та внутрiшнi стимули, служить промiжною ланкою мiж її психічними процесами та психічними властивостями, безпосередньо пов’язаний з ними й на певному вiдрiзку часу відображає ставлення до власних психічних явищ, характеризує своєрiднiсть психiчної дiяльностi, має певнi часовi межi.

Але в цих характеристиках вiдсутнi два важливі моменти, що мають суттєве значення для характеристики й уточнення поняття “психiчний стан”. Це:

1) розумiння поведiнки, що особливо яскраво виявляється за екстремальної ситуацiї, у тому числi й у бойовiй обстановцi (вiд вiдваги до панiки);

2) розгляд ситуацiї як основної причини, що викликає психiчний стан. Отже, будь-який психiчний стан є як переживанням (емоцiйна сфера психiки), так і дiяльнiстю (пiзнавальна i вольова сфери психiки).

Психiчний стан можна визначити як певну єднiсть переживання й зовнiшньої дiяльностi воїна, його дiй, хоча тут зв’язок мiж поведiнкою та станом не завжди безпосереднiй. Необхiдно наголосити на такому моменті: на виникнення будь-якого психiчного стану безпосередньо впливає конкретна ситуацiя, тобто вони визначені зовнiшнiми впливами, зовнiшніми обставинами, попереднiм настроєм тощо.

Правильне розумiння цих аспектiв виникнення та розвитку вiдповiдних психiчних станiв допомагає офiцеру бiльш цiлеспрямовано органiзувати власну роботу та життєдiяльнiсть особового складу. Ситуацiя – це система умов, що спонукають воїна до активної дiяльностi або сукупнiсть обставин, створених у пiдроздiлi для творчої, змiстовної, цiлеспрямованої життєдiяльностi. І останнiй аспект цiєї проблеми: у виникненнi будь-якого психiчного стану суттєву роль вiдiграє особистiсний фактор; тобто iндивiдуально-психiчнi особливостi кожного окремого воїна (природно-бiологiчнi причини, особливостi мотивацiї, почуттiв, досвiд, світогляд, вихованiсть тощо).

Слайд 8

Таким чином, психiчний стан – це вiдображення особистiстю ситуацiї в динамiцi психiчної дiяльностi, що виражається в єдностi поведiнки та переживання на певному промiжку часу.

Слайд 9

Основнi ознаки психiчного стану (рис.1): цiлiснiсть, ситуативнiсть, сталість у часi, єднiсть поведiнки та переживання, зв’язок з особистiсними якостями й психiчними процесами.

Рис. 1. Характеристика психічного стану.

Слайд 10

Динамiка психiчного стану складається з таких етапiв: становлення; виникнення; перебіг; кульмiнацiя; спад; зникнення.

Перебіг цих етапiв залежить вiд динамiчностi нервової системи воїна, тобто рiзна динамiчнiсть зумовлює рiзний характер протiкання психiчних станiв.

Цілеспрямованій роботi командира щодо управлiння психiчними станами особового складу допомагає їх знання як основних виявів психiчних процесів:

Ø стани емоційні – настрої, афекти, тривога тощо;

Ø стани вольові – рішучість, розгубленість тощо;

Ø стани пізнавальні – зосередженість, замисленість тощо (рис.2).

Слайд 11

Рис. 2. Основні вияви окремих психічних явищ у психічному стані

Слайд 12

Розглянемо функцiї психiчних станiв. Психiчний стан – це особлива психологiчна категорiя, яка об’єднує рiзнi психiчнi явища.

Психiчнi стани так чи інакше характеризують психiку людини, визначають своєрiднiсть рiзних психiчних проявiв i є ніби тембром психiчної дiяльностi. Щодо психiчних процесiв психiчний стан виступає засобом їх органiзацiї в певний перiод часу.

Головна функцiя психiчних станiв – врiвноваження людини щодо замкненої системи із зовнішнім середовищем, що постійно змінюється, погодження з конкретними об’єктивними умовами, активна органiзацiя цiєї взаємодiї. Така взаємодiя та злагодженiсть забезпечуються здатністю психiки людини набувати необхiдного на даний момент стану.

Інтегруюча функцiя – функцiя регуляцiї всiх iнших психiчних явищ (процесiв, властивостей і утворень). Врештi-решт, кiнцевим результатом психiчних станiв є психiчнi утворення: знання, навички та вмiння, якi, у свою чергу, мають безпосереднiй вплив на виникнення, перебіг i спад психiчних процесiв.

Отже, мiж процесами, властивостями та утвореннями iснують зв’язки і взаємопереходи. У цьому виявляється цiлiснiсть психiки людини, а її психiчний стан виступає як єдине цiле щодо iнших компонентiв психiки. Кожен компонент психiки є складовою психiчного стану, має в ньому конкретне вираження. Знання цих закономiрностей та їх урахування командиром у роботi з особовим складом допомагає йому якiснiше розв’язувати завдання, що стоять перед пiдроздiлом.

Слайд 13

Висновок. Таким чином, ми робимо висновок, що психічний стан представляє цілісну характеристику психічної діяльності особистості, що фіксує момент стійкості та специфічності в перебігу різноманітних психічних процесів, це форма реагування, що відображає ставлення особистості до власних психічних явищ у визначений час за конкретних умов.

Після доведення положень першого питання викликати 1-2 курсантів для контролю засвоєння даного питання. Контрольні запитання: Що таке психічний стан? Як проявляється психічний стан?

Слайд 14

2. Основні напрями роботи командира щодо формування та підтримання позитивного психічного стану – 25 хв.

Ознайомити слухачів із основними напрямками роботи командира підрозділу щодо формування та підтримання позитивного психічного стану підлеглих в умовах військової діяльності.

Як свiдчить вiйськова практика, у військовій діяльності психiчнi стани, особливо в бойовiй обстановцi (зокрема на вiйнi), відіграють важливу роль.

Слайд 15

Успішному вирішенню службових і бойових завдань сприяють певні психічні стани воїнів. Найважливішими з них є: стан постійної бойової готовності, стан готовності до вирішення конкретних службових і бойових завдань мирного часу, стан бойової активності. Ці стани сприяють негайній перебудові всієї психіки воїна і швидкому його включенню у вирішення службових і бойових завдань без витрати енергії на подолання внутрішнього опору і напруги. За наявності таких станів воїн з самого початку навчань, бойових чергувань або бою діє з повною віддачею сил. Він відрізняється високою емоційно-вольовою стійкістю.

Рівні психологічної готовності різні: від бойового настрою – ситуаційної готовності (тимчасового психологічного стану, що виявляється тільки в даній ситуації і по відношенню до конкретного виду бойової і службової діяльності) до постійної внутрішньої готовності (стійкого особистісного стану, що виявляється у будь-який час, в будь-яких умовах).

Слайд 16

Вказані психічні стани формуються в результаті: 1) завчасної морально-психологічної підготовки військовослужбовців до сучасної війни, в процесі якої у військовослужбовців виховуються стійкі мотиви поведінки в бою: любов і відданість Батьківщині, ненависть до ворога, упевненість в командирах, в собі, в товаришах, а також накопичується досвід емоційно-вольової поведінки в екстремальних умовах, закладається основа емоційно-вольової стійкості людини на війні; 2) безпосередньої морально-психологічної підготовки до виконання майбутнього бойового завдання, в процесі якого активізуються виховані в мирних умовах мотиви поведінки і необхідні в даних умовах психічні стани, долаються негативні ситуативні мотиви і психічні стани. Безпосередня психологічна підготовка займає важливе місце в загальній підготовці воїнів і до вирішення службових завдань (чергувань, походів, учень, маневрів).

Морально-психологічна підготовка воїнів і колективів створює передумови для управління психічними станами особового складу в бою. Управління психічними станами воїнів і колективів — одна з центральних проблем керівництва військами в бою.

Підтримка позитивних психічних станів пов'язана з подоланням ряду негативних психічних станів воїнів і колективів на різних етапах їх діяльності.

Існує певна закономірність в динаміці психічних станів військовослужбовців. Відомо, що навіть найпідготовленіша людина і колектив (що володіє потрібними знаннями, досвідом, навиками, якостями, морально-політичними мотивами і ін.) може бути в стані готовності або неготовності до конкретних службових і бойових дій.

Звертають на себе увагу, наприклад, поворотні пункти (критичні крапки), в яких у зв'язку з переходом від одних бойових дій (службових завдань) до інших з неминучістю виникає зміна або яскравий прояв типових психічних станів воїна, в динаміці психічних станів воїна можна виділити три істотні періоди: підготовка до виконання службових і бойових завдань; бойові дії, навчання і походи; закінчення бойових дій і виконання службових завдань.

Напередодні бою, виконання відповідального службового завдання воїн може переживати стан тривожного очікування. У цьому стані відбувається завчасне настроювання людини на майбутні умови служби і бою. Очікування може бути різним за психологічним змістом. Воно виявляється у вигляді підйому, ентузіазму, передбойової апатії, невпевненості, боязні за своє життя, тривоги за результат бою і за особисту долю. Стан людини у момент тривожного очікування характеризується підвищеною напруженістю (стресом).

Слайд 17

Головними джерелами і причинами напруженості є: небезпека, що створює загрозу життю; відповідальність за виконання завдання; стислість і невизначеність інформації, що поступає; дефіцит часу на ухвалення рішень і дій; надмірна емоційна збудливість, вразливість і низька емоційна стійкість окремих воїнів; невідповідність рівня розвитку військово-професійних якостей вимогам, що пред'являються даною військовою діяльністю і боєм до особи; психологічна непідготовленість до виконання конкретного завдання воїна і колективу; невпевненість в надійності зброї; соціальна ізоляція (дії у відриві від колективу, своїх головних сил, знаходження в ізольованих сховищах) і тому подібне

Види і форми напруженості різні. Існує напруженість, яка тонізує діяльність воїна, загострює його сприйняття, мобілізує мислення, підвищує активність.

Запобігання і подолання надмірної напруженості (гіперстресу) досягається ознайомленням воїнів з характером виконання майбутнього бойового завдання і можливими труднощами, цілеспрямованою виховною роботою напередодні навчань і бойових дій; недопущенням зайвого «накачування» підлеглих перед виконанням відповідального завдання; «пожвавленням» досвіду емоційно-вольової поведінки, накопиченого у минулому; відпрацюванням до автоматизму основних компонентів майбутньої діяльності; упевненою і спокійною поведінкою командирів і начальників напередодні виконання поставленого завдання; забезпеченням звичайної зайнятості особового складу напередодні пуску ракет, стрільб, навчань, бою (відрив окопів, перевірка справності матчастини, поповнення боєприпасів і т.п.), що сприяє перемиканню уваги воїнів зі своїх переживань на справи колективу; дозуванням легких фізичних навантажень; підтриманням безперебійного зв'язку і особистих контактів з підлеглими і колективами, припиненням випадків неорганізованості, розхлябаності, розповсюдження чуток і тому подібне

Перехід від підготовчого етапу до виконання бойового завдання пов'язаний з подоланням у воїна стану ригідності (rigidus – негнучкість, заціпенілість – лат.), в якому виявляється інертність психіки людини, що виникає в результаті стереотипності її поведінки, тяжіння до завчених операцій, форм і способів дій. Ригідність як сповільнене перемикання психіки може здійснити на діяльність воїна негативний вплив, істотно знизити гнучкість поведінки, утруднити адаптацію його до умов обстановки, що змінюються.

Головною умовою подолання ригідності у воїнів є тренування їх в складних умовах, що швидко змінюються, проведення навчань і занять на незнайомій місцевості і в різних кліматичних умовах. Проте при цьому слід враховувати, що такі тренування, здійснювані без поступового ускладнення можуть дати не тільки позитивний, але і негативний ефект: одноманітний відробіток операцій починає обтяжувати воїна, викликає стомлення, роздратування і інші негативні емоції і стани. Цього не трапиться при дотриманні наступних правил: вводити складні ситуації не тільки в умови діяльності, але і в її компоненти (операції, дії), перед початком тренувань максимально активізувати позитивні мотиви у воїна, своєчасним заохоченням допомогти йому подавити в собі негативні емоції, спонукати його набратися терпіння і з повною віддачею знову і знову шліфувати свої дії.

На етапі виконання бойового завдання важливе значення має підтримання у воїнів і колективів стану бойової активності, високого психологічного підйому, патріотичної піднесеності. Величезну роль в бою відіграють також стани зібраності, пильності, рішучості, бойового збудження, підйому, ентузіазму, спаяності і згуртованості колективу, готовності до самопожертвування. Для всіх цих станів характерні: загострення відчуттів патріотизму, обов’язку, відповідальності, ненависті до ворога, прагнення активне, рішуче, з повною віддачею сил виконати бойове завдання і вести боротьбу до кінця; гранична мобілізація всіх сил і можливостей при найбільш оптимальному рівні емоційної і вольової напруги і якнайкращому протіканні всіх психічних процесів; високий ступінь стійкості до перешкод по відношенню до зовнішніх і внутрішніх впливів, що несприятливо діють; уміле довільне управління своїми думками, відчуттями, діями і поведінкою в нескінченно складних, мінливих, повних несподіванок і небезпек умовах бою.

Після бою, залежно від його результату, воїни переживають різні психічні стани: глибокої задоволеності успішним виконанням бойового завдання, високого підйому морального духу і готовності продовжувати боротьбу, самовпевненості, самозаспокоєності, зниження пильності і боєготовності, втоми, після бойової апатії, після бойової ейфорії (надмірної радості перемоги, що притупляє розум і пильність воїна) і тому подібне

Морально і психологічно нестійкі люди при невдалому результаті бою можуть знаходитися довгий час в стані глибокої фрустрації.

Фрустрація — складний психічний стан, що об'єднує в собі тривогу, безнадійність і апатію, приреченість і депресію, виникає, як правило, у зв'язку з духовними зривами, невдачами в досягненні наміченого. У бою такий стан чреватий втратою здатності до опору.

При будь-якому результаті бою з командира не знімається відповідальність за підтримання оптимальних станів і попередження негативних післябойових станів.

У разі невдалого результату бою для подолання негативних станів необхідно розкрити дійсні причини поразки і довести їх до особового складу. З урахуванням причин зриву провести ретельний розбір подій, по-новому організувати підготовку воїнів до виконання майбутнього завдання. При невдачах пасивність в послябойовій діяльності особового складу може посилити їх негативний духовний настрій. Головні засоби попередження його — активна діяльність з підготовки до ведення бойових дій і усунення причин невдач, супроводжувані ефективним психологічним впливом.

Після вдалого бою особливу увагу слід звернути на недопущення спаду бойового підйому, прояви самозаспокоєності. У цих цілях слід показати можливі напрями появи новій небезпеці, організувати роботи із вдосконалення позицій, роз'яснити шкідливість самозаспокоєності і недисциплінованості людей, привести приклади з минулого досвіду, зайняти особовий склад роботою з підготовки до виконання нового завдання.

Отже, дещо узагальнимо, яким же чином командир може впливати на механiзми виникнення позитивних психiчних станiв?

Слайд 18

Першим напрямом роботи командира щодо формування позитивного психічного стану є створення здорового морально-психологiчного клiмату в пiдроздiлi. Створити оптимальну ситуацiю для воїнів це означає сформувати належні умови для їх життєдiяльностi.

Слайд 19

Другий напрям - знання iндивiдуально-психiчних особливостей пiдлеглих та їх оптимальне урахування в своїй службовій діяльності. Для чого необхiдно враховувати цей фактор? Оскільки зовнiшнi впливи (у нашому випадку це вiдповiдна ситуацiя) завжди дiють лише опосередковано через внутрiшнi умови (iндивiдуально-психiчнi особливостi воїна), то воїни по-рiзному реагують на зовнiшнi подразники.

Слайд 20

До основних iндивiдуально-психiчних особливостей воїна належать:

· iндивiдуальнi особливостi нервової системи, її внутрiшнi закони;

· потреби, настанови, почуття, переконання;

· здiбностi й нахили;

· психiчнi утворення (система знань, навичок та вмiнь);

· мотиви та мотивації;

· характер;

· особливостi природно-бiологiчної структури та органiзацiї воїна тощо.

Усi цi риси та якостi складають психологiчну характеристику особистостi. Будь яка змiна в цiй характеристицi зумовлює змiну психiчних станiв, а й інколи й кардинальних.

Вiйськова служба дає великi можливостi для загартовування характеру й волi, цiлеспрямованого розвитку рiзних соцiально-психологiчних рис i якостей вiйськовослужбовця, якi йому допомагають успiшно дiяти в ходi бойової та гуманiтарної пiдготовки.

Слайд 21

Третiй, дуже важливий напрямок роботи командира щодо управлiння виникненням психiчних станiв, – допомогти воїнам знайти “особистiсний смисл” у вiйськовiй службi, який є “системостворюючим фактором”, тобто який дає змогу об’єднувати в цiлiсну функцiонально-динамiчну систему рiзнi психiчнi особливостi воїна. Особистiсний смисл – одна з головних складових свiдомостi воїна i визначає змiст його дiяльностi (найвища його форма розвитку – це стiйка вiйськово-професiйна спрямованiсть). Якщо служба у воїна не викликає суперечних почуттів, вiн краще переносить її труднощi, а також постiйно прагне до вдосконалення і самовдосконалення в нiй.

Слайд 22

Важливими напрямками роботи командира пiдроздiлу щодо утворення та пiдтримання позитивного психiчного стану є оптимiзацiя процесу спiлкування мiж вiйськовослужбовцями та його гуманізація, а також ефективна організація бойової підготовки в підрозділі. Особливостi вiйськової служби, довготривале сумiсне перебування воїнів потребують від командирів приділяти особливу увагу цим напрямкам роботи. Власне, нестатутні взаємовiдносини мiж вiйськовослужбовцями, негативні традицiї, якi створюють нездорову морально-психологiчну атмосферу та нездоровий соцiально-психологiчний клiмат у пiдроздiлi, свідчать про актуальнiсть i необхiднiсть такої роботи командира. Тому необхiдно цiлеспрямовано формувати та згуртовувати вiйськовий колектив, основними психологiчними показниками якого є згуртованiсть i стресостiйкий оптимiстичний соцiально-психологiчний клiмат у пiдроздiлi.

Слайд 23

Наступним важливим аспектом створення здорової морально-психологiчної атмосфери, доброго настрою є особистий приклад командира, його оптимістичний психiчний стан. По-перше, все це впливає на ефективнiсть власної дiяльностi та, по-друге, безпосередньо формує психiчний стан пiдлеглих. Особливо важливе значення психiчний стан командира має в бойовiй обстановцi.

Слайд 24

Висновки. Таким чином, ми бачимо, що цiлеспрямована та змiстовна робота офiцера неможлива без вивчення, аналiзу основних проявiв психiчних станiв пiдлеглих. У цьому йому допомагає знання методiв вивчення психiчних станiв. Наприклад, існують такі прийоми та засоби вивчення психiчних станiв: спостереження за поведiнкою i дiяльнiстю суб’єкта; тестування; словесний звiт дослiджуваного; вивчення продуктiв дiяльностi; природний та лабораторний експеримент тощо.

Обов’язок командирів — підтримувати позитивні психічні стани у воїнів і колективів в бою, вселяти підлеглим упевненість в перемозі, твердо управляти військами, уміло стимулювати бойове збудження, правильно інформувати підлеглих про розвиток подій.

У Збройних силах України iснує особливий напрям роботи командирiв щодо попередження негативних станiв у бойовiй обстановцi – психологiчна пiдготовка, яку розглянемо у наступних лекціях. Тут зупинимося лише на крайній формі прояву психiчного стану на вiйнi – панiці.

Після доведення положень першого питання викликати 1-2 курсантів для контролю засвоєння даного питання. Контрольні запитання: Основні напрями роботи командира щодо формування та підтримання позитивного психічного стану?

Слайд 25

3. Сутність паніки та причини її виникнення – 30 хв.

Ознайомити слухачів із сутністю паніки, причинами її виникнення таосновними напрямками роботи командира підрозділу щодо її попередження.

Слайд 26

У вiйськовiй психологiї пiд панiкою розумiють певний емоцiйний стан (емоцiйне потрясiння, збентеження, жах тощо, якi виникають у масi воїнiв або окремого воїна), рiзновид поведiнки натовпу внаслiдок дефiциту або надлишку iнформацiї. Сам термiн “панiка” походить вiд iменi грецького бога Пана, покровителя пастухiв, пасовищ i стад, який викликав своїм гнiвом “шаленство” останніх, що пiд його впливом кидалися у вогонь чи в прiрву. Безпосереднiм приводом до панiки стає певна ситуацiя, шокуючий стимул, що перериває звичнi форми поведiнки. Ця ситуацiя може бути реальною або уявною.

Аби панiка виникла, ця ситуацiя має бути або дуже iнтенсивною, або зовсiм невiдомою ранiше, тобто такою, щоб викликати зосередженiсть уваги на собі. Перша реакцiя на такий стимул – потрясiння i сприйняття ситуацiї як кризової. У такiй ситуацiї iндивiд вдається до неврiвноважених i поквапливих спроб iнтерпретувати подiю в межах власного досвiду або пригадує аналогiчнi ситуацiї з досвiду iнших.

Вiдчуття гостроти, необхiдностi швидкого прийняття рiшення заважає логiчному осмисленню кризової ситуацiї i викликає страх. Якщо перший страх не придушено, реакцiя загострюється. Переляк одних позначається на iнших, що пiдсилює загальну паніку. Отже, панiка виникає i виявляється як індивiдуально-психiчне явище у формi страху, а в критичнiй бойовiй обстановцi вiдразу у формi панiчного жаху i в якостi масового, групово-психiчного. При цьому iндивiдуальний страх первинний, вiн є передумовою, ґрунтом для групового потрясiння та панiки. У свою чергу, панiчний стан пригнiчує, дiє на бiльш стiйких членiв пiдроздiлу.

Пiд час панiки починають одночасно дiяти кiлька соцiально-психологiчних механiзмiв впливу на поведiнку людини. Ситуацiя панiки завжди супроводжується зараженням i навiюванням. Вона може виникати як у малих вiйськових пiдроздiлах, так i в великих вiйськових з’єднаннях і об’єднаннях.

Наприклад, український психолог В.О.Моляко, розглядаючи психологiчнi наслiдки чорнобильської катастрофи, указує на такі умови виникнення будь-якої панiки:

- наявнiсть шокуючого стимулу;

- дефiцит iнформацiї про подiю (особливо iнформацiї достовірної) і, водночас надлишок iнформацiї неперевiреної з неофiцiйних джерел.

Слайд 27

Люди, якi були охопленi панiкою, виявляли такi особливостi поведiнки:

- неадекватну оцiнку ситуацiї (перебiльшення небезпеки), прагнення врятуватися втечею;

- посилену метушливiсть, хаотизм поведiнки, або, навпаки, її загальмованiсть;

- погіршення дисциплiни, працездатностi;

- пошук заспокiйливих засобiв (наприклад, алкоголю);

- прагнення одержати iнформацiю.

Реагування воїнiв на рiзнi бойовi ситуацiї, якщо вони психологiчно не пiдготовленi, може закiнчуватися панiкою. Тому дуже важливою є вiдповiдь на запитання: як запобігти й покласти край панiці, якщо вона розпочалас я?

Слайд 28

По-перше, слід добре знати сутнiсть, причини виникнення та посилення панiки. Цi причини можна об’єднати у три групи:

§ фiзiологiчнi;

§ психiчнi;

§ соцiально-психологiчнi.

Слайд 29

До фiзiологiчних причин належать явища, якi спричиняють виникнення умов, що фiзично ослаблюють воїнiв. Це, зокрема, втома, депресiя, тривале безсоння, психiчне потрясiння внаслiдок довгого перебування в небезпечнiй ситуацiї, гнiтючого чекання супротивника тощо. Кожна з цих причин серйозно ослаблює емоцiйно-вольову сферу вiйськовослужбовця, його здатнiсть швидко i правильно оцiнювати бойову ситуацiю.

Слайд 30

До психічних причин належать такі психічні явища, як раптовість, сильне здивування, невпевненість, почуття iзоляцiї, усвiдомлення безсилля перед безпекою, недостатнє знання вiйськової справи, незадовільне володiння зброєю i бойовою технiкою, неспроможність вмiло дiяти на полi бою, незнання супротивника (його тактики дiй та характеристик бойової технiки) тощо.

Слайд 31

До соцiально-психологiчних причин належать:

- вiдсутнiсть згуртованостi військового пiдроздiлу;

- втрата довiри воїнів до командирiв;

- дефiцит або надлишок iнформацiї, що посилює напруження;

- бездiяльнiсть;

- вiдсутнiсть органiзованостi та порядку, втрата управлiння в бою;

- наявнiсть негативних тенденцiй у морально-психологічному кліматі та психології вiйськового колективу тощо.

Ці причини також спричинюють зменшення можливостей рацiонально та правильно оцiнити бойову ситуацiю.

Слайд 32

По-друге, ще в мирний час необхiдно провадити цiлеспрямовану психологiчну пiдготовку особового складу до подолання труднощiв сучасної вiйни та ефективної дiї на полi бою. Характер труднощiв, що долає воїн в умовах сучасного бою, змiст конкретної вiйськової спецiальностi та коло службових обов’язкiв у бою повиннi визначити змiст цієї пiдготовки.

Слайд 33

По-третє, один із головних попереджувальних прийомiв – це органiзацiя ефективного управлiння пiдроздiлом у бою з одночасним формуванням у особового складу довiри до командирiв. Не менш важливі для запобiгання панiці такі фактори: знання воїнами своїх функцiональних обов’язкiв, обставин, причин бойової ситуацiї, можливiсть одержання достовірної iнформацiї про них; знання супротивника, його дiй і тактики; вмiння управляти своєю поведiнкою в екстремальних ситуацiях тощо.

Слайд 34

По-четверте, коли панiка виникла, покласти їй край може лише рiшуча й iнтенсивна дiя командирiв, яка виведе воїнiв iз ситуацiї шоку чи потрясiння. При цьому слід мати на увазi, що панiчна маса за психiчним станом i дiями воїнiв неоднорiдна.

Слайд 35

Загальнi заходи щодо попередження та припинення панiки в бою такі:

- усунення впливу причин панiки;

- iзоляцiя джерела панiки;

- недопущення передумов виникнення панiки.

Слайд 36

По-п’яте, у пiдроздiлах, де воїни пережили панiку, необхiдно вести цiлеспрямовану роботу з лiквiдацiї її наслiдкiв. Вона має розпочинатися відразу ж пiсля iнциденту, оскільки панiка є своєрiдною кризою в психологiї вiйськового колективу, що залишає нездоровий слiд, ослаблює психiчну стiйкiсть пiдроздiлу в наступних бойових дiях.

Слайд 37

У зв’язку з цим, такий підрозділ доцiльно використовувати лише пiсля вiдповiдної “оздоровчої роботи”, яку проводять за такими напрямами:

§ виявлення осiб, якi проявили психiчну нестiйкiсть, i усунення їх з пiдроздiлу;

§ проведення часткової або повної перестановки особового складу, переформування пiдроздiлу;

§ введення в пiдроздiл нового поповнення;

§ допомога особовому складу щодо усвiдомлення випадку панiки та подолання її наслідків;

§ цiлеспрямована виховна робота щодо оздоровлення морально-психологiчної атмосфери у пiдроздiлi;

§ змiстовна бойова пiдготовка тощо.

Слайд 38

Висновки до заняття. Отже, знання причин психічних станів і уміння виявляти їх допомогає командирам (начальникам) керувати особовим складом, виховувати військовослужбовців, всебічно готувати їх до успішного ведення бойових дій.

Слайд 39