Хутряний напівфабрикат

Хутряні та овчинно-шубні напівфабрикати - це вичиненні натуральні або фарбовані шкури хутра хутряної та шубної сировини. Сюди ж відносять різноманітні хутра, пластини і смуги, зшиті з вичинених або фарбованих шкурок у вигляді прямокутних або трапецієвидних полотнищ, з якиз викроюють деталі хутряних виробів.

Шкурки можуть бути зняті з тушок пластом - при їх поздовжньому розрізанні по череву і лапках, а також трубкою або пашчохою - при зніманні цілими без розрізання. Після зняття з тушок шкурки обезжирюють, травлять і консервують сушінням, соленням, квашенням.

Вичинка шкурок включає: підготовчі операції вичинки, власне, вичинку й обробку.

При проведенні підготовчих операцій відбувається видалення окремих частин шкурок (обрізання), обводнення шкурок, видалення консервуючих речовин і забруднень, розчинення деяких білків, механічне опушення шкірної тканини і видалення прідшкірно-жирової клітковини (міздріння, розрізка), обезжирення шкурок майними речовинами і органічними розчинниками, стрижка надмірно довгого волосся.

Власне вичинка полягає в розпушуванні колагенових пучків шкірної тканини (дерми) розчинами кислоти і нетральних солей (нікелювання), також ферментами (м'якшення), підвищення хімічної та термічної стійкості шкурок (дублення переважно солями хрому), пластичності і водостійкості шкірної тканини (жирування), видалення надмірної вологи (сушіння).

Обробні операції передбачають (відкачування шкурок) обробку в барабанах з вологою тирсою, змоченою жиророзчинниками для очищення волосся від жиру, пилу і надання м'якості шкірний тканині; розбивку шкірної тканини на розбивально-витягальних машинах для підвищення її м'якості і пластичності; биття і пластичності; биття і чесання волосяного покриву для повного його очищення від тирси, пилу і розчісування сплутаного волосся. Для поліпшення зовнішнього вигляду деяки види напівфабрикату піддають стрижці (вкорочують волосяний покрив), пілюванню (зрізають біля основи остьові та непрямке волосся), надмірно грубого остьового волосся, а також фарбуванню та відбілюванню. Фарбування та відбілювання шкурок проводять в разі імітації більш дешевої сировини (овчини, кролика) під більш цінні (котик), а також коли необхідно виправити, поліпшити природний колір хутра цінних видів хутра (песця, курниці, норки, горностая та ін.), поглибити природний колір, наприклад, чорного каракуля і смушки. Основними засібами фарбування є: занурювальне (барабанне) однотонне фарбування волосяного покриву і шкірної тканини, намазні способи - пробивне (фарбування жорсткими щітками всієї товщини волосяного покриву), верхове (нанесення барвника темнішого кольору на кінчики пофарбованного волосся), аерографне (розпорошення фарби для одержання тонів і напівтонів), трафаретне і резервне (нанесення на кінчики волосся перед фарбуванням спеціальної речовини " резерву").

Для відбілювання шкурок використовують хімічні (перекис водню, персульфат) і оптичні відбілюючі речовини (бланкофори).

Шкурки овчини, призначені для виготовлення виробів підвищенної якості, облагороджують для надання їм блиску і видалення покрученності волосся. Облагороджування полягає у багаторазовому хімічному впливі на волосяний покрив суміші гідролізного етилового спирту і мурашиної кислоти (люстрування) й обробку формаліном.

Хутряний напівфабрикат, як і хутряну сировину, підрозділяють щодо часу добування на зимові та весняні види. Основними видами зимового хутра є: видрові, боброві, ондатрові, ведмежі, росомахові, єнотовидні, кунячі, тхорячі, барсучі, заячі, білячі сімейства. Весняні види хутра - це суркові, дрібних гризунів та кротові.

Вичинені шкурки хутряного напівфабрикату класифікують за кряжами, сортами, розмірами, кольором, групами дефектності, оздобленням.

За кряжами напівфабрикати ділять тому, що товарні властивості одного й того ж виду сировини міняються залежно від географічного місця мешкання звіра. Шкурки хутра різних кріжів відзначаються властивостями, які притаманні шкуркам тільки одного кряжу (розмір, пухкість, висота, густота волосяного покриву, колір і шовковистість волосяного покрову, товщина шкірної тканини, маса).

Кряжу дається назва того географічного району, звідки находят шкурки. В деяких стандартах термін " кряж" замінено номером. За кряжами підрозділяють не всі види хутра, а лише вичинені шкурки білки, червоної лисиці, норки, білого песця, соболя, сурка, тарабагана.

За розмірами ділять напівфабрикати тих видів, у яких дуже виражена різниця у величині, на яку впливає стать і вікова мінливість. Різні види шкурок ділять за розмірами на різну кількість категорій. Розмір напівфабрикату визначають, вимірюючи його довжину (від очей до кірня хвоста) і ширину (по середній лінії) і перемножуючи одержані величини. Звичайно хутряний напівфабрикат за розмірами підрозділяють на три категорії - великі, середні, дрібні.

Сорт шкурки зображує стан волосяного покрову залежно від часу (сезону) добування звірка. Під сортом хутра розуміється сукупність певних товарних ознак, які залежать від ступеня розвитку волосяного покриву шкурки.

Товарними ознаками, що визначають сорт, є пухнастість, густота, довжина і м'якість волосяного покриву. Ці ознаки для хутра кожного виду мають свої характерні особливості.

Більшість видів ділиться на три сорта і, деяки - на чотири, більш цінні - на два.

До першого належать шкурки повноволосі, з високою частою остью і густим пушом; до другого -шкурки менш повноволосі, з недорозвиненою остью і пушом; до третього шкурки напівволосні і з неповністью розвиненими остью і пушом; до четвертого - шкурки напівволосні і з неповністью розвиненими остью і пушом або шкурки з низьким грубим волосяним покривом, майже без пуху або з пухом, який ледве почав розвиватися (вовк, шакал, росомаха). Ранньовесняні шкурки відносять до другого сорту (наприклад, шкурки білки виділено в самостійний сорт), вони мають ознаки початку весняного линяння (перезріле волосся, поріділе тьмяне волосся і т.п.).

Шкурки деяких видів бувають вищого (екстра) сорту, наприклад, соболь.

За кольором ділять напівфабрикати тільки таких видів хутра, у яких дуже виражена мінливість кольору волосяного покриву. Особливо сильно виражена мінливість забарвлення волосяного покриву у шкурок кліткових звірів: норки, нутрії, сріблясто-чорної лисиці, голубого песця.

За групами дефектності підрозділяють шкурки залежно від наявності дефектів шкірного та волосяного покриву. Більшість видів напівфабрикатів підрозділяють на чотири групи дефектності: нормальну (Н), дрібну (А), велику (В), або 1, 2, З, 4.

Щодо обробки волосяного покриву розрізняють шкурки натуральні, стрижені, щипані, еспіліровані, фарбовані (занурюваним, трафаретним, аерографним і іншими способами), а також особливої обробки (піддані люструванню та прасуванню).

За призначенням хутряний напівфабрикат може бути використано для головних уборів, комірів, одягу, частин одягу (підкладка, опушка), жіночих хутряних уборів, виробів, що не належать до одягу (килими, накидки та ін.).

Хутряний напівфабрикат - це вичинені шкурки домашніх тварин (кроликів, кішок, собак - зимові види; лошат, телят, овець, кіз, північних оленів -весняні види), які за якістю волосяного покриву придатні для виготовлення хутряних виробів. Хутряний напівфабрикат ділять на п'ять груп: хутряний домашній напівфабрикат, каракулево-смушковий, овчинно-хутряний, овчинно-шубний, хутряний напівфабрикат морських звірів.

Шкурки домашніх тварин (хутряний напівфабрикат) географічній мінливості не піддаються, оскільки їм створюються спеціальні умови утримання. Тому шкурки домашніх тварин групуються не за кряжами, а за породами. При визначенні породи користуються такими ознаками, як колір і відтінок, блиск, висота, ніжність, густота й еластичність волосся, товшина і щільність шкірної тканини, розмір і вага шкурок.

За розмірами та кольорами хутряні шкурки ділять за тими ж ознаками, що й хутряні. Поділ шкурок домашніх тварин за сортами зимових виродів кролика, кішки, собаки - аналогічний також зимовій хутрянині тобто залежать від сезону забиття. Шкурки молодих весняних видів хутра (лошати, опойка, пижика) діляться на сорти не за сезонними ознаками, а за висотою первинного та повторного волосяного покриву, розвиток якого зв'язаний з віком молодої тварини або її ембріонів. Чим вище волосся їх шкурки (включаючи голяків та габелків), тим вона звичайно менше красива і цінна. Шкурки лошати та опойка за характером волосяного покриву діляться, крім того, на гладкі та мхаристі. Шкурки молодняка мають більш цінне хутро, тому їх вищий.

При сортуванні хутряного напівфабрикате враховують породу, сорт, розмір, колір, групу дефектності, а для весняних видів - ще й вік.

Каракулево-смушковий напівфабрикат це вичинені шкурки ягнят різних порід грубововняних овець (каракульских, українських, смушкових, курдючних, помісних і інших) є характерною будовою волосяного покриву у вигляді закрутів і мхаристого малюнка. Характер закрутів, ступінь їх росповсюдження за площею шкурок (фигурність), блиск, шовковистість, густота і висота волосяного покриву, товщина і щільність шкірної тканини головні ознаки якості каракулево-смушкового напівфабрикату. Розрізняють цінні, малоцінні і деформовані (порочні) типи завитків. До цінних належать валок (закриті довгі завитки), боб (закриті укорочені), гривки (з волоссям, що розходиться по середній лінії в обидва боки); до малоцінних - кільце, равлик, горошок (дуже дрібне кільце), штопор; до деформованих - ласи (гладке волосся без завитків) та ін. Залежно від породного походження кокакулево-смушковий напівфабрикат поділяють на каракуль, смушок і мерлушку.

Шкурки каракуля, смушка і мерлушки діляться на сорти залежно від будови і його розміщення на шкурці, блиску, шовковистості і висоти волосяного покриву, товщини шкірної тканини. При сортуванні враховують також породу, вік, колір, групу дефектності напівфабрикату.

Каракулевий напівфабрикат залежно від віку включає вичинені шкурки ембріонів (голяк, каракульчу, каракуль-каракульчу), новорожденних ягнят (каракуль), підрослих ягнят (якобаб - від одного до шести місяців). Його підрозділяють на чистопородний і каракульметис, що визначається грубуватим, малошовковистим, слабоблискучим завитком. На відміну від чистопородного каракуль­метис має на голові, лапках, по краях шиї і черепа гладкий або слабозакручении волосяной покрив. Чистопородний каракулевий напівфабрикат найбільш цінний. За кольором його ділять на чорний, сірий і кольоровий. Залежно від перелічених ознак сортування чорний каракуль підрозділяють на 2 9 сортів (марок), що позначається однією-двома літерами (П-відбірний, Пп - жакет-московський, Са - жакет товстий тощо). Всі сорти чорного каракулю за цінністю об'єднують у чотири групи: жакетна, ребристо-плоска, кавказька і малоцінна. Каракуль-метис чорний ділять на 22 сорти і кожний сорт позначають літерою.

Сірий чистопородний каракуль залежно від посідання чорних і білих волосин буває світло-сірого, сірого і чорно-сірого забарвлення.

Кольоровий чистопородний каракуль мають різноманітні види забарвлень - світло- і темно-коричневе, сур (різко виражене зонарне забарвлення), гулігаз (поєднання білого волосся з коричневим), холілі (поєднання чорного волосся з коричневим). Залежно від форми і розміру завитків сірий і кольоровий каракуль ділять на три сорти. За якістю волосяного покрову каракулю-метис сірого і кольорового ділять на ті ж колірні категорії і сорти, як і шкурки чистопородного каракулю.

Смушковий напівфабрикат - шкурки ягнят від смушкових порід овець, що розводяться в Україні: решетилівські, сокольскі, батьківщиною яких є Полтавська область. Залежно від віку ягнят розрізняють такі види напівфабрикатів: голяк, муаре клям - шкурки ембріонів; смушок новонароджених ягнят, трясок - шкурки молодняка віком 1-6 місяців. Залежно від забарвлення волосяного покриву розрізняють чорні, сірі, кольорові і фарбовані шкурки. За якістю волосяного покриву смушки відрізняються від каракулю більш м'яким, менш блискучим і пружким волосяним покривом, млявими завитками, ділять його на три сорти. На світовому ринку українські смушки і вироби з них користуються підвищенним попитом.

Мерлушка - це шкурки ягнят грубововняних степових (курдючних) і північних (російських) порід овець віком до ЗО днів. Шкурки характеризуються грубуватим матовим або скловидноблискучим волосяним покривом з малоцінними завитками, а також з прямим або злегка хвилястим (муаристим) волосяним покривом.

Сак-сак - шкурки молодняка віком 1-6 місяців -відрізняються від мерлушки перерослим вовняним покривом, що складається з м'яких касичок, які утворюють штопороподібні завитки білого або білого з рудими кінцями волосся.

Овчинно-хутряний напівфабрикат - це вичинені шкурки тонкорунних, напівтонкорунних і напівгрубововняних порід овець, використовувані волосяним покривом назовні. Випускають хутрову овчину натуральною і фарбованою і стриженою, із звичайною, із особливою, із штучним завитком. Залежно від методу обробки і методу фарбування хутряні овчини підрозділяють на однотонні, аерографні, трафаретні, з фотовідбитком. Хутряні овчини ділять на два сорти і п'ять груп дефектності. Основні види овчини ділять на дві підгрупи: вимірювані лінійно (шви, ломини, застриго), вимірювані за площею (діри, плішини, витерті місця, плями та ін.).

Шубна овчина - це шкурки грубововняних овець різних порід (романівської, російської, степової, каракульської, монгольської) натуральні і фарбовані з плівковим покриттям; застосовувані шкірною тканиною назовні. Романівську овчину ділять на групи: пояркова 1-1 групи (шкури молодняка овець віком 5-8 міс.), романівська (доросла) 2-1 групи. Волосяний покрив романівської овчини складається з чорної ості і довшого білого пуху. Російська овчина за кольором буває чорна і сіра, довжина ості перевищує довжину пуху. Степова овчина має вовняний покрив грубуватий, рудого кольору. Шубну овчину ділять на чотири сорти (овчина покривного фарбування - 3 сортів) залежно від кількості і значимості вад.

Вади ділять на лінійні і площинні. Вади на відстані 5 см від краю не враховують.

Важливою вимогою, що ставиться до шубної овчини, є продубленність шкірної тканини. Характерізується за ступенем профарбування дубителем (при рослинному дубленні профарбування не менше 1/3 товщини шкури, при хромовому - наскрізне профарбування). На дотик шкірна тканина повинна бути м'якою, без плям, лискучих смуг, нелипка, стійка до сухого тертя без тріщин відшаровування. Волосяний покрив повинен бути рівно підстрижений, нежирний, добре прочісаний, без збиття.

Хутряний морський напівфабрикат включає шкури морського котика і тюленя, сортуються за тими ж параметрами, що й весняний хутряний напівфабрикат домашніх тварин, за віком, розмірами, сортами, кольором і групами вад і додатково за кряжами (як хутровий напівфабрикат).

Морський котик прийнято за еталон міцності. Котик морський добувають віком від 2 до 4 років, оскільки у більш зрілому віці (сікач) остьве волосся грубшає, а пухове волосся стає рідким. У молодняка волосяний покрив складається з щільного, густого пуху золотисто-червоного кольору і довшої, жосткішої ості сірувато-рудого кольору, яку у процесі вичинки іноді видають. Довжина шкурки досягає 1, 5 м.

Шкури котика використовують для чоловічих виробів - комірів, головних уборів, рідше для жіночих комірів і пальт, у нещипаному і щипаному вигляді, фарбовані і нефарбовані. Фарбують наземним способом, тобто забарвлюють лише верхню частину волосся (кінці). За цією ознакою можно відрізнити натуральний котик (бібірет) від імітованих під шкурок кролика, собаки, у яких забарвляють волосяний покрив і шкірну тканину занурювальним фарбуванням.

Тюлень ділиться на чотири кряжі: гренландський, каспійський, байкальський, тихоокеанський. За віковими групами шкурки тюленя підрозділяють на більок - шкурки малят тюленя по 15 днів з густим, м'яким, довгим, блискучим первинним волоссям білого кольору; хохлуша - шкурки тюленя (до 1 міс.) з грубішим коротким волоссям (шкурки каспійського тюленя - тулунка); сірко і сівець - шкури тюленя віком до 1 року, що перелиняв, з рідким коротким волоссяним покривом; нерпа - шкурки тюленя більше 1 року з рідким грубим волоссяним покривом, що складається переважно з остьового волосся без пуху. Білька і хохлушу (фарбовані в чорний або коричневий колір) застосовують для виготовлення уборів і комірів. Сірка і нерпу використовують (натурального кольору або фарбовані) для виготовлення головних уборів, піджаків, напівпальт спортивного типу. Шкурки білька ділять на два сорти: 1-й з черевним густим, блискучим і міцним волосяним покривом; 2-й з черевним, злегка ослаблим (що перебуває на початковій стадії линяння) волосяним покривом. За розмірами шкурки тюленя ділять на великі, середні і дрібні.

В Україну хутровий морський напівфабрикат і вироби з нього надходять з держав СНД, Голландії та інших країн.